СВЯТІСТЬ
Олексій не протистоїть злу. Більшу частину свого часу він проводить з ватагою хлопців, які щосили намагаються бути якомога гіршими. Вони б’ють менших, крадуть гроші й навіть речі в магазинах, ображають дівчат. Вони стали брати участь в «операціях» дорослих злочинців, що займаються контрабандою і мають зв’язок з «чорним ринком». І хоч дехто з компанії вже потрапив до в’язниці, Олексій не робить висновків.
Батьки та вчителі застерігають Олексія, що він скалічить собі життя, якщо не зупиниться. Але той сміється у відповідь: «Зате в мене є гроші, і люди мене поважають. До того ж, таке життя мені подобається. Краще вже так жити, навіть якщо це небезпечно, ніж бути «слухняним хлопчиком» і не знати, куди подітися від нудьги й де взяти гроші».
Питання для роздумів та обговорення:
1. Як ви думаєте, чому Олексій обрав такий спосіб життя?
2. Чим саме задовольняє його таке життя? Чим, на вашу думку, воно може не задовольняти?
3. Що, цілком імовірно, станеться з хлопцем, якщо він не зміниться?
Відповідь з позиції християнської етики:
будьте святими
Багато хто вважає, що люди в основі своїй — добрі, а такі, як Олексій, стають злочинцями лише тому, що з дитинства живуть бідно. Але, досліджуючи життя суспіль¬ства, вчені доходять висновку, що морально зіпсовані люди є серед усіх верств населення: серед бідних і багатих, освічених і не дуже, серед молодих і старих. Християнство вчить, що схильність творити зло притаманне кожній людині від народження. Ми бачимо, наприклад, як говорять неправду навіть дуже маленькі діти, хоч ніхто їх цього не вчив. Люди тому й підпадають під поганий вплив, що мають у собі вроджену схильність до зла. Одних приваблює насильство, інших — брехня, а ще інші люблять розповсюджувати плітки.
Проте Бог хоче, щоб люди, наслідуючи Його, були святими. Бути святим — значить відрізнятися від інших, не піддаватися впливу зла. Але що можуть зробити люди, щоб перебороти в собі схильність до зла?
Релігійні вожді, сучасники Ісуса Христа, вважали, що людина може стати святою, якщо буде дотримуватися певних правил. Одне з цих правил проголошувало, що перед тим як їсти, треба ретельно вимити руки. Однак не з метою змити з них бруд, а щоб таким чином нібито очиститися зсередини.
Ісус дав їм зрозуміти, що таке уявлення безпідставне (Мк. 7:14–23). Бо немає нічого назовні людини, що може опоганювати її морально. Люди опоганюються тим, що всередині них. Що це таке? Ось деякі з гріховних властивостей, перелічених Ісусом: злі думки, аморальність у статевих стосунках, схильність красти й убивати, жадібність, заздрість, лихослів’я, брехня.
Отже, щоб стати святою, людина повинна змінитися внутрішньо. Але зробити в ній таку зміну має силу тільки Бог. Блага, тобто добра звістка полягає в тому, що Бог показав людям шлях, на якому Він може здійснити в них необхідні зміни. Ось цей шлях: потрібно повірити в те, що Ісус Христос помер на хресті, щоб понести на Собі покарання, заслужене людьми, що згрішили; необхідно довіритися Ісусові, і тільки Йому, щоб одержати спасіння від розтлінної дії гріха. Якщо виконати цю умову, Бог змінить людину, так би мовити, зсередини. І лише тоді людина житиме новим життям і прагнутиме робити добро, тобто справді стане християнином — послідовником Ісуса Христа.
Проте треба зрозуміти, що й маючи здатність до нового життя, християнин не стане досконалим. Бо досконалий тільки Бог. І все ж християнин відрізнятиметься від інших людей, тому що Бог виокремив його серед них, щоб зробити його Своєю особливою дитиною.
1. Чи знаєте ви кого-небудь зіпсованого гріхом настільки, як Олексій?
2. Як ви гадаєте, чи повинна людина бути святою у школі, вдома? Поясніть відповідь.
СМИРЕННІСТЬ
Іван дуже пишається своєю спортивною статурою та фізичною силою. Він завжди вихваляється тим, як швидко може бігати, високо стрибати і далеко кидати м’яч. Іван упевнений, що він непереможний, що ніхто у школі не має кращих, ніж він, спортивних даних. І тому він над усе любить пропонувати іншим хлопцям спробувати подолати його: в бігу, в боротьбі чи в стрибках. «Немає серед вас такого!» — сміється Іван і називає хлопців «слабаками». Та недавно він збагнув, що майже ніхто не хоче змагатися з ним, його просто обминають, не бажаючи взагалі мати з ним справу. Так, Іван усе ще найспритніший і найдужчий хлопець у школі. Але і … найбільш самотній.
Питання для роздумів та обговорення:
1. Як ви думаєте, що для Івана найважливіше в житті? Як вам здається, чому?
2. Яку реакцію Іванова пиха викликає у хлопців?
3. Чому Іван самотній?
Відповідь з позиції християнської етики:
будьте смиренні
Смиренність суперечить людській натурі. Людям часто хочеться, щоб інші знали, як багато вони можуть зробити і наскільки вони сильніші та розумніші від оточуючих. Однак християнство вчить, що не пихатими і гордими, а смиренними, покірними і лагідними слід бути у повсякденному житті. Ми не повинні ставити себе занадто високо, а визнавати заслуги інших. Що викликає у християнина бажання бути смиренним? Очевидно, те, що свою цінність він вимірює не тим, що думають про нього інші люди, а тим, що думає про нього Бог. Християнин знає: Бог любить його так, що послав на землю Свого Єдинородного Сина, щоб Той помер за нього. Коли людина вірить у це, вона не потребує людської похвали.
Найдовершенішим прикладом смиренності є Сам Ісус Христос. Бо Він, Бог, залишивши місце Свого божественного перебування на небі, зійшов на землю, щоб прожити людське життя з усіма його труднощами та скорботами.
У момент хрещення Ісуса Христа Бог Отець, щоб усі почули, назвав Його Своїм Улюбленим Сином (див. Мк. 1:11).
Живучи на землі, Ісус часто терпів насмішки, образи, погрози за те, що говорив і робив. Він помер від рук людей, які не повірили в те, що Він — Бог. Але, будучи Богом, Ісус не визнавав самовихваляння. Він ніколи не вдавався до Своєї божественної сили, щоб умалити чи принизити людей. У Євангелії від Марка, 1:29–34, ми читаємо про те, як Свою божественну силу Ісус застосовував для того, щоб допомогти людям у їхніх потребах і стражданнях.
Іноді в смиренні вбачають ознаку слабкості. Та це помилкове враження. Навпаки: потрібно багато душевних сил, щоб ділити з іншими свої заслуги, з готовністю ви¬знавати навіть найскромніші успіхи кожного, хто поряд із тобою.
1. Пригадайте, чи доводилося вам вихвалятися, поводитися зарозуміло? Що могло б трапитися в тих випадках, коли б ви, навпаки, були смиренними?
2. Як вам здається, чи могли б ви смиренно використовувати свої здібності, щоб допомогти іншим?
ЧЕСНІСТЬ
Юрко захоплювався своїм старшим братом Яковом і в усьому намагався наслідувати його. Але одного разу Яків…украв гроші в начальника житлової контори, де він працював у вільний від навчання час. Юрій довідався про це, але коли спитав брата, той не зізнався у скоєному.
Через деякий час Юрко знову спитав Якова про той випадок. На цей раз хлопець не відмовлявся, але спробував пояснити молодшому братові, чому він це зробив: «Мені потрібні були гроші, щоб купити нові штани. Ті, в яких я ходив, протерлись на колінах, — сказав Яків, — а потім я брехав, щоб не потрапити в біду. Знаю, що вчинив нечесно, але в мене була на те вагома причина. Та й у начальника контори набагато більше грошей, ніж у мене, і від тієї дрібниці, що я взяв, він не постраждав… Так що, можна вважати, усе гаразд».
Юрко кивнув і подумав, що йому теж потрібні гроші: ось який зношений піджак у нього…
Питання для роздумів та обговорення:
1. Як Яків пояснив свій вчинок?
2. Чи була у нього причина вчинити безчесно?
3. Що, по-вашому, буде з Яковом у подальшому житті, якщо він буде керуватися тими ж аргументами?
4. Як подіяв на Юрка вчинок старшого брата?
Відповідь з позиції християнської етики:
будьте чесними
Трапляється, що чесна поведінка пов’язана з певними незручностями. Зробивши нечесний вчинок, людина незавжди хоче зізнатися в цьому навіть самій собі, тим більше тому, хто може її покарати за скоєне. Але християнство вчить, що краще завжди діяти чесно, навіть якщо в результаті тебе чекають неприємності чи ускладнення. Вибираючи нечесний шлях, людина зазвичай питає себе: «Як це відобразиться на мені?» А Ісус навчає, словом і особистим прикладом, ставити питання по-іншому: «Чи правильно я роблю?»
Ісус завжди говорив лише правду. Деякі люди не хотіли слухати Його, але Він продовжував говорити неприємну їм правду. Саме тому вороги хотіли Його смерті, хоч Він не робив нічого поганого. Його схопили і привели на суд. На суді підкуплені лжесвідки безсоромно обмовляли Христа, приписуючи Йому слова, яких Він не говорив, і справи, яких Він не робив (Мк. 14:56, 57).
Коли Ісуса привели до Пилата, римського губернатора Юдеї, той спитав Його: «Ти Цар Юдейський?» Ось зміст правдивої відповіді Ісуса: «Так, те, що ти говориш, відповідає істині» (див. Мк. 15:2). Ця відповідь, однак, не пішла Ісусові на користь: того ж дня Його розп’яли на хресті.
У години тяжких для Ісуса випробувань Петро, один з Його учнів, повівся безчесно щодо Учителя. На запитання, чи знає він Ісуса, Петро тричі відповів заперечно (див. Мк. 14:66–72). Він побоявся сказати правду, щоб його не заарештували. Арешту вдалося уникнути, але муки сумління не давали Петрові спокою.
Ісус знав, що Петро відрікся від Нього. Він навіть передбачив це (Мк. 14:30). Та, воскреснувши з мертвих, Христос простив учневі. Потім Він тричі запитав його: «Чи любиш ти Мене?» Цим Він дав зрозуміти, що колишні стосунки між ними відновлено.
З Божою допомогою і ми можемо бути чесними. Проте, мабуть, найрадіснішою звісткою для нас є те, що, навіть коли ми спіткнемося, упадемо, як це відбулося з Петром, Ісус Христос готовий нам простити й залишити нас у числі Своїх друзів.
1. Коли вас востаннє спіткала спокуса повестися нечесно?
2. Чи можете ви пригадати випадок, коли чесний вчинок пішов вам на користь?
© 1993 by David C. Cook Foundation
Cook Communications Ministries, 4050 Lee Vance View,
Colorado Springs, Colorado 80918 U.S.A.