Автор Антоніна Саврак, учитель християнської етики Борщівської ЗОШ І-ІІІ ст. Лановецького р-ну Тернопільської обл.
Мета: розкрити зміст подружжя як Божої установи, з’ясувати його мету, основні ознаки, обов’язки, перешкоди до подружнього життя, гріхи проти християнського подружжя; виховувати бажання наслідувати святу родину з Назарета як зразок християнського подружжя; плекати почуття любові й поваги до супутника життя, відповідальності за збереження сім’ї.
Біблійна історія: розмова Ісуса Христа з фарисеями про подружжя як Божу установу (Мт. 19:3–12); весілля в Кані Галілейській (Ів. 2:2–11).
Ключовий вірш: «Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї» (Бут. 2:24).
Епіграфи: «Нема мудріших, ніж народ, учителів, —
У нього кожне слово — то перлина…» (М. Рильський);
«Міцна сім’я — міцна держава».
Навчальні засоби: ікона «Свята Родина», свічка, плакати з епіграфами до уроку і правами та обов’язками подружжя, магнітофонний запис, відеосюжети, вінчальні рушники, весільні атрибути.
Хід уроку
Християнське вітання
Вступне слово вчителя
Дорогі діти, ви мрієте про професії, про досягнення матеріальних благ, про різноманітні мандрівки, щоб подивитися і вивчити світ. Але яких би вершин в освіті не досягли, скільки б багатства не накопичили, чого б у житті не добули, ви не будете почувати себе щасливими, якщо поруч не буде вірного і надійного супутника життя, з яким можна розділити радощі та горе.
Я не випадково обрала темою нашого уроку розмову про шлюб і подружжя. Найперше, мене спонукає сумна статистика розлучень у селі, районі, області й по всій Україні. Згідно з даними європейської статистики, Україна лідирує за кількістю розлучень серед європейських країн. На 1000 жителів України припадає 5,3 розлучення. А як боляче читати учнівські особові справи, де в багатьох дітей неповні сім’ї. Переді мною, як учителем християнської етики, стоїть завдання, наскільки це в моїх силах, підготувати вас до життя в шлюбі та сім’ї за Божими законами. Як хочеться, щоб усі ви створили повноцінні сім’ї, щоб ваші майбутні діти тішилися, що мають тата і маму.
Пісня Анатолія Матвійчука «Присвята батькам» (ліва долонька у мами, фотоколаж).
Отож, проблемою нашого уроку є: виховання підростаючого покоління готовим до шлюбу та сім’ї.
Для розкриття цієї проблеми в нас працювали проблемні пошукові групи, які мали завдання опрацювати релігійну літературу, законодавчі акти та здійснити народознавчий пошук: народознавці, правознавці та релігієзнавці.
Тож слово групі народознавців.
І. Епіграфом до нашого дослідження є слова М. Рильського «Нема мудріших, ніж народ, учителів, — у нього кожне слово — то перлина…» Наш народ з давніх-давен пошановує хороші сім’ї, міцні шлюбні стосунки. Уже починаючи з поклону молодих перед шлюбом, народні звичаї привчають шанувати батьків, цілуючи ікони та хліб, якими вони благословляють своїх дітей. Обряд поклону передбачає цілувати батькам руки з вдячності за життя, піклування та підготовку до життя.
ІІ. Символом чистоти є біле плаття та біла фата, а особливо, біла стрічка з зеленим миртом, а також весільний рушник, який традиційно в нашому краї був чисто білим полотном, оздобленим миртом та розмайраном (білий рушник, обшитий миртом).
IІІ. У народі цінувалася працелюбна дівчина, яка повинна була сама вишити рушники до шлюбу, а також ті рушники, якими пов’язували старостів під час сватання. Дякуючи за них, старости казали: «Дякуємо батьку, матері за гарно виховану дочку, що рано вставала, рушників на посаг надбала» (демонструють рушники).
ІV. Надзвичайно важливо було зберігати молодим дошлюбну чистоту. Це і Церква поважає, і народ шанує найбільше. Якщо дівчина втрачала дошлюбну чистоту і про це довідувались люди, то її називали покриткою, привселюдно обрізали косу і викидали її на корчму, а ворота обмазували дьогтем. Недаремно в народній пісні співається:
Ой, як ти хтіла
Віночок доносити,
То й не тре було
В садочок виходити.
V. Шануючи подружню вірність, вже на початку весілля до молодого співали:
— Годі, годі, сивий коню, по полю брикати,
годі, годі, Івануню, до дівчат моргати,
— Як не буду вівса їсти — не буду брикати,
тепер буду жінку мати — не буду моргати.
VІ. За давнім звичаєм молоді сиділи на покуті під образами на кожусі, вивернутому догори вовною, що символізує багатство молодої сім’ї.
VІІ. На весіллі з пошаною співали про жінок, які є хорошими господинями, та чоловіків, що гарно вели своє господарство й були добрими до своїх дружин та дітей:
А я собі господар,
Із Божої ласки
Маю плуга, маю рало
Ще й грошей бумажки.
Маю плуга, маю рало,
Що мені потрібно,
В мене жінка, як золото,
А діти, як рібло.
VІІІ. А як влучно ганьбить народ п’яниць:
Вузька стежка, вузька стежка
Межи пшеницею.
Скоротила свого віка
Я за п’яницею,
Ой вижну я пшениченьку,
Тай зложу на тоці,
А мені той п’яниченько,
Як те більмо в оці.
ІХ. Народна традиція висміює язикатих, прискіпливих жінок, справжніх язикатих хвесьок. Про це говорить народна пісня. Прислухайтесь, дівчатка, вона стане в нагоді на все життя:
Скрипка би не грала,
Якби не той смичок.
Чоловік би жінки не бив,
Якби не язичок.
Чоловік би не бив
Ні колом, ні буком,
Якби вона говорила
До нього не з фуком.
Чоловік би не бив
Ніколи даремно,
Якби вона говорила
До нього приємно.
Чоловік би не бив
Ніколи, ніколи,
Якби вона говорила
До нього поволі.
Х. Особливо гарно співали про подружні пари, які є прикладом для молодих:
Гарная молодиця,
Гарнії в неї лиця,
Гарного мужа має,
Гарно його називає.
А він її за те любить,
Пустив її межи люди, –
На ню люди зглядаються,
Аж на пальці спинаються.
ХI. Українська традиція на знак постійного пошанування святого таїнства шлюбу встановила цікаву символіку ювілеїв подружнього життя: ситцеве весілля — через 1 рік, коли подруги дарують одне одному ситцеві хусточки, одяг як символ подолання перших труднощів; дерев’яне весілля — через 5 років, супроводжуване подарунками меблів або дерев’яних речей як символів домашнього затишку; мідне весілля — через 7 років з даруванням мідних грошей — запоруки достатку і дзвінкого щастя; трояндове весілля — через 10 років — на знак вірної любові; срібне весілля — через 25 років, коли на безіменний палець правої руки одягають срібний перстень; золоте весілля — через 50 років, коли золоті обручки віддають дітям, а самі обмінюються новими; коронне весілля — через 75 років, коли подружжя вітають коронами. (Презентація.)
Учитель. Отже, діти, який зробимо висновок із дослідження цієї групи?
Діти. Народна традиція шанує дошлюбну чистоту, подружню вірність, гарних сім’янинів, працьовитих та вірних у подружньому житті.
Слово надається групі правознавців.
І. Епіграфом до нашого дослідження є вислів «Міцна сім’я — міцна держава». Кожна доросла людина має право створити сім’ю. Одним із найважливіших понять сімейного права є поняття «шлюб» (у перекладі зі старослов’янської мови означає «обіцянка»). Основою створення сім’ї є шлюб. Шлюб — сімейний, рівноправний союз чоловіка та жінки, що реєструється у порядку, визначеному законом, та охороняється державою. В Україні визнається лише шлюб, укладений в органах РАЦСу.
ІІ. Умови укладення шлюбу
Необхідна взаємна згода осіб і досягнення шлюбного віку (18 років). У певних випадках шлюбний вік знижується, але право на шлюб особі, яка не досягла шлюбного віку, може надати лише суд.
Значно глибше це питання ви розглянете на уроках правознавства, але важливо знали, що Сімейний кодекс України вимагає, щоб шлюб був зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
ІІІ. Реєстрація в державних органах дає змогу забезпечити захист майнових (розподіл майна при розірванні шлюбу) та інших прав подружжя. Лише зареєстрований у державному органі шлюб породжує юридичні наслідки. Це не заперечує проведенню, за бажанням подружжя, вінчання в церкві.
Отже, реєстрація в церкві (будь-якої конфесії) — справа бажання молодих, державна реєстрація — необхідна в інтересах самого подружжя.
ІV. Заява про реєстрацію шлюбу може бути подана до будь-якого державного органу реєстрації актів цивільного стану за власним вибором молодих (незалежно від місця проживання та реєстрації). Шлюб реєструється через місяць після подання заяви. Якщо є поважні причини (чоловік іде до армії, виїжджає в довгострокове відрядження, наречена вагітна тощо), цей строк може бути скорочено. Вже стало традицією проводити реєстрацію або, як в народі кажуть, розписуватися, перед весіллям. Як гарно подивитись, коли молоді пари ідуть до рацсу з батьками і друзями, які засвідчать державний акт про створення сім’ї і порадіють.
Пісня
Тече вода з-під явора
В хрещатім барвінку,
Як то гарно, що ти, друже,
Береш українку.
Тече вода з-під явора
Тай посеред жита,
Українські молодята
Будуть в парі жити.
Тече вода з-під явора,
Тай посеред гаю,
Українські молодята,
Щастя вам бажаю.
Відеофрагмент урочистої реєстрації.
Учитель. Дорогі діти, беріть приклад із таких молодят, що у вишиванках розпочинають спільне сімейне життя, бо ми — українці.
Робота групи
Починаючи спільне сімейне життя, подружжя повинно пам’ятати про свої права та обов’язки та виконувати їх.
Робота з плакатом (презентація)
Права подружжя:
• на материнство і на батьківство;
• на повагу до своєї індивідуальності;
• на фізичний і духовний розвиток;
• на зміну прізвища після одруження;
• на спільне вирішення питань життя сім’ї;
• на вибір місця проживання;
• на припинення шлюбних відносин.
Обов’язки подружжя:
• взаємна повага, дружба, взаємодопомога;
• матеріальне забезпечення сім’ї;
• обов’язок створити вагітній жінці умови для народження та виховання дитини;
• взаємне утримання.
Учитель. Дорогі восьмикласники, вам ще далеко до сімейного життя, але до нього потрібно готуватись заздалегідь, а тому я наголошую на важливості нашого сьогоднішнього уроку. Державна реєстрація — це обов’язковий сімейний союз.
На жаль, нерідко в нашому суспільстві ми чуємо про так звані громадянські шлюби.
У сучасному розумінні громадянський шлюб — це співжиття, яке немає ні церковного благословення, ні державної реєстрації. Церква називає його блудним.
Сьогоднішня статистика розлучень досить сумна. А зруйнована сім’я — це трагедія: це діти-сироти, це багато гірких соціальних наслідків. Тому основою міцної сім’ї повинна стати духовність. Потрібно повінчатися. Але поставитись до вінчання не як до гарної традиції, а як до таїнства, у якому Сам Господь дає силу і благословення на нелегке сімейне життя. І не обмежитись лише таїнством вінчання. Регулярні сповідь і причастя, відвідування храму, спільна молитва вдома — це ті основи, на яких тримається сім’я. У такій родині живе Христос.
Тому безвідповідальне співжиття, яке сьогодні іменується громадянським шлюбом, Церква суворо засуджує. Воно руйнує як душі окремих людей, так і суспільство загалом.
Отож пам’ятайте, діти: «Міцна сім’я — міцна держава».
Учитель. Нормою християнського життя є подружжя, яке призначене продовжувати рід людський, виховувати дітей. Кожен із вас має мрію — зустріти хорошу, чуйну, люблячу людину, щоб одружитися з нею і провести довге й щасливе життя. Так, майже всі люди, починаючи з вашого віку, закохуються і, коли це почуття взаємне, зустрічаються з надією у близькому чи далекому майбутньому створити сім’ю.
Отож, група релігієзнавців розкаже нам про християнські основи шлюбу.
І. Ключовим віршем нашого дослідження є: «Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї» (Бут. 2:24).
Учень працює з Біблією:
«І підійшли фарисеї до Нього, і, випробовуючи, запитали Його: «Чи дозволено дружину свою відпускати з причини всякої?» А Він відповів: «Чи не читали, що Той, Хто створив споконвіку людей, «створив їх чоловіком і жінкою?». І сказав: «Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, — і стануть обоє одним тілом», тому-то немає вже двох — одне тіло. Тож, що Бог спарував, людина нехай не розлучує!» (Мт. 19:3–6).
Бог запровадив подружнє життя тоді, коли Він створив жінку для Адама, щоб вона допомагала йому. Господь освятив їхній союз.
ІІ. Християнське подружжя — це шлях до Бога вдвох. Шлюб є великим таїнством Божого творіння. Він символізує злуку Ісуса Христа і Церкви. Оскільки шлюб є таїнством, вірні укладають його у храмі. Молодий у шлюбній церемонії представляє самого Ісуса Христа, а молода — Його чисту, непорочну Наречену — Церкву. Як довічним є союз Церкви з Христом, так і досмертним має бути сімейний союз чоловіка з жінкою. Коли одружуємося, то маємо запросити в гості самого Царя царів, як це було в Кані Галілейській (фрагмент фільму), коли Христос пошанував Своєю присутністю союз наречених. Тому весільна церемонія є святим обрядом.
ІІІ. Оскільки святі обряди не повинні відбуватися без очищення, тому напередодні потрібно глибоко осмислити свою готовність до подружнього життя, здатність жертвувати задля майбутнього супутника життя, бути вірним йому, що засвідчують заручини, які відбуваються за 2–4 тижні до весілля; висповідатися у храмі й прийняти Святе Причастя, щоб ступити на спільну дорогу з чистим сумлінням і з благословення Господа.
ІV. Шлюб стає таїнством під час весільної служби Божої, яка є пожертвою молодят Христові. У шлюбній церемонії обручки символізують нерозривне єднання, біла сукня нареченої — чистоту, корони — Божу славу, що чекає на подружню пару у вічності, спільна чаша з вином — випробування подружжя і спільною радістю, і спільним горем, запалена свічка — велике покликання подружжя нести світло віри одне одному і майбутньому поколінню через власних дітей. Символи шлюбу надають йому урочистості і святості. Найважливішим моментом шлюбної церемонії є присяга одне одному на вірність, засвідчена присутністю дружби і дружки. Священик запитує, чи твердою, тобто надійною, незнищенною, є думка взяти собі за жону (мужа) ту (того), що поруч, а тоді благословляє на взаємну любов, готовність перенести будь-які труднощі сімейного життя. (Відеофрагмент весілля.)
Відтоді наречені стають подружжям, владиками домашньої церкви. Тож святковий стіл символізує їхнє майбутнє спільне життя, а тому не повинен перетворюватись на буденну випивку, а стати справді святою трапезою. Покуття з іконами, принесеними з храму після вінчання для благословення, є прообразом іконостасу домашньої церкви — сім’ї.
Пісня «Короновані»
Я сказав учора, що сватів пришлю,
І що станеш ти дружиною моєю,
Що будемо ми у церкві брати шлюб
Усієї християнською сім’єю.
На свічках тихенько плакав білий віск,
Нас вінчали за предвічними законами,
Ми у вірності клялися віч-на-віч
Під святими золоченими коронами.
Приспів
Короноване вінчання короноване,
То освячене кохання на добро воно,
Ці корони маєм вірно пронести,
Короновані особи, я і ти.
Ми чолом разом ішли у небеса,
Наші душі зігрівало слово Боже,
І цвіла довкола нас земна краса,
Нам здавалося, що все на світі зможемо.
Та роки летять, як білі голуби,
І не раз в житті ми будем розчаровані,
Тільки, мила, не образь, не розлюби,
Пам’ятай, що ми у церкві короновані.
Учитель. Дорогі діти, призначенням сім’ї є народження та виховання дітей. Українська сім’я зазвичай була багатодітною, але чомусь зараз більшість сімей мають одне, зрідка — двох дітей. Послухайте діти повчальне оповідання.
У дні шлюбу молодій парі з’являється Ісус Христос. Він тримає у руках Книгу Життя. Розгортає її і показує їм ту сторінку, де записані їхні імена. При тому показує їм наступні сторінки, де записане їхнє майбутнє. На першій сторінці вони зустрічаються, пізнають взаємну любов і заявляють про неї. Христос показує іншу сторінку. Тут видно миле обличчя їхньої дитини. Ісус гортає далі сторінки: «Це друга дитина, яку хочу вам подарувати. Вона питає: „Чи приймете мене? ”» Ісус хоче й далі гортати сторінки, та руки молодят опускаються на Книгу Життя: «О ні, далі не хочемо бачити, більше дітей не бажаємо!» Христові сумно, і Він каже до молодят: «Коли так, то Я не зможу бути з вами і дати благословення на спільне життя, бо не хочете призначених вам дітей, що їх ви могли б виховати для Неба». І відійшов Христос.
Фільм «Розмова дитини з Богом».
Учитель. Діти, тож якою повинна бути сім’я, щоб від неї не відвернувся Господь? — Жити в любові і злагоді, ходити до храму, постійно сповідатися, причащатися, народити дітей і виховати їх для слави Господа. Прикладом має бути сім’я з Назарета, яка виховала Ісуса, Який віддав життя за нас, людей.
Створімо модель майбутньої сім’ї. Сім’я — це дерево, плоди — це якості сім’янина, якими повинен володіти кожен, хто створив сім’ю (дотримання Божих заповідей, взаємоповага, взаємна любов, подружня вірність, спільне виховання дітей в християнських традиціях, стриманість, толерантність, працелюбність).
Пісня «Де згода в сімействі».
Учитель. Дай Бог вам друзів і родину, щоб ви в любові й щасті жили, і до останньої хвилини любили ви і вас любили. А щоб були у вас щасливі сім’ї, дарую вам пам’ятку щасливого подружжя. Збережіть її і звертайтеся до неї.
Пам’ятка щасливого подружжя
Подружжя — найдавніший і найсвятіший з усіх союзів;
перше подружжя — Адам і Єва: «Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього» (Бут. 2:18);
освячення подружнього союзу присутністю Господа Ісуса Христа на весіллі в Кані Галілейській;
покликання до подружжя — внутрішній голос, який чує людина, коли заявляє про готовність до відкритості Божій волі;
видимі знаки в Тайні подружжя — взаємне віддання подругів одне одному перед святою Церквою, стверджене взаємною присягою задля творення єдиного, цілого, нерозривного єства;
подруги — служителі Святої Тайни, священик — лише свідок, який від імені святої Церкви благословляє шлюб і стверджує, що він прийнятий Богом;
подружжя — жертовне дарування себе одне одному;
мета подружжя — жити у святості, народжувати та виховувати дітей;
святість — присутність Бога в подружжі; сім’я — домашня Церква; скріплення подружньої святості молитвою, святими таїнствами сповіді і причастя;
єдність — такий зв’язок жінки з чоловіком, що «немає вже двох, але одне тіло» (Мт. 19:6); відтворення у подружжі єдності Христа і святої Церкви;
плідність — народження і виховання дітей: «Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю» (Бут. 1:28);
нерозривність: «Тож, що Бог спарував, людина нехай не розлучує!» (Мт. 19:6); «Хто дружину відпустить свою, та й одружиться з іншою, той чинить перелюб із нею. І коли дружина покине свого чоловіка, і вийде заміж за іншого, то чинить перелюб вона» (Мк. 10:11–12);
вірність як ознака правдивої любові;
гідність — взаємна пошана;
відповідальність у подружжі; необхідність добре обдумати свій вибір перед вступом у церковний шлюб; церковні курси підготовки для тих, хто одружується;
дошлюбна чистота подругів — свідчення пошани один до одного, глибоке розуміння Таїнства подружжя, яке спочатку чиниться на небі, а потім на землі;
випадки, у яких шлюб може бути визнаним недійсним: бракує канонічного віку (хлопцеві — 18 років; дівчині — 16, згідно з українським законодавством — 17); одруження з примусу; споріднення; чернечі обіти; повторні шлюби; нездатність до подружнього життя (психічні хвороби, статева неспроможність);
обряд вінчання як зобов’язання наречених долучитися до Пресвятої Трійці: «Вінчається в Ім’я Отця і Сина і Святого Духа…»;
вінці як знак Божого благословення;
шлюб без Бога — лише співжиття протилежних статей;
обов’язки подружжя: чоловік і жінка повинні любити одне одного, допомагати в усьому, зберігати вірність; дружина повинна поважати і слухати свого чоловіка, бо він є заступником Бога в родині; чоловік і дружина повинні спільно дбати про своїх дітей, берегти їх життя і здоров’я, забезпечувати на майбутнє, виховувати по-християнськи; у всьому бути прикладом;
гріхи проти християнського подружжя: зрада, аборт, неприродне задоволення статевих пристрастей, уживання контрацептивів;
Христова заборона багатоженства (Лк. 16:18);
несхвалення Церквою різних за вірою подруж;
єдині ліки на недуги модерних подруж — повернення до Божих планів;
подружжя і родина — місійний шлях безустанного будування Царства Божого у власній душі і душах ближніх.