Мета
Освітня: розкрити зміст заповіді «Не кради», пояснити причини й наслідки її порушення, а також вихід, який пропонує Біблія.
Виховна: виховувати пошану до Бога та Його Слова, бажання жити чесним, порядним життям у послуху Богові.
Розвиваюча: розвивати в учнів здатність аналізувати свої думки та вчинки, робити практичні висновки.
Біблійна основа: Мк. 7:22; Пр. 20:17, 23; 21:6; 22:22–23; Єр. 17:10–11; Мих. 2:1–3; Ів. 12:1–6; 13:2; 1 Кор. 6:9–11; Еф. 4:28.
Обладнання: надпис «Не кради»; Біблії для кожного учня; матеріали для роботи в групах.
ХІД УРОКУ
І. ВСТУПНА ЧАСТИНА
Привітання, налагодження контакту з учнями
ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА
1. Актуалізація знань
Учитель:
— Пригадайте вивчені заповіді. Розкрийте зміст кожної з них?
— Для чого Бог дав заповіді? Яка мета Закону?
2. Оголошення теми та мети уроку
Для того щоб зрозуміти зміст заповіді «Не кради» і те, як її дотримуватися, нам необхідно знайти відповіді на наступні запитання:
— Які є порушення цієї заповіді?
— Що примушує людей красти, тобто які причини порушення?
— Яка Божа реакція на непослух?
— Які наслідки недотримання заповідей?
— Як уникнути та як звільнитися від цього гріха?
3. Робота в групах. Учням пропонується об’єднатися в групи та зробити список порушень заповіді «Не кради»
4. Представлення результатів роботи в групах
Учитель пропонує ознайомити учнів із власним списком порушень:
w Грабіж (насильне відбирання в людини її власності).
w Крадіжка (таємне привласнення чужих речей).
w Привласнення хитрістю (наприклад, коли віддають фальшиві гроші замість справжніх, поганий товар замість доброго, нечесність у торгівлі, небажання віддавати борги тощо).
w Замовчування (наприклад, знайшов чужу річ, знаючи, чия вона, приховуєш це).
w Плагіат (привласнення чужої думки, ідеї).
5. Що примушує людей красти?
Мк. 7:22: гріх виходить із серця. Це одна з рис гріховної природи людини.
6. Божа реакція на порушення:
Вих. 22:1–3: злодій повинен відшкодувати вдвоє.
Пр. 22:22–23: Бог судитиметься за справу незаможного, душу грабіжника пограбує.
Пр. 20:23: обман у торгівлі — огида для Бога.
7. Наслідки порушення заповіді «Не кради»:
Пр. 20:17: набуте крадіжкою перетвориться у біду.
Пр. 21:6: смерть.
Єр. 17:10–11: безумство та смерть.
Мих. 2:1–3: Бог готує покарання для грабіжника.
8. Як уникнути цього гріха або як звільнитися від нього:
1 Кор. 6:9–11: чим омилися й очистилися колишні злодії? Як це зрозуміти?
1 Ів. 1:9: через усвідомлення гріха та покаяння Бог очищає серця.
Еф. 4:28: хто крав, тепер не кради — повеління тим, хто повірив у Христа. Почни піклуватися про інших, перемісти погляд зі своїх потреб та бажань на інших людей та починай служити їм.
ІІІ. Закріплення знань
Оповідання «Кишенькові гроші». Прочитати, проаналізувати.
ІV. Підсумок уроку
Учні отримують завдання зробити власні висновки за допомогою запитань:
— Що я дізнався на цьому уроці?
— Як це змінило моє ставлення до такого вчинку як крадіжка?
— На які роздуми мене підштовхнуло те, що я дізнався з Божого Слова? До яких рішень мене спонукає Бог сьогодні?
Кишенькові гроші
— Оксанко, зачекай нас! Ми зараз прийдемо! — сказала Юля, зупиняючись біля шкільної їдальні. — Ми швидко!
Хитро посміхнувшись, Юля зі своєю молодшою сестрою Анею зникла за дверима.
Оксана поставила рюкзак біля стіни і сумно роздивлялася спортивний майданчик. Це вже не вперше вона чекала тут своїх подружок. У такі хвилини їй чомусь хотілося плакати. Особливо, коли дівчата виходили з їдальні і від ним смачно пахло біляшами та котлетами.
«Де вони беруть гроші? — дивувалася Оксана. — Адже в них така ж велика сім’я, як і в нас!»
Більше за все Оксану бентежило те, що дівчата приховують від неї свої покупки і не дозволяють їй заходити з ними у їдальню.
Одного разу Оксана набралася сміливості й запитала:
— Дівчата, де ви берете гроші?
— Де? — засміялася Юля і хитро примружила очі.
— Уміти треба! — хіхікнула Аня.
Це ще більше збило Оксану з пантелику. Що треба вміти, щоб з’явилися гроші?
— Тебе колись просять сходити до магазину? — раптом запитала Аня.
— Так.
— Нас теж, — у її очах блиснула хитринка. Вона багатозначно подивилася на Юлю і додала: — Ось тоді ми й економимо гроші!
— Як? — не зрозуміла Оксана.
Дівчата знову засміялися. Оксані стало ніяково. Вона насправді не розуміла, про що говорить Аня.
— Ну ти й нездогадлива! — дорікнула їй Юля. — Добре, слухай! Наприклад, тобі сказали купити кілограм ковбаси чи масла, а ти купи трохи менше, ну дев’ятсот грамів.
— Ми завжди так робимо, — вставила Аня — і потроху збираємо гроші, поки не назбираємо на щось смачненьке.
— Це ж обман! — злякано сказала Оксана.
— Ніякий не обман! — в один голос заперечили дівчата. — Ми завжди купуємо те, що потрібно, тільки трохи менше. Про це ніхто навіть не здогадується!
Оксана розчаровано дивилася собі під ноги.
— Зате ми можемо купити собі все, що хочемо! — з гідністю промовила Юля. — А інакше, де ти візьмеш гроші?
На перехресті дівчата розпрощалися. Оксана повільно пішла своєю вулицею, знову й знову згадуючи те, що говорили подруги. Як вони можуть робити таку неправду? Вони ж кажуть, що християнки, до церкви ходять…
«Може, й мені спробувати так економити?» — несподівано проскочила в голові Оксани спокуслива думка, і вона відчула, як її лице запалало. Вона добре розуміла, що це гріх.
До вечора Оксана не могла забути розмову з дівчатами. «Може, це й не страшно! — говорила вона сама до себе. — Адже Юля з Анею вже не перший раз так чинять, вони купують, що хочуть, і їх ніхто за це не карає!»
Спати Оксана лягала, думаючи про гроші. Заплющила очі й уявила, яке тістечко купить, коли в неї будуть гроші. Її обличчя вже не палало від думки зекономити так, як подруги.
Декілька днів Оксану не просили сходити в магазин, тому втілити своє рішення вона не могла. Але бажання мати власні гроші не залишало її.
Якось Оксана прибирала в кухні й раптом згадала, що у верхній шухлядці кухонного стола, у коробці, завжди лежать гроші. Мама зазвичай кладе туди решту.
Оксану ніби магнітом потягнуло до столу. Висунувши шухляду, вона побачили дрібні монети й вирішила взяти декілька. «Я зовсім небагато, лише на одне тістечко», — заспокоїла вона себе, відчуваючи, як тремтять від хвилювання руки.
Так у неї з’явилися гроші. Крадені. Через декілька днів вона зайшла разом із подружками після уроків у їдальню. Від страху їй здавалося, що навіть продавець знає, звідки в неї гроші. Але доброзичлива жінка, байдуже порахувавши монети й кинувши їх у касу, подала Оксані білосніжне тістечко.
Але смачне, свіже тістечко Оксана чомусь їла без задоволення — все псували думки: «Злодійка, ти злодійка. А злодії Царства Божого не наслідують».
Дивлячись на подружок, які спокійно жували, Оксана намагалася заспокоїти себе: «Вони ж чинять ще гірше, вони завжди обманюють, а я лише один раз узяла кілька дрібних монет…» Від цих думок Оксана не стала радіснішою. Вона з’їла тістечко, витерла губи й без настрою попленталася додому.
У дворі Оксана почула стукіт лопати — на городі хтось копав яму.
«Невже тато приїхав? — защеміло в неї серце, і хвиля сорому знову почала покривати її обличчя. Оксана тихенько зайшла за будинок і побачила, що з ями, яку перед від’їздом почав копати тато для зливу води, вилітає глина.
«Хто ж там працює? — поцікавилася Оксана. Вона зняла рюкзак, поклала його й підбігла до ями. Тільки вона нахилилася, щоб заглянути в яму, аж раптом відчула страшний удар у лоб і гострий біль… Оксана скрикнула й затулила обличчя руками.
З ями одразу вискочила Люба — її старша сестра.
— Оксано! Як ти тут опинилася?.. Я ж тебе не бачила! — злякано схопивши сестру за руку, вона швидко повела її в дім.
Оксана плакала. З розбитої брови текла кров. Весь дім був піднятий на ноги. Діти оточили Оксану й жалібно зітхали, а мама швидко обробила рану, перев’язала голову й поклала Оксану в ліжко. У домі стало відразу якось незвично тихо.
— Спробуй заснути, — порадила мама Оксані й повела малюків у іншу кімнату.
Але Оксана не могла заснути. Вона чула, як мама говорила дітям, що через цей випадок Господь хоче їм щось сказати, але вони повинні зрозуміти, що саме. Оксана все ще відчувала в роті солодкий смак тістечка. Він нагадував їй про крадені гроші.
Оксана точно знала, що Господь не когось іншого, а особисто її зупиняє, щоб вона покаялася у своєму гріху. Вона почала молитися, просити в Бога прощення, але на серці не ставало легше. Оксана розуміла, що потрібно зізнатися мамі в крадіжці й попросити в неї прощення. Від цієї думки їй ставало так соромно, що голова починала боліти ще сильніше.
Розмови в сусідній кімнаті припинилися. Мама молилася з дітьми за Оксану, а та не могла спокійно лежати, її мучило відчуття провини: «Для чого я брала ті гроші? Я ж знала, що це гріх!»
Гарячі сльози розкаяння потекли по щоках Оксани, коли до неї підійшла мама.
— Що, доню, так сильно болить? — лагідно запитала вона.
— Пробач мені, мамо, — Оксана задихалася від плачу, — я вкрала гроші.
Мама вислухала зізнання доньки й довго сиділа мовчки, обдумуючи її вчинок.
Я прощаю тобі, — нарешті вона сказала. — І хочу, щоб ти назавжди запам’ятала цей урок. Не можна давати місце в серці для грішних думок. Ти була в дуже небезпечному стані, і добре, що Господь зупинив тебе. А якби цієї біди не сталося? Ти б продовжувала грішити. Гріховні думки потрібно одразу засуджувати й відганяти від себе. Згадай, як на початку тобі було страшно навіть думати, щоб нечесним шляхом зекономити гроші. Але ти не засудила цю думку, не відігнала від себе, і вона привела тебе до крадіжки. А потрібно було на самому початку помолитися про це, розповісти про спокусу мені чи татові, і Бог дав би тобі сили перемогти. А тепер давай помолимося, щоб Ісус очистив твоє серце і зцілив твою рану.
Зі збірки «Я теж хочу на небо!»
Автор невідомий
Переклад з російської Ольги Новікової