І дія
Хлопчик і дівчинка поспішають додому зі школи. На вулиці мороз. Раптом вони зупинилися біля вікна приватного будинку.
Сергій. Закінчився перший семестр. Попереду останні зимові канікули. Новий рік, Різдво! Гарні свята! Ще півроку й ми закінчимо школу. О, зупинись, Оленко! Подивись, яка краса! Скільки різноманітних подарунків у кімнаті!
Оленка. Поглянь, яка велика й чудова ялинка, Сергію! Якими цікавими іграшками вона вбрана. Я таких ніколи не бачила. А гірлянда? Вона зроблена з казкових героїв!
Сергій. Так, дивись, он Буратіно, он Вінні-Пух, а он, поглянь – Снігова королева!
Оленка. А на великій гілці – Дюймовочка, а поряд з нею Лускунчик!
Сергій. А я знайшов сніговика!
Оленка. Сергію, подивись, на столі багато солодощів і фруктів! Ананаси, кокоси, манго! Я ніколи не їла таких. Ми живемо вдвох з бабусею на її пенсію! Дуже не розженешся, ледве встигаємо сплачувати комунальні послуги. Колись бабуся працювала вчителькою німецької мови, інколи займається репетиторством.
Сергій. Ти мене вибач, Оленка, а де твої батьки?
Оленка. Батько нас покинув, коли мені було два роки, а матуся поїхала на заробітки. Вона давно не телефонувала. Сергію, що ти будеш робити після закінчення школи?
Сергій. Можливо, піду в армію, у квітні мені вже виповниться 18 років. А взагалі, я б хотів працювати на великій вантажівці де-небудь у пустелі.
Оленка. Однокласники вирішили у новорічну ніч піти на каток до ялинки. Ти йдеш?
Сергій. Так. Це ж остання можливість зустріти разом з усіма Новий рік. До зустрічі.
ІІ дія
Сергій приходить додому й бачить п’яного батька.
Батько. Привіт, синку, а де ти був?.. Чого це ти не відповідаєш? А, ти батька не поважаєш. Не хочеш розмовляти.
Сергій. Я тебе поважаю. Але мені прикро, що ти постійно п’яний. Коли ти останнього разу запитував про мої справи? Чи ти питав про мої плани на майбутнє? Тебе й маму зовсім не цікавить моє особисте життя.
Батько. Ти ще будеш мене виховувати? Доживи до моїх років, побачиш, яке складне життя.
Сергій. При чому тут життя. Скажи, з якого приводу ти напився сьогодні?
Батько. Мого напарника скоротили. І тепер я буду працювати наодинці.
Сергій. Так більше заробиш.
Мати Сергія. Ой, погляньте на нього! Знову напився! А, синку, ти вже прийшов зі школи? На вечерю посмажиш собі два яйця. А цей алкоголік нехай сам про себе подбає. А я йду дивитися свій улюблений телесеріал.
Сергій. Мамо, а він коли-небудь закінчиться?
Мати Сергія. Такого не може бути, що ж я тоді робитиму?
Мати Сергія зникає, він говорить у зал.
Сергій. Як завжди. Я зовсім не цікавлю своїх батьків. Зателефоную Богдану.
Привіт, Богдане!
Богдан. Привіт, Сергію!
Сергій. Ти вже не хворієш?
Богдан. Ні.
Сергій. Слухай, сьогодні весь клас вирішив зустрічати Новий рік на катку. Ти йдеш?
Богдан. Гарна ідея. Якраз обкатаю свої нові американські ковзани. Мама подарувала на Новий рік.
Сергій. Тоді до побачення!
Богдан. До побачення!
ІІІ дія
Оленка приходить додому й бачить на столі у вазі мандарини.
Оленка. Бабусю! Звідки ці мандарини?
Бабуся. Приніс вдячний учень. Оленко, я чекала на тебе. До речі, як справи у школі? Ти виправила оцінку з біології?
Оленка. У табелі стоїть «відмінно».
Бабуся. Молодець! Їж мандарини, зараз будемо вечеряти. Я приготувала твої улюблені курячі відбивні.
Оленка. Дякую, тобі, Господи, за ці мандарини. За те, що Ти дбаєш про нас!
Бабуся. Що ти там кажеш? Кому дякуєш?
Оленка. Я молюся Господу, що Він не забуває про нас. Вероніка навчила мене за все дякувати Богові.
Бабуся. Які дурниці ти кажеш. У житті треба надіятися тільки на себе, на свій розум, на свої руки. Наприклад, я вже давно на пенсії, але ніколи не відмовляюся від додаткового заробітку. До речі, з нового року буду підтягувати одного хлопчика. Олено, узагалі мені не подобається твоя подруга Вероніка. У неї голова забита одним Богом.
Оленка. Бабусю, Вероніка завжди готова допомогти. Вона ніколи не образить. У неї гарна сім’я: батько, мати, старший брат Марк. Мені подобається бувати в їхньому домі. Там завжди відчуваєш любов. До речі, Вероніка відмінно навчається.
Бабуся. Ну, це я знаю. На батьківських зборах учителька часто ставить її у приклад.
ІV дія
Кімната Богдана. Він сидить за комп’ютером. Заходить мати.
Мати Богдана. Привіт, синку! Як ти себе почуваєш? Горло вже не болить?
Богдан. Ні. Ма, як ти дивишся на те, що я зустрічатиму Новий рік на катку з однокласниками.
Мати Богдана. Як це чудово! Згадую свою молодість. До речі, у новорічну ніч у нас буде корпоративна вечірка в ресторані «Палаццо». Я вже заказала собі модну сукню й записалася до візажиста. То, звичайно, іди з друзями на каток.
Богдан. Мамо, сьогодні телефонував дідусь. Він каже, що нудьгує за нами.
Мати Богдана. Слухай, Богдане, сходи до нього завтра, провідай. Я залишу гроші на столі, купиш у крамниці різної смакоти для діда.
Богдан. А може ти сходиш? Ти знаєш, як мені набридло, що він чіпляється до мене зі своєю Біблією. Я не хочу слухати церковні казки. Мені є чим зайнятися. Краще готуватимусь до тестів.
Мати Богдана. Та ще встигнеш. Ти й так у мене розумний хлопець, майстер спорту з плавання. У мене вистачить грошей вивчити. Я ж головний бухгалтер фірми. З ранку до ночі працюю. Купую тобі дорогий одяг. То сходи, завтра, будь ласка, до діда.
Богдан. Гаразд.
V дія
Кімната Вероніки.
Мати Вероніки. Вероніко! Доцю, іди сюди, я хочу з тобою порадитися.
Вероніка. Матусю, ти мене гукала? Я читала в себе в кімнаті.
Мати Вероніки. На жаль, на Новий рік батько й Марк не встигнуть приїхати. Вони затримуються у Львові. Але вже на Різдво вони будуть з нами. До речі, батько дуже просив тебе написати різдвяний сценарій і залучити якомога більше братів і сестер з церкви. Він впевнений, що в тебе вже є цікава ідея.
Вероніка. Деякі думки є.
Мати Вероніки. Доцю, ти чогось сумуєш? Що трапилось? У тебе ніколи не було таємниць від мене.
Вероніка. Гаразд, я розповім тобі. Останнім часом не виходить з моїх думок один хлопець із нашого класу.
Мати Вероніки. Хто це, доню?
Вероніка. Богдан Терновець.
Мати Вероніки. Так, одного разу після батьківських зборів ми йшли з його матір’ю разом додому.
Вероніка. Про що ви говорили?
Мати Вероніки. Здається, його батько загинув у автокатастрофі, коли Богдан був ще зовсім малий. Але цінності, за якими вона виховує сина, абсолютно різняться від наших. Вероніко, тобі подобається Богдан?
Вероніка. Якесь нове гарне почуття до Богдана народилося в моєму серці. Я молюся за нього й вірю, що Господь допоможе мені розібратися у своїх почуттях. Але мені дуже важливо, щоб ти мене розуміла, мамо.
Мати Вероніки. Я чекала на твого батька шість років. Він привів мене до Господа й був першою людиною у світі, яка розповіла мені про любов Христа. Твій батько читав мені Біблію, навчив молитися. Пройшло багато часу, поки ми одружилися.
Вероніка. А за що ти покохала батька?
Мати Вероніки. Він випромінював особливе світло. Ніколи не вступав у суперечки з однокурсниками, допомагав усім, його любили викладачі. Словом, у його серці живе Господь.
Вероніка. Матусю, ти хвилюєшся за мене?
Мати Вероніки. Ні, я знаю, що ти хочеш вивчитися на стоматолога, отримати роботу. Я також упевнена, що через усе своє життя ти пронесеш Божу любов і чистоту стосунків.
Вероніка. Як я тебе люблю! (Обіймає матусю.) Мамо, а можна я буду зустрічати Новий рік зі своїм класом на катку?
Мати Вероніки. Гаразд, а я піду до тітки Люби, вона мене запрошувала.
VІ дія
Богдан приходить провідати діда. Дід читає Біблію.
Богдан. Доброго ранку, дідусю!
Дід. Доброго ранку, Богданчику! Який я радий, що ти прийшов. На порозі Новий рік і незабаром Різдво. Ти відкрив двері своїм ключем, щоб зробити мені сюрприз?
Богдан. Так, там на кухні пакунок. Це мама передала на свята. Як ти? Усе читаєш свою Біблію, не набридло? І що ти тільки цікавого в ній знайшов? Одне й те саме перечитуєш усе життя.
Дід. Ти помиляєшся, онучку! Це і є книга життя. У Біблії є відповіді на усі питання. Тут і про сім’ю, і про політику, і про бізнес, і про правильне харчування, і головне – про любов. У Біблії написано, як Бог любить нас.
Богдан. Любить, а чому ж твій Бог не зупинить війни, чому люди страждають від економічних та політичних криз? Нарешті, чому Бог не врятував мого батька? Мовчиш, тому що не знаєш, що відповісти.
Дід. А де ти зустрічатимеш Новий рік?
Богдан. З однокласниками. Підемо на каток.
Дід. А Різдво? Приходь у нашу церкву.
Богдан. Та що я з глузду з’їхав? Ти хочеш, щоб з мене сміялися друзі.
Дід. Богдане, я знаю, що ти гарно вчишся. Молодець! Колись ти казав, що історія – твій улюблений предмет.
Богдан. Так, мені подобається читати книжки про події стародавніх часів.
Дід. А що ти знаєш про Різдво?
Богдан. Я чув легенду про народження Ісуса Христа. Це було десь на Сході 2000 років тому, бо з цієї події розпочалося літочислення. Нам казав це вчитель історії.
Дід. Хочеш, я прочитаю тобі, як усе відбулося насправді. Тобі сподобається ця історія.
Богдан. Ну читай.
Звучить тиха східна музика.
Дід. І трапилося тими днями, вийшов наказ царя Августа переписати всю землю. Цей перепис перший відбувся тоді, коли владу над Сирією мав Квіріній. І всі йшли записатися, кожен у місто своє. Пішов теж і Йосип з Галілеї, з міста Назарета, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Віфлеєм, бо походив із дому та з роду Давидового, щоб йому записатися з Марією, з ним зарученою, що була вагітна. І сталось, як були вони там, то настав їй день породити. І породила вона свого Первенця Сина, і Його сповила, і до ясел поклала Його, бо в заїзді місця не стало для них… А в тій стороні були пастухи, які пильнували на полі, і вночі вартували отару свою. Аж ось Янгол Господній з’явивсь коло них, і слава Господня осяяла їх. І вони перестрашились страхом великим… Та Янгол промовив до них. Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. А ось вам ознака. Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме. І ось раптом з’явилася з Янголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали. Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!
Богдан. Оце й усе. Тоді я не розумію. Я просто здивований.
Дід. Чого ти не зрозумів, Богдане?
Богдан. Як це так сталося, що Син Божий народився в хліву? Невже ж для Нього не знайшлося місця у готелі?
Дід. А ось що тебе здивувало!
Богдан. І не тільки. Цій історії майже 2000 років. Хіба сьогодні Ісус має вплив на цей світ?
Дід. Звичайно, бо Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий! Але головне – щоб Він народився у твоєму серці.
Богдан. Я не розумію, як це може статися. Тож до побачення. Я побіг додому. З прийдешнім Новим роком, дідусю!
Дід. До побачення! Я молитимусь за тебе!
VІІ дія
На каток приходять спочатку дівчата, потім хлопці. Звучить мелодія вальсу.
Оленка. Привіт, хлопці. Яка чудова новорічна ніч!
Вероніка. Подивіться на цю гарну ялинку.
Сергій. У мене є пропозиція. Мабуть, кожен із нас має якусь мрію і бажає, щоб вона здійснилася.
Богдан. Я дуже хочу…
Сергій. Почекай. Не кажи вголос. Називатимемо бажання, коли годинник на вежі почне відбивати 12 ударів.
Вероніка. Можна, я скажу. (Пауза.) Краще попросимо Бога допомогти нам у наших мріях. Коли ми до Нього звертаємось, Він обов’язково чує нас.
Богдан. Які дурниці! Вероніка, не лізь хоч у Новорічну ніч зі своїми проповідями. Ти схожа на мого дідуся, живете у казковому світі.
Оленка. Не треба ображати Вероніку. Краще покатаємось навколо ялинки.
Усі катаються на ковзанах. Починають бити куранти.
Сергій. Отже, спробую, як казала Вероніка. Боже, якщо Ти чуєш мене, зроби так, щоб мама, тато й я завжди були разом.
Оленка. Дорогий Господи! Я хочу стати адвокатом, але потрібні гроші на навчання. Будь ласка, допоможи мені.
Вероніка. Любий Ісусе! Я прошу Тебе…Але Ти краще від мене знаєш усі мої бажання.
Богдан. Чого ж я хочу найбільше у житті? Досягати успіху в усіх справах. Завжди бути першим і вміти заступитися за себе.
Усі під’їжають наперед і голосно вітаються.
Хором. З Новим роком!
Богдан. З цього приводу можна випити вина. Хлопці взяли пляшку. Ходімо до них.
Вероніка. Я не буду.
Оленка. Я теж не хочу.
Сергій. Мені й так весело. Не хочу згадувати п’яного батька.
Богдан. Тоді я поїхав до них.
Усі катаються на ковзанах. Раптом з’являється Богдан.
Богдан. Сергію, давай наввипередки.
Сергій. Давай, тільки в мене старі ковзани.
Рушають, але Сергій раптом падає.
Вероніка. Оленко, їдь швидше сюди. Сергій розбив голову.
Оленка. Як це трапилось?
Богдан. Не знаю. Підсковзнувся. Він же казав, що в нього старі ковзани.
Вероніка. Богдане, можна тебе на хвилинку. Подивись мені в очі. Навіщо ти збрехав? Я бачила, як ти підставив Сергію ногу. Хочеш бути героєм? Хочеш показати, що краще від Сергія катаєшся? Слухай, ось тобі порада – не підіймайся дуже високо, бо колись мусиш упасти.
Богдан. Ти вирішила мене виховувати? Що ти мені порадила? Я вже забув.
Вероніка. Крім усього, ти ще й п’яний?
Голос за ширмою. Минув тиждень.
VІІІ дія
Кімната Вероніки.
Вероніка. Матусю, рідна моя. Батько тільки що зателефонував. Вони з Марком уже під’їжджають до міста. Як добре, що ми будемо всі разом на Різдво.
Мати Вероніки. Знаєш, доцю, напередодні Різдва та Великодня я згадую минулі свята, які ми зустрічали разом з вами, з церквою. Завжди відбувалося щось цікаве. Стільки радощів, чудових подій. Від цього Різдва я теж чекаю чогось нового. Який чудовий та різноманітний наш Господь!
Вероніка. Я теж чекаю від Різдва чогось особливого! Ой, хтось знову телефонує. Алло! А, це ти, Оленко. Слухаю тебе.
Оленка. Вероніко, я не знаю, що подарувати бабусі на Різдво. Ти знаєш, у неї підвищені вимоги до всього.
Вероніка. Оленко, а ти подаруй їй Біблію. Приходь зараз до нас, у мене є декілька нових примірників.
Оленка. Я не знаю, чи їй це сподобається.
Вероніка. А ти не думай про це. Просто підійди до неї, обійми, скажи: «Мила бабусю, завтра Різдво і я хочу подарувати тобі наймудрішу книгу у світі – Біблію. Вона врятувала життя мільйонам людей».
Оленка. Гаразд, скоро буду.
ІХ дія
Кімната Богдана, він грає на комп’ютері.
Богдан. О, все-таки складно пройти цей момент! Як же тут проїхати? Ага, знаю. (Підіймається, йде по кімнаті.) Та ні, не йде в мене з думок ця Вероніка, її слова.
Голос Вероніки. Краще попросимо Бога допомогти нам у наших мріях. Коли ми до Нього звертаємось, Він обов’язково чує нас.
Богдан. Щось відбулося в моєму житті… А що? Я не збагну… Навіщо я підставив ногу Сергієві, тепер хлопець на канікулах сидить удома, лікується. Надовго йому запам’ятається цей Новий рік… Яку пораду дала мені Вероніка?
Голос Вероніки. Не підіймайся дуже високо, бо колись мусиш упасти.
Мати Богдана. Доброго вечора, синку! Чого ти такий похмурий? Що трапилось? Хочеш піти зі мною в ресторан? Нам пообіцяли особливу кухню – дванадцять вишуканих різдвяних страв. Смакота! Буде гарна музика. До речі, ми зустрічали там Новий рік. Директору дуже сподобалось. Ну що, ідеш?
Богдан. Я хочу залишитися вдома. Не ображайся, мамо!
Мати Богдана. Тоді я побігла, треба ще зайти до перукаря. До побачення.
Богдан. До побачення… Скільки подій за останній час. Та ще ця історія про Ісуса. Не все так просто. Чому Він народився у звичайних людей? Чому Його називають Спасителем світу? Як зрозуміти цю Божу любов? А я зможу так любити людей? Частіше тебе ображають, ніж ти інших… А дідусь казав, що Христос може зміните життя всім, хто покличе Його. Де Він, цей Ісус?
Голос діда. Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий! Але головне – щоб Він народився у твоєму серці.
Богдан. Боже, якщо Ти є і Ти чуєш мене, я прошу, щоб Ти увійшов у моє серце і простив мене за мої погані вчинки.
Х дія
Кімната Сергія. Він ховає під ялинку подарунки для батьків.
Батько. Сергію, йди-но сюди, допоможи мені.
Сергій. О, що це за чудо?
Батько. Гірський велосипед. Ти ж давно мріяв про нього.
Сергій. Звідки?
Батько. Я тиждень працював сам, виконав план, за це директор ще й премію виписав. Якраз вистачило на велосипед.
Мати Сергія. У мене для вас сюрприз. (Тримає в руках торт.)
Батько. Невже сама зробила?
Мати Сергія. Спекла за новим рецептом. Ходімо до столу вечеряти.
Сергій. У мене теж є для Вас сюрприз. Подивіться, що лежить під ялинкою.
Батько. Яка гарна краватка! Якраз до моєї нової сорочки!
Мати Сергія. Мої улюблені парфуми! Сергію, звідки ти знаєш мій смак?
Сергій. Я радий, що Вам сподобалися подарунки! Зараз я зроблю один дзвіночок! (Відходить бік.) Алло! Вероніко! Усе трапилося так, як ти казала! Господь відповів на моє бажання. Моя сім’я разом зустрічає Різдво!
Вероніка. Слава Богу! Зі святом Вас! Нехай Господь благословить Вас!
Мати Сергія. Сергію, йди до столу!
Стук у двері.
Сергій. Цікаво, хто це може бути? Зараз відчиню.
Богдан. Доброго вечора, Сергію. Не чекав?
Сергій. Та чого… Проходь, сідай до столу, Різдво наближається.
Богдан. Ні, дякую. Я хочу попросити вибачення за той випадок на катку.
Сергій. Я не ображаюсь, ти ж пожартував. Друзі не пам’ятають образи.
Хлопці обіймаються.
Богдан. Я побіг, у мене ще є одна важлива справа.
ХІ дія
На вулиці завірюха, сидить бабуся у теплій хустці, тримає в руках останній букет квітів.
Бабуся. Хлопчику, купи, будь ласка, останній букет, а я піду додому зустрічати Різдво.
Богдан. Гаразд! Зі святом Вас! (Телефонує.)
Вероніка. Алло, хто це?
Богдан. Вероніко, це я, Богдан. Я стою біля твого будинку, вийди, будь ласка, на вулицю.
Вероніка. Ти дивився на годинник?
Богдан. За десять хвилин опівночі. Але я дуже прошу тебе вийти. Я мушу сказати тобі щось важливе.
Вероніка. Зараз я вийду.
Вероніка вибігає на вулицю, здивована зупиняється.
Богдан. Вероніко! Це тобі. З Різдвом!
Вероніка. Дякую. Звідки ти знаєш, що це мої улюблені квіти?
Богдан. Вероніко, я відчуваю себе таким щасливим. Зі мною щось відбулося. Я змінився. Мені здається, що я люблю весь світ: маму, дідуся, тебе, свій клас, усіх, кого бачу. Мені хочеться дарувати людям радість. Можливо, Христос змінив моє життя?
Вероніка. Просто Він народився у твоєму серці.
Звучить різдвяна мелодія. Вероніка і Богдан виходять.
Марина Антонець