Сепаратизм — явище, викликане прагненням деяких етнічних груп, що живуть у межах визнаних границь, до відділення від цілої держави й спрямоване на відокремлення певних територій у складі держави у зв’язку з етнічними або релігійними мотивами. Уперше сепаратизм заявив про себе на небесах, коли Люцифер, світлоносний херувим, про якого написано: «Ти помазаний Херувим хоронитель, і Я дав тебе на святу гору Божу, ти ходив посеред огнистого каміння. Ти був бездоганний у своїх дорогах від дня твого створення, аж поки не знайшлася на тобі несправедливість» (Єз. 28:14-15), через заздрість повстав проти Бога й захопив із собою третину ангелів, звинувативши Творця в несправедливості. Гордість, ревнощі, завищена самооцінка («Ти ж сказав був у серці своєму: “Зійду я на небо, повище зір Божих поставлю престола свого, і сяду я на горі збору богів, на кінцях північних, підіймуся понад гори хмар, уподібнюсь Всевишньому!“», Іс. 14:13-14), призвели до того, що Люцифер і ангели, які підтримали його, були скинуті Богом із небес на землю (Єз. 28:16-17).
На землі сепаратизм виявив себе знову, в Едемському саду (Бут. 3:1-24), коли людина, спокушена дияволом у подобі змія, зажадала відокремитися від Творця й стати рівною Йому. Непослух людини призвів до її відокремлення від Бога, позбавив її життя й зачинив двері Едемського саду за її спиною. Людина зробила вибір, побажала стати рівною Богові й за це поплатилася. Коли ж Бог заговорив із Адамом, той, замість каяття, спробував перекласти свою вину на Бога й на змія (Бут. 3:12-13).
«…Немає нічого нового під сонцем» (Еккл. 1:9). Нинішній час. Україна. Неправда, що жила в серцях і розумах сотень тисяч українців, особливо в східних регіонах, вирвалася назовні, роблячи ставку на людський егоїзм, і породила сепаратизм у найбільш перекрученій і виродливій формі — у ненависті людини до людини, що призвело до братовбивчої війни. І, подібно занепалому ангелові та першій людині, частина українців, піддавшись звабним пропозиціям покращити своє фінансове й матеріальне становище за рахунок інших і, найголовніше, знайти хоч ілюзорну, але незалежність, пред’явила іншій частині України претензії й обвинуватила її, подібно до Адама. Проголошення так званих республік (ДНР і ЛНР) — це злочин: крадіж територій і матеріальних цінностей суспільства, а головне — викрадення людей, як у прямому, так і в переносному значенні. На підтвердження — біблійний приклад: привласнення (крадіж) Євою плоду дерева пізнання добра і зла (Бут 3:6). Саме так сміливо можна назвати вчинок Єви, оскільки на плоди дерева пізнання добра і зла Бог наклав заборону, і зірвані Євою плоди через цю заборону були для неї чужим майном.
Наступним кроком сепаратизму є убивство, і він не забарився: Каїн убиває Авеля (Бут. 4:1-8). Повстання духу людини і її претензії на винятковість рано чи пізно призводили й призводять до бажання володіти чужим майном і панувати над чужим життям, при цьому навіть шляхом застосування фізичної сили або й повного його знищення.
Таким чином, сепаратизм, що паразитує на прагненні людського духу до винятковості, — це, по-перше, злочин, як стосовно людини чи суспільства, так і проти Бога; по-друге: це гріх, оскільки відбувається пряме або опосередковане порушення Божих норм і постанов як на землі, так і в Усесвіті. А людина, незалежно від віку, статі, соціального становища, національності тощо, навіть якщо вона тільки симпатизує сепаратизму, по-перше: є злочинцем, по-друге — грішником. А «…заплата за гріх — смерть…» (Рим. 6:23).
У Всесвіті не існує причин, які можуть виправдати сепаратизм або якось пом’якшити покарання. Відповідно до закону, який Бог дав людині через Мойсея, за крадіж («Не кради!», Вих. 20:15) людина повинна розплатитися сповна (Вих. 22:1-15; Повт. Зак. 5:5-8), і особливо за викрадення людини: «А хто вкраде людину і продасть її, або буде вона знайдена в руках його, той конче буде забитий» (Вих. 21:16).
За вбивство, а заповідь говорить — «Не убий» (Вих. 20:13), покарання — смерть: «Хто вдарить людину, і вона вмре, той конче буде забитий» (Вих. 21:12); «А коли хто буде замишляти на ближнього свого, щоб забити його з хитрістю, візьмеш його від жертівника Мого на смерть» (Вих. 21:14); «А коли будуть битися люди, і вдарять вагітну жінку, і скине вона дитину, а іншого нещастя не станеться, то конче буде покараний, як покладе на нього чоловік тієї жінки, і він дасть за присудом суддів. А якщо станеться нещастя, то даси душу за душу» (Вих. 21:22-23). Порушуючи ці заповіді, які є наслідком невиконання заповіді «Не жадай…» (Вих. 20:17), людина, незалежно від того, якого вона віросповідання: православного, католицького чи протестантського, автоматично стає винною в усьому. «Бо хто всього Закона виконує, а згрішить в одному, той винним у всьому стає» (Як. 2:10).
Таким чином, невиконання людиною Божих заповідей відокремлює її від Бога, а сепаратизм — це відокремлення. Грішник є сепаратист. Людина, що вірить у Ісуса Христа й приймає Його як особистого Спасителя, не може симпатизувати сепаратизму, бути до нього толерантною, байдужою або абстрагованою. Навпаки, вона зобов’язана ненавидіти його прояви в собі й вести з ним боротьбу, насамперед, у собі самій. Однак ненависть не може поширюватися безпосередньо на конкретну людину чи групу людей, одержимих сепаратизмом, тому що й за них умер Христос. Апостол Павло говорить: «Бо ми не маємо боротьби проти крови та тіла, але проти початків, проти влади, проти світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби» (Еф. 6:12).
Перекручування Писання, відхід від істини призводить до сепаратизму в самій церкві. Так, свого часу відбувся розкол у першоапостольській церкві, подальші поділи, утворення різних конфесій, деномінацій. Найстрашнішим і смертельно небезпечним є те, що це призводить до ненависті, яка сіється між людьми. «Поділяй і володарюй!» — девіз Риму. «Поділяй і володарюй!» — девіз сатани. І єдиним виходом, методом, зброєю, способом боротьби із сепаратизмом є повне підпорядкування в любові й довірі Творцеві й дотримання встановлених Ним вічних непорушних законів співіснування Його творива як на небі, так і на землі.
Юрій Петренко, м. Щастя Луганської обл.
Переклад з російської Аркадія Сльози