Бажати для людини так само природно, як пити воду чи їсти хліб. Бажання — це складова серця, яка очевидна через прояви зовнішньої поведінки людини. Бажання безперервно б’ють джерелом. Вони немов водоспад, бурхливий потік якого годі зупинити.
Обмануті змієм, перші люди побажали і з’їли заборонений Творцем плід. З того дня бажання зраджують нас. Вони спрямовані на поклоніння власному тілу та очам. Безбожне людське єство не має стриму, воно постійно каже: «Давай, давай…» Бажання можуть засліпити людський розум і керувати ним, тлумачачи реальність на свою користь.
Часто вони роблять людину схожою на незагнузданого віслюка, що впирається з усієї сили, аби досягти свого. Люди, які стають на заваді, будуть уражені безсоромною, гнівною і часто безпідставною конфронтацією.
Наші нестримні бажання змінюють ритм нашого життя. Вони скеровують нас туди, де вони отримують повне задоволення. Дисциплінованість поступово починає кульгати на обидві ноги. Розбалансоване життя вражає всі сфери людської діяльності. Робота, сім’я, відпочинок — усе підлаштовується під нового божка, який зійшов на престол серця.
Наші очі зраджують, вуха впиваються вином пліток, наклепів та брехні, ноги біжать, наче в навіженого, руки зривають заборонені плоди — тіло сліпо прямує у пастку, сміливо як олень на постріл, доки стріла диявольських спокус глибоко не вразить душу.
Якби не Божий Син, то наші вічно спраглі душі втопилися б у невтримному потоці безмежних бажань. Божий Син Ісус Христос — перший, Хто попри біль Своїх хотінь та почуттів, сказав для Себе «ні», а Батькові «так». Наші гріхи, наші атеїстичні бажання стискали Його серце, наче оливку. З Нього виходив піт із кров’ю. Саме тоді, у Гефсиманському саду, на відміну від Едему, Божий Син не зірвав заборонений плід, але впокорив Себе незбагненній Божій волі — ототожненню Святого з гріхом. Він розривався під тиском двох далеких, як схід від заходу, поривань душі: Він любив Свого Отця понад усе й люто ненавидів гріх. Він жодного разу не згрішив, але був повішений на хрест, як перший із злочинців, і помер.
Отож, тепер ті, хто має спасіння у Христі, можуть розіпнути в собі всі бажання, що, як магніт, тягнуть нас до землі. Христос Своєю смертю здолав силу гріховного земного тяжіння і захопив наші серця солодкими небесами, вічною присутністю з нашим Богом. Для тих, хто справді знає Бога, притаманна невпинна боротьба, смертельна ворожнеча, протистояння двох об’єктів поклоніння.
Наше тіло тяжіє до бридкого, смердючого гріха, прихованого яскравою обгорткою, яка збуджує найкращі сподівання. Але потім цей хліб, здобутий неправдою, у роті перетворюється на пісок, який смертельний та мерзенний і нашому тілу.
Дух християн силою благодаті воює проти тіла, постійно створюючи спрагу за Богом, Який є живою водою. Голод нашої воскреслої душі спрямовує нас до Христа, Який є хлібом життя.
Відсутність такої ворожнечі викликає підозру в істинності Богосинівства людини або вказує на непереборні бажання тіла, що погасили вогонь Духа у Божій дитині.
Дивно, що наші бажання не полонені славою та красою Божого Сина на землі, коли гріх завдає нам стільки болю та страждань. Адже небо — саме те місце, де ми отримаємо повне звільнення, щоб усіма фібрами нашої душі приліпитися до Того, Хто є наше життя, слава й радість.
- Нехай Слово Боже стане захопленням вашого життя. Нехай воно відкриває вам, пелюстку за пелюсткою, головну квітку нашого життя — Божого Сина. Його велич поступово змусить нас принести наші бажання на жертовник Його слави.
- Нехай молитва стане супутником вашого життя. Де б ви не були і що б не робили, нехай ваші вуста сповідують Того, Хто був прибитий нашими бажаннями до хреста й осоромлений перед обличчям дикого світу.
- Нехай думки про Викупителя душі не полишають ваше серце. Якомога частіше піднімайте очі свого серця до небесного престолу, де Ісус Христос стоїть Заступником перед Отцем за наші гріхи.
- Нехай ваш шлях пролягає за видимими слідами нашого небесного Брата. Силкуйтеся входити тісними ворітьми у Боже Царство, і навіть тоді, коли всім це здається просто безглуздим, практикуйте святі та добрі Божі заповіді.
- Нехай покаяння (переміна мислення) стане для вас справою життя. Впавши на коліна, кличте Того, Хто Спаситель не тільки в день виправдання, але й у будні освячення. Допоки ми не прославлені, живіть тим, щоб поступово наше приземлене мислення змінювалося на небесне.
Артем Приступа