Про талановитих людей часто кажуть: «Природа не обділила», «Талант від Бога!» То звідки ж цей дар: від природи чи від Бога? А може, кожен сам у собі розвиває його щоденною працею? Інколи «власники» кажуть, що самі навчилися й іншим радять невтомно працювати, щоб досягти того ж рівня.
Звідки ж береться талант: з’являється із першим подихом, коли ми приходимо у цей світ? Чи, все-таки, набувається згодом?
Трапляється й інше. Часто людина знає про свій хист, але не вміє чи не хоче його опановувати. Можливо, прагне чогось іншого. І всім цим закопує власний талант у землю.
Як же так використовувати свою обдарованість, щоб поволі не занедбати її?
Біблія каже, що у ній є все для життя і благочестя, тобто у ній є відповіді на всі запитання життя і дані практичні кроки щодо застосування істин у житті (2 Пет. 1:2-4). Це інструкція, але її треба вміти розуміти (знову цей хист! Цікаво: вміння розуміти Біблію дається від народження чи набувається?), щоб ненароком не розтлумачити неправильно, бо це небезпечно для життя. Неправильно розтлумачиш – неправильно застосуєш.
Отож, мій пошук істини про майстерність ґрунтується на Писанні, автором якого є Бог (2 Тим. 3:16-17). Хто ж, як не головний і єдиний Режисер фільму, під назвою «Життя», дає акторам ідеальний сценарій? Проблема в тому, що фільм, довжиною у 70-80 років (Пс. 89), знімається без дублів. Тому необхідно якнайкраще грати свою роль, а для цього, відповідно, потрібно заглянути до сценарію, тобто до Біблії, навіть у питанні талантів.
Уперше у Біблії, після гріхопадіння, виняткові здібності мали нащадки Каїна. Як написано: «Явал був батьком тих, що сидять по наметах і мають череду. Ювал був батьком усім, хто держить у руках гусла й сопілку. А Тувалкаїн кував всіляку мідь та залізо» (Бут. 4:20-22). Перестрибнувши два десятки глав, прочитаємо вже про Ісава, внука Авраама, який займався полюванням. Батько дуже любив частуватися його стравами, які той готував після полювання (Бут. 25:27). В історії Виходу згадується про вміння робити вироби з тканини (Вих. 26:31), золота (28:6), пізніше пророки Єремія та Ісая згадують про вироби з дерева та деяких видів металу (Єр. 10:9, Іс. 40:20).
Що ж стосується саме виробів, а не матеріалу, то Мойсей каже про завісу, яка мала бути у скинії (Вих. 26:31) і відділяти Святе Святих від Святого, про ефод (28:6) і нагрудник для священика (28:15). У 2 книзі Хронік, 26:15, ідеться про військову зброю, яку зробив цар для захисту свого царства. Також у Псалмах Давид каже про стовпи, що стояли в чертогах (143:2). Крім цього, пророки, повчаючи народ, говорять про ідолів, яких також витесували чи випалювали професіонали своєї справи (Єр. 10:9, Іс. 40:20). У Пісні над піснями Соломон, даруючи компліменти дружині, говорить про неї як про витвір Божих рук (П. Пісень 7:2). І останнє – прикраси (Єз. 28:13).
Писання також говорить про наділених талантом людей: воїн, стріли якого не повертаються дарма (Єр. 50:9), різьбяр, ткач, вишивальник, які вишукано творили для скинії (Вих. 35:35), мідник (1 Цар. 7:4), наїзник (Єз. 23:23) і голосильниці, які так плакали, що всі інші також починали. Вони також названі майстрами своєї справи (Єр. 9:16-17).
Хочу також сказати про гру на музичних інструментах (1 Сам. 16:16), спів (1 Хр. 15:22), плачевні пісні, як особливий жанр (Ам. 5:16), ораторське мистецтво (Іс. 3:3) та особливі розумові здібності (Дан. 1:4).
Цікаво, вище сказано про різні види діяльності, які загалом є позитивними, ну, крім виготовлення ідолів, звичайно. Я сам раніше не звертав на це увагу, але в Біблії сказано і про вміння грішити. Псалом 57:6 каже про заклинача, вправного в чарах; Дан. 8:32 – про вправність у підступах; пророк Єремія говорить про хист до пошуку кохання (мається на увазі блуд, 2:33). Уже у Новому Завіті апостол Павло мовить до церкви в Ефесі про майстерність обманювати (4:14), а Петро до християн – про хитро сплетені байки стосовно Христа, які вже тоді з’являлися у народі (2 Пет. 1:16).
Отже, як бачимо, є різні таланти, і кожна обдарована людина робить те, що може робити найкраще. Однак є справи, які ведуть не тільки до добра, але й до зла. Щоб їх робити, також треба мати хист.
А зараз повернімося до тих питань, які ми порушили спочатку. Зараз саме час на них відповісти. Просто спочатку треба було поставити опалубку, а тепер можна і фундамент заливати.
Найпростіше, як на мене, – довести, що талант до гріха насправді передається від природи, – гріховної природи батьків. Це те, що завжди, як кажуть, під рукою. Гріх у наших генах (Пс. 50). Крім того, він прогресує, стабільно розвивається, і закопати цей талант у землю можна, тільки закопавши в землю тіло. Неможливо припинити грішити, поки ми у плоті. Можна зупинити регрес і зменшити частоту духовних падінь, але викроїти з ДНК цей ген неможливо (Як. 3). Перший крок до змін у житті з таким ДНК – віра у Христа (Рим. 1:17). Бог – лікар, і єдиний шлях лікування – це віра в Ісуса Христа. Цей лікар встановлює людям діагноз – грішники, але більшість не погоджується з таким діагнозом і відмовляється від лікування. Якщо ж визнати свою потребу, Бог здатен вилікувати, навіть із найгіршими симптомами, а другий крок – постійне освячення Словом Божим, тобто життя за Словом (Об. 22:11). Лікар виліковує серце, але вищезгаданий ген гріха залишається у плоті. Тому Божий пацієнт потребує постійної підтримки духовного здоров’я. Найкраща пігулка у цьому випадку – Слово Боже.
Не може бути навпаки – спочатку другий крок, а потім перший. Досягнути ділами якоїсь межі, щоб потім отримати виправдання, – не Божий задум, а людський, обман самого себе, до того ж абсурдний. Це як поливати не посаджане зерно і чекати паростків.
Друге, талант до доброї справи. Можливо, ви чули або ж бачили на власні очі, як дитина у чотири-п’ять років уже грає на фортепіано (таким був, наприклад, Бетховен) чи робить будь-які інші речі.
У Старому Завіті є історії (на перший погляд нереальні, але факт є факт), коли, наприклад, Самсон, який був від народження призначений Богом Йому на служіння і який мав велику силу, – розривав лева, ловив безліч лисиць, носив на руках ворота міста та перемагав тисячі ворогів свого народу (Суд. 13-16).
З приводу добрих талантів Бог також висловлює Свою істину (Вих. 31:1-11). За 1500 років до народження Христа, коли Мойсей виводив ізраїльський народ з єгипетського рабства, Бог говорив до нього:
«Дивися, Я покликав на ім’я Бецал’їла, сина Урієвого, сина Хура, Юдиного племени, і наповнив його Духом Божим, мудрістю, і розумуванням, і знанням, і здібністю до всякої роботи, на обмислення мистецьке, на роботу в золоті, і в сріблі, і в міді, і в обробленні каменя, щоб всаджувати, і в обробленні дерева, щоб робити в усякій роботі. І Я ото дав із ним Оголіява, Ахісамахового сина, Данового племени. А в серце кожного мудросердого Я дав мудрість, і зроблять вони все, що Я наказав був тобі: скинію заповіту, і ковчега для свідоцтва, і віко, що на ньому, і всі скинійні речі, і стола та речі його, і чистого свічника та всі речі його, і жертівника кадила, і жертівника цілопалення та всі речі його, і вмивальницю та підставу її, і шати служебні, і шати священні для священика Аарона, і шати синів його на священнослуження, і оливу помазання, і запашне кадило для святині, як усе, що Я наказав був тобі, вони зроблять».
1. Бог дає здібності – другий і третій вірші ясно про це говорять, причому, до всякої роботи, тобто до різних видів діяльності.
2. Бог дає здібності конкретним людям – у цій історії Бецал’їлу та Оголіяву.
3. Бог дає здібності конкретним людям з конкретною метою – у даному випадку це було будівництво скинії Божого заповіту з людьми, простішими словами – храму, де могла б перебувати слава Божа, бо Святий Бог не міг перебувати серед грішних людей, щоб вони не загинули.
4. Бог дає.., але й каже навчати і вчитися, тобто вдосконалювати і вдосконалюватися – про це сказано в паралельному тексті цієї ж історії – Вих. 35:34. Бецал’їл мав бути вчителем Оголіяву, а пізніше вони двоє мали б навчити й інших, тих, кому Бог поклав у серце і хист, і бажання будувати Йому храм (Вих. 36:1-5)
Як бачимо, відповідь на поставлене запитання очевидна: усі здібності, які б звичайні чи надзвичайні вони не були, таланти, хист до чогось дається Богом. А до гріха? Очевидно, що ні, тому що у Ньому нема гріха (1 Ів. 3:5). А від кого тоді? – Від Адама (Рим. 5:12).
Майстерність – це вдосконалений талант, про що говорить історія Виходу, коли Бецал’їл, Оголіяв і інші мали вчитися, розвивати Богом дану здібність, щоб не закопати її у землю і принести Господарю два таланти. Якщо талантів два, принести чотири, п’ять – десять. Якщо ж буде інакше, то прочитайте нижче, що буде з тим, хто закопає його у землю (Мт. 25:13-30):
«Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли прийде Син Людський!
Так само ж один чоловік, як відходив, покликав своїх рабів і передав їм добро своє. І одному він дав п’ять талантів, а другому два, а тому один, кожному за спроможністю його. І відійшов. А той, що взяв п’ять талантів, негайно пішов і орудував ними, і набув він п’ять інших талантів. Так само ж і той, що взяв два і він ще два інших набув. А той, що одного взяв, пішов та й закопав його в землю, і сховав срібло пана свого.
По довгому ж часі вернувся пан тих рабів, та й від них зажадав обрахунку. І прийшов той, що взяв п’ять талантів, приніс іще п’ять талантів і сказав: Пане мій, п’ять талантів мені передав ти, ось я здобув інші п’ять талантів. Сказав же йому його пан: Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого! Підійшов же й той, що взяв два таланти, і сказав: Два таланти мені передав ти, ось іще два таланти здобув я. І сказав йому пан його: Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого! Підійшов же і той, що одного таланта взяв, і сказав: Я знав тебе, пане, що тверда ти людина, ти жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав. І я побоявся, пішов і таланта твого сховав у землю. Ото маєш своє… І відповів його пан і сказав йому: Рабе лукавий і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав? Тож тобі було треба віддати гроші мої грошомінам, і, вернувшись, я взяв би з прибутком своє. Візьміть же від нього таланта, і віддайте тому, що десять талантів він має. Бо кожному, хто має, дасться йому та й додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має. А раба непотрібного вкиньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів!»
Усе серйозніше, ніж здається… (Пр. 14:12).
Артем Приступа
Артем Приступа, 1991 р.н., – навчається на факультеті журналістики Міжнародного економіко-гуманітарного університету в м. Рівне, працює в МГО «Надія – людям».