Моїй мамі пішов 93‑й рік.Уже три роки вона не ходить: лежить або сидить. Бачить вона — одним оком, чує — одним вухом, та й сидить — лише якщо підперти. А от читає своїм прооперованим оком — багато і з величезним задоволенням, як колись тато…Якось…
Штормовий вітер із пригорщами то дощу, то граду, то мокрого снігу гнав перехожих хутчіше ховатися по домівках… Я йшла в дитсадок за трирічним онуком і думала: «Як‑то він дотупотить своїми маленькими ноженятами до дому? Ще застудиться й захворіє… Краще візьму…