Я – Юрій. Запрошую вас на біблійні студії. Я люблю читати Біблію, і мені дуже хотілося б запалити вас цією любов’ю. Спробую це зробити, тому що переконаний, що саме Писання здатне зацікавити будь-кого.
1 Послання Івана
«Що було від початку, що ми чули, що бачили власними очима, що розглядали, і чого руки наші торкалися…» – такими словами починається один з найцікавіших листів Святого Письма. Він написаний апостолом Христа, одним з «синів грому», «учнем, котрого любив Ісус» (Мк. 3:17; Ів. 21:20). Це Іван Богослов. Послання, як зрештою й інші частини Святого Письма, що належать цьому автору, були написані в другій половині I століття і відображають тенденції, що стануть помітними у богослов’ї з II століття. Річ у тім, що християнство, яке зародилось у єврейському середовищі, зустрілося з грецькою філософією і повинно було дати йому гідну відповідь. Минуло близько п’ятдесяти років відтоді, коли дорогами Палестини ходив Ісус з Назарета[1]. Його вчення поширювалося серед різних людей. Сам Господь, як свідчить Писання, з’являвся більш як «п’ятистам братів» відразу після воскресіння (1 Кор. 15:1-6). Одним з вірних свідків був Йоханан (в українській Біблії названий Іваном). Його перу належить Євангеліє і три листи, один з яких ми будемо розглядати. Також Іван написав пророчу книгу Об`явлення, останню книгу в Біблії.
Що турбувало старця-апостола, коли він писав до ранньої церкви?
Давайте спробуємо дізнатися про це з тексту самого листа.
…Хто читає.
Минула наша зустріч звелася до читання книги Естер. Знову почнемо з простого, прочитавши Перше послання Івана. Невеличка порада з власного досвіду: прочитайте вголос. Написане сприймається краще, коли текст прозвучить. До речі, колись люди не вміли читати про себе. Прочитати щось можна було лише вголос, впівголоса промовляючи те, що перед тобою. Підсвідомо такий підхід до читання практикують і сучасні люди. [2]
Перше послання Івана розміщене в Новому Завіті. Прочитаємо книгу від початку до кінця. Від перших рядків ми дізнаємося про те, що написав послання свідок, який чув, бачив і торкався Ісуса Христа. Як було зазначено, стиль і зміст автора листа відповідає потребам його сучасників, тому при необхідності звернімося до пояснення термінів, що наповнені філософським спогляданням світу (див. довідку).
Спершу нам потрібно навчитися ділити текст на фрагменти і передавати думку своїми словами. Не поспішайте переймати поділення на розділи і вірші, які вже є у вашій Біблії, вони не є частиною богонатхненного тексту (див. «Слово вчителя», № 1, С. 7). Спробуйте самі зробити щось подібне. Тут може допомогти олівець чи ручка, за допомогою яких на полях або на окремому аркуші ви можете записати свої спостереження.
Ми зосередимося над одним із уривків, щоб навчитися передавати головну думку своїми словами. В цьому нема нічого складного, потрібно тільки бути уважним до тексту. Ми будемо стежити за думкою богонатхненного апостола на прикладі уривку з 1 Ів. 2:18-23: «Діти, остання година! А що чули були …(і далі за текстом у вашій Біблії).
Я спробую передати думку зазначеного уривка своїми словами: «Настав час лжевчителів (в. 8), які не мають з Самим Христом нічого спільного, хоча самі певний час були частиною християнської спільноти (в. 19). Святий Дух дав вам здатність правильно оцінювати реальність (в. 20), тому я посилаюсь на цю вашу здатність відрізняти правду від неправди (в. 21). Подумайте, чи правду говорить людина, яка відкидає, що Ісус є Христос? Той, хто це робить, є лжевчителем, що, відрікаючись від Бога Сина, відрікається від Бога Отця (в. 22), бо кожен, хто відмовляється від пізнання Бога в Сині, не має з Отцем нічого спільного; хто ж визнає Сина, той має Отця (в. 23)».
Можна висловити головну думку ще стисліше: «З’явилося багато лжевчителів, що насправді не мають з Христом і його людьми нічого спільного; але ви ж маєте здатність бачити правду; задумайтесь, чи не є лжевчителями ті, хто Ісуса не вважають Христом? Без Христа ми не можемо мати спілкування з Богом!» (в. 18-23).
Для правильного розуміння потрібно докладніше поговорити про фразу «Ісус є Христос» і «Ісус – Син Божий». Справа в тому, що коли говориться «Ісус Христос», ми думаємо, що це як і’мя і прізвище людини, а насправді Христос – це титул, який сприймався, радше, як твердження «Ісус є Христом». Поверхневий огляд Старого Завіту покаже, що роль людей, які були «помазанцями» до Ісуса Христа, була неабиякою. Тому Ісус є Помазанцем (від євр. «Машинах» – означає, що Ісус є Помазанець Божий), тобто є Посередником (Священиком), Царем (Паном і Господом) і Пророком Істини (1 Тим. 2; Рим. 10; Повт. З. 18).
Інше поняття «Син Божий» вказує на зв’язок Сина Христа з Богом Отцем. У понятті «Син» суть цього зв’язку розкривається за допомогою аналогії з близькими родинними стосунками. В іншому біблійному вірші говориться про те, що таких стосунків з Отцем, які Христос має за народженням, більше не має ніхто (Ів. 1). Ця ідея пізніше вилилась у вчення про Трійцю. Отже, зв’язок Христа з невидимим Богом був настільки тісним, що, відмовляючись від пізнання Бога у Христі Ісусі, ми фактично відмовляємося від спілкування з Живим і Істинним Богом.[3]
На основі вивченого дайте відповідь на наступні запитання:
Як текст допомагає сформувати ставлення до Христа?
На що покладаєшся ти в цьому процесі – на думку людей (які можуть виявитися лжевчителями) чи на помазання від Духа, що зробило тебе частиною християнської спільноти?
Це життєво важливі питання, на які обов’язково треба відповісти в процесі вивчення. Щоб по-справжньому оцінити їх актуальность, потрібно зупинитися й замислитися над тим, що тебе єднає з Христом: традиція, випадковість чи Божий Дух?
У посланні піднімається багато тем, і автор робить це на тлі бесіди про любов до ближнього, про ознаки боротьби з гріхом (апостол використовує сильні образи світла і темряви), про містичне єднання з Богом у Святому Дусі. Розібратись у тому, що Біблія говорить про любов, – чи не найбільша наша потреба, бо про любов існує багато хибних уявлень. Апостол попереджає про «дух омани» (1 Ів.4).
В останній частині послання на передній план виходить тема віри. Її можна описувати по-різному. Учасники невеличкої дискусії, очевидцем якої я випадково став, казали, що віра – це щире споглядання суті і форми, відповідь на заклик, здійснення і реалізація певних речей. Є визначення, яким не обійтись без сотень слів[4]. Більшість людей цим не переймається, тому що до віри ставляться зверхньо, вірити модно і не більше. Я відкриваю 1 Івана і читаю: «І троє свідкують на землі: дух, і вода, і кров, і троє в одно. Коли ми приймаємо свідчення людське, то свідчення Боже вартніше, бо це свідчення Бога, яким свідчив про Сина Свого. Хто вірує в Божого Сина, той свідчення має в собі. Хто не вірує Богові, той учинив Його неправдомовцем, бо не вірив у свідчення, яким Бог свідчив про Сина Свого. А це свідчення, що Бог життя вічне нам дав, а життя це у Сині Його. Хто має Сина, той має життя; хто не має Сина Божого, той не має життя. Оце написав я до вас, що віруєте в Ім’я Божого Сина, щоб ви знали, що ви віруючи в Ім’я Божого Сина, маєте вічне життя» (1 Iв. 5:8-13). Ви зустрічалися з таким визначенням віри? Ви зустрічалися з Христом і віруючими людьми?
Довідка:
Слово життя – вчення й особа Ісуса Христа.
Останній час – історичний період, що завершиться приходом Христа в славі; початок цього періоду – I ст. н.е. (Гал. 4:4; Євр. 1:1; Іс. 2:2; 1 Тим. 3:1)
Антихристи – лжевчителі, які заміняють правду напівправдами (єресями).
Світ – космос, що відпав від Бога, безбожний порядок, у якому править сатана – «князь цього світу» (Еф. 2:2; Ів.14:30; Рим. 5:12, 8:23; Як. 4:4).
Помазання від Святого – здібності, які походять від Духа Святого (Євр. 5:1-3; Вих. 28:41, 29:21; Пс. 132:2; Лев. 4:3,5; Ів.2:20).
Визнавати Сина – зовнішні прояви сердечної віри у Божественність Ісуса Христа (слова, вчинки, стиль життя або страждання за Христа) (Рим.10:9-11).
Ринекер Ф., Майер Г. Библейская Энциклопедия Брокгауза. – Christliche Verlagsbuchhandlung Paderborn, 1999. – 2019 с.
[1] Енс П. Підручник з богослов’я. – Львів: Благовісник Галичини, 2003. – С. 143.
[2] Див. http://ec-dejavu.ru/r/Reading_aloud.html
[3] Matthew Henry`s Commentary of the Whole Bible. V.2; Dutch Reformed Tract Society, Stichting Friedensstimme Nederland, Gouda, Holand, 1999.
[4] Напр. стаття «Віра» в Вікіпедії – 313 слів. Див. http://ru.wikipedia.org