До гріхопадіння їжа була способом виявлення слухняності й довіри Богові. Адам і Єва були покірними Богові, коли їли плоди з усіх дерев раю, окрім одного — дерева пізнання добра і зла.
Після гріхопадіння їжа стала способом вираження непослуху й недовіри Богові, намаганням жити без Нього. Ось як це відбувається:
1. Ми використовуємо їжу як спосіб контролю, замість того щоб звертати увагу на Божу велич.
Багато людей звикли їсти на ходу. Ми настільки зайняті, так намагаємося все тримати під контролем, що ставимося до їжі, як до палива. Ми перестали сприймати їжу як дар. Вона стає всього лиш корисною необхідністю. Ми не цінуємо її за багате різномаїття й надзвичайні смаки і не знаходимо місця в нашому розкладі, щоб подякувати за неї, тому що спішимо повернутися до досягнення своїх цілей. Ми надто зайняті тим, що постійно доводимо, на що ми здатні, і керуємо своїм життям без допомоги Бога, і тому не можемо зупинитись і висловити свою залежність у подячній молитві за їжу.
Їжа призначена для того, щоб виявляти нашу залежність від Бога, але ми її використовуємо, щоб виражати нашу незалежність від Нього. Для моєї подруги, яка страждає на анорексію, їжа стала способом вираження контролю. У цьому напруженому світі, у якому їй мало що вдавалося контролювати, вона могла контролювати принаймні те, що їла. Але, за її власними словами, вона швидко втратила контроль у цій сфері свого життя і здоров’я, до якого вона прагнула. Для деяких анорексія — це спосіб виразити власну суверенність, замість того щоб довіритись суверенності Бога.
2. Ми використовуємо їжу для власного іміджу, замість того щоб звертати увагу на Божу славу.
Для декого їжа стала засобом спасіння й обожнення точнісінько так само, як це колись було в Едемському саду. Сатана сказав Єві, що вона й Адам стануть, як боги, якщо з’їдять заборонений плід. Наша турбота про власну репутацію — це спроба бути схожими на Бога. Ми хочемо, щоб нас поважали. Ми турбуємось про свою славу, а не про славу живого Бога. Ми керуємось думкою інших людей, замість того щоб визнавати велич Бога, чия думка є єдиною по-справжньому важливою.
Нині ми знову приймаємо «плід» — або ж навпаки, відмовляємось, наприклад, від шматочка торта — щоб стати схожими на Бога, людьми з такими тілами, які інші будуть вихваляти. Гірка іронія полягає в тому, що Адам і Єва були створені за Його образом. Але через їжу ми пробуємо переробити себе в інший образ, щоб люди нас шанували.
3. Ми використовуємо їжу для самовизначення, замість того щоб линути до Божої благодаті.
Для багатьох їжа є проявом глибинних прагнень. Ми використовуємо її, щоб виразити, до якого способу життя прямуємо. Можливо, ви їсте органічні й здорові продукти, показуючи цим, що ви добре поінформовані. Або ж ви їсте стейки і бургери: вони допомагають вам почувати себе справжнім чоловіком. Або ж у ваш раціон входить тушковане м’ясо і домашній пиріг за рецептом вашої бабусі: завдяки цьому ви почуваєте себе хорошою мамою і дружиною, зберігаючи традиційний сімейний затишок. Або ж ви їсте тільки першокласні страви в ресторані: це робить вас сучасною цивілізованою людиною з вишуканими манерами. Також є люди, які використовують їжу, щоб самоствердитись за рахунок свого зовнішнього вигляду, тому вони прискіпливо підраховують спожиті калорії. Ми використовуємо їжу, щоб сформувати свою ідентичність, замість того щоб знаходити її у Христі. Ми використовуємо їжу, щоб досягнути своєї ідентичності, замість того, щоб отримати її за благодаттю.
Як тільки Адам і Єва з’їли плід, вони засоромились (Бут. 3:7). І на сьогодні наші спроби спасіння власними зусиллями приводять до сорому. Вони породжують проблеми з зовнішнім виглядом. Програми схуднення пропонують свого роду релігію, що базується на отриманні балів. Спасіння приходить, коли нас приймають інші, а прекрасне тіло — це засіб нашого спасіння. Кожен продукт отримує оцінку, таким чином можна оцінити ваш прогрес у досягненні спасіння. Ваше життя оцінюється, коли ви стоїте на вазі. Втрата ваги прирівнюється до праведності, а збільшення ваги — до засудження.
4. Ми використовуємо їжу як порятунок, замість того щоб звертати увагу на Божу милість.
Ми часто використовуємо їжу як порятунок, замість того щоб шукати захисту в Бога. Ми лікуємо свої неприємні відчуття їжею. Ми стаємо священиками, що приносять жертву самі собі у вигляді шоколаду. Ми знаходимо потіху в цукрі, солі, ситній їжі, а не в живому Бозі. Як наслідок, у нас з’являються проблеми зі здоров’ям. Потім деякі люди намагаються справитись із цим за допомогою дієт, булімії чи анорексії.
Життя без Бога порожнє, і неможливо заповнити цю порожнечу їжею. Ми втрачаємо можливість навернутися до Бога. Ми хочемо жити хлібом одним. Справжній захист і втіху ми можемо знайти лише в Бога, а справжнє задоволення — у Божій милості. Ні їжа для життя (їжа як паливо), ні життя для їжі (їжа як спасіння) не є правильним рішенням. Ми покликані їсти для слави Божої і жити для слави Божої. Нам варто з вдячністю приймати їжу у всій її дивовижній різноманітності як дар від Бога, тому що їжа виявляє нашу залежність від Нього і підпорядкування Його благому володарюванню.
Тім Честер