ДУХ
«І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її, і стала людина живою душею» (Бут. 2:7).
Слово Боже звертає у цьому вірші нашу увагу на такі моменти:
1) людина була створена Богом;
2) вона була створена «з пороху земного»;
3) було запущено «механізм» життя людини;
4) і тільки після цього людина стала «душею живою».
Для того щоб людина стала живою, Бог використав унікальний спосіб — «дихання життя вдихнув у ніздрі її». І знову маємо кілька моментів:
життя походить від живого Бога;
про жодну живу істоту, яку створив Бог, Біблія не розповідає так детально, як про людину;
Бог дав людині ще й частинку Самого Себе, а не використав якийсь інший засіб.
Оскільки Бог є Дух, то ми можемо стверджувати, що в цей момент людина отримала духа. Що ж таке дух? Психологія, біологія та інші науки, які стоять на позиціях еволюціонізму, не визнають Бога і, отже, духовних явищ, бо для них дух — це нематеріальна сутність, яку не виявлено в тілі людини за жодних обставин. І це абсолютно правильно, бо під час досліджень вчені користуються матеріальними приладами, які можуть досліджувати лише матеріальні об’єкти (живі чи неживі). Тому звернемось до Слова Божого і спробуємо проаналізувати те, що Бог побажав відкрити людям з цього приводу.
Єврейське слово «руах», як і грецьке «пнеума», що були перекладені як дух, спочатку означали дихання або вітер. Однак це поняття набагато глибше, ніж просто вдихання чи видихання повітря, бо коли людина перестала дихати (не затримала дихання, а дихання припинилось), то ще в усьому організмі кілька хвилин існує життя. Тому завдяки реанімаційним заходам людину можна повернути до життя чи можна трансплантувати органи. Однак коли дихання життя виходить з організму, то вже ніщо не зможе його оживити, навіть усе повітря нашої планети. «І вернеться порох у землю, як був, а дух вернеться знову до Бога, що дав був його!» (Екл. 12:7). Слід зазначити такі три нюанси:
1) коли людина вмирає, то тільки Бог може повернути її до життя;
2) оскільки Бог вічний, то і дух, якого Він дає людині, також безсмертний. З цим добре узгоджується Екл. 3:10–11: «Я бачив роботу, що Бог був дав людським синам, щоб трудились над нею, — усе Він прегарним зробив свого часу, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє людина тих діл, що Бог учинив, від початку та аж до кінця…»
Творча сила Бога незмінно присутня у світі — і в теперішньому його стані, і при створенні. Творити — значить покладати початок новому, чого раніше не існувало. Таким чином, людина була створена для вічності, для слави Божої;
3) наше тіло складається з величезної кількості клітин — близько 60 000 000 000 000 (6х1013). Щоденно 2 % цих клітин (тобто 12х1011) руйнуються й замінюються такою ж кількістю нових. Тобто за якихось 120 днів повністю оновлюється кров, клітини м’язів і навіть протеїн 14 млрд клітин мозку. Чому ж ми не втрачаємо здатності пам’ятати й усвідомлювати себе особистістю? Очевидно, причина полягає не в тому, що будова нашого тіла чи його фізіологічні особливості породжують дух. Ні, він дається людині Богом.
Це також добре узгоджується з Йов 34:14–15: «Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій подих до Себе забрав, — всяке тіло погинуло б вмить, а людина повернулася б на порох!…» чи Як. 2:26а «Бо як тіло без духа мертве…».
У Новому Завіті слово дух неодноразово використовується в значенні людської душі:
Мт. 26:41 — бадьорий бо дух, але немічне тіло;
Дії 17:16 — у Павла кипів його дух, як бачив він місто, повне ідолів та ін.
Слово Боже говорить також про духів (духовних істот): «бо не має дух тіла й костей» (Лк. 24:39) — це нематеріальна сутність, вона перебуває в тілі, але не змішується з ним. 1 Сол. 5:23 та Євр. 4:12 зокрема показують різницю між душею й духом: «Бо Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, — проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця». Душа — це власне особистість, а дух — це та внутрішня глибина істоти, куди проникає Слово. М. Лютер казав, що дух — це найвище і найкраще в людині і що завдяки йому людина здатна осягнути невидиме й вічне.
Досить часто в Новому Завіті використовується слово «пнеумата» (форма множини від «пнеума»): духи праведників (Євр. 12:23); духи ув’язнені (1 Петр. 3:19); духи недобрі, злі, нечисті, духи сну і немочі (Мт. 8:16; 10:1; Дії 5:16, 16:16; Лк. 13:11; Рим. 11:8 та ін.).
Але найчастіше слово «пнеума» використовується у словосполученні Святий Дух. Дух Божий, Дух Святий, Дух Істини, Утішитель — це по суті Один Дух, Який по-різному проявляється: визначає і направляє хід людського життя; дарує людям надзвичайні здібності; сходить на окремих людей чи групи людей; звершує великі діла, поряд з якими людські зусилля здаються мізерними; надихав пророків та авторів Біблії; Його силою був народжений Ісус Христос; Його послав Ісус Своїм учням. Ісус казав: «Що вродилося з тіла — є тіло, що ж уродилося з Духа — є дух» (Ів. 3:6). Мається на увазі духовний дар (дух мудрості, дух пророцтва, молитви, любові та ін.). Ісус Христос обіцяв нам: «… скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього?» (Лк. 11:13). Дух Святий, що живе в християнах, є запорукою того, що їхнє майбутнє — на небесах. З іншого погляду, в дітях світу цього (нехристиянах) діє інший дух на противагу Духу Божому: дух рабства, дух страху та ін.
Слово Боже, зокрема, 1 Кор. 15:45, Кол. 3:10, Еф. 4:24, 2 Кор. 3:18 указує на різницю між духом людини і Духом Христа; під час другого (духовного) народження людина разом з Духом Святим отримує духовні дари; Дух перебуває в нашому тілі як у домівці; Він працює з нами, керує нашим життям, змінює наш характер, ми стаємо подібні до Бога в праведності, благочесті, чистоті й розумінні.
Таким чином, людина — вінець Божого творіння, «образ і подоба Божа» — у Біблії завжди розглядається як єдине ціле, але залежно від обставин, звертається увага: на плоть — тіло або жива речовина (матеріальна складова); на душу — особистість людини; на дух — нематеріальна сутність, яка керує людиною (духовна складова). [Щось подібне ми робимо, коли, розповідаючи про сонце, наприклад, підкреслюємо якусь з його особливостей: зоря, денне світло, джерело енергії, тіло відліку тощо.] Людина була створена досконалою (найменший недолік у ній був би безчестям для Творця), гармонійною (як в плані особистості, так і в поєднанні матеріального і духовного в людині), створена шостого дня (5 днів уже функціонував світ, створений Богом, у повній гармонії). Для того щоб людина жила, їй потрібно було живити матеріальну складову — тіло (для цього були прекрасні плоди саду, який насадив Бог) та духовну складову — дух (цю поживу забезпечував також Бог через постійне спілкування з людьми). Але так було недовго: гріхопадіння перших людей стало справжньою катастрофою для всього світу. Для людей, як і попереджав Бог, це обернулось смертю духовною — відокремленням від Бога (до фізичної смерті Адама пройшло 930 років). Св. Августин вважав, що в результаті гріхопадіння природні дари (зумовлені власне біологічними процесами, що відбуваються в людині) були спотворені, а надприродні (ті, що стосуються небесного життя) були від неї забрані. Ці блага втратили не лише Адам і Єва, вони це передали у спадок своїм нащадкам, тобто всім людям (Рим. 5:12), оскільки люди народжуються не духовним народженням, а природним, яке походить від Адама і Єви. І для того, щоб змінити ситуацію, люди нічого не можуть зробити: їхнє тіло (а, отже, і душа) і їхній дух від Бога. [Це тільки в народній приказці «люди взяли Бога за бороду».] Але Бог бачить безвихідь людства, і Він любить Своє творіння, а тому послав досконалого Спасителя у світ — Свого Сина Ісуса Христа, «щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16).
Таким чином, найважливішою формою життя є духовне життя, бо це життя Бога. А тому важливо не те, скільки разів людина відвідала музей, а що вона там бачила: «Волинський іконопис» чи виставку зброї. Важливо не те, скільки разів людина була в театрі, а що вона там бачила: «Сльози Божої Матері» чи «Любов по-американськи». І так в усьому: є поезія, яка славить Бога, а є поезія, яка славить партію чи людину; є різна музика, різна історія і різні культурні традиції (є свято найбільшого пророка Івана Хрестителя, а є ідол Купала; є свято Андрія Первозванного, апостола Ісуса Христа, а є ворожіння на варениках, дровах, калиті тощо).
Мета нашого життя полягає в пізнанні Бога, до якого причетні абсолютно всі люди. Для цього Бог посіяв у душах людей насіння поклоніння, насіння релігійності. «Догодити ж без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду» (Євр. 11:6). А як свідчить Євр. 11:3, «вірою ми розуміємо, що віки Словом Божим збудовані, так що з невидимого сталось видиме», — призначення всього світу в тому, щоб його будова, настільки продумана й упорядкована, слугувала нам «дзеркалом», завдяки якому ми можемо споглядати невидимого Бога.
ВИСНОВКИ
…26 вересня 1991 р. у пустельному районі американського штату Арізона, неподалік від містечка Оракл восьмеро дослідників (4 чоловіки та 4 жінки) увійшли до герметичного приміщення, що було подібне до гігантської оранжереї площею 2,5 га, під склепінням якого вони мали провести в повній ізоляції від навколишнього середовища 2 роки. Так розпочався експеримент, що дістав назву «Біосфера-2» (назву «Біосфера-1» автори проекту дали нашій планеті).
Протягом семи років тривало проектування й будівництво комплексу, вартість якого перевищила 100 млн доларів. У авторів проекту (Дж. Аллеп, М. Огастін та ін. з американського космічного агентства NASA) було на меті створити зменшену копію земної біосфери, гармонійно поєднаної з техносферою. Ця міні-біосфера мала функціонувати на основі самозабезпечення, бути зовсім незалежною й ізольованою від «Біосфера-1» (ззовні надходила лише сонячна енергія та інформація), а головне — повністю керуватися людьми. У майбутньому модель подібної штучної біосфери, на думку авторів, могла б використовуватись для створення колоній людей на Місяці, Марсі чи у відкритому космосі. З мільйонів живих організмів Землі для «Біосфери-2» було відібрано 3800 представників фауни і флори, причому головним критерієм відбору була користь, яку вони могли принести колоністам (вживатися в їжу, лікувати, очищувати повітря, переробляти відходи тощо). Під скляним дахом відсіків «Біосфери-2» було створено п’ять «зон»: вологий тропічний ліс, савана, пустеля, болото й море (басейн глибиною близько 8 метрів із живим кораловим рифом, де спеціальна установка генерувала хвилі). Крім того, комплекс мав город і ферму, де експериментатори збирались культивувати овочі, фрукти, рис тощо, вирощувати свиней, курей, кіз. У їжу можна було вживати також дикорослі фрукти з «тропічного лісу» та живу рибу зі штучних моря та річки. Із харчових продуктів, вирощених у «Біосфері-1», було взято лише великий запас кави.
Експеримент закінчився невдало — менш як за півроку дослідників евакуювали назад, до рідної «Біосфери-1». Ні керованості процесів, ні збалансованості техносфери «Біосфери-2» не було досягнуто. І що важливо зазначити, основні параметри системи, зокрема вміст вуглекислого газу в повітрі, склад мікроорганізмів у ґрунтах та інше, вийшли з-під контролю. Коли вміст вуглекислого газу в повітрі сягнув небезпечного для здоров’я людей рівня і ніякими заходами його не змогли знизити, експеримент довелося припинити. Але цей експеримент чітко показав, що:
ми живемо в дуже складній, але прекрасно збалансованій системі;
нам не слід брати на себе керівництво цією системою, бо внаслідок гріхопадіння вже неможливо діяти так, щоб не псувати Боже творіння, а «наповнювати землю, володіти нею і панувати над усім».
Більшість теологів сходяться на тому, що ось уже майже 200 років християни підтримують компроміси, пов’язані з гіпотезами еволюції та створення. Християнське суспільство, яке колись практикувало біблійну доктрину, перетворилось у «постхристиянське суспільство», гуманістичне у вірі і поганське на практиці. [1893 року під керівництвом просвітителя і філософа Джона Дьюї був сформульований I Гуманістичний Маніфест у вигляді 15 догматів. 1973 р. вже ІІ Гуманістичний Маніфест підтвердив і розширив ці догмати: «Будучи нетеїстами, ми починаємо з людини, а не з Бога, з природи, а не з Божества… Не Божество врятує нас, ми повинні спасти себе самі».] А це означає, що інтелектуальною причиною гріховного життя — як християн, так і атеїстів — є, найперше, відмова від біблійного світогляду на користь еволюційного. Адже наші переконання щодо походження визначають наше ставлення до життя. Якщо ми віримо в те, що ми утворились із шматка якогось слизу в результаті випадкових подій і боротьби за виживання, то логічно припустити, що ми можемо встановлювати і свої власні правила. Але якщо ми віримо в те, що існує Бог, Який запланував нас і дав нам заповіді, за якими ми повинні жити, то ми повинні і чинити відповідно.
Біблійний погляд на виникнення світу дуже важливий не тільки для невіруючих людей, але й для віруючих, бо стосується всіх людей і всіх часів:
— Бог у минулому створив небо та землю (Бут. 1, 2);
— Бог тепер керує небом та землею (Пс. 104);
— Бог у майбутньому створить нове небо і нову землю (Об. 21).
Тобто, ми завжди будемо лише Божим творінням (ми ніколи не еволюціонуємо в богів) і завжди будемо оточені Божим творінням. А тому славмо Бога й насолоджуймося Ним (Об. 14:6–7) «Достойний Ти, Господи й Боже наш, прийняти славу, і честь, і силу, бо все Ти створив, із волі Твоєї існує та створене все!» (Об. 4:11). Доти, доки людина не прийме Бога як Творця, вона не зможе зрозуміти й прийняти Христа як Відкупителя. «Багато разів і багатьма способами в давнину промовляв був Бог до отців через пророків, а в останні ці дні промовляв Він до нас через Сина, що Його настановив за Наслідника всього, що Ним і віки Він створив. Він був сяєвом слави та образом істоти Його, тримав усе словом сили Своєї, учинив Собою очищення наших гріхів, — і засів на правиці величности на висоті» (Євр. 1:1–3).
У сучасному суспільстві досить модною є тенденція, за якою вважається, що всі релігії мають право на існування і не потрібно заявляти, що якась одна релігія є «правильною». Але Бог Біблії не такий, як інші боги! З першого рядочка і до останнього Біблія розповідає нам про істинного живого Бога, Який створив все: «Своєю Він силою землю вчинив, Своєю премудрістю міцно поставив вселенну, і небо розтяг Своїм розумом» (Єр. 51:15). Ми пізнаємо Бога як нашого Творця, перш ніж дізнаємось про інші Його атрибути, хоча всі вони (самоіснування, самодостатність, всюдисущість, премудрість, всемогутність, суверенність, влада, святість, велич, справедливість, вічність та незмінність, милість, триєдинство, любов та ін.) практично відображаються у творінні.
Д-р Джон МакАртур у книзі «Битва за початок» особливу увагу приділяє темі Божого творіння: «Саме в Бутті ми можемо знайти основу кожної доктрини, яка дуже важлива для християнської віри. І чим більш ретельно я досліджував ці вступні розділи Писання, тим більше я бачив, що вони є важливим фундаментом для всього, у що ми, як християни, віримо». Ось деякі біблійні доктрини, які беруть початок у Бутті:
шлюб та сім’я (Бут. 2:24);
неправдиві релігії (Бут. 3:5);
гріх та суд (Бут. 3:6–19);
спасіння (Бут. 3:15);
закон і влада (Бут. 9:6, 9 і далі);
праця і сенс життя (Бут. 2:15; 3:17–19, 23);
мистецтво і наука (Бут. 4:17–22) та ін.
Коли Ісус навчав духовних істин, Він використовував приклади з навколишньої природи (птахи, квіти, дерева, змії, гірчичне зернятко тощо) або цитував книги Мойсея, з першими розділами Буття включно.
Дослідження Божого творіння приносить захоплення Його творчою силою, благоговійний страх перед Богом: «Уся земле, покликуйте Богові, виспівуйте честь Його Йменню,… Ідіть і погляньте на Божі діла, — Він грізний у ділах проти людських синів!» (Пс. 66:1–5).
Не так давно інженери з Національних лабораторій у Сандії створили найскладніший у світі комп’ютерний дисплей. Висота екрану 3 м, ширина 3,3 м, містить 20 млн пікселів (піксель — світлочутливий елемент). Його кольорове зображення настільки детальне, що порівняно з ним сучасний кольоровий телевізор — дитяча іграшка. 64 високошвидкісні комп’ютери одночасно забезпечують роботу дисплею, відтворюючи зображення з дуже високою роздільною здатністю. Повідомлялось, що якістю цей дисплей «дуже близький до гостроти зору самого ока». Насправді це технологічне чудо за своєю якістю значно гірше, ніж око людини! І ось чому. Те, що за лічені секунди відтворюється цією системою, наші очі передають миттєво — і робиться це з більшою чіткістю, контрастністю та чутливістю, з рухомим просторовим зображенням, із змінним фокусом та з іншими кращими характеристиками. І наше маленьке очне яблуко (діаметром близько 3 см), яке створив наш Бог, містить 137 млн пікселів — світлочутливих рецепторів (фоторецепторів): 130 млн. паличок і 7 млн колбочок.
Воістину, наш Бог — великий і грізний! Давид славив Господа: «Небо звіщає про Божую славу, а про чин Його рук розповідає небозвід» (Пс. 19:2). Але тільки наприкінці XX ст. людство змогло дізнатись, наскільки далеко поширюється Божа слава. 1995 р. космічний телескоп Хаббла був спрямований на крихітний клаптик неба поблизу Чумацького Шляху, у якому не було видно ні зірок, ні галактик. Протягом 10 днів телескоп збирав інформацію буквально від кожного найслабшого кванта світла. А коли отримали, нарешті, результати, то вчені нарахували не менше 1600 галактик у цій діляночці неба, яку можна закрити піщинкою, тримаючи її у витягнутій руці. І кожна галактика нараховувала кілька сотень мільярдів зірок! Прості розрахунки показують, що, якщо врахувати всю площу поверхні неба, то може існувати від 50 до 100 млрд галактик, і в кожній близько 100 млрд зірок!
«…Вираховує Він число зорям, і кожній із них дає ймення. Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрості міри нема!» (Пс. 147:4–5). Коли роздумуєш над творивом рук Божих, бачиш Його велич і могутність, то навіть біль чи страждання, депресія, зло чи якісь житейські турботи стають не такими великими чи глибокими, а від усвідомлення того, що ти сам перебуваєш у руках такого Бога, стає спокійніше і затишніше. Те, що ми думаємо про творіння (і еволюцію також), походження, реальність Бога, має колосальні наслідки для розуміння життя і нашого місця в ньому, для розуміння Євангелія і майбутнього всіх людей.