Автор Тетяна Комарницька,
учитель школи-інтернату № 93 для сліпих дітей, м. Одеса
Мета: пояснити зміст поняття «любов»; допомогти зрозуміти її значення у людському житті; розкрити призначення людини у світі, обговорити мету її появи на світ; домогтися усвідомлення власного місця та ролі у світі, цінності людського життя.
Обладнання:
1) ілюстрації створення Богом землі та людини, Христа на Голгофі, вознесіння Ісуса Христа;
2) аудіозаписи пісень про Божу любов та притчі про багату вечерю (Лк. 14:16-24);
3) картки (за кількістю учнів) у вигляді серця, на одному боці яких написано 1 Ів. 4:16, на другому — Ів. 3:16.
ХІД УРОКУ
Звучить пісня про Божу любов, учитель розкладає перед учнями картки у вигляді серця.
Вступна частина
Вітаю вас, любі діти! Сьогодні в нас дуже важлива тема: «Бог є любов». Нехай Господь допоможе нам зрозуміти її й користатися цими знаннями у своєму житті.
Зверніть, будь ласка, увагу на картки, що лежать перед вами. Прочитайте ще один раз тему нашого уроку й зверніть увагу, де в Біблії записані ці слова?
Хто записав їх?
Що ми знаємо про Івана?
Іван — улюблений учень Ісуса Христа. Ще його називають апостолом любові.
1. Що таке любов
Щоб краще зрозуміти нашу тему, нам потрібно з’ясувати, що таке любов. (Спонукати учнів висловити свої думки.)
Про природу любові не одне століття сперечаються мислителі та митці. В одному вони дійшли згоди: здатність любити — виняткова властивість людини, завдяки якій ми цінуємо життя.
Любов є вільним, таємничим, невимушеним і непередбачуваним почуттям.
Утім, кожен точно знає, що ті, кого ми любимо, або те, що ми любимо, є для нас найважливішим у житті.
Мабуть, немає людини, яка б не прагнула, щоб її любили рідні, кохані, друзі… Бо коли ми відчуваємо любов до себе, то розуміємо, що нас цінують, що ми потрібні іншим. Відтак життя набуває сенсу.
Григорій Сковорода радив: «Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю». Та поспостерігаймо за собою впродовж дня. Чи завжди ми чинимо згідно з цією порадою?
Здатність відчувати любов, сприймати її та дарувати іншим визначають як ознаку духовної зрілості людини. Адже почуття любові спонукає нас зазирати всередину своєї душі, міркувати над своїми вчинками. Любов спонукає нас до самовдосконалення.
Так, любов — найвище почуття, на яке здатна людина, але чому часто поруч з любов’ю йдуть біль, гіркота, розчарування? Чи є у світі досконала любов?
У наступній частині нашого уроку ви побачите приклад досконалої любові.
2. Історія Божої любові
Я хочу розповісти вам найпрекраснішу й найсумнішу історію любові.
Він існував завжди, навіть тоді, коли нічого ще не було. Він великий, досконалий і прекрасний. Він — Бог. І Він є любов. Любов неосяжна, безмірна, нескінченна. Вона випромінювалась у стосунках Трійці й переповнювала Всесвіт. Нею було пронизане все, що Він творив.
Учитель передає учням із залишковим зором ілюстрації творіння і просить прокоментувати їх для незрячих дітей.
Земля була створена гармонійною і прекрасною. А вінцем творіння стала людина. Бог створив її за Своїм образом і подобою, вдихнувши в неї Свій дух. Перший чоловік Адам міг постійно спілкуватися з Богом. Подібно до того, як ми налаштовуємо радіоприймач на нашу улюблену радіохвилю, дух людини був налаштований на Бога.
Бог створив людину з вільною волею. Він дав їй право вибору. Уявімо собі безлюдний острів, на якому опинилося лише двоє людей, чоловік і жінка. Ймовірно, що між ними складуться близькі стосунки, але в них немає вибору, тому ці стосунки важко назвати любов’ю. Любов тісно пов’язана з беззавітною відданістю і вірністю тому, кого любиш.
Бог дав першому чоловікові лише одну заповідь, яку він не повинен був порушити. Люди були щасливі й щодня купалися в Божій любові, однак вони не встояли перед спокусою і порушили Божу заборону. Як попереджав Бог, у людину увійшов гріх, а через гріх — смерть, її дух помер, і вона вже не могла безпосередньо спілкуватися з Богом.
Адам утратив образ і подобу Бога. Усі ми вже народжуємося у світ за образом і подобою Адама. Гріх зіпсував усе творіння: і землю, і тваринний світ, і кожну людину, — тому у світі так багато зла й горя. Людина, не зберігши вірності Богові, розтоптала Його любов і прирекла себе на вічну загибель.
Ми живемо в часі й не знаємо, що чекає на нас завтра. Бог поза часом. Лише уявіть собі, ще до того, як Бог створив людину, Він знав, що вона не встоїть, Він бачив усе зло, яке відбувається на нашій планеті. Він бачив і кожного з нас з усіма нашими гріхами. І незважаючи на все це, Він любить Своє творіння. І ще до того, як розпочати творення світу, Бог запропонував план спасіння гріховного людства.
Дві тисячі років тому Син Божий добровільно залишив небо, славу і все, що мав у Отця, зійшов на землю в образі людини, випробував голод, холод, приниження, ганьбу, біль і помер на хресті за гріхи людей.
Учитель передає ілюстрацію із зображенням Ісуса на Голгофі.
Тепер кожний, хто вірить у Христа, отримує прощення своїх гріхів і подарунок від Бога — життя вічне. Прочитаємо слова, записані на звороті наших карток.
«Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16).
Ісус умер, але на третій день Він воскрес. У Євангеліях описано, як Він з’являвся учням, і одного разу при багатьох свідках відбулося те, про що Ісус говорив ще перед Своїми стражданнями: Він вознісся до Отця на небеса.
Учитель передає ілюстрацію вознесіння Ісуса Христа.
Останні слова, які сказав Ісус учням, були: «І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку!» (Мт. 28:20). Це означає, що Христос, Який перебуває зараз на небесах по правиці Отця, перебуває і з нами Духом Святим. Він обіцяв, що всі віруючі в Нього будуть там, де Він, тобто на небесах.
Настане день, коли історія нашого світу закінчиться, часу вже не буде, настане вічність. У Біблії це названо весільним бенкетом, святом возз’єднання Христа і Церкви в небесах. Завдяки подвигу Христа, Бог набув Собі багато синів і дочок, які ніколи не порушать Його волю, але славитимуть і любитимуть свого Небесного Отця всю вічність.
3. Чим відповісти на Божу любов?
Сердце Бога сумує через те, що мільярди людей не хочуть чути голосу Його любові. Вони вперто вибирають темряву, а не світло, зло, а не добро. Цар Соломон, наймудріший чоловік на землі, записав: «Буває, дорога людині здається простою, та кінець її — стежка до смерти» (Пр. 14:12). Люди чинять за бажанням своїх сердець і часто поводяться зухвало стосовно свого Творця, але Бог у Своїй любові посилає дощ і сонце на праведних і неправедних, довготерпить і стукає в людські серця.
Життя людини має велику цінність, тому що вона — Боже твориво, Бог любить її і віддав за неї на смерть найдорожче, що в Нього було, Свого Сина Ісуса Христа.
Ісус Христос розповів людям притчу про багату вечерю, яка гарно ілюструє, як виявляється Божа любов у наш час.
Звучить аудіозапис притчі про багату вечерю, Лк. 14:16–24.
…Один чоловік спорядив був велику вечерю, і запросив багатьох. І послав він свого раба часу вечері сказати запрошеним: «Ідіть, бо вже все наготовано». І зараз усі почали відмовлятися. Перший сказав йому: «Поле купив я, і маю потребу піти та оглянути його. Прошу тебе, — вибач мені!» А другий сказав: «Я купив собі п’ять пар волів, — і йду спробувати їх. Прошу тебе, — вибач мені!» І знов інший сказав: «Одружився ось я, і через те я не можу прибути». І вернувся той раб і панові своєму про все розповів. Розгнівавсь господар тоді, та й сказав до свого раба: «Піди швидко на вулиці та на завулки міські, і приведи сюди вбогих, і калік, і сліпих, і кривих». І згодом раб повідомив: «Пане, сталося так, як звелів ти, та місця є ще». І сказав пан рабові: «Піди на дороги й на загороди, та й силуй прийти, щоб наповнився дім мій. Кажу-бо я вам, що жаден із запрошених мужів тих не покуштує моєї вечері… Бо багато покликаних, та вибраних мало!
Господь запрошує кожного з нас відгукнутися на Його любов.
Просіть Його, щоб Він простив вас, наповнив Своєю любов’ю і привів на чудовий весільний бенкет у вічне Царство Божої любові.