Міністерству освіти і науки України
Громадській раді з питань співпраці з
Церквами та релігійними організаціями
при Міністерстві освіти і науки України
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
№ 1/9-415 від 03 липня 2018 року
Департаменти (управління) освіти і науки обласних,
Київської міської державних адміністрацій
Обласні заклади післядипломної педагогічної освіти
Щодо вивчення у закладах загальної середньої освіти
навчальних предметів у 2018/2019 навчальному році
ШАНОВНІ КОЛЕГИ!
Міністерство освіти і науки України надсилає для практичного використання інструктивно-методичні рекомендації щодо вивчення у закладах загальної середньої освіти навчальних предметів у 2018/2019 навчальному році, розроблені спільно з Національною академією педагогічних наук України та Інститутом модернізації змісту освіти.
Просимо довести їх до відома вчителів закладів загальної середньої освіти.
З повагою заступник Міністра Павло Хобзей
Додаток до листа
Міністерства освіти і науки України
від 03.07.2018 р. № 1/9-415
1. Процес становлення й життєдіяльності українського суспільства та особистості значною мірою залежить від духовно-морального виховання, а могутність, процвітання і державна безпека незалежної України — від духовно-морального й інтелектуального стану громадянського суспільства.
Духовно-моральне виховання — це процес засвоєння традиційних для українського народу біблійних духовно-моральних цінностей і використання їх у своїй поведінці та життєдіяльності (носії різних релігій послуговуються в духовно-моральному вихованні своїми священними книгами).
2. Розвитку духовно-морального виховання молодого покоління в Україні, на жаль, перешкоджає штучно нав’язаний розрив між вірою та знаннями через домінування атеїстичної картини світу в системі освіти, а також низький рівень духовності й моральності, милосердя та гідності в суспільстві.
Аналіз сучасної соціокультурної ситуації в Україні засвідчує, що однією з помітних і негативних рис українського суспільства є глибока духовно-моральна криза, моральний релятивізм, наслідками яких стає корупція, криза інституту сім’ї, алкоголізм, злочинність, наркоманія, СНІД, ігроманія, тютюнопаління, лихослів’я, рання підліткова вагітність тощо. Ці вияви аморальності притаманні молоді України, про що свідчать численні випадки підліткової жорстокості та залучення підлітків до суїцидальних груп. Указане зумовлює необхідність надання першочергової уваги духовно-моральному вихованню, зокрема шляхом подальшого впровадження й удосконалення викладання відповідних предметів та організації духовно-морального виховання дітей, підлітків і молоді.
3. Для різнобічного й гармонійного розвитку особистості важливо, щоб освітній процес базувався на основі традиційного світогляду українства з цінностями поліконфесійного українського народу: теоцентризм (христоцентризм), україноцентризм, кордоцентризм, логоцентризм, родиноцентризм, дитиноцентризм тощо —
як на основі наукового осмислення дійсності, так і на скарбах духовного, морального та культурного надбань українського народу й людства загалом, опираючись на духовно-моральні й інтелектуальні здобутки релігійних і світських подвижників істини.
4. Предмети духовно-морального спрямування є акме-освітою, дисциплінами навчально-виховного й етико-культурологічного характеру, що формують систему духовних і моральних цінностей особистості: розвиток від людини розумної (homo sapiens) — до людини духовної (homo spiritus).
5. За роки незалежності в Україні накопичено значний і унікальний досвід духовно-морального виховання: створено навчальні програми, укладено посібники й підручники, підготовлено педагогічні кадри, захищено кандидатські й докторські дисертації з проблем духовно-морального виховання. Водночас викладанням охоплено лише частину дітей дошкільного віку, учнів загальноосвітніх шкіл і професійно-технічних навчальних закладів, студентської молоді, слухачів курсів підвищення кваліфікації закладів післядипломної освіти.
6. МОН України наголошує на першочерговій необхідності забезпечення належної уваги з боку обласних управлінь (департаментів) освіти, директорів шкіл та їхніх педагогічних колективів, батьківської громадськості до виховання дітей і молоді в Україні на засадах традиційних для нашого народу духовних і моральних цінностей (зокрема в контексті національно-патріотичного й духовно-морального виховання).
– вилучення з виховних заходів закладів освіти невластивих для української християнської культури елементів, пов’язаних із ворожінням, чаклунством, магією, окультизмом, спіритизмом, які негативно впливають на психологічний розвиток дитини і формують антихристиянський світогляд (наприклад, Хелловін);
– унесення в документи про отримання освіти відомостей про вивчення предметів духовно-морального спрямування;
– пропорційного висвітлення альтернативних теорій походження життя на Землі під час викладання курсів суспільно-гуманітарного і математично-природничого циклів;
– поширення та узагальнення досвіду викладання предметів духовно-морального спрямування в регіонах України на основі створення єдиної електронно-інформаційної платформи;
– вивчення міжнародного досвіду духовно-морального виховання дітей і молоді;
– підтримка всеукраїнських заходів, присвячених проблемам викладання предметів духовно-морального спрямування: «Вихователь року з духовно-морального виховання», «Учитель року з предметів духовно-морального спрямування», «Викладач року з предметів духовно-морального спрямування» та олімпіаду «Юні знавці Біблії» поряд із іншими заходами для педагогів, дітей і молоді;
– інтегрування біблійних засад і духовно-морального компоненту до змісту навчальних дисциплін (література, мова, історія, біологія, хімія, фізика, астрономія, географія тощо).
7. Органам управління освітою, обласним інститутам післядипломної педагогічної освіти, керівникам закладів освіти сприяти:
– подальшому впровадженню викладання предметів духовно-морального спрямування в дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах;
– ухваленню обласних і місцевих програм сприяння викладанню предметів духовно-морального спрямування, активізувати роботу з реалізації вже ухвалених відповідних програм і рішень органів місцевого самоврядування;
– подальшій роботі з підготовки педагогів із предметів духовно-морального спрямування, забезпеченню підвищення їхньої фахової майстерності;
– створенню методичних об’єднань педагогічних працівників із предметів духовно-морального спрямування;
– створенню кабінетів із духовно-морального виховання в навчальних закладах;
– поширенню позитивного досвіду викладання предметів духовно-морального спрямування в загальноосвітніх навчальних закладах, а також виховання на засадах духовно-моральних цінностей у дошкільних навчальних закладах;
– участі педагогів, дітей і молоді в різноманітних конкурсах, виставках, форумах, презентаціях, олімпіадах і турнірах із предметів духовно-морального спрямування;
– уведенню до навчальних програм підвищення кваліфікації всіх категорій педагогічних працівників спецкурсів із духовно-морального виховання особистості;
– забезпеченню навчальним навантаженням вчителів, які викладають предмети духовно-морального спрямування, згідно з навчальною програмою;
– наданню переваги під час розподілу годин варіативної частини вивченню курсів духовно-морального спрямування;
– здійсненню системного методичного супроводу викладання предметів духовно-морального спрямування;
– щорічному заслуховуванню інформації про стан викладання предметів духовно-морального спрямування в дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих закладах освіти.
Відповідно до Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів із українською мовою навчання і вивченням етики чи курсів духовно-морального спрямування (додаток № 13 до наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 03.04.2012 № 409 в редакції наказу Міністерства освіти і науки України від 29.05.2014 № 664) у 2018–2019 навчальному році в 5–6 класах продовжується вивчення предмета «Етика» або курсів духовно-морального спрямування. Для шкіл, що користуються іншими Типовими планами, ці курси можуть вивчатися за рахунок варіативної складової у 1–11 класах.
Здійснювати духовно-моральне виховання учнів перших класів в контексті реалізації реформи української школи, здійснюючи з цією метою інтеграцію духовно-морального виховання з іншими предметами, а також у процесі реалізації виховної роботи, ранкових зустрічей, годин групового спілкування тощо.
Міністерством рекомендовано кілька програм з духовно-морального виховання: «Основи християнської етики», «Християнська етика в українській культурі», «Біблійна історія і християнська етика», «Етика: духовні засади».
Викладання основ християнської етики та інших предметів духовно-морального спрямування в закладах загальної середньої освіти відбувається за умови письмової згоди батьків та за наявності підготовленого вчителя. Якщо не всі діти класу відвідують зазначені курси, то, у такому випадку, ці заняття повинні бути в розкладі першим або останнім уроком.
Для належного підвищення кваліфікації вчителів етики та інших предметів духовно-морального спрямування, обміну досвідом, підвищення якості викладання можуть бути створені районні (міські) методичні об’єднання вчителів, творчі групи, кабінети тощо.
Зміст курсів духовно-морального спрямування не передбачає катехізацію, також неприпустимим є нав’язування вчителем власних поглядів у ставленні до тих чи інших Церков, примусу дітей до молитви під час уроків (крім випадків, коли учні та їхні батьки бажають щоб звучала молитва «Отче наш» під час уроків), відвідування церковних служб тощо.
Предмети духовно-морального спрямування слід викладати у тісній співпраці з батьками, інформувати батьківську громадськість про особливості цих предметів, давати батькам можливість відвідувати уроки й позакласні заходи з предметів духовно-морального спрямування.
Програмами з етики та предметів духовно-морального спрямування обов’язково передбачено години резервного часу, які вчитель використовуватиме на власний розсуд. Згідно з Інструкцією з ведення ділової документації у загальноосвітніх навчальних закладах І–ІІІ ступенів (наказ Міносвіти і науки № 240 від 23.06.2000) календарне планування навчального матеріалу здійснюється учителем безпосередньо в навчальних програмах. Можна користуватися також окремими брошурами, зробленими на основі навчальних програм. На основі календарних планів вчителі розробляють поурочні плани, структура і форма яких визначається ними самостійно. Поурочними планами для вчителів можуть слугувати також методичні посібники, що мають гриф Міністерства освіти і науки України. Під час розроблення календарних планів учитель може на власний розсуд використовувати резервні години — планувати проведення практичних, контрольних робіт, семінарів, засідань круглих столів тощо.
Крім того, учитель на свій розсуд може об’єднувати уроки узагальнення і тематичний контроль, зробивши відповідні записи в журналі.
Учнівські зошити з предметів суспільно-гуманітарного циклу переглядаються учителем не рідше, ніж раз на семестр і бал за ведення зошита може (за бажанням учителя) виставлятися в журнал. При виставленні тематичних оцінок учитель на власний розсуд може враховувати або не враховувати оцінку за ведення зошита.
Підручники, посібники, робочі зошити, зошити для контролю і корекції навчальних досягнень тощо, що використовуються на уроках, повинні мати гриф Міністерства освіти і науки України.
Зважаючи на актуальність педагогіки партнерства у сучасній шкільній реформі, варто проводити у рамках духовно-морального виховання школярів години спілкування, учасниками яких є учні, їхні батьки та педагоги. Пропонуємо теми для таких годин спілкування:
1) початкова школа: сімейні цінності, розвиток здібностей та талантів учнів;
2) основна школа: християнські цінності (любов, милосердя, доброта, співчуття, відповідальність тощо) та їх практичне застосування в щоденному житті людини;
3) старша школа: вибір професії, християнський підхід до праці, співпраці, конкуренції, християнські цінності та створення сім’ї.
З метою вивчення сакральних пам’яток рідного краю, пропонувати учням пленерні уроки, уроки-екскурсії. Наприклад: Києво-Печерський заповідник, Київ; Колегіальний храм, Івано-Франківськ; Святогірський історико-архітектурний заповідник, Святогірськ; Воскресенський собор, Суми; Монастир-фортеця, Бердичів; Монастирський острів, Дніпро; Церква Святого Духа, Потелич; Воскресенський собор тощо. За методичну основу для таких занять пропонуємо взяти засади музейної педагогіки.
Учням старших класів варто запропонувати розробляти соціальні проекти. Наприклад: «Я — волонтер», «Зробимо місто (село) екологічно чистим», «Пасхальний кошик для всіх» та ін. Реалізація таких проектів потребує більше часу, тому для цього найкраще вибрати період канікул, час свят, які відзначаються на державному рівні (Різдво Христове, Воскресіння Господнє).
З метою популяризації та утвердження духовно-моральних цінностей, здорового способу життя у шкільному середовищі для учнів початкової школи запропонувати фізкультхвилинки на етичну тематику.
Впроваджувати інтегровані заняття з християнської етики, трудового навчання, предметів художньо-естетичного циклу. Виготовлення подарунків, писанок, вітальних листівок — це невід’ємна складова діяльності учнів та педагогів в освітньому закладі, особливо напередодні Свята Миколая, Різдва Христового, Воскресіння Господнього. Мета таких занять: пам’ятати за ближнього, поділитися з ним святковою радістю і подарувати власноруч виготовлений виріб.
Реалізація запропонованих рекомендацій має ґрунтуватися на спільних зусиллях сім’ї, Церкви, релігійних організацій, державних інституцій, закладів освіти, громадських організацій. Лише такий підхід допоможе виховувати високоморальних громадян і патріотів України задля встановлення миру, добросусідства, забезпечення успішного розвитку і процвітання нашої держави.