«Вчорашня» Біблія для «сучасної» людини

Просунутий – 1. Прогресивний, обізнаний з модними тенденціями, сучасний. 2. Серйозний, впливовий, професійний.
Забитий – 1. Заляканий, сором’язливий, непоказний, пригнічений (про людину). 2. Зневажений, забутий.
«Словник сучасного українського сленгу»
Бути сучасним – чи не найважливіша річ для  сучасних людей (перепрошую за каламбур). Сучасні технології, сучасні професії, сучасний підхід, сучасне мистецтво… Сучасність стає синонімом  успішності, ефективності, оригінальності, якості, високого рівня в будь-якій царині. Намагаючись бути на гребені хвилі, медики агітують за сучасні методи лікування, вчителі – за сучасні педагогічні технології, а менеджери – за сучасне управління. Мабуть, не буде перебільшенням сказати, що чи не найбільша чеснота сьогоднішніх людей – сучасність, «просунутість». Найбільше ж лихо – відсталість, «забитість».
Заміщення понять (сучасний = схвальний, несучасний = невдалий) – не філологічна гра, воно виявляє радикальну зміну цінностей і світогляду. Згадуючи класика, аж кортить повторити за професором Преображенським «сучасному» Шарікову, що «разруха у нас не в клозетах, а в головах». І тому сьогоднішня апологетична дискусія ведеться не навколо питання «Чи є Біблія істинною?», а навколо «Чи є Біблія сучасною?» Проте, як то кажуть, з пісні слів не викинеш, і, відповідаючи на друге питання, першого не обминути… Але, не поспішаймо з висновками…
Передусім, уточнимо, що під терміном «сучасність» ми розуміємо не просто відповідність вимогам сьогодення, а й актуальність для майбутнього, перспективність предмету чи ідеї. В книзі Джека Траута «Сила простоти. Керівництво з успішних бізнес-стратегій» є перелік авторитетних, але нереалізованих прогнозів. Наприклад, таких:
«Аероплани – цікаві, але з точки зору військових стратегій не мають жодної цінності» (маршал Фердінанд Фош, французький військовий стратег, 1911 р.).
«Коні – назавжди, а автомобіль – лише розвага» (Президент Michigan Saving Bank, 1903 р., у зверненні до юриста Генрі Форда з порадою відмовитися від інвестицій в організацію Ford Motor Co).
«Який зиск з цієї електричної іграшки?» (Вільям Ортон, президент Western Union, відмовляючись від пропозиції Олександра Белла придбати його кволу телефонну компанію за 100 тисяч доларів).
«Кому це знадобилося, щоб актори говорили?» (Гаррі Корнер, компанія Warner Brothers, 1927 р.).
Сьогодні можна лише посміхнутися глибині наведених оцінок, умінням визначити актуальність і вплив на майбутнє тих чи інших ідей, але людям тогодення здавалося, що вони спроможні  дати оцінку і спрогнозувати майбутнє. Проте є сильний аргумент на їхній захист і полягає він у тому, що для оцінки чогось потрібен час. Тогочасні автомобілі, аероплани та телефони ще не були випробувані часом. Втім, Десять заповідей, «золоте правило», приповісті Соломона та вся Біблія загалом пережили колосальні «перевірки на виживання» за останні дві тисячі років, відколи були завершені останні книги Нового Завіту. Відтак, перед закидом у «несучасності» Біблії «просунутим» людям варто замислитися над питанням, чи відомі їм книги, які пройшли такі ж суворі випробування часом, пережили сотні критиків і ворогів, що намагалися фізично знищити їх, як це трапилося з Біблією? Один лише факт не просто існування Біблії як літературного чи історичного феномену, а як Книги, що займає перші місця в світових рейтингах за кількістю мов перекладу, тиражів видання, популярності і попиту, неспростовно свідчить про те, що за самою природою ця книга є непідвладна часу, а тому питання сучасності просто втрачає свій сенс…
Для повноти картини слід додати, що є щонайменше дві причини – природна і надприродна, – які визначають одвічну актуальність Біблії. Перша, природна, – її тематика. Погодьтеся, що такі теми людського буття, як добро і зло, справедливість і страждання, таємниці життя та смерті, стосунки чоловіка і жінки, взаємини батьків і дітей, питання багатства і бідності, влади і залежності від неї, завжди і скрізь були в фокусі уваги і навряд чи коли втратять свою значущість. Друга, надприродна причина пов’язана з Автором Біблії. Хоча її книги складалися окремими, часто незнайомими людьми (оскільки вони жили на трьох різних континентах і писали в цілому впродовж 1500 років), зміст Біблії вражає своєю цілісністю та ідейною єдністю. Цей феномен є проявом того, що всі учасники написання біблійних текстів отримували натхнення та думки від єдиного Автора – Бога, Який непідвладний часу і є Незмінним і Вічним.
Спробуймо поглянути на сучасність ще з іншого боку. Десь місяць тому мені пощастило завітати до одного з готелів Запоріжжя. Там проходила конференція християн–бізнесменів. Оскільки клієнтами готелю зазвичай бувають не лише наші співвітчизники, а й «мешканці далекого зарубіжжя», то інформація для відвідувачів представлена двома мовами – російською та англійською. Так, на вході до ресторану готелю красуються два оголошення. В першому з них – звернення до «наших»: «Уважаемые посетители ресторана! Убедительная просьба: перед посещением ресторана сдавайте верхнюю одежду в гардероб. Относитесь с уважением к сидящим за соседними столиками». В аналогічному посланні до англомовних гостей зміст зазнає неабияких змін: «Dear guests of restaurant! We ask you to check in your overcoats at the cloakroom before visiting of our restaurant. Thanks a lot beforehand!» Для того, щоб не відсилати читача до словника задля перекладу другого тексту, просто скажу, що прохання щодо поваги до сусідів за столиком в англійському тексті чомусь зникає, натомість в ньому з’являються чудові слова «дякуємо заздалегідь» (яких бракує в «нашій» версії). Що б це означало? Не поринаючи в глибокі гіпотези, просто скажу: вочевидь, були причини спеціально для сучасних українців (росіян) написати азбучні правила щодо поведінки в «громадському місці». І не треба довго ламати голову, щоб зрозуміти, що часто сучасним людям бракує дотримання елементарних етикетних норм. Ну, а щодо сьогоднішніх високих етичних «матерій» красномовно помовчимо…
Брак етики (навіть, наголошую, елементарної!) підносить нам сучасність зі знаком «мінус». Сучасні люди бравують неординарністю, оригінальністю, яка межує з брутальністю і моральним занепадом. Спочатку одна з моїх учениць (забув сказати, що автор – ваш покірний слуга – працює директором приватної школи), а потім – один з учнів з’явилися в школі в доволі привабливих зовнішньо спортивних светрах з написом «Naughty». Аби шановний читач не тішив себе думкою про райське європейське життя (рекламу якого можна було вичитати між рядків у попередньому прикладі), зазначу, що наведене слівце в перекладі з англійської дає цілу палітру значень як то: «мерзотний, огидний, непорядний, спотворений тощо». Безумовно, не можна робити висновків з окремого випадку, але якщо вгледітися пильно, то стає зрозумілим, що кількість випадковостей, подібних вищенаведеним, стрімко трансформується в якість закономірностей. Закономірностей, пробачте за настирність, зі знаком «мінус». І навіть люди, що покликані бути елітою суспільства, його взірцем, все частіше постають перед його очима не у найкращому вигляді.
Цього року одна з моїх колег-педагогів переповіла мені історію, яка трапилася наприкінці святкування щорічного Дня вчителя. Ввечері в тролейбус зайшла жінка. Як має бути – з квітами, декількома пакетами з коробками цукерок, але, на жаль, вільних місць, де можна було б присісти після важкого і клопіткого робочого дня, не було. Проте, лише однієї фрази нашої героїні було достатньо, аби декілька пасажирів одночасно підстрибнули зі своїх місць задля того, щоб вона могла сісти. А фраза була така: «Поступіться місцем п’яній вчительці!» Я відчуваю хвилю обурення у вашому серці, шановний читачу, адже ви не такий… І слава Богові, проте, що робити з фактами, коли їхня «критична маса» перевищує безпечний рівень?
Наважуся згадати «несучасну» Біблію, яка «несучасно» стверджує любов і пошану до ближнього (до сусідів за столиком у ресторані також), яка говорить, що «на початку було Слово», кладучи край образливим, непристойним, зневажливо-принизливим словам з «ненормативної лексики» (якими останнім часом бравують навіть політичні діячі парламентського виміру). Та ж Біблія «несучасно» стверджує, що людина була створена за образом і подобою Божою, а тому відповідальна за погані звички, які псують і паплюжать цей образ (включаючи бруднослів’я, п’янство, тютюнопаління, наркотики, сексуальну пристрасть). Йдучи далі, варто спитати, чи вдалося сучасним людям створити щось досконаліше, ніж Десять заповідей Господніх? Чи наважиться хтось стверджувати, що він віднайшов щось досконаліше, ніж повчання Нагірної проповіді Христа? І чи не в одвічних біблійних істинах захована вакцина проти морального отруєння сучасного «просунутого» людства?
Проте, найголовнішим щодо конкуренції між «сучасністю» світу та «застарілістю» Біблії є питання авторитету. Хто є Найвищим Авторитетом, за ким – останнє слово? Сучасний світ взяв за моду або взагалі нехтувати будь-якими авторитетами, або ж визнавати всіх претендентів на авторитетність гідними сприйняття. Біблійна ж позиція тут – чітка і недвомовна: найвищим авторитетом є Господь Бог. Це Він встановлює «правила гри», Він Сам визначає що є добром і гідним схвалення і що є злом, на яке чекає Його ж праведний гнів. Бог Біблії не залежить від Свого творіння (в тому числі – від людей та їх думки про Нього), Він є Абсолютним Властителем Всесвіту, і в свій час кожна людина даватиме звіт Йому про кожне слово і вчинок, якими було сповнене її земне життя. Він є Тим, Хто бачить людей «без маски» і перед Ким неспроможність жодного homo sapiens жити насправді праведним життям є відкритою та очевидною. Він – Той, Хто віддав на хресні муки заради нашого спасіння (через внутрішнє переродження через віру) Свого Сина – Ісуса Христа. І цей Бог є Авторитетним Богом, на якого час і обставини не мають жодного впливу, а тому і суперечка про сучасність втрачає свою (неабияку на перший погляд) актуальність.
Цей Бог обрав для відкриття Себе людям шлях написаного Слова. Біблія є Його листом, Його посланням, або, говорячи по-сучасному, це Його Message до людей. І як Автор написаного стоїть над часом, так само і Його істина не страждає від «інфляції застарілості». Досвід мого спілкування з багатьма людьми  підтверджує, що переважна більшість критиків та обвинувачів Біблії насправді ніколи не читали її, не намагалися бодай чесно відшукати правду, розібратися в ній. Це і не дивно, адже ретельне дослідження Біблії обов’язково висвітлить недосконалість читача, потребу в духовному очищенні, радикальній зміні цінностей (покаянні) і самого життя. Як сказав мій знайомий священнослужитель: “Біблія – це небезпечна Книга, тому що вона невпинно змінює життя того, хто наважився її читати”. Слід зауважити, що ця її властивість, впливовість на життя людей, здатність провести грішну людину через метаморфозу духовного відродження і є найкращим доказом сучасності і актуальності Божого Слова в сучасному світі.

Олександр В’ялов народився в м. Харкові.
Закінчив фізичний факультет Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна.
Директор приватної загальноосвітньої школи «Початок мудрості» м. Харкова.
Заступник голови Культурно-просвітницького центру сприяння розвитку християнської культури і освіти. Одружений, має двох дітей.