Багато століть освіта була невіддільно пов’язана з релігією. Перші школи Європи були створені при церквах, та й першим підручником була Біблія. Християнство та церква мали насправді неоціненний вплив на всі сфери політичного та суспільного життя. У XX ст. школи стали світськими, істина творіння була замінена еволюційною теорією, молитва зникла з класу, а Біблія почала сприйматися як збірка творів стародавньої літератури. Саме в наш час постмодернізму, коли істина вважається абсолютно відносною і все піддається критиці; час, коли норми моралі, побудовані на Біблії, втратили свою актуальність, ми можемо спостерігати явище, коли не церква та біблійні істини впливають на буття соціуму, але, навпаки — християнство підвладне впливу світського світогляду, що все далі атакує основоположні істини Біблії.
Після повернення цього року з Англії, я просто не могла не поділитися розмаїттям думок та почуттів, що переповнювали мене. Зважаючи на те, що більшість християн України і не здогадується, що відбувається в теологічному та церковному вимірах інших європейських країн, я пишу цю статтю як попередження, адже їхні процеси та тенденції в духовному та моральному житті можуть невдовзі стати реаліями нашого українського життя.
«Горе тим, що зло називають добром, а добро злом, що ставлять темноту за світло, а світло за темряву, що ставлять гірке за солодке, а солодке за гірке!» (Iс. 5:20).
Атака на Слово Боже. Відкинення авторитету та богонатхненності Писання.
«Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності…» (2 Тим. 3:16). Мені довелося спілкуватися з декількома священиками щодо основоположних істин християнського віровчення. Але коли поставало питання, чи вірить ця людина в Писання, і виявилось, що ні, то про що говорити далі. Адже якщо Писання не є авторитетом, то на чому ще можна будувати віру? На власному досвіді? Філософії чи психології? Така тенденція простежується в Англії повсюдно. Один зі священиків заперечив непорочне зачаття, Божественність Христа, значимість Його голгофської жертви, чудеса, здійснені Христом. На запитання, у що ж людині слід вірити, він відповів: «Людина не грішна, нам потрібно вірити в природну доброту людини та людства…»
Віра в Ісуса — це не віра через покаяння і нове життя в Христі. Це інтелектуальна згода з фактом, що Особа на ім’я Ісус існувала в історії. Бути християнином — це, подібно до Ісуса, робити добрі діла, допомагати бідним, здійснювати соціальні програми. Проповідь Євангелії непотрібна, в пізнанні Бога немає необхідності. В одній із церков я мала змогу по¬знайомитися з однією жінкою. Вона була дуже приємною, дружньою, і я запитала, як вона була спасенною. Це питання викликало великий подив. Вона навіть не розуміла, що це значить. Тоді я запитала, чи давно вона відвідує цю церкву. Вона сказала — 30 років (!!!) «Мені тут подобається!!!» — Але чи знає вона Христа? Чи дослідила вона за 30 років Писання? — Ні!!! Для мене це було шокуючим… Чого ж учить така церква? А скільки в тих церквах таких людей, які не мають спасіння, пізнання Бога, просто ходять до церкви, тому що там приємна музика, там можна після 45-хвилинного служіння з проповіддю на якусь приємну серцю тему, яка сприяє хорошій самооцінці, попити кави з тістечком та поспілкуватися з друзями. «Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи! Увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі» (Мт. 7:21).
Відсутність вчення про те, що Христос прийде знову, «ми самі, власними зусиллями створимо рай на землі! Христос лише дав нам приклад, як цього досягти». Пригадуєте знайоме гасло: «Ми побудуємо світле майбутнє!»?
Ти народжений чоловіком, жінкою або гомосексуалістом. «А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізнанні, видав їх Бог на розум перевернений, щоб чинили непристойне» (Рим. 1:28). Подекуди там навіть говорять, що апостол Павло був жінконенависником та мав гомосексуальну орієнтацію. За даними нещодавнього опитування, 2/3 населення Великобританії вважає гомосексуалізм абсолютно природним та нормальним явищем.
«Inclusive Church Movement» (Церква, яка включає всіх…). Офіційна мета цього руху — привести до керівництва церков, особливо на посади священиків і єпископів, більше гомосексуалістів, лесбіянок, жінок. «Пильнуйте себе та всієї отари, в якій Святий Дух вас поставив єпископами, щоб пасти Церкву Божу, яку власною кров’ю набув Він. Бо я знаю, що як я відійду, то ввійдуть між вас вовки люті, що отари щадити не будуть… Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекручене, аби тільки учнів тягнути за собою…» (Дiї 20:28–30).
Рух «Церкви разом» має на меті об’єднання різних конфесій, і це приводить до ще більшого компромісу. Всюди проголошується толерантність. Девід Камерон, якого аналітики вважають за майбутнього прем’єра Великої Британії, сказав: «Якби Христос жив у наші часи, Він би обов’язково відстоював права гомосексуалістів і захищав би їх». Християни, котрі вірять Біблії, — це вже меншість. «Сіль добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим поправити її? Майте сіль у собі…» (Мк. 9:50). Багато хто не вірить у 6 днів творіння, натомість говорять про символічні 6 мільйонів років; не вірять, що був потоп, інші біблійні факти. Також стають популярними служіння, де поєднуються елементи та ритуали різних релігій. Великого значення надається власному чуттєвому досвіду, навіть якщо особистий досвід не є біблійним. Люди не можуть розрізняти духовні речі, тому що не мають пізнання Слова Божого. «Погине народ Мій за те, що не має знання, тому, що знання ти відкинув…» (Ос. 4:6).
Сучасне вчення та теологія базуються на принципах гуманізму: людина — центр християнства, а Бог існує для тебе. Для багатьох Він — як добрий чарівник. Молитва — магічна паличка, помолися і все буде гаразд.
Біблійна теологія: Бог — центр усього, людина — грішне, падше творіння. Бог через велику милість і любов віддав власного Сина за нас. «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Iв. 3:16). Наше життя після покаяння, після усвідомлення, що жодні наші добрі справи не можуть задовольнити святість Бога, та розуміння, що лише через Христа ми можемо сміливо приходити до Його престолу благодаті та називатися Його дітьми, — це життя вдячного поклоніння Богові, Який помилував і спас нас. «І живу вже не я, а Христос проживає в мені. А що я живу в тілі тепер, живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив, і видав за мене Самого Себе» (Гал. 2:20).
Нічого не можна судити. Такі слова часто можна почути з вуст багатьох церковних лідерів, які цитують: «Також не судіть, щоб не суджено й вас; і не осуджуйте, щоб і вас не осуджено; прощайте, то простять і вам» (Лк. 6:37). Цей уривок часто наводиться для того, щоб завадити християнам перевірити хибність чи істинність певного вчення чи руху. Але хіба Біблія вчить нас цього? У грецькій мові слово «судити» перекладається українською аж 5 словами. Буквальний переклад зазначеного тексту — «не судіть лицемірно». Інші значення слова «судити» — розрізняти, вирішувати, аналізувати, критично екзаменувати. Й, оскільки тут вжито форму наказового способу, — це є нашим прямим обов’язком.
Побіжний екскурс в історію теології
Ліберальна теологія в сучасному вигляді виникла в 1753 р., коли французький учений Жан Аструк на¬друкував трактат про Книгу Буття. Він висловив припущення, що Мойсей не був її автором, а це збірка творів декількох незалежних авторів. У 1787 р. Джон Готфрід Ейхорн увів термін «вища критика Писання». Саме цей термін став основою сучасної ліберальної теології. Ейхорна називають батьком критики Старого Завіту. Старий Завіт, на його думку, — це витвір людської творчості, і його написання не має в собі Божого натхнення чи керівництва. Він — перший, хто назвав біблійні історії міфами, а розповіді про потоп та створення вважав за легенди. В 20-х рр. XIX ст., читаючи лекції студентам-богословам, він висміював те, про що написано в Біблії. В ті часи німецькі богослови мали великий авторитет та вплив.
У 1825 р. професор богослов’я Оксфордського університету Ллойд звернувся до англійського священика Едварда П’юзі з проханням дослідити нову німецьку теологію. П’юзі, дізнавшись, що нове вчення відкидає існування Бога і базується на релігійності та інтуїції, сказав: «З цим усім ми зіткнемося тут в Англії, а ми до цього абсолютно неготові». П’юзі і не підозрював, наскільки він мав слушність.
Німецький богослов Давид Штраусс вивчав роботи філософа Гегеля, який вважав, що християнське вчення лише символічне, просто частинка єдиного духовного буття. В 1835 р. Штраусс надрукував книгу «Критичний аналіз життя Ісуса», в якій стверджував, що всі історії про чудеса в Євангеліях — легенди, придумані учнями вже після смерті Христа. Ця книга і досі популярна серед ліберальних теологів. Саме ліберальна теологія дала поштовх для розвитку теорії еволюції Дарвіна.
Найсумніший парадокс, що саме в Німеччині, де Лютер відстоював авторитет Писання, декілька століть потому виникло вчення, яке відкидало кредо Лютера — sola Scriptura. Так само сумно, що Дарвін, який отримав теологічну освіту, висунув теорію, через яку багато відвернулося від Господа.
Прийняття церквою ліберальної теології в суміші з дарвінізмом призвело до послаблення духовного і культурного життя Німеччини і, як наслідок, сприяло приходу Гітлера до влади.
Кінцевий результат ліберальної теології, як правило, — відкидання факту існування Самого Бога. Одне з тверджень звучить так: «Бог — це сума наших цінностей, ідеальне ціле і збудовуюча сила цих цінностей у самих нас». Біблія все ще вивчається, але не як Слово Бога. Разом з теорією еволюції ця теологія поступово проникає в усі християнські церкви.
Ліберальна теологія не визнає Бога тим, ким Він є, не приймає авторитету та істинності Біблії, не вірить у те, що ми створені Богом, що Він віддав Свого Сина, щоб ми, грішні, могли примиритися з Ним та мати життя вічне в Ісусі Христі!
Замість висновку
«Отже, стійте, підперезавши стегна свої правдою, і зодягнувшись у броню праведності, і взувши ноги в готовість Євангелії миру… Візьміть і шолома спасіння, і меча духовного, який є Слово Боже» (Еф. 6:14–17).
Історія світу сповнена яскравих прикладів того, що суспільство, країна, яка відкидає Бога, Його Слово як найвищий моральний закон, приречена на деградацію та занепад. Це невід’ємний результат безбожного життя. Нехай же пізнання та втілення істин Слова Божого буде пріоритетним аспектом нашого життя. «Навчи юнака на початку дороги його, і він і в старості не відступить від неї» (Пр.22:6).
Анна Матковська-Аллтаймс