Ось уже впродовж кількох років у списку призерів регіональних і всеукраїнських олімпіад із християнської етики помічаємо прізвище Трофимчук. Цьогоріч учениця 7 класу Колоденського ліцею Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області Софійка Трофимчук здобула друге місце у Всеукраїнській олімпіаді «Знавці Біблії», такого ж успіху досягнув її брат, третьокласник Ілля Трофимчук, а ще він нагороджений дипломом 3 ступеня за третє місце у Всеукраїнській олімпіаді «Юні знавці Біблії».
У якій сім’ї виховуються ці діти? Як батькам вдається змалку прищепити їм любов до Бога та Божого Слова? Сьогодні маємо нагоду познайомити наших читачів із мамою цієї багатодітної сім’ї. Лілія Трофимчук, медик за фахом, не лише виховує п’ятьох дітей, бере активну участь у служінні помісної церкви, співає в церковному хорі, але й пише вірші, які ми також пропонуємо вашій увазі.
Я дякую, Боже, за весни, прикрашені цвітом.
І серце радіє, бо знову являєш Свою доброту!
Ти сонцем встаєш і дощем поливаєш над світом,
Щоб люди відчули турботу Твою й теплоту.
Дерева квітують і тягнуться віттям до мене,
І вітер у полі гойдається барвами трав,
Мелодію дзвінко виспівують птахи у небі,
Збираються вкупі й лунає немовби хорал.
Струмочки дзюрчать і біжать десь до рік швидкоплинних.
Милуюся, Господи, всюди я бачу Тебе,
Та вдячність моя, то немовби краплина,
А Ти цілий Всесвіт створив для мене!
— Лілю, скажіть, будь ласка, оскільки підготовка до олімпіади вимагає від дітей чимало часу й багато додаткових зусиль, чи вони це роблять охоче, чи Ви застосовуєте якісь особливі методи стимулювання?
— Так, для підготовки до олімпіади з християнської етики насправді потрібно багато часу — приблизно з народження дитини. Тому що за рік чи два ти дитинці не вкладеш інформації розміром із Біблію.
Безпосередню ж підготовку до Олімпіади нам завжди проводила наша вчителька з основ християнської етики у Колоденському ліцеї— Пилипчук Галина Яківна. Це велике благословення мати такий предмет, де викладаються глибокі й важливі біблійні істини в простій і доступній для дітей формі. А коли його проводить відроджена й вірна Богові людина, то й поготів. Цей вірш присвячений нашій дорогій учительці:
Небагато є таких, як Ви…
Таких щирих і таких відкритих:
Слово мудрістю наповнене згори,
А в очах видніється привітність.
Християнська етика — це не простий предмет,
Життя учителя — мов на долоні,
Це не хімічний вам експеримент,
Слова учителя змінити можуть долі…
Ви любите Христа і Вам не все одно,
Куди ідуть дитячі душі,
Їхнє серденько — чисте полотно.
Ви боретесь за кожного із учнів!
Відмінниця чи просто дилетант
Однаково опікуються Вами,
Ви бачите в обох них діамант,
Тоді як інші розведуть руками.
Нехай Господь Вас проведе шляхом,
Де доля усміхатиметься світла,
А сивина хай не торкнеться скронь,
В очах завжди видніється привітність.
А щодо заохочень, то вони завжди вітаються в нашій сім‘ї. Ще коли ми з сестричкою були малими, за вивчений Псалом із Біблії батьки нагороджували нас походом у парк чи солодощами. Ми перейняли такі методи. Дідусь із бабусею беруть активну участь у цій справі з внуками. Доросліші дітки вже й самі розуміють, що Боже Слово — це життя і вивчають його самостійно, але й від чупа-чупса чи морозива не відмовляються :).
Ось цей вірш я присвятила своїй любій сестричці Оленці і в її особі нашій християнській молоді.
Нехай твій світильник ніколи не згасне,
Щоб стежка життєва до неба вела,
Нехай твоя доля, як сонце прекрасне,
Не зайде за обрій миттєвих невдач.
І хоч через терни ти часом крокуєш,
Свій зір направляй до осяйних зірок,
В молитві схилися й відразу відчуєш,
Який всемогутній твій люблячий Бог.
Так хочеться, люба, щоб горя не знали
Твої оченята й щоб сліз не лили,
Хіба що від щастя, але не від втрати,
Уста щоб усмішкою повні були.
Ти любиш служити Ісусу всім серцем,
Берешся до справи, не гаючи час,
Ти хочеш потрібною бути у церкві,
Хай Бог збереже від зневіри й образ.
А я помолюся Ісусу за тебе,
Коліна схилю ще не раз і не два,
Щоб ти лиш була відображенням неба
Й свою щиру віру життям пронесла.
— Якими підходами до виховання дітей ви могли б поділитися з молодими батьками?
— Знаєте, ми далеко не ідеальні батьки, і в нас із чоловіком часто опускаються руки. Але в такі моменти ми розуміємо, що ми теж діти нашого Небесного Батька. І Він допускає такі обставини, щоб ми знову і знову приходили з усіма своїми проблемами до Нього. Господь нам довірив ці дорогоцінні душі до часу. І за цей час ми дамо відповідь перед Ним. Тому хочеться максимально вкласти в сердечка діток Божі істини, починаючи ще з раннього віку. Якось ще в пологовому будинку я розповідала своїй новонародженій донечці про створення світу, а жінка, що лежала поряд, здивовано слухала й запитувала, про що це я… От і вона змушена була слухати біблійні історії :).
Я вдячна своєму коханому чоловікові за виховання діток. У нас троє хлопчиків і їм по‑особливому треба тверда батьківська рука й опора в дитинстві. Сучасний світ із його новітніми технологіями вельми оманливий. Можливо, хтось назве нас старомодними, але в нас в будинку не проведений централізований інтернет. Ми вирішили, поки дітки малі, ми можемо спокійно ще пожити без нього. Розуміємо, що є інші обмеження доступу (на зразок паролю на wi fi), але знаємо, що вмовляння дітей на батьків часто діють позитивно, тому поки що так…
Я у небо дивлюся з надією в серці,
Воно Вічністю вабить мій стомлений зір,
Небо чує людини молитви відверт
І твою бачить душу, мій друже, повір!
Усі болі й тривоги, що людству відомі,
Знає Небо, і ми не байдужі Йому…
Ми для Бога-Творця не «ледь просто знайомі»,
Він життя дає нам, розганяючи тьму!
Це не просто далося могутньому Богу,
Мусив Сина у жертву за мене віддать…
Щоб у вічнеє небо відкрити дорогу,
Ісус на хресті мав за мене страждать…
Небо бачило день, коли я зі сльозами
Прихилюся чолом до підніжжя хреста
І побачу так близько Ісусові рани,
Вони душу спасають від влади гріха.
Я у небо дивлюся із вірою в серці,
Бо чекаю Ісуса, що в славі гряде
Не для того, щоб знов на Голгофі померти,
А забрати всіх вірних у небо й мене!
***
Безсонні ночі в мами й тата,
Здається, зупинилась мить,
Коли дитина хвора в хаті,
Ніхто тоді уже не спить…
Молитва — наша зброя сильна,
Бог забирає всякий страх,
Душа стає від страху вільна,
Хоч навіть сльози на очах…
Як молишся, то ніч світліша,
Із серця відійде туга,
У цілім світі наймиліша
Твоя дитина дорога.
Коли не можеш пригорнути,
Поглянуть в очі, обійнять…
Пройди молитвою в палату
І тихо біля ліжка сядь…
Промов до Бога все, що хочеш
Сказати сину… а Господь
Потішить Сам твою дитину,
Лиш в Ньому поміч всю знаходь.
Він і обійме, і потішить,
Біль весь із тіла забере,
Дитяче серденько спокоєм
Обгорне міцно й сон пошле.
Я дякую Тобі, мій Боже,
За друзів вірнеє плече,
В біді мені вони поможуть,
Дадуть пораду, а іще…
Помоляться й відчують серцем
Про що болить душа моя.
Із вами, милі, я відверта,
Я з вами, рідні, — не одна!
Навчайте з мудрістю від Бога,
Для мене цінні ті слова,
Бо лише в Нього допомога,
Ні в кому щастя більш нема…
Ви любите мене, я знаю,
Й про це частенько чую я,
Від пустослів’я відрізняю
Відверті, щирі почуття!
Я дякую вам, друзі милі,
За те, що молитесь не раз.
По молитвах дає Бог сили
Проходить труднощі щораз!
***
Задумуюсь не раз я і не два,
Чому цікаво так збігає час…
Коли я поспішаю — він летить,
Коли чекаю — йде неначе вічність мить.
Коли життя щасливо пробігає,
Роки, немов секунди, пролітають,
Коли у мирі, в радості, в здоров‘ї,
То й непомітно, як сивіють скроні.
Коли ж біда постукає в життя —
Такими довгими здаються ті літа…
Хвилини довго так пливуть,
Чекаєш: що ж то принесуть?
А як хвилини ті минають
В лікарні, як близьких спасають,
Коли ось там, в операційній,
Життя для тебе дуже цінне…
Минає ж вечір, мов секунди,
Коли сидиш у колі друзів.
Ти хочеш, щоб спинилась мить,
Та час на місці не стоїть.
Господь нам час подарував
І вчасно всі події вклав.
Життя дочасне: горе й радість —
Минає все й приходить старість…
Я вдячна Богу, що на небі
Не буде в часі вже потреби,
Там вічно житиму із Ним,
З моїм Ісусом дорогим!
***
Прогорнула ще одну сторінку…
День минув пішов у небуття.
Зупинись, подумай-но, людино,
Бо життю немає вороття.
Не повернеш ти дитинство, юність,
Ні батьків, ні друзів, що пішли,
Розраховуй, друже, лиш на старість,
Якщо Бог тобі її пошле.
Подивись, хто поруч є з тобою,
Цінуй кожного, бо життя, як мить.
Ти ж крокуєш стежкою вузькою,
Щоб із другом пліч-о-пліч іти,
Щоб була можливість зазирнути
В очі ближньому й сказати добрих слів,
Усміхнутись, радість розділити,
Чи й поплакати, як треба, від душі.
Ми ж у Церкві всі одній зібрались
Й хочемо, щоб Бог був серед нас,
Тож давайте щиро намагатись
Один одному вділяти час.
Бо Господь радіє, коли діти
Сповнені любові й співчуття,
Одне з одним в мирі хочуть жити:
Вразивши — спішать із каяттям.
Бог єднає нас в одну родину,
Щоб ми плід для Нього принесли.
Зупинись, подумай-но, людино,
Який внесок робиш ти?..
***
Я, Отець, до Тебе приходжу,
Щоб Ти мудрістю сповнив розум.
Очі в небо свої підводжу,
Бо живу під Твоїм покровом.
Хочу бути на Тебе схожа;
Мрію небом я тільки жити,
Без поради Твоєї не можу
Я ні мріяти, ні любити…
Хочу мати в усьому терпіння:
До роботи, до рідних, друзів.
Ти даєш лиш таке уміння
Просто так, не в моїй заслузі.
Хочу радістю завжди світити,
Щоби очі сіяли щастям,
Якщо буду за Словом жити,
Моя радість ніколи не згасне!
Враховуючи карантинні обмеження напередодні Різдва сім’я Трофимчуків підготувала вітання для Церкви: самі написали слова, музику, відзняли відео і розіслали всім близьким і знайомим. Господь подарував усім діткам музичні здібності, а батьки потурбувалися, щоб вони навчалися гри на різних інструментах.
Радій, уся земле, настало Різдво,
Месія прийшов у цей світ,
Забудьмо всі біди, радіймо разом,
Всім шлімо різдвяний привіт!
Наша сім’я вітає вас з Різдвом Ісуса Христа,
Радості, миру повсякчас бажаємо в ваші серця.
Хай в ваших оселях чується спів
і щастя наповнює дім,
Хай Церква зростає у Божій красі,
вам благословення усім!
Ісус народився, на сіні лежав,
До Нього прийшли пастухи,
Ніхто з них нічого з собою не мав —
Принесли сердечка свої.
Прийшли мудреці із далеких країн,
Узявши дари дорогі,
Дізнались, що Цар народився у світ,
Бо зірка з’явилася їм.
Месія родився, о друже, почуй,
Його в своє серце впусти!
Його теплоту і турботу відчуй,
Засяєш зорею і ти.
Стосовно своєї поетичної творчості Ліля говорить так: «Це все Бог. Моя лише рука. Але і її Бог створив. Уся слава Йому!»
Матеріал підготувала Надія Доля
