Християнське виховання в сім’ї — це найбільший і найцінніший спадок, який батьки можуть залишити своїм дітям. Бути справжніми батьками означає стати учасниками живого передавання віри.
Сім’я — це духовна структура, у якій дитина зростає духовно. Як їжа потрібна для фізичного формування, так для розвитку душі дитини — духовна пожива. Отже, сім’я — це колиска життя, колиска Господньої благодаті, яку Творець як Божу інституцію підняв до небувалих висот.
Якщо є між чоловіком і дружиною однодушність, мир і любов, до них стікаються всі блага. І злі наклепи не страшні подружжю, яке огороджене, немов стіною, любов’ю.
Коли в родині виникають чвари, треба потерпіти. Небажання терпіти роздуває неприємності, і дрібниці нагромаджуються й утворюють стіну, яка розділяє подружжя.
Навіщо Бог дав розум людині? Щоб вирівнювати життєвий шлях. Розсудливість залагоджує суперечності, які виникли. Сімейні сварки не вщухають у сім’ї, коли в подружжя бракує життєвої розсудливості, а ще більше — від небажання добре обдумати ситуацію, яка склалася. Коли у подружжя немає іншої мети, крім особистої насолоди, тоді шлюб розпадається. Розлучатися — справа противна як людській природі, так і Божественному закону. Як під час хвороби ми не відсікаємо хворий орган, а лікуємо та зцілюємо його, так треба чинити із чоловіком та жінкою. Якщо в подружжя є який-небудь порок, то треба не розлучатися, а позбавлятися пороку.
У сім’ї треба цінувати вище за все однодумність, мир та тишу. Тоді діти будуть наслідувати доброчесність батьків, і в усьому домі буде благополуччя. Де чоловік, дружина та діти з’єднані узами доброчесності, злагоди і любові, там серед них Христос.
І саме через предмети морально-духовного спрямування (насамперед, через християнську етику, літературу, мистецтво, через вивчення Святого Письма, настанов, проповідей, бесід отців Церкви тощо), ми можемо розкривати:
— глибину таїнства подружжя як джерела благодаті;
— гармонію стосунків і як її зберегти, звертаючи увагу, що:
- важливіше слухати, ніж говорити;
- ділитися думками, а не сперечатися;
- розуміти одне одного, а не оцінювати;
- уміти прощати тощо;
— порушення подружньої вірності як найважчий проступок проти сім’ї, бо сім’я — це фортеця, а подружня вірність — її стіни, і щоб не відбувалося всередині, стіни повинні залишатися стійкими;
— відмінність понять шанувати і полишати, коли йдеться про батьків;
— біблійні принципи, наприклад, мужність у слідуванні за Христом, виконання і проповідування Слова Божого, християнське миролюбство; прощення; любов до праці; правдивість тощо.
Що зумовлює нечесні вчинки дітей?
Некритичне ставлення до образів своєї уяви. Плутаючи бажане і дійсне, дитина може викривляти факти, приписувати собі те, чого вона насправді не робила.
Хибна оцінка своїх учинків. Перші прояви нечесної поведінки дитини часто зумовлюються тим, що вона недостатньо усвідомлює негативну спрямованість своїх вчинків.
Наслідування негативних прикладів. Особливо це стосується учнів молодшого й середнього віку.
Невміння переборювати спокуси. Це переважно трапляється в тих сім’ях, де панує позиція «все для дітей». Коли в дітей не виховують такі якості, як витримка, уміння приборкувати свої егоїстичні бажання, обмежувати себе, долати труднощі, вони можуть стати на нечесний шлях.
Страх перед покаранням.
Відсутність у сім’ї правильних вимог і належного контролю. Наприклад, батько дозволяє робити дитині те, що мама забороняє, і навпаки. Часто дитина починає це приховувати, і відтак — брехати.
Як виховувати в дітей чесність?
1. Правильна організація життя дітей у сім’ї.
2. Послідовність і тактовність у вимогах до дітей.
3. Роз’яснення дітям сутності чесності, сприймання якої в дітей різного віку — різне.
У молодшому віці мислення конкретне. Тому усвідомити недоліки своєї поведінки допомагає аналіз учинків літературного героя.
У середньому й старшому віці часто вже й самі діти за власною ініціативою зіставляють свою поведінку із поведінкою літературного героя і роблять для себе відповідні висновки.
Глибоке переживання дитиною від утрати довіри внаслідок її нечесних учинків може призвести до корінного зламу в її поведінці. Проте несправедлива підозра, недовіра ображають дитину й принижують її почуття власної гідності.
Бувають і такі факти: хтось із батьків поклав десь гроші і не міг відразу їх знайти. Не замислюючись, він починає висловлювати підозру в тому, чи не взяла їх дитина, випитувати її. Дитина спочатку важко переживає образу недовіри, а потім, звикши до того, що їй все одно не довіряють, перестає боротися зі спокусою, що й штовхає її на нечесний учинок.
Контроль із боку дорослих сприяє зростанню самоконтролю дитини, підвищує її відповідальність.
тже, по-перше, давно назріла необхідність для введення предмета «Основи християнської етики» як обов’язкового для навчання від дитячих садочків, шкіл до вищих навчальних закладів. Бог бажає, щоб кожна сім’я була щаслива. Бог бажає, щоб ви були його друзями («Ви друзі Мої, якщо чините все, що Я вам заповідую», Ів. 15:14).
По-друге, зміцнюйте особисті стосунки з Богом. Біблія говорить: «Буду Я вам за Отця, а ви за синів і дочок Мені будете» (2 Кор. 6:18).
По-третє, наближайтесь до Бога всією сім’єю: «Наблизьтесь до Бога, то й Бог наблизиться до вас» (Як. 4:8); «…дотримуйтесь дороги Господньої» (Бут. 18:19).
Любов Гафінова