Коли йдеться про жертовність і посвячення, один життєвий приклад важить більше, ніж тисячі красномовних промов на цю тему. Саме такий приклад пощастило отримати восьмирічному Стіві від свого батька.
Художній фільм «Останній спис», або, як варіант перекладу, «На кінці спису», — це не казка про чудових людей та їхні вчинки, він базується на реальній життєвій історії, повіданій очевидцями. Знятий 2006 р. кінокомпанією Jungle Films LLC (США). Режисер Джим Хенон. У головних ролях: Луї Леонардо, Чад Аллен та інші.
Події розгортаються в Південній Америці. 1956 р. декілька місіонерів відправляються в джунглі Еквадору, щоб донести дикому та войовничому племені ваодані («аука») Добру Звістку про Боже спасіння через Ісуса Христа. Серед них і тато Стіві, Нейт Сайнт, який уже не один рік шукає місцезнаходження племені, палко бажаючи розповісти їм про Божу любов. І ось нарешті він знаходить це місце й має намір прибути туди разом із своїми чотирма друзями.
Стіві — не сторонній спостерігач у цій історії. Відчуваючи настрій батька, він не може залишатися байдужим. Захоплений його ідеєю, хлопчик, утім, розуміє, яка небезпека може спіткати тата, якщо він зустрінеться із ваодані. Стіві любить тата і знає, що тато любить його, але Стіві знає ще й те, що найбільше тато любить Бога і не боїться за своє життя.
Перед вирішальним польотом Нейт прощається із сином і запитує його: «Чи знаєш ти, яка відстань від нас до Сонця?» «93 мільйони миль», — говорить Стіві, і чує у відповідь: «А чи знаєш ти, що це лише краплинка того, як тато тебе любить?» Це була їхня остання розмова.
Через кілька днів, дізнавшись про загибель батька і всієї команди від списів дикого племені, Стіві переживає потрясіння. Він страждає, а потім ніби стає зачерствілим і озлобленим, і, здається, таким і залишиться. Можливо, хлопчик на все життя пройметься ненавистю до вбивць його батька?..
Через деякий час дружини (які тепер стали вдовами) із дітьми відправляються в те саме плем’я, щоб жити з ними, лікувати, допомагати та розповідати про Христа. Їх ніхто не зачіпає, хоча попервах ставляться підозріло. Стіві знайомиться з представниками племені, а також із тим самим воїном, Мінкаяні, від спису якого загинув батько. Звичайно, Стіві не знає цього, але воїн впізнає у хлопчику сина «білого незнайомця», та не відкриває таємницю доти, доки Стіві не став дорослим. У племені ваодані старший син має право відомстити за смерть батька, і, знаючи це, Мінкаяні простягає йому свого списа, тим самим показуючи, що готовий прийняти смерть. Хоча серце Стіві розбите вдруге від почутої новини, він виявляє ту саму неземну незбагненну любов, яку пізнав від Бога і прикладом якої був для нього його батько. «Я забрав життя у твого батька, — каже Мінкаяні. — Ти маєш право зробити це тепер зі мною». «Ні, — відповідає Стіві, — ти не забирав. Він віддав своє життя добровільно».
Коли Стіві став дорослим, його часто запитували, як він зміг пробачити вбивці свого батька. Його відповідь примушує замислитися: «Як учите англійську мову? — запитує він у американців. — Ви чуєте її щодня, змалечку, і вона є для вас рідною та знайомою, тому це природно, що ви знаєте її. Так і з прощенням — я з дитинства бачив приклад моєї мами і тих жінок, що залишилися з дітьми без батьків, приклад прощення і любові до ворогів. Вони з сумом прийняли смерть чоловіків, і це справді була трагедія для них, але я ніколи не чув від них нарікань на Бога чи слів про те, що ця жертва була занадто великою. Вони знали, що їхні чоловіки, маючі зброю на момент зустрічі з ваодані, ніколи не вистрелять у них, бажаючи краще бути вбитими, ніж убити. Ми всі знали це, і мій тато не один раз говорив мені це. Оскільки тато був готовий померти за цей народ, а мама постійно готова була молитися за них, а моя тітка Рейчел, ризикуючи життям, могла піти й оселитися серед них, — я зрозумів, що ваодані є цінними й дорогими, і тому, коли я прийшов до них, я теж полюбив їх».[1]
Відданість високій меті — як часто бачать це діти у житті своїх батьків? Можливо, вони бачать відданість роботі, грошам, земним турботам, чуючи виправдання «це все заради вас»? Можливо, вони бачать лише «теоретичну» вірність ідеям і переконанням, так і не отримавши шанс спостерігати за практичним утіленням цих ідей?
Так, Стіві зазнав величезної втрати, але водночас, він отримав незрівнянно більше надбання. Це надбання — живий взірець того, що означає йти за Христом.
Ольга Новікова
[1]http://realtruthmatters.com