Мета: з’ясувати основні гіпотези антропогенезу, розвивати критичне мислення як важливу умову особистісно-орієнтованого навчання, вміння дискутувати, будувати діалог, виховувати гідність, повагу до людини, до її думки.
Обладнання: роздавальний матеріал, ілюстрації, відеоматеріали, виставка літератури.
Тип уроку: семінар, рольова гра.
ХІД УРОКУ
І. Вступна частина
Учитель. Життя продовжується, ми знову зібралися на уроці біології. Ми такі різні й такі схожі:
а) дівчатка, відгукніться: «а-а-а», хлопці — «у-у-у»;
б) ті, хто робить ранкову зарядку, простягніть руку вгору, а ті, хто не робить, — схиліть голову;
в) хто має собаку, легенько тупніть ногами по підлозі, а ті, у кого кішка, — плесніть у долоні;
г) хто переконаний, що ми різні, але однакові, — простягніть обидві руки вгору.
Дивовижна одностайність! Якби вона завжди була в нашому житті. Так, ми схожі, бо — люди. Різні — бо кожен із нас неповторна, особлива, унікальна особистість. Сакраментальні питання: хто вона? як, чому, коли прийшла в цей чудовий світ? яке її місце у ньому? — виникають у людини з дня її самоусвідомлення.
Ці та інші питання ми й розглянемо сьогодні на уроці.
ІІ. Вивчення нового матеріалу
Учитель. Розпочнемо нашу розмову чудовою поезією В. Симоненка «Ти знаєш, що ти — людина?»
Ти знаєш, що ти — людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди —
Добрі, ласкаві і злі.
Сьогодні усе для тебе —
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба.
Кохати спішити треба, —
Гляди ж не проспи!
Бо ти на землі — людина,
І хочеш того чи ні —
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
Учитель. До вашої уваги фрагмент відеофільму «Походження людини».
Перегляд відеосюжету.
Звернемося до наших консультантів.
— Яка загальноприйнята гіпотеза антропогенезу? У чому її суть?
Учень-консультант. Загальноприйнята гіпотеза антропогенезу базується на еволюційній гіпотезі, згідно з якою людина й сучасні людиноподібні мавпи не лише подібні між собою морфологічними й фізіологічними особливостями, а й близькі родичі. Їхніми спільними предками були давно вимерлі мавпи пропліопітеки. Внаслідок дивергенції від них виникли орангутанги, гібони і дріопітеки. Один із видів дріопітеків був, мабуть, тією гілкою, від якої починається розвиток предків сучасної людини: австралопітеків, пітекантропів і синантропів (найдавніші люди), палеоантропів (давні люди), неоантропів (перші сучасні люди). Усе це тривало сотні тисяч років.
— У чому суть креаційної теорії?
Учень-теолог. Креаціонізм — це погляд, згідно з яким життя на землі виникло процесом сотворіння, а не еволюції. Прихильники креаціонізму спростовують гіпотезу про випадковість зародження життя і стверджують, що біологія не може поки що пояснити походження життя та розуму. Основним аргументом креаціоністів є те, що молекула ДНК має настільки складну будову, що вона не могла випадково утворитися із неорганічних речовин, оскільки вірогідність цього дуже мала і очікуваний, за теорією вірогідності, час утворення ДНК перевищує час існування Всесвіту. Креаційна теорія Всесвіту пояснює походження основних типів живих організмів створенням їх Вищим Розумом — Богом.
— Чи одні ми у Всесвіті?
Учень-філософ. Сьогодні дуже модним є дослідження НЛО, утворені гігантські центри, щорічно витрачають мільярди доларів для пошуку життя на інших планетах. Створена спеціальна «наука» — уфологія, що ґрунтується на свідченні нібито очевидців, які зустрічалися з інопланетянами. Напевно, немає жодного засобу масової інформації, який би не описував зустрічей людей з літаючими тарілками чи інші паранормальні явища. Письменник-фантаст Ерік ван Денікен у своїй знаменитій книзі «Колісниці богів» писав, що оскільки земляни були вкрай примітивні на зорі своєї цивілізації, то лише інопланетні істоти могли принести високорозвинуті технології з віддалених космічних світів. Виникла теорія панспермії, досить популярна поряд з теорією біохімічної еволюції.
Пропоную послухати думку однієї мудрої людини, яка жила в Ізраїлі за тисячу років до народження Ісуса Христа. Сорок років він був царем Ізраїлю, саме за його панування ізраїльський народ пережив золотий вік своєї історії. Бог дав йому мудре серце. Він володів 40 мовами, був натуралістом і письменником. Звичайно, це — Соломон. У Біблії поміщено його есе, назване Книгою Еклезіастовою.
«Що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, — і немає нічого нового під сонцем!.. Буває таке, що про нього говорять: «Дивись, це нове!» Та воно вже було від віків, що були перед нами! Нема згадки про перше, а також про наступне, що буде, — про них згадки не буде між тими, що будуть потому…» (Екл. 1:9–11).
У цьому уривку Соломон указує на перспективу людського розвитку: усе, що нам відомо, уже колись існувало. Люди просто забудькуваті. Можливо, через те, що ми вже не живемо так довго. Тож, можливо, сучасні технології не тільки повторюють ті, що існували раніше, але й уразливіші за древні: через страйки робітників, корпоративне банкрутство, забруднення навколишнього середовища, тероризм та інші соціальні та економічні проблеми.
І якби на Землі справді з’явився інопланетянин і запитав нас: «Чим ви переважно зайняті? Виховуєте дітей у дусі людинолюбства? Продовжуєте час життя людини? Розкриваєте нескінченний потенціал духовного життя особистості?», що б відповіли ми?
Ми ведемо дві війни за своє небуття: один з одним і всі разом — із природою. І що б він нам сказав? — «Плем’я самогубців!» (Ю. Ф. Каракін, публіцист, історик).
— Гіпотеза антропогенезу визначає вік існування людства в мільйон років. Які докази більш пізнього розвитку людської цивілізації наводять креаціоністи? Якими були ці древні цивілізації?
Учень-історик. З розповідей колег випливає, що давні люди були неосвіченими, звіроподібними істотами з примітивними предметами і знаряддями праці. Але я переконаний, що такі твердження помилкові. Згідно з Біблією, людина була створена Богом як «вінець творіння», тобто займала чільну позицію, а в результаті гріхопадіння почала сповзати вниз. Протягом усієї історії людства було чимало високорозвинутих культур. Рідне місто Авраама (Ур у Месопотамії) було важливим культурним центром. Єгипетська імперія часів Мойсея досягла чималих висот. Вавилон епохи Навуходоносора і пророка Даниїла був найдосконалішою і найвеличнішою цивілізацією з будь-коли існуючих на землі. Але детальний аналіз фізичних рештків цих культур свідчить про те, що в моменти їх найбільшого підйому звичними були прояви окультизму й людських жертвоприношень. Тому практично жодній древній культурі не вдалося уникнути руйнування і краху. Згадаємо біблійні оповіді про Всесвітній потоп, Содом і Гоморру, падіння Вавилону.
Поряд з високорозвинутими цивілізаціями завжди існували дикі, первісні люди. Вони не були першими людьми, а лише здеградованим відгалуженням людської культури. Такі племена згадуються і в Біблії. Пророк Ісая 2600 років тому написав: «І вони підуть до скельних печер та до пороху в ями від страху Господнього і від пишноти Його величі, коли прийде Він острах збудити на землі! Покине людина того дня божків своїх срібних і божків своїх золотих, що собі наробила була, щоб вклонятись кротам і кажанам» (Іс. 2:19–20).
Ми знаємо, що такі племена є й досі в Новій Гвінеї, Південній Америці.
У 4-му розділі книги Буття читаємо:
2 вірш: «І був Авель пастух отари, а Каїн був рільник» — тоді вже було відоме землеробство і скотарство;
17 вірш: «І Каїн пізнав свою жінку, і стала вона вагітна, і вродила Еноха. І збудував він місто, і назвав ім’я тому містові, як ім’я свого сина: Енох»;
20–22 вірші: «І породила Ада Явала, він був батьком тих, що сидять по наметах і мають череду. А ймення брата його Ювал, він був батьком усім, хто держить у руках гусла й сопілку. А Цілла також породила Тувалкаїна, що кував всіляку мідь та залізо» — це досить передові, а не примітивні технології. Древнім була відома технологія виготовлення музичних інструментів. За допомогою древніх технологій було створено Велику піраміду (м. Гіза), кам’яні фігурки о. Пасха, знаряддя і механізми з електрикою, пневматикою, космічні годинники, телескопи. Древні мандрували, використовували кристалічні технології.
В усьому бачимо розумну творчу діяльність, а не примітивізм. Тому що людина завжди була на 100 % людиною. І як не згадати слова ізраїльського царя Давида: «А однак учинив Ти його мало меншим від Ангелів, і славою, і величчю Ти коронуєш його» (Пс. 8:6).
Показ відеосюжету «Очевидність створення світу» про древні цивілізації.
— Людина завжди прагнула до досконалості. Чи можна «покращити» весь людський рід?
Учень-генетик. Наука євгеніка (гр. eu — хороший, genesis — походження) вважає, що так. Засновник євгеніки — англійський учений Френсіс Гальтон (1822 — 1911), двоюрідний брат Чарльза Дарвіна. Він заснував і іншу науку — біометрію (використання математичних статистичних методів у біології). У своїх працях «Про спадковість таланту» (1864), «Вивчення здібностей людини і їх розвиток» (1869) Гальтон базувався на тому, що, якщо селекціонери за короткий період часу можуть покращувати і створювати нові породи з потрібними якостями, то і в людському суспільстві слід удосконалювати популяцію людей, тобто змінити генетичну структуру популяції — генофонд людства.
Зокрема, Ф. Гальтон хотів зберегти генофонд такої вибраної раси, а саме — вищу расу англо-саксів. Гальтон, а пізніше В. М. Флоринський (1834–1899), засновник Томського університету, професор-медик, намагалися створити утопічне суспільство, де були б ідеальні умови для пар, які зможуть народити дітей, здатних стати видатними діячами.
На сьогодні євгеніка — це соціально-біологічний рух із різним політичним забарвленням. За ступенем жорстокості є негативна й позитивна євгеніка.
Негативна євгеніка має на меті обмеження дітородної функції різних груп людей (психічно хворих, алкоголіків, злочинців) шляхом стерилізації.
Позитивна євгеніка закликає до створення умов для народження дітей вибраними за благородством походження, фізичним здоров’ям, талантом тощо через матеріальні й моральні стимули. Як би там не було, євгеністичні заходи здійснюються через добір, що несе дискримінаційний характер, принижує інтереси особистості й окремих соціальних груп населення.
— Що говорить генетика про антропогенез?
Учень-генетик. Із наук, які ми вже вивчили з курсу біології, мені найбільше сподобалась генетика, особливо медична генетика. Тому дослідження на урок я підготував із цієї сфери.
Детальні дослідження генетичної різноманітності, проведені Наюкі Така Хата і Яном Кляйном (Університет прогресивних досліджень, Японія, 1995) показують, що всі представники роду людського подібні.
Згідно з дослідженнями мітохондрій ДНК, Ной і його сім’я — потомки Адама і Єви, рід яких був початий за 1600 років до потопу. Отож, у всіх сучасних людей є у хромосомному наборі гени Адама і Єви. І рекомбінація генів та мутації генів доводять не еволюційне походження одного виду від іншого, а генетичну різноманітність у межах одного створеного виду. Саме завдяки цим процесам кожен вид поділився на ту кількість підвидів, яку ми бачимо сьогодні.
— Яка думка медицини?
Учень-медик. Здоров’я людини, як і її хвороби, — унікальні. Ніякий вид приматів не набув вертикального положення, яке дозволяло б легко і вільно ходити. Анатоми, фізіологи, гістологи дійшли висновку: хоча є повна подібність кісткової тканини у четвероногих, ідеальну модель людського коліна серед тварин підібрати не вдалося. Людина — це єдиний вид, який має коліна, пристосовані до навантажень при повному розгинанні і прямоходінні. Ніхто не зустрічав у тварин ревматоїдних артритів, ні в природних, ні в лабораторних умовах.
Великі півкулі головного мозку сприяють у ментальному плані унікальній здатності до спілкування. Людина також має унікальну здатність нагромаджувати знання, створювати, розвивати, удосконалювати технології, мову, писемність.
Людина має духовні виміри. Лише вона має релігію з її ритуалами, навіть первісні племена.
Ревматологія довела, що один із поширених еволюційних міфів про зміщення дисків у хребті людини через прямоходіння не має підґрунтя, оскільки багато тварин теж страждають на зміщення дисків, наприклад, такса.
Найближче до людини з усіх тварин за біологічними властивостями шкіри стоїть свиня. Може, пошукати і їй місця в антропогенезі?
Усім добре відомі людські рудименти, за образним висловлюванням одного з учених — «зів’ялі листки на дереві еволюції», як докази тваринного походження людини. Однак виявляється, що мигдалини і тімус забезпечують вироблення Т і В-лімоцитів, без яких неможливе утворення антитіл. Меніск — важлива частина ортопедичного апарату людини.
Отож, людини унікальна, неповторна, відрізняється від інших живих істот фізично, психічно й духовно.
— Ми звикли довіряти статистиці. Цікаво, яка думка соціологів?
Учень-соціолог. Я мрію стати соціологом. До нашого уроку я проаналізував тривалість історії людства і приріст населення на Землі. Згідно з теорією еволюції, історія homo sapiens нараховує понад 1 млн років. При найнижчих темпах приросту населення (приблизно 1 % у рік) люди повністю б заселили планету менш ніж за 5000 років. Куди поділися ще 995000 років? Адже за ці роки повинні були народитися і померти мільярди людей. Де поховали їх останки? Де їх будівлі, знаряддя праці?
Але перейдемо до конкретних розрахунків.
Проаналізуємо, яким був приріст населення ізраїльського народу в Єгипті.
Книга Буття, 46 розділ, містить хронологію життя патріарха Якова (Ізраїлю). Його рід при переселенні в Єгипет складався з 70 душ.
У книзі Вихід, 12:37–41, читаємо, що через 430 років ізраїльський народ налічує 600000 самих лише чоловіків. Отже, приріст населення становив приблизно 2,13 %. І це при тому, що останні 80 років людей змушували до непосильної рабської праці, а новонароджених хлопчиків негайно вбивали. (Для порівняння: зараз у світі приріст населення в середньому становить 1,7 %, у Західній Європі — 0,4–0,9 %, в Африці — 3 %.)
Стосовно цього питання варто також згадати біблійну розповідь про Всесвітній потоп: одна сім’я з 8 людей (Ной, його сини: Сим, Хам і Яфет та їхні дружини) дала початок усьому сучасному людству, кількість якого за 4400 років досягла 7 млрд.
Навіть при найнижчому коефіцієнті приросту за 50 тис. років чисельність населення світу досягла б 1087, тобто людей було б більше, ніж елементарних частинок у Всесвіті. Отож, планета була б перенаселена, ресурси виснажені.
Таким чином, статистичні дані підтверджують біблійний, а не еволюційний погляд на історію людства.
Учень-соціолог. Життя прожити — не поле перейти. Ті, у кого за плечима не один десяток літ, не одна набита ґуля і не один мозоль трудовий, скрушно зітхають, мовляв, яке воно, те життя — не встигнеш дихнути, роздивитися навколо, а вже час на спокій.
Багато що роблять аби продовжити людський вік. Але поглянемо на ситуацію в Україні, зокрема на Рівненщині.
У 2011 р. у нас було 11 людей, яким виповнилося 100 років, і 4 — кому 105. Двоє в Дубровицькому й по одному в Здолбунівському і Рівненському районах.
Ці цифри незначні, якщо ми подивимося, скільки жили люди, згадані в Біблії. У Книзі Йова, 12:12, читаємо: «В старцях мудрість, і в довголітніх розум». Може, завдяки цьому й досягнуті висоти в торгівлі, мистецтві, техніці, будівництві, медицині?
Давні люди глибоко розуміли духовні реалії, вони перебували в повній гармонії з природою, мали безпосередній зв’язок із Богом, мирне панування над тваринами. Це були високодуховні особистості, а не звірі з печер.
І все ж людина може й за короткий вік реалізувати свої здібності й подаровані Богом таланти: Олександр Македонський завоював Середземномор’я, коли йому було 30 років, Томас Едісон за 32 роки здійснив понад 100 винаходів. Музичні шедеври були створені Моцартом (помер у 35 років), Бахом (помер у 65 років), Бетховеном (помер у 57 років).
— Чи є у людини душа, чи це тільки вигадка теологів? Чи може душа хворіти? Звернемося до спеціалістів.
Учень-психіатр. Терміни «психологія», «психіатрія», «психіка», «психотерапія» мають один корінь — «психе» (грец. рsyche — душа). Протягом багатьох віків під цими термінами розуміли науку про душу, лікування душі. З поширенням нігілізму, атеїзму, матеріалізму поняття «душа» поступово зникло з психіатрії, і сучасні вчені шукають тільки матеріальний субстрат психічних захворювань.
Але тільки матеріалістичний підхід не дає зрозуміти проблему на фундаментальному рівні, а значить, не має ефективного впливу для усунення причин порушення психіки. З усіх психічних захворювань найбільшу турботу викликають шизофренія й епілепсія з причини неясності їх етимології, а значить, і методів лікування.
Спрощену схему психічних захворювань можна представити наступним чином:
причина — головний мозок — клінічні прояви хвороби
Лікування і шизофренії, і епілепсії має точку прикладання — головний мозок, але причина залишається.
Цікава думка про психічні хвороби європейської християнської традиції: психічні розлади пов’язують із діяльністю бісів, які і викликають одержимість.
Мк. 9:17–27 — описаний випадок (людина падає на землю, скрегоче зубами, пускає піну, перебуває в стані оціпеніння) у сучасній психіатрії носить назву епілептичного нападу.
Лк. 13:11–12 — такий стан (скороченість, неможливість випрямитися) — кататонічний ступор при шизофренії, він може тривати до 18 і більше років.
Мт. 12:43–45 — ці явища характерні для прогресуючої шизофренії.
Наведені у Євангеліях приклади психічних розладів уписуються в клінічні описи психічних хвороб. Отож, можливо, нам, майбутнім лікарям, удасться, розуміючи нематеріальність причин, переглянути традиційні підходи і віднайти лікування цих захворювань.
Для кожної людини характерні такі «брудні плями» психіки, як гнів, злість, ненависть, заздрість. Православні християни молитвою й постом звертаються до Бога, щоб Він вилікував їхню душу. Це варто робити й усім людям (Мк. 9:29). Коли серце і душа людини будуть омиті й освячені любов’ю до Бога і ближнього, то, може, й душа перестане хворіти?
— Чого варте людське життя? Яка думка еволюціоністів і креаціоністів?
Учень-біоетик. Сто років тому, прочитавши книгу Ч. Дарвіна «Походження видів», професор теології Кембриджського університету Седгуїк висловив думку, що якщо гіпотеза Дарвіна буде прийнята, людство озвіріє й деградує до того рівня, якого ще не знала історія. Сьогодні, живучи у світі, повному жорстокості й насилля, слід сказати, що це пророцтво здійснилося. Ціна людського життя стала нікчемною. Від повідомлень про вбивства, зґвалтування, суїциди вже не холоне кров, вони відбуваються скрізь і повсюди. Звичною подією стали аборти. Усе голосніше звучать заклики легалізувати інфантицид (знищення новонароджених немовлят, які з’явилися на світ каліками), евтаназію (убивство з «милосердя» старих і немічних людей). Відразу пригадую гітлерівську філософію, що базувалася на еволюційному вченні, — 270 тис. старих людей убили перед тим, як у газові камери відправили 6 млн євреїв. Багато суперечок виникає і навколо клонування людського ембріона: наскільки це етично і морально.
На сьогодні створено Комітет з біоетики, встановлюється міжнародне співробітництво з питань біоетики.
— Скоро, мабуть, доведеться заносити homo sapiens до Червоної книги. Яка думка екологів?
Учень-еколог. На базі природничих, економічних, медико-біологічних наук почала формуватися нова галузь екології — екологія людини. Це зумовлено постійним посиленням впливу людини на природу, збільшенням захворювань, пов’язаних із забрудненням довкілля, активним освоєнням територій з екстремальними умовами життя, з дослідженням людиною космосу. Екологія людини вивчає взаємодію людства і людини з довкіллям, досліджує соціальні й природні закономірності цієї взаємодії. У Едемському саду Бог доручив Адаму панувати (з давньогебрейської — піклуватися) над тваринами, дати їм імена. І це не була печерна людина з мізерним розумовим потенціалом, а розумна й винахідлива людина, яка врахувала велич лева, тендітність фламінго, хитрість лисиці… І хоч через гріхопадіння гармонія порушилась, адже перші тварини були вбиті задля того, щоб зодягнути Адама і Єву в шкіряний одяг при їх вигнанні з раю, відтоді взаємодія людини і природи не припиняється ні на мить.
Учитель. От і настав час, коли слід поставити питання до всіх: так хто ж така людина — найбільша перемога природи, Бога чи їх найгіркіша поразка?
Пропоную вам удома поміркувати над цим питанням і написати есе «Людина в сучасному світі». Ця тема складна й багатогранна. Ми зробили лише кілька штрихів до портрета, ім’я якого — життя. А закінчимо урок поезією Н. Гнатюк.
Учень.
Не шкодуй мені, доле, болючих і дальніх доріг,
Бо не зможу без них ні себе, ані друзів пізнати,
Не труси з рукава пустоцвіту захоплень і втіх —
Я не можу, не хочу ні дня, ні півдня змарнувати.
Не шкодуй мені, доле, ні гніву, ні злості, ні сліз,
Ти на плечі завдай півпланети тяжкої роботи.
Хай не гнеться душа запобігливо, як верболіз,
Хай не стерпить душа ані крихти наруги й підлоти.
Не шкодуй мені, доле, осінніх задуманих літ —
Так багато ще сіяти, так ще багато орати…
Прагну в себе вмістити у тінях і променях світ,
Щоб добрішим і кращим нащадкам його передати.