Астрологія: вірити чи ні? (позакласний захід для старшокласників)

Мета: розкрити поняття «астрологія», «гороскоп»; з’ясувати місце, на яке претендує астрологія в нашому житті; формувати в учнів стійкі важливі життєві переконання, вміння і навички роботи у групі; виховувати вміння доказово, аргументовано доводити свою думку, зберігати витримку і спокій, сприймати критику, з повагою ставитися до думки опонента.

Біблійна основа: Лев. 19:31, 20:6; Повт. Зак. 4:19.

Обладнання: Біблія, плакати з афоризмами та правилами поведінки учасника диспуту.

Тип заходу: диспут.

Проведення диспуту потрібно ретельно планувати, а учасники до його проведення повинні познайомитися з темою, вивчити достатню кількість першоджерел, щоб аргументовано відстоювати свою думку.

Диспут — різновид дискусії, публічне обговорення тієї чи іншої важливої для присутніх проблеми. Розгортається диспут завдяки оцінкам, аргументаціям, смисловим зв’язкам із реальним життям, опорі на особистий досвід, яким користуються учасники дискусії. У диспуті є елементи монологу та діалогу. Діалогічні елементи надають емоційне забарвлення дискусії, а монологічні служать для вираження її логічного змісту.

Роль учителя в диспуті: провідна, непомітна, опосередкована, невимушена, авторитарна.

У процесі підготовки до диспуту учні повинні самостійно осмислити проблему та її основні аспекти, підготувати необхідну інформацію про суть проблеми, прагнути до висловлювань своїх суджень з того чи іншого питання, обмінятись думками (індивідуально чи у групі), підготувати відповідний інформаційний матеріал для підтвердження своїх думок і суджень.

Структура заходу

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація

ІІІ. Основна частина

1. Вступ

2. Астрологія — правда чи міф?

3. Астрологія і наука

4. Астрологія і релігія

IV. Підсумки

І. Організаційний момент

Створення атмосфери довіри та доброзичливості шляхом забезпечення сприятливої зовнішньої обстановки для роботи та психологічного настрою учнів на плідну роботу. Визначитися з командами: 1 — вірити; 2 — не вірити.

ІІ. Мотивація

Учитель пропонує висловлювання про астрологію.

• Не слід вірити ворожкам, які користуються науковими методами (Станіслав Єжи Лец).
• Природа, що наділила кожну тварину засобами до існування, дала астрономії в ролі помічника і союзника астрологію (Йоганн Кеплер).
• Люди вважають себе неповторними і вірять у колективні гороскопи (Чеслав Банах).
• Гороскоп: інструкція до калоші щастя. Не вистачає тільки калош (Видозмін. А. Регульський).
• Я не вірю в астрологію, тому що я Близнюк, а Близнюки ніколи не вірять в астрологію (Реймонд Смальян).
• Людство вступило в таку високу фазу розвитку, що про його майбутнє говорять із упевненістю тільки астрологи (Автор невідомий).
• На Місяці і на Марсі теж будуть астрологи (Станіслав Єжи Лец).
• Зірки схиляють, але не примушують (Формула середньовічної астрології).
• Моліться, астрологи, про беззоряне небо! (Станіслав Єжи Лец).

 Учитель оголошує тему, мету та завдання уроку.

ІІІ. Основна частина

«Найбільша на Землі розкіш — це розкіш людського спілкування» (А. Сент-Екзюпері).

І сьогодні будемо з вами спілкуватися!!! 

На початок пропонується прийняти правила поведінки учасника диспуту (вчитель пропонує свої або складає разом із учнями). (Додаток 1)

1. Вступ

Учитель. Майже кожного з нас цікавить майбутнє, але Біблія попереджає: «…Не звертайтеся до духів померлих, та до ворожбитів, і не доводьте себе до опоганення ними. Я — Господь, Бог ваш. А душа, що звертається до померлих духів та до чарівників, щоб блудити за ними, то Я зверну Своє лице проти тієї душі і винищу того з-посеред народу його» (Лев. 19:31, 20:6). І зараз ми спробуємо розібратися, чи варто вірити в гороскопи, і наскільки астрологія є наукою.

2. Астрологія — правда чи міф?

Астрологія — наука, що розглядає процеси життя на Землі відповідно до положення та руху небесних об’єктів, тобто вона пов’язує положення та рух небесних світил із життям людини або якогось іншого об’єкта (сім’ї, міста, держави тощо).

У астрології гороскоп є картою або діаграмою, в якій представлені позиції Сонця, Місяця, планет, астрологічних аспектів, а також кутів на час події, такої як, наприклад, момент народження особи. Термін «гороскоп» походить від грецького слова із значенням «дивитися на години».

Астрологія стверджує, що на долю людини впливає приблизно 150 зірок, що перебувають у сузір’ях Зодіаку. Але в ясну ніч на небі можна побачити до 2,5 тисячі зірок, а астрономи стверджують, що всього небесних тіл кілька мільярдів.

Три планети — Уран, Нептун, Плутон — були виявлені, коли астрологія як світогляд уже сформувалася. Для них моментально було знайдене місце, хоча більшість розрахунків астрологів із їх відкриттям виявилися недійсними.

У близнюків, тобто людей, які народилися майже в однаковий час, різні долі. Невже за декілька хвилин, що відділяють народження одного від другого, зірки встигли так помітно зсунутись? Розглянемо біблійний приклад (Бут. 25). Так, у двох братів-близнюків різна доля!

З’ясовуючи питання про те, чи є хоч якесь раціональне зерно в астрології, слід найперше покладатися на грамотно проведений аналіз статистичної достовірності астрологічних прогнозів. На жаль, нам не відомі вітчизняні роботи на цю тему, тому розглянемо результати деяких зарубіжних досліджень.

Психолог із Мічиганського університету Б. Сілверман вивчив уплив зодіакального знаку щодо народження кожного з подружжя на вірогідність їхнього одруження або розлучення. Були використані дані про 2978 весіль і 478 розлучень, зареєстрованих у Мічигані в 1967–1968 рр. Учений порівнював реальні дані з прогнозами двох незалежних астрологів щодо сприятливого й несприятливого поєднання зодіакальних знаків для подружніх пар. З’ясувалося, що ніякої узгодженості між прогнозами й реальністю немає, тому Б. Сілверман зробив висновок: «Положення Сонця на Зодіаку в момент народження не  впливає на формування особистості».

Цікаво, що раніше подібне дослідження зробив відомий психолог К. Юнг. Він порівняв місячно-сонячні конфігурації в катальних гороскопах 483 подружніх пар і не виявив статистично значущих кореляцій. Але, мабуть, К. Юнгу дуже хотілося вірити в астрологію. Він відкинув результати свого дослідження, заявивши: «Статистичний погляд на світ є абсолютно абстрактним, і тому неповним і навіть помилковим, коли йдеться про психологію людей». Ось так психологія зіграла злий жарт із самим ученим.

Дж. Беннет і Дж. Барт — економісти з Університету Дж. Вашингтона — спробували з’ясувати, чи впливає положення планет щодо зодіакальних знаків на професійні схильності людей; зокрема, знаків, «керованих» Марсом, — на частоту обрання молодими людьми військової служби. Вони також не отримали підтвердження астрологічних прогнозів. Схильність людей до професії вивчалася багатьма вченими. Американський фізик Дж. Мак-Джерві досліджував розподіл дат народження 17 тис. вчених і 6 тис. політичних діячів щодо зодіакальних знаків. Вона виявилася зовсім випадковою.

Однак найбільш цікаві результати в цій сфері отримав паризький статистик М. Гоклен. Він вивчив архівні дані, що містять дату, час і місце народження 41 тис. жителів Європи, серед них було 16 тис. відомих учених, артистів, письменників, спортсменів, а також 25 тис. пересічних людей. Гоклен зіставив положення планет і сузір’їв у момент народження людини із типом її особистості і сферою занять. Він показав, що гороскопи абсолютно брехливі: немає ніякого зв’язку між характером і діяльністю людини, з одного боку, і її знаком Зодіака з іншого.

Перевірялася і якість комплексного прогнозу астрологами характеру людей. З цією метою психолог з Чикаго Дж. Мак-Гру звернувся у Федерацію астрологів штату Індіана. Брати участь у його експериментах погодилися шість досвідчених фахівців, які «читають» зірки. На прохання Мак-Гру, 23 добровольці відповіли письмово на питання анкети, що містить як астрологічні, так і традиційні питання про якості їх характеру, роботи тощо. Потім час і місце народження добровольців було повідомлено астрологам і шістьом членам контрольної групи, незнайомим з астрологією. Після цього зазначені в анкеті характеристики добровольців були зіставлені з прогнозами групи астрологів і контрольної групи. Результат: прогнози астрологів виявилися не точнішими, ніж пророкування членів контрольної групи, причому і ті й інші зовсім не збігалися з реальними якостями протестованих добровольців. А найцікавіше те, що характеристики одних і тих самих добровольців, подані різними астрологами, цілковито розходилися між собою.

Цікавий факт (стаття В. Г. Сурдіна «Астрологія — наука чи ворожіння?»): «Після винаходу на початку XVII ст. телескопу і зроблених за його допомогою визначних відкриттів, популярність астрології стала помітно спадати. У той час, як у XVII ст. було видано 399 трактатів з астрології, у XVIII ст. їх було 108, в XIX ст. — близько 50. XX ст., що принесло повсюдну грамотність мешканцям Землі, на жаль, знизило рівень культури середньої людини. Астрологія стала частиною так званої масової культури».

3. Астрологія і наука

Наука — вид людської діяльності, що полягає у встановленні та вивченні взаємозв’язків між різними процесами і явищами. Наука формує закони, що узагальнюють та пов’язують між собою факти.

Як ви вважаєте, яка наука тісно пов’язана з астрологією?

Астрономія (грец. αστρον — зірка і νομος — закон) — наука про Всесвіт, що вивчає рух, будову, походження та розвиток небесних тіл та їх систем.

Астрономія й астрологія до XVII ст. вважалися рідними сестрами. У ті часи всі, хто займався астрономією, водночас володіли й астрологічними знаннями. Наприклад, Клавдій Птолемей, Микола Коперник, Йоганн Кеплер, Тіхо де Браге.

Перші астрономічні спостереження: вивчення небесних явищ було розпочато людиною задовго до появи письмових історичних документів, а фіксування таких подій почалося ще в часи палеолітичних художників, які створили знамениті розписи в печерах Альтаміра й Ласко (Піренейський півострів). Можна (не без підстави) припустити, що відповідні мітки, вирізані на бивнях мамонтів, були записами фаз Місяця. Вчені вважають, що одним із мотивів спорудження в епоху мегалітів величезного числа кам’яних покажчиків напрямків і кіл на території всієї Західної Європи, наприклад, у Стоунхенджі, було прагнення зафіксувати точки циклічно повторюваних сходів і заходів Сонця і Місяця на обрії. Так, міг бути створений своєрідний культовий календар, у якому відзначався час жертвоприношень, необхідних, на думку людей, щоб умилостивити богів і здобути їхню прихильність.

Клавдій Птолемей (87–165) — давньогрецький учений, який проводив астрономічні спостереження. На їх підставі, а також на підставі спостережень своїх попередників, зокрема Гіппарха, написав фундаментальну астрономічну працю «Велика математична побудова астрономії в 13 книгах». Цей трактат, відомий як «Альмагест», уміщує опис геоцентричної системи світу Птолемея, згідно з якою в центрі Всесвіту міститься Земля, а всі небесні тіла обертаються навколо неї. Велике значення для майбутнього розвитку астрономії мав заснований на спостереженнях Гіппарха і власних спостереженнях Птолемея каталог положень 1022 зірок, що був також включений до «Альмагеста».

Тіхо Браге (1546–1601) — данський астроном. Свою наукову діяльність присвятив спостереженню неба. Досягнув небувалої для того часу точності підрахунків; вимірював положення зір, Місяця і планет без оптичних пристосувань, за допомогою квадранта. Створив надійні інструменти, похибки яких можна було враховувати, а також розробив нові методи спостережень. Завдяки заступництву данського короля Фредеріка II побудував обсерваторію Ураніборг («Небесний замок»), а потім і Стьєрнеборг («Зоряний замок») на о. Гвен поблизу Копенгагена. У його праці «Tabulae Rudolphinae», опублікованій 1627 р., після його смерті, було зазначено точні положення 1000 зір, Місяця і планет, а також наведено нові сонячні таблиці, які згодом були використані його учнем і помічником Й. Кеплером.

Микола Коперник (1473–1543) — польський астроном, автор геліоцентричної системи світу. Відмовився від прийнятого протягом багатьох століть учення про центральне положення Землі у Всесвіті. Пояснив видимі рухи небесних світил обертанням Землі навколо осі й обертанням планет навколо Сонця. Основоположник сучасної астрономії. У 1543 р. опублікував книгу «Про обертання небесних сфер». Свого часу його вчення було заборонено католицькою церквою.

9 жовтня 1604 р. у сузір’ї Змієносця з’явилася винятково яскрава нова зірка. Це рідкісне явище не могло не привернути уваги астрономів, в тому числі і Йоганна Кеплера (1571–1630), який уважно спостерігав за появою і згасанням нової зірки. 1606 р. учений опублікував великий трактат «Про нову зірку» («De Stella nova»), у 30-ти розділах якого він намагався, розглянувши це явище з різних аспектів, з’ясувати його причини. Зрозуміло, у ті роки він не міг зрозуміти, що насправді спостерігався вибух постарілої масивної зірки — спалах наднової. Що ж стосується астрологічного значення цього явища, то Й. Кеплер говорив: «Якщо хто спитає — що ж станеться? Що віщує ця зірка? — Тому я відповім без жодних вагань: віщує силу-силенну всяких творів, які напишуть про неї різні вчені, і безліч роботи для друкарень». Згадавши німецьке прислів’я «Нова зірка — новий король», Й. Кеплер іронічно додає: «Дивно, що жоден честолюбець не скористався цим новим знаменням».

Так недвозначно висловлюючи своє ставлення до небесних знамень, Й. Кеплер, утім, створює відомий гороскоп для полководця Альбрехта Валленштейна, зауважуючи при цьому: «Астрологія є така річ, на яку не варто витрачати час». Але життя змушувало його займатися цим ремеслом: «Звичайно, ця астрологія — дурна дочка, але, Боже мій, куди б поділася її мати, високомудра астрономія, якби в неї не було дурнуватої доньки… Платня вченого така нікчемна, що мати, напевно, голодувала б, якби дочка нічого не заробляла». Сьогодні деякі з нас, можливо, погодяться з цими словами Й. Кеплера.

Астрологія, що виникла в Месопотамії у ІІ тис. до н.е., була тісно пов’язана з астральними культами. В елліністичну епоху стали складати гороскопи, за якими начебто можна було передбачити долю людини згідно з положенням небесних світил у момент її народження.

З моменту свого зародження і до сьогодення астрологія — псевдонаука. Проте варто зауважити: для складання гороскопів треба було знати положення світил, і це змушувало астрологів спостерігати за планетами і зорями, а отже, накопичувати астрономічні знання. Окремі відомі астрономи минулих часів (наприклад, Й. Кеплер) за тих чи інших обставин приділяли увагу астрології. Хоча завдяки накопиченню знань про природу Всесвіту і психологію людини було визнано ненауковість астрології, але й донині є люди, які вірять в астрологічну маячню.

Не будучи наукою, астрологія шукає свою нішу, свій оригінальний образ і знаходить його на шляху мімікрії, вирядившись у одяг ученого, оточуючи себе комп’ютерами та наукоподібною термінологією, але при цьому повністю не визнає наукового методу.

Конкретний засіб для лікування астрологічної «хвороби» залежить від рівня інтелекту й недуги «хворого». Для людей з раціональним складом розуму, які довіряють науці, достатньо фактів, що статистично спростовують прогнози астрологів. Для мало інформованої публіки потрібно розповісти правдиву історію про астрологію, її справжнє обличчя, її методи й місце в історії культури.

Привабливість астрології цілком з’ясовна. Багатьох вводить в оману її наукоподібна назва: біологія, геологія, астрологія… Атрибутика астрологів — звернення до зірок і планет, математичні методи, квазінаукова термінологія — виділяють її серед інших ворожінь, створюють їй наукоподібний імідж. Тому прогрес науки лише збільшує серед довірливих людей авторитет астрології.

4. Астрологія і релігія

Релігія — це складне соціальне й духовне явище, корені якого виходять із глибинних теренів суспільної історії. Соціальна природа та риси вказують на її зв’язок з розвитком суспільств. Процеси прогресивних змін або занепаду духовних цінностей суспільства неодмінно позначаються і на історичній еволюції релігійних учень, зміст яких складає основу релігійних вірувань.

Астрологія за своїм походженням є формою політеїзму. Історично астрологія виросла з язичницького поклоніння світилам. Зірки вважають божествами, що розташовуються волею й силою, достатніми для того, щоб визначати долю людини.

Людина — це не машина, запрограмована генами або зірками. Вона створена за образом Божим (Бут. 1:27–28). Незважаючи на те, що Всесвіт може суттєво впливати на людину, він не має сил повністю контролювати її і визначати її долю. Християни знають, що зірки призначені для того, щоб «проповідувати славу Божу» і «віщати про справи рук Його», а не щоб керувати долями людей.

Християнство протягом своєї двотисячолітньої історії ставилося до астрології по-різному — від повного неприйняття до беззастережного визнання. Астрологами були римські папи, кардинали та єпископи. Відомий релігійний філософ Тома Аквінський (1225–1274) визнавав користь природної астрології (погодних прикмет, пов’язаних з видимістю світил) і вважав неприпустимою астрологію пророкувань.

Сучасна теологія розглядає астрологію як користолюбні використання забобонів і невігластва, а прогноз майбутнього — як пряму загрозу вірі.

Розглянемо ставлення до астрології в Старому й Новому Завітах.

При зіткненні магів і волхвів із пророками сини пітьми неодмінно зазнають поразки. Так, у книзі Вихід, 7–9, читаємо про те, як волхви й чарівники, змагаючись із Мойсеєм, робили чудеса перед фараоном за допомогою чаклунських чарів, але не змогли протистояти силі Божій і, зрештою, змушені були визнати свою поразку перед пророком. У книзі Буття, 41, розповідається про торжество праведного Йосипа над волхвами й мудрецями єгипетськими, які не змогли при всьому своєму магічному мистецтві правильно витлумачити сон фараона. Пророк Даниїл також багаторазово осоромлює халдейських мудреців і магів (Дан. 2:4-5).

Усе це пояснюється тим, що свої чудеса й пророцтва сини світла роблять завжди силою Божою, Духом Святим; волхви, що противляться їм, маги, астрологи, використовуючи чарівництво, діють силою демонічною і, природно, зазнають поразки, протидіючи Богу.

У Новому Завіті, як і в Старому, ми бачимо таке ж непримиренне ставлення до всіх видів чарівництва й таку ж перемогу сил Божих при зіткненні з ворожінням. Так, апостол Павло виганяє духа пророцтва зі служниці, що пророкувала майбутнє (Дії 16:18), хоча здавалося б вона провіщала правду, йдучи за апостолами і говорячи, що вони «раби Бога Всевишнього, що провіщають нам шлях спасіння». Але апостол не бажав навіть чути правди з нечистих бісівських уст, показуючи тим самим приклад ставлення до демонів, навіть якщо вони іноді й звіщають правду. Адже за таким намаганням є тільки прагнення втягнути в спілкування з метою завоювати довіру, щоб потім погубити.

IV. Підсумки

Коли ми простежимо історію людства після Ноя, то побачимо, що ті стародавні цивілізації, в яких магія, астрологія й інші «таємні знання» набувають найбільшого поширення та входять у структуру суспільства, гинуть і зникають із просторів земних, як тільки розквіт окультизму в них досягає апогею. Можна зробити висновки, що окультизм, до складу якого входить і астрологія, особливо неприємний Богу, і Він відвертається від такого суспільства. Також можна стверджувати, що окультні науки буйно розвиваються в суспільстві, розбещеному добробутом у верхніх його прошарках. Недаремно говорять, що Візантійську імперію згубила надмірна розкіш. Прикладом того є й Вавилонське, Ассірійське та Перське царства, Єгипет, а також Македонська, Візантійська, Римська, Російська та інші імперії.

З усіх наук тільки астрономія удостоїлася «честі» протягом тисячоліть мати поруч із собою наукоподібну тінь — астрологію. І хоча їх шляхи давно розійшлися — астрономія стала однією з найбільш точних наук, а астрологія перетворилася на «соціальний наркотик» для втіхи слабовільних.

«Будьте тверезі, пильнуйте, бо супротивник ваш диявол ходить, рикаючи, наче лев, і шукає, кого б пожерти. Станьте проти нього міцною вірою, знаючи, що такі самі страждання трапляються і з вашими братіями в світі» (1 Пет. 5:8–9).

 Додаток 1

Правила поведінки учасника диспуту

1. Кожен має право висловити свою думку.

2. Якщо в тебе є що сказати слухачам, нехай вони дізнаються про це.

3. Говори, що думаєш, думай, що говориш!

4. Намагайся якнайпереконливіше довести свою думку.

5. Використовуй лише достовірні факти.

5. Не повторюй того, що до тебе було сказано.

6. Поважай думку опонента. Намагайся зрозуміти його.

7. Умій вислухати думку, з якою не згоден. Будь стриманим.

8. Не перебивай промовця. Не давай особистісних оцінок.

9. Правоту доводь доказами, а не криком.

10. Якщо доведено помилковість твоєї позиції, май мужність визнати свою неправоту.

11. Підсумок диспуту — особисте просування тернистим шляхом осягнення істини.

Головне в диспуті — факти, логіка, уміння доводити; міміка, жести, вигуки як аргументи не беруться до уваги.

Додаток 2

Побажання на рік