Автор Лариса Клепцьо, учитель християнської етики ЗОШ №18 м. Рівного
Мета: показати учням важливість сильної віри; на прикладі біблійної історії вчити повністю покладати надію на Бога; допомогти дітям самостійно зробити висновок, на основі Божого Слова, що віра в Ісуса Христа спасає грішника.
Ключовий вірш: «Хто вірує в Сина, той має вічне життя, а хто в Сина не вірує, той життя не побачить, а гнів Божий на нім перебуває» (Ів. 3:36).
ХІД УРОКУ
1. Вступна частина
Учитель. Діти, пригадаймо події, які сталися на початку історії людства, коли Бог оселив перших людей у Едемському саду. Як жилося Адамові та Єві? Чому Бог вигнав людей із цього чудового місця? Який гріх учинили перші люди? Кому вони повірили, довірилися? (Відповіді дітей.)
Учитель записує на дошці слова: «вірити», «довіритися», «повірити», «віра», «вірний».
Прочитайте ці слова. Що в них спільного? Яке значення цих слів? (Міркування дітей.)
А зараз зачитаємо, як про це каже Біблія. Євр. 11:1: «Віра — то підстава сподіваного, доказ небаченого».
Повідомлення теми уроку
Учитель. Сьогодні ми поговоримо про значення віри для людини, про віру в Ісуса Христа, яка докорінно змінює життя людей, спасає від Божого гніву, дає надію на майбутнє. Прочитайте записану на дошці тему уроку — «Спасаюча віра».
2. Основна частина
Учитель показує ілюстрацію змія.
Учитель. Ця тварина зустрічається вже з перших сторінок Біблії. У Книзі Буття розповідається, як змій в Едемському саду спокусив людей з’їсти заборонений плід. Відтоді гріх увійшов у серця людей. Почалася велика трагедія людства.
Ось як про це розповідає Біблія (Бут. 2:8-17, 25; 3).
Коли Господь Бог створив світ, Він вибрав особливе місце й насадив там райський сад. Там текли річки й росли дерева. Багато було чудових дерев із плодами, придатними для їжі, але серед них було два особливих дерева. Одне з них — дерево життя, а інше — дерево пізнання добра і зла. І оселив Бог чоловіка в райському саду, аби він плекав і беріг його. І сказав Господь Бог чоловікові: «У цьому саду ти можеш їсти до смаку плоди з будь-якого дерева. Тільки плоду з дерева пізнання добра і зла не споживай ніколи. Бо як зірвеш цей плід і з’їси, неодмінно помреш.
Різні звірі й птахи жили в раю. Серед них був і змій — найхитріший серед звірів. І вирішив він учинити, щоб чоловік порушив Божу заповідь. Якось він запитав жінку: «Чи справді Бог заборонив вам їсти плоди з усіх дерев, що ростуть у цьому саду?». «Ні, — відповіла жінка змієві, — зовсім не так. Ми можемо споживати плоди будь-якого дерева. Лише плоди з дерева, котре росте посеред саду, нам їсти не можна, тому що Бог сказав: «Не споживайте від цього дерева й не торкайтеся його, бо помрете». На це змій сказав: «Ні, ви не помрете! Але Бог знає, що того дня, коли ви скуштуєте ці плоди, ваші очі відкриються, ви довідаєтеся, що таке добро і що зло, і самі станете як боги». Жінка глянула на дерево ще раз, побачила його плоди, і подумала, що вони виглядають досить привабливо. Тоді вона зірвала плід із дерева та з’їла його, а інший дала своєму чоловікові, щоб і він скуштував. З цієї миті все й змінилося.
А тепер послухайте історію про те, як змій ще раз з’явився в людській історії. Відбулася вона з ізраїльським народом, якого Бог дивовижним чином вивів із єгипетського рабства, пославши на жорстокого фараона десять кар. Але дорога в обітовану землю виявилася довгою та важкою.
Розповідаючи, учитель використовує фланелограф.
Одного разу, блукаючи пустелею, ізраїльтяни знову почали нарікати на Бога та на свого вождя Мойсея, кажучи: «Навіщо ти вивів нас із Єгипту? Аби ми повмирали в пустелі? Тут немає ні хліба, ні води, нам уже обридла ця непридатна їжа…» Тоді Господь, бачачи їхні постійні нарікання, послав на них отруйних змій. І багато людей померло від їхніх укусів. Народ збагнув, що згрішив перед Господом, прийшов до Мойсея, та й сказав: «Згрішили ми, бо говорили проти Бога та проти тебе. Молися до Господа і нехай Він забере від нас цих змій».
Мойсей помолився, і Бог звелів зробити мідного змія і виставити його на жердині. І було, коли вкусить когось змій, той дивився на мідного змія й залишався живим.
Мідний змій став прообразом Ісуса Христа розп’ятого. Син Божий на Голгофському хресті забрав увесь гріх людства на Себе. І Бог Отець вилив на Нього Свій праведний гнів. І сьогодні кожен, хто приходить до Спасителя, з вірою направляє свій погляд на Його подвиг, має надію на спасіння. Така людина стає дитям Божим. Її життя докорінно змінюється. Вона живе вже не для себе, а для Бога й для свого ближнього.
Прочитаймо в Біблії ці чудові, сповнені надії слова: «І не сходив на небо ніхто, тільки Той, Хто з неба зійшов, — Людський Син, що на небі. І як Мойсей підніс змія в пустелі, так мусить піднесений бути й Син Людський, щоб кожен, хто вірує в Нього, мав вічне життя. Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне. Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся» (Ів. 3:13-17).
3. Закріплення вивченого матеріалу
А. Розгляд ілюстрації (див. кольорову вкладку).
Б. Опитування.
Що вас вразило в цій історії?
Чи побачили ви зв’язок між історією з мідним змієм і жертовним подвигом Ісуса Христа?
В. Колективне заповнення таблиці.
4. Робота з ключовим віршем
Прочитати біблійний вірш Ів. 3:36: «Хто вірує в Сина, той має вічне життя; а хто в Сина не вірує, той життя не побачить, а гнів Божий на нім перебуває». Обговорити вірш із учнями, вивчити напам’ять одним із методів, запропонованим учителем.
5. Підсумкові запитання
— Кому ми повинні вірити? (Богові)
— Хто наш Спаситель? (Ісус Христос)
— Від чого Він нас спасає? (Від Божого гніву)
— Що передує спасінню? (Усвідомлення гріха й покаяння)