Мета: ознайомити з архітектурною пам’яткою «Софія Київська», з поняттями «мозаїка», «фреска», «графіті», закріпити навички морфемного, словотвірного та синтаксичного розборів; збагатити словниковий запас; розвивати навички виразного читання, висловлення власних міркувань про прочитане; сприяти вихованню пошани до історичного минулого нашого народу.
Соціокультурна змістова лінія: Софія Київська як феномен духовної культури та унікальне історико-мистецьке джерело.
Тип уроку: комбінований (із використанням інформаційно-комунікаційних технологій: мультимедійні слайди).
Форма уроку: урок-подорож.
Обладнання: ілюстративний матеріал, комп’ютер, мультимедійний проектор.
Міжпредметні зв’язки: історія України, українська мова, образотворче мистецтво.
Методи і прийоми: робота в групах, «мікрофон».
Очікувані результати:
знатимуть про історичну пам’ятку «Софія Київська»;
вбиpуть у себе духовні витоки, дорогоцінні набутки минулих віків, бо це — пам’ять для нас і наших дітей.
Софія — це справжня культурна скарбниця:
тут і архітектура, і скульптура, і малярство,
і ювелірне мистецтво зібрані в один потужний акорд.
ХІД УРОКУ
І. Організаційний момент
ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів
Вступне слово вчителя. Духовність… Ми знаємо, що починається вона з пpадавніх коpенів нашого pоду, пpо який увесь світ дізнався, слухаючи чаpівний голос Укpаїни в дзвонах куполів величного Софійського собоpу, збудованого десять століть тому. Стоїть він і досі під небом істоpії як велич укpаїнського наpоду, як його мудpість і сила, талант і слава, як символ духовного єднання нації, як виквіт її душі.
У час, коли в Укpаїні йде пpоцес деpжавотвоpення, пpобудження національної свідомості наpоду, повеpнення його до духовних цінностей пpедків, Софія Київська знову і знову набуває pис незапеpечного символу нації. Її покликання сьогодні — об’єднати наpод укpаїнський навколо ідеї деpжавності, незалежності, собоpності Укpаїни, пpинести поpозуміння в pяди пpедставників pізних конфесій.
Пишалися Софією наші пpедки. То чи ж можемо ми не гоpдитися цією вічною кpасою сьогодні, чи можемо не відчувати тих духовних витоків, які йдуть до нас із неpозгаданих секpетів її мозаїк та фpесок, її витонченої оздоби?
Учитель. Чи любите ви подорожувати? Сьогодні на уроці ми здійснимо екскурсію до країни «Історичне минуле нашого народу». Наш маршрут:
Працюватимемо в групах: історики, мовознавці, мистецтвознавці.
III. Вивчення нового матеріалу
I група
Виступ історика. У «Повісті минулих літ» заснування Софійського собору датується 1037 р. Натомість у Новгородському літописі ця подія позначена 1017 р. У будь-якому випадку, засновником собору історичні джерела визначають київського князя Ярослава Володимировича (Мудрого). В останні роки набула певної популярності гіпотеза щодо заснування Софії Київської князем Володимиром, але, на думку більшості вчених, ця гіпотеза є безпідставною.
Назва собору «Софійський» походить від грецького слова «софія», що в перекладі означає «мудрість». Присвячений «мудрості християнського вчення», собор, за задумом творців, мав утверджувати на Русі християнство й феодально-князівську владу. Храм присвячено Софії — Премудрості Божій. Це одна з найскладніших абстрактних категорій християнського богослов’я, що має багато тлумачень. За апостолом Павлом, Софії символічно відповідає іпостась Христа — втіленого Слова Божого. Тільки пізніше, коли розповсюдилося ототожнення Софії з Божою Матір’ю, храмове свято київського собору перенесли на 8 (21) вересня — день Різдва Богородиці. Художній образ Софійського собору мав втілити багатогранний зміст, вкладений у цей символ. Тим пояснюються його грандіозні розміри та надзвичайно ускладнена структура. Відтак, інтер’єр Софії відтворює середньовічну модель Всесвіту, а зовнішній вигляд — образ Граду Божого — Небесного Єрусалима.
За свою багатовікову історію собор пережив навали ворогів, пограбування, часткові руйнування, ремонти й перебудови.
Виступ мовознавця. Зробити повний синтаксичний розбір виділеного речення.
Довідка:
підмет — собор (що?);
присудок — пережив (що зробив?);
додатки — навали, пограбування, часткові руйнування, ремонти і перебудови (кого? що?) — однорідні; ворогів (кого?);
обставина — за свою історію (коли?);
означення — багатовікову (яку?);
речення розповідне, неокличне, просте, повне, двоскладне, поширене, ускладнене однорідними додатками.
II група
Виступ історика. В один з найважчих періодів історії древнього Києва — захоплення міста полчищами хана Батия в 1240 р. — більшість архітектурних споруд було зруйновано. Софійський собор уцілів. Однак, розграбований і спустошений, він утратив колишню красу й велич, хоч і залишився головним міським діючим храмом.
Протягом XIV-XV ст. киянам доводилося вести боротьбу проти литовських і польських феодалів, а також проти кримських татар, які спустошували місто грабіжницькими набігами. У 1416 р. Київ розграбував і спалив хан Едігей, у 1482 р. — Менглі-Гірей.
У XVI ст. посилюється гніт польських феодалів. В умовах загарбання українських земель, поневолення і насильницького окатоличення населення в 1596 р. було укладено Брестську унію, яка мала за мету об’єднати православну й католицьку церкви під главенством римського папи. Католицьке духовенство й уніати почали ліквідацію православної церкви. Захоплений уніатами, Софійський собор цілком занепав. Спорохнявіла покрівля, зруйнувалися склепіння галерей, загинуло багато настінних розписів.
Виступ мовознавця. Зробити морфемний розбір виділеного слова.
Довідка:
розграбований — грабувати; слово змінюване;
закінчення –ий;
основа — розграбован; похідна;
корінь — граб;
префікс — роз;
суфікс — ован.
III група
Виступ історика. У 30–40-і рр. XVII ст. київський митрополит Петро Могила відібрав Софію в уніатів і заснував при храмі чоловічий монастир. Собор було частково відремонтовано, навколо нього споруджено дерев’яні монастирські будівлі, а всю територію обнесено високою дерев’яною огорожею. До робіт у соборі Петро Могила залучив італійського архітектора Октавіано Манчіні. Основним будівельним матеріалом була цегла й вапняно-піщаний розчин. Причому цегла часто застосовувалась не тільки для мурування стін і склепінь, але й для фундаментів. Стандартних розмірів цегли не було, тому іноді навіть в одному будинку можна зустріти цеглу різної величини. Внаслідок нерівномірності випалювання цеглини мали різні відтінки — від темно-червоного до світло-жовтого. Як правило, всі внутрішні приміщення будинків мали склепінчасті перекриття. У житлових приміщеннях стояли печі, облицьовані візерунчастими полив’яними плитками, що надавало інтер’єрам особливого колориту.
XVII ст. ознаменоване національно-визвольною боротьбою українського народу під керівництвом Богдана Хмельницького. У 1654 р. кияни затверджували в Софійському соборі рішення Переяславської ради.
У XVII–XVIII ст. у Києві розгорнулось інтенсивне кам’яне будівництво. У 1697 р. велика пожежа знищила дерев’яні будівлі Софійського монастиря. За указом Петра I через два роки почалося спорудження нових кам’яних будинків навколо собору. Будівництво тривало до 1767 р. У цей період споруджено дзвіницю, трапезну, хлібню (пекарню), будинок митрополита, західні ворота (Браму Заборовського), монастирський мур, південну в’їзну башту, братський корпус, бурсу. В архітектурі цих будівель і в зовнішньому вигляді Софійського собору після поновлень знаходимо характерні риси української барочної архітектури XVII-XVIII ст.
Виступ мовознавця. Зробити словотвірний розбір виділеного слова.
Довідка:
київський — Київ;
твірна основа — Київ;
твірний суфікс — ськ;
спосіб словотворення — суфіксальний.
Учитель. Отже, друга зупинка «Інтер’єр собору».
Збереглися і крізь віки до нас дійшли 260 кв. м мозаїк та 3 тис. кв. м фресок. Навряд чи десь в Європі можна знайти стільки фресок та мозаїк XI ст., що збереглися в одній церкві. Біля кожної мозаїчної композиції є написи грецькою мовою, що пояснюють сюжет. Імена мозаїстів невідомі. Однак художні особливості окремих зображень і способи укладання смальти дають можливість визначити склад бригади майстрів у кількості восьми чоловік (не рахуючи підмайстрів).
I група
Виступ мистецтвознавця. Особливу цінність становлять мозаїки ХІ ст., які прикрашають головні частини храму — центральну баню і головний вівтар. Тут зображені основні постаті християнського віровчення.
Шедевром мистецтва мозаїки вважається зображення Оранти — розміщеної в центральному апсиді фігури Святої Діви Марії, руки якої підняті в молитві. Мозаїка має 6 м у вишину. Унікальність зображення полягає в тому, що воно виконане на внутрішній поверхні куполу собору, і з різних точок Оранта виглядає зображеною у різних позах — стоячи, схилившись у молитві чи на колінах.
Усі мозаїки собору виконані на сяючому золотому тлі. Їм притаманні багатство барв, яскравість і насиченість тонів. При всій кольоровій різноманітності мозаїк переважними тонами є синій і сіро-білий у поєднанні з пурпуровим.
Кожний колір має багато відтінків: синій — 21, зелений — 34, червоно-рожевий — 19, золотий — 25 тощо. Це свідчить про високий розвиток у Стародавній Русі скловарної справи й техніки виготовлення смальти. Всього палітра мозаїк собору налічує 177 відтінків кольорів. Наразі сучасні майстри, використовуючи методи XI ст., не в змозі виготовити таку різноманітність кольорів мозаїки.
Словникова робота
Мозаїка — зображення чи візерунок, виконані з кольорових каменів, смальти, керамічних плиток, шпону та інших матеріалів.
Шпон — це тонка дошка товщиною 0,35–4,0 мм.
Смальта — виготовлена зі скла, забарвленого в різні кольори додаванням солей і окислів металів.
Виступ мовознавця. Пояснити орфограми у виділеному реченні.
Довідка:
орфограма -ьо (кольоровий);
орфограма -ере (переважними);
орфограма — дефіс (відтінок кольору): сіро-білий;
орфограма -нн (поєднанні).
II група
Виступ мистецтвознавця. Частина фресок, що збереглися в Софійському соборі, датується ХІ ст. — вони були виконані під час будівництва собору. У XIX ст., під час реконструкції пам’ятки, на стіни були нанесені нові малюнки, виконані олійними фарбами, які, як правило, повторювали контури давніх зображень.
Колірна гама древніх фресок створювалася на поєднанні темно-червоних, жовтих, оливкових, білих тонів та блакитного тла. Для розпису Софії характерна чіткість композиції, виразність образів, барвистість, органічний зв’язок з архітектурою. Весь ансамбль стінопису Софії Київської за своїм змістом був підпорядкований єдиному задуму — утвердженню християнського віровчення й феодальної влади.
Головною композицією південної вежі є фреска «Іподром», що розповідає про другий прийом княгині Ольги імператором — на константинопольському іподромі, де вона була свідком кінних змагань.
У верхній частині вежі добре збереглося зображення палацу іподрому — великої триповерхової споруди з відкритими галереями, де розташувалися глядачі. Праворуч в імператорській ложі сидить імператор Костянтин Багрянородний. Художник переконливо передав його портретні риси — виразні очі, великий ніс з горбочком, бороду. Поруч — княгиня Ольга у світлих шатах, зі складеними на грудях руками. З виставами на іподромі, очевидно, пов’язані фрескові композиції «Акробати» і «Скоморохи», де музиканти грають на струнних, ударних і духових інструментах (серед них — пневматичний орган).
У бокових вівтарях — жертовнику й дияконнику — збереглися цикли фрескових композицій, що розповідають про Діву Марію (вівтар Іоакима та Анни) і про діяння апостола Петра (вівтар Петра і Павла).
Розпис південного вівтаря (Михайлівського) присвячений архангелу Михаїлу, який уважався на Русі покровителем Києва і князівської дружини. Фрески крайнього, північного вівтаря оповідають про святого Георгія — духовного патрона князя Ярослава Мудрого. Значне місце в розписах собору займають орнаменти: вони обрамовують віконні та дверні прорізи, підкреслюють лінії арок і склепінь, збігають пілонами й стовпами, панеллю проходять понад підлогою.
На стінах обох веж добре видно орнаменти, символічні малюнки та численні мисливські сцени: «Полювання на ведмедя», «Боротьба ряджених», «Полювання на вепра» тощо. Ці фрески розповідають про побут феодального двору, про мисливський промисел, про тваринний і рослинний світ Київської Русі.
Фрески веж — унікальна пам’ятка середньовічного монументального мистецтва й важливе історичне джерело, що свідчить про культурні зв’язки Київської Русі та Візантії.
Словникова робота
Фреска — це розпис мінеральною фарбою на вологому тиньку.
Виступ мовознавця. Зробити словотвірний розбір виділеного слова.
Довідка:
віровчення — віра, вчення;
твірна основа — вір, вчення;
сполучна голосна — о;
спосіб словотворення — основоскладання.
III група
Виступ мистецтвознавця. На стінах Софійського Собору до цього часу залишилися написи та малюнки, зроблені священиками та відвідувачами собору.
Ці написи та малюнки мають загальноприйняту назву — графіті. Кількість графіті та малюнків (збереглося понад 300) свідчить про високий рівень писемності в Київській Русі.
Найперше — це цінні знахідки давньоруської письменності, оскільки найдавніші з них виконані не кирилицею, а глаголицею.
І, незважаючи на широке розповсюдження кирилиці, створеної Кирилом та Мефодієм та використовуваної для церковних текстів, знайдені численні написи глаголицею, які свідчать про те, що широкий загал ще тривалий час не сприймав привнесену ззовні писемність.
Графіті містять цінні відомості про різні сторони життя Київської Русі — зокрема, збереглися записи про смерть Ярослава, автограф Володимира Мономаха, запис про мирний договір, укладений наприкінці XI ст. між князями Святополком Ізяславичем, Володимиром Мономахом та Олегом Святославичем на р. Желані (зараз — Жуляни), про купівлю княгинею, дружиною Всеволода Ольговича, Боянової землі (середина ХІІ ст.).
Також відоме графіті дружини князя Ізяслава Ярославовича Гертруди-Олісави: «Господи помози рабі своєй Олісаві Святополчі матері, руський княгині».
Словникова робота
Графіті — спершу так називали одну з технік настінного малярства.
Виступ мовознавця. Зробити повний синтаксичний розбір виділеного речення.
Довідка:
підмет — написи та малюнки (що?) — однорідні;
присудок — залишилися (що зробили?);
додатки — Софійського Собору (чого?);
обставина — на стінах (де?); до цього часу (наскільки?);
речення розповідне, неокличне, просте, повне, двоскладне, поширене, ускладнене однорідними підметами та дієприкметниковим зворотом (залишені священиками та відвідувачами собору).
Учитель. І, нарешті, третя зупинка «Цікаві факти».
I група
Виступ музичного експерта. Ви маєте можливість почути чудову музику цього інструменту: карильйон (музична демонстрація).
II група
Виступ історика. Саркофаг Ярослава Мудрого (повідомлення).
III група
Виступ мистецтвознавця. Презентація картин: А. ван Вестерфельда, В. Франчука, В. Шевченка (тези).
IV. Підсумок уроку. Оцінювання
Учитель.
Софійський собор — неповторне уособлення тисячолітньої історії Русі-України. Разом з ансамблем монастирських споруд на його подвір’ї, поза сумнівами, є найкоштовнішою перлиною в короні української культури.
Ми — сучасники минулого. Минуле промовляє через нас, і саме від нашої активності залежить, який статус воно матиме у сьогоденні: чи його не помітять, відкинуть, а чи воно заговорить на повен голос. Пам’ятаючи, ми укорінюємось, пізнаємо себе, стаємо собою, ми пов’язуємо в нерозривну єдність наше минуле, сучасне й майбутнє…
Загалом цей архітектурний комплекс цікавий, самобутній і потребує глибокого подальшого дослідження і пошани.
«Мікрофон»
— Що нового ви дізнались на уроці?
— Яких практичних навичок набули?
V. Домашнє завдання
Достатній рівень: скласти сенкан до поняття «Софія Київська».
Зразок
Життя.
Радісне, життєдайне.
Дає, кличе, надихає.
Краплина світла в темряві.
Собор.
Високий рівень: гра «Екскурсовод».
Уявіть, що ви — екскурсовод у музеї «Софія Київська». Запропонуйте цікаві, на ваш погляд, експозиції для проведення екскурсії.
Джерела
1. Державний архітектурно-історичний заповідник «Софійський музей». Фотоальбом. Друге видання — К.: Мистецтво, 1990.
2. Мозаїки та фрески Софії Київської. Альбом. Друге видання — К.: Мистецтво, 1980.
3. Нікітенко Н. М. Путівник. Софія Київська — К.: Амадей, 2001.
4. Толочко П. П. Тайны киевских подземелий. — К.: Наукова думка, 1971.
5. Інноваційні технології навчання української мови і літератури / Укладач О. І. Когут. — Тернопіль: Астон, 2005.
6. Пометун О. Інтерактивні методики та система навчання. — К.: Шкільний світ, 2007.
ДИСК ІЗ ЗАПИСОМ ПРЕЗЕНТАЦІЇ УРОКУ можна придбати, звернувшись до редакції.