НАВЧАЄМОСЯ МУДРОСТІ
Шановний читачу, запрошуємо вас разом із авторами цього випуску часопису «Слово вчителю» поміркувати над тим, що таке мудрість і як її здобути. Це питання хвилювало людей в усі часи. Хтось вважає, що потрібно просто жити та набиратися досвіду. Інший порадить учитися, учитися і ще раз учитися. Третій приписує мудрість лише «вибраним» і вбачає її прояви в окультних практиках.
Християни ж вірять у те, що джерелом мудрості є Господь Бог. Ми бачимо Його мудрість у створеному Всесвіті, що функціонує як чудово налагоджений механізм, починаючи з найдрібніших атомів і закінчуючи величезними галактиками. Бог відкриває Свою мудрість у божественному провидінні та плані викуплення людства через Сина Свого Ісуса Христа. Апостол Павло в захопленні вигукує: «О глибино багатства, і премудрості, і знання Божого! Які недовідомі присуди Його, і недосліджені дороги Його! Бо хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому? Або хто давніш Йому дав, і йому буде віддано? Бо все з Нього, через Нього і для Нього! Йому слава навіки» (Рим. 11:33-36).
У Божому Слові неодноразово сказано, що початком мудрості є страх Господній, який передбачає послух Його волі й дотримання Божих заповідей. А ще Сам Ісус Христос названий «мудрістю від Бога» (1 Кор. 1:30). Поєднавшись з Христом і в усьому наслідуючи Його, людина опиняється в самому центрі Божої мудрості. Відтак мудра людина впокорює своє серце перед Богом, віддаляється від зла й прагне добра, прислухається до порад мудрих, поглиблює пізнання, стримує гнів тощо. Адже, Божа мудрість, «насамперед, чиста, а потім спокійна, лагідна, покірлива, повна милосердя та добрих плодів, безстороння та нелукава» (Як. 3:17).
Для життя в матеріальному світі людині необхідна й життєва (побутова) мудрість. Її можна охарактеризувати як сумарний досвід усього людства за час його існування: наукові відкриття, технічні досягнення тощо. Така мудрість допомагає людині раціонально вести господарство, облаштовувати свій побут, завдяки їй реалізуємо закладене в нас бажання творити, прагнення до самовираження, втілення задумів, і завдяки їй ми можемо ефективніше служити Богові та людям.
А от «мудрості», яка межує з хитрістю, перетворюється у мистецтво лицемірити, викручуватися, досягати своєї мети за будь-яку ціну, завдавати шкоди ближньому й вивищуватися над ним, — слід остерігатися. «Коли ж гірку заздрість та сварку ви маєте в серці своєму, то не величайтесь та не говоріть неправди на правду, це не мудрість, що ніби зверху походить вона, але земна, тілесна та демонська» (Як. 3:14–15).
Нехай ці роздуми допоможуть нам зростати в пізнанні Бога й наповнюватися Його мудрістю, щоб жити в мирі та злагоді й примножувати Його славу!
З повагою — редакційна колегія