Інтерв’ю з Лідією Онишко, співробітником міжнародної громадської організації “Товариство Євангелізації Дітей“
Лідія Онишко народилася 1963 р. у Львові, у 1995 р. закінчила Ірпінську біблійну семінарію, у 2006 — факультет релігієзнавства Національного університету «Острозька академія», працює координатором МГО «Товариство Євангелізації Дітей» у Львівській обл.
— Лідо, коли і як ти відчула покликання працювати з дітьми?
— Поклик займатися з дітьми я відчула ще в дитинстві. Пригадую, що мені дуже хотілося бути вихователем у дитячому садку.
Повертаючись думками назад, я бачу, як Бог мудро провадив і готував мене. Я росла в багатодітній сім’ї, нас у батьків було шестеро, і я — найстарша. Доводилося багато допомагати в домі. Це й була моя перша підготовка до служіння дітям.
Згодом у церкві мені доручили вести заняття з дітьми в недільній школі. З великим задоволенням трудилася там близько десяти років. Але з якогось часу мене почало турбувати питання, хто нестиме Добру Звістку дітям поза межами церкви.
Під час навчання в Ірпінській біблійній семінарії я познайомилася з діяльністю «Товариства Євангелізації Дітей» (ТЄД), а через рік після закінчення навчання, у 1996 р., отримала від них анкету для проходження курсу «Місіонер на літо». Відучившись, я мала б змогу спілкуватися з дітьми на вулиці й розповідати їм Євангелію.
— І ти скористалася запрошенням на курси «літніх» місіонерів?
— Добре пам’ятаю, як півтора місяця молилась і роздумувала про це навчання. Мені дуже хотілося нести Слово Боже дітям, та були серйозні сімейні проблеми. Я вирішила передати цю анкету комусь із сестер моєї церкви, щоб вони могли її заповнити й пройти це навчання, щоб ця анкета не пропала. Та вона все одно поверталася до мене. Мені здавалося, що ця анкета обпікає мені руки й серце. Нарешті зрозуміла, що це я повинна їхати на навчання, а Бог потурбується про всі сімейні потреби. Я заповнила анкету й надіслала в Київ. Бог відразу дав спокій моєму серцю, і я відчула, ніби Він сказав: «Я благословлю тебе і всю твою сім’ю». Відразу стало легко й радісно.
Після закінчення курсу «Місіонер на літо» впродовж двох тижнів я разом з командою молоді працювала з дітьми на вулиці. Для мене це було щось надзвичайне! Я раділа й духовно зміцнювалася. Упродовж п’яти днів ми проводили по три зустрічі щодня в різних районах міста. Десь на третій день ми прийшли на одне з місць проведення занять, але нікого з дітей не було. Та за мить ми побачили, що вони біжать звідусіль і в руках тримають букетики польових квітів. Квіти були з коріннями, вони їх щойно вирвали та поспішали принести нам у подарунок. Таких квітів мені ще ніхто не дарував! Вони були особливими, бо дарували їх з великою любов’ю!
Додому я повернулася з переконанням трудитися з дітьми за межами церкви.
— Як твоя сім’я і церква відреагували на це?
— Я переконана, що це Бог дав мені таке бажання, Він і допоміг втілити його в життя. Мої рідні та друзі підтримали мене й молилися про мене. І досі продовжують це робити.
У 1997 р. я мала можливість пройти тримісячний курс в Інституті лідерів «Товариства Євангелізації Дітей» і розпочати працю з дітьми у Львівській області. Уже 15 років з Божою допомогою виконую це служіння.
— Розкажи, будь ласка, більш детально про «Товариство Євангелізації Дітей».
— Мета цієї міжнародної громадської організації — познайомити хлопчиків та дівчаток із Євангелією, привести їх до Ісуса Христа, допомогти їм духовно зростати й скерувати їх у помісні євангельські церкви.
В Україні служіння ТЄД почалось у 1991 р. і зараз розповсюджене в 12 областях і Автономній Республіці Крим. Щороку завдяки різноманітним служінням ТЄД Добру Звістку чують близько 65 000 дітей України.
ТЄД пропонує допомогу церквам в організації навчання вчителів, євангелізацій на відкритому повітрі, стаціонарних таборів, денних таборів при церквах, проведенні гуртків «Добра Звістка», підліткових біблійних клубів, молитовних служінь, біблійних кореспондентських центрів, займається перекладом літератури й розробкою програм для занять з дітьми та підлітками.
Гуртки «Добра Звістка» проводять в інтернатах, дитячих будинках, школах, лікарнях.
— Лідо, а як відбулася твоя особиста зустріч з Богом?
— Одного вечора я слухала християнську радіопередачу. Проповідував Степан Білак. Господь торкнувся мого серця і дав зрозуміти мою гріховність, потребу в Господі. Мені було 19 років. Я просила, щоб Господь прийшов у моє серце. У 21 рік я остаточно вирішила жити для Бога і служити Йому. Я прийняла святе водне хрещення.
— Хто мав особливий вплив на тебе, на твоє духовне становлення?
— Найперший вплив на моє життя мала віруюча мама. З дитинства Бог давав мені Себе пізнавати. Я могла бачити, як Він відповідає на молитви моєї мами. Минули роки, але я добре пам’ятаю, як Бог благословляв нас, проявляв Свою вірність, посилаючи необхідне для життя. Пригадую один приклад Божої турботи до нашої сім’ї. У нас закінчилася картопля, а коштів не було. Мама молилася, щоб Бог допоміг у цій потребі. Не встигла вона стати з колін, як ми почули дзвінок у двері. На порозі стояла сусідка з мішком картоплі, який вона запропонувала взяти безкоштовно. Відразу ж ми стали на коліна і зі слізьми дякували Богові за почуті молитви і Його вірність.
Я дуже любила слухати християнські радіопередачі транссвітового радіо. Любила читати оповідання про життя християн, про служіння місіонерів. Згодом багато для свого духовного становлення черпала з проповідей під час церковних богослужінь.
— Чого найперше потрібно навчити дитину, чим не можна нехтувати батькам і вчителям?
— Дітям, як і дорослим, насамперед потрібна Євангелія. Кожен християнський учитель чи вихователь повинен використовувати кожну можливість, щоб розповісти дітям про Бога, гріх, Ісуса Христа, спасіння. Але для цього він повинен любити Бога та дітей, бути винахідливим, багато молитися і постійно навчатися.
На мою думку, дитину необхідно навчати не лише словами, але своїм життям, своїм ставленням до Бога.
Ні в якому разі не можна нехтувати можливістю усією сім’єю збиратися для молитви та читання Слова Божого.
— Чи спостерігала ти зміни в житті дітей у результаті біблійного навчання?
— Багато учнів з моїх класів недільної школи сьогодні самі трудяться у церквах вчителями недільної школи, молодіжними лідерами, музичними керівниками, дияконами та ін.
У житті учнів з гуртків «Добра Звістка» також очевидні зміни. Є діти, які навернулися до Бога під час літніх таборів. Я можу спостерігати їхнє бажання молитися та читати Слово Боже, бачити в їхніх очах захоплення.
Нерідко разом із дітьми приходять батьки, бабусі, які з великим бажанням слухають істини Божі. Слово Боже також знаходить відгук і у їхніх серцях.
— Якщо хтось із читачів зацікавиться методикою вашого викладання, що їм можна запропонувати?
— «Товариство Євангелізації Дітей» має чудові навчальні матеріали для дітей віком від 3 до 14 років, проводить курси для вчителів «Ефективне навчання дітей» для цієї вікової категорії.
Якщо ви зацікавилися матеріалами ТЄД, хочете організувати навчання для вчителів, відкрити гурток «Добра Звістка», провести денний табір при церкві, організувати молитовну конференцію тощо, звертайтеся до національного офісу в м. Ірпінь. Телефони: 04597–62702, 04597–56747; ел. пошта: [email protected]а.
— Що б ти хотіла побажати читачам ХДПЧ «Слово вчителю»?
— Не жалкуймо витрачати на дітей наші сили, час, кошти, здоров’я. Наша праця обов’язково принесе плоди. Тоді церкви, країна наповнюватимуться живими християнами — чесними і сумлінними людьми, хорошими дружинами та чоловіками, дбайливими батьками.
Молімося, щоб Бог висилав на дитячу ниву багато вірних працівників, які б любили дітей.
«Ви і я не станемо частиною величезного механізму Божественної любові, якщо наші душі не наповняться ревним старанням заради блага улюблених дітей. Любов — найбільша підготовка до служіння і в церкві, і в класі. Любіть, а потім пасіть. Якщо любиш, паси. Якщо любов відсутня, зачекай, доки Господь розпалить її, а тоді доклади своїх незанечищених рук до цього священного служіння» (Ч. Сперджен).
Матеріал підготувала Надія Доля