Пишу ці рядки, як крик душі, благаючи батьків-християн вимагати слухняності від своїх дітей. До цього мене спонукає спостереження за сучасними дітьми, які не звертають ніякої уваги на прохання й вимоги батьків, і така їхня поведінка залишається безкарною. Батьки двічі-тричі наказують дітям сісти на місце або припинити робити щось погане, або підійти, або відійти, утім після чергового непослуху з посмішкою чим-небудь підкуповують своє неслухняне чадо. Цей підкуп може привести до бажаної для батьків поведінки дитини, а може й ні.
Нещодавно я став свідком двох подій, які підштовхнули мене до написання цієї статті. Однією з них стала смерть 13-літнього підлітка на ім’я Енді Лопес у м. Санта-Роза, штат Каліфорнія, від кулі поліцейського. Поліцейські думали, що він збирався вистрілити в них із вогнепальної зброї, хоча насправді він тримав іграшкову рушницю. До нашої теми це має безпосередній стосунок, тому що слуги закону двічі вимагали, щоб підліток кинув зброю. Замість цього він направив її на поліцейських. Вони відкрили вогонь на поразку.
Я не знаю всіх деталей тієї ситуації, і навіть не можу сказати напевно, чи чув Енді команди поліцейських. Те, про що я писатиму, не стосується самого юного Лопеса, ми можемо лише припускати. Але якщо він все-таки чув команди поліцейських і просто проігнорував їх, то цей непослух коштував йому життя.
Що призводить до трагедії
Минулого тижня я на власні очі спостерігав розвиток сценарію, який у майбутньому може призвести до подібної трагедії. Я бачив, як одна мама готувала свого сина до розстрілу.
Вони сиділи в салоні літака прямо переді мною. Семирічний хлопчик грався з електронним планшетом. Стюардеса оголосила про необхідність вимкнути всі електронні пристрої під час зльоту. Хлопчик нічого не вимкнув. Мама цього й не вимагала. Проходячи повз їхній ряд, стюардеса ще раз попередила про необхідність вимкнути планшет. Хлопчик не відреагував. Його мама знову нічого не сказала.
Нарешті, стюардеса стала поруч із ним і сказала, що планшет доведеться віддати матері. Тоді він вимкнув його, але тільки-но стюардеса зайняла своє місце, відразу ж знов увімкнув і не подумав вимикати, доки літак злітав. Мама нічого не зробила. І тоді я подумав, що вона готує його до розстрілу поліцейськими.
Звільнення від нерозумного виховання
Я можу зрозуміти, коли батьки-нехристияни лінуються й нехтують своїми батьківськими обов’язками. Для опису поведінки тих, чий дух засліплений, я можу застосувати біблійні категорії. Але мене бентежить те, що своїми безпосередніми обов’язками нехтують батьки-християни. Що стоїть за небажанням батьків вимагати й домагатися слухняності? Я не знаю. Але, можливо, подальші міркування допоможуть деяким батькам звільнитися від гріха лінощів і пасивності під час виховання дітей.
1. Батьки зобов’язані вимагати від своїх дітей слухняності у світлі біблійної настанови для дітей коритися батькам
«Діти, слухайтеся своїх батьків у Господі, бо це справедливе!» (Еф. 6:1). Було би просто нелогічно, якби Бог вимагав від дітей коритися батькам й водночас не жадав від батьків, щоб ті вимагали слухняності у своїх дітей. Це невід’ємна частина нашої праці — виховувати в дітях дух покори встановленій Богом владі. Батьки для дітей є представниками Бога, тому, якщо їх навчити ігнорувати Божі заповіді, це матиме смертоносний ефект.
2. Слухняність — це євангельська, новозавітна заповідь
Слухняність не можна вважати лише «юридичною» категорією. Це євангельське поняття. Апостол Павло говорив, що Євангелія проповідується «на послух віри для всіх народів» (Рим. 1:5, переклад УБТ), що «ми… полонимо всяке знання на послух Христові» (2 Кор. 10:5). Такої ж слухняності він вимагав і від церков: «Коли ж хто не послухає нашого слова через цього листа, зауважте того» (2 Сол. 3:14).
Батьки, які не виховують своїх дітей у покорі законній, установленій Богом владі, готують їх до життя, що не відповідає Слову Божому й суперечить Євангелії.
3. Вимагати слухняність цілком можливо
Сумно дивитися на батьків, коли вони безпорадно розводять руками в присутності неслухняних дітей. Бог жадає від дітей слухняності, тому що батьки цілком спроможні вимагати слухняності від дітей. Малим дітям, яким ще немає й року, дуже легко показати, що можна, а що не можна торкати, кусати, тягти, штовхати, на що плювати або коли кричати. Адже ви більші від них. Скористайтеся своїми перевагами, щоб зберегти дітей для радості й не прирікати на егоїзм.
4. Вимагати покори потрібно в домашніх умовах у щоденних справах, щоб згодом діти корилися в суспільстві у важливих справах
Непослух дітей у громадських місцях значною мірою можна пояснити тим, що від них не вимагали слухняності вдома. Причиною цього є небажання батьків удома вести боротьбу з деяких питань. Іноді легше самим щось зробити, ніж витрачати час і зусилля, щоб з’ясовувати, чому дитина не хоче виконати те чи інше доручення. Але такий підхід говорить дитині, що й в інших місцях можна допустити непокору. Тому, якщо батьки послідовно вимагатимуть послуху вдома, діти будуть слухняними й на людях.
5. Щоб домагатися послуху, потрібно докладати зусилля, і це того варте
Ви наказуєте дитині лягати спати, але вона все одно встає з ліжка. Звичайно, легше повторити прохання, ніж устати й покарати за непослух. Природно, що батьки сильно втомлюються після робочого дня. Я добре це розумію. Понад сорок років у моєму домі були неповнолітні діти. Виховання дітей і вимога слухняності забирає в батьків багато енергії, як фізичної, так й емоційної. Завжди легше просто поступитися дітям.
Але яким буде результат? У найвідповідальніший момент діти будуть просто непідконтрольні. Вони вже знають, як зображувати із себе ангелів. Мама безсила, а тато просто слабак. Вони чітко знають момент, коли ви готові вибухнути в гніві, і не звертають ніякої уваги на ваші слова доти, поки ви не дійдете до критичної точки. Це приносить свої черстві плоди. Але якщо ви докладете зусилля й адекватно реагуватимете на прояви будь-якого непослуху, це принесе соковитий і смачний плід для батьків, для дітей і для всіх навколишніх.
6. Ви можете розірвати порочне коло багатьох поколінь
Одна із причин, чому батьки не вимагають від дітей слухняності, полягає в тому, що вони самі ніколи не бачили, як це відбувається. Вони виросли в сім’ях, де практикували дві моделі: пасивність і гнів. Вони знають, що виховувати дітей у гніві не можна, тому вибирають пасивність. Але є гарна новина: такий стан справ можна змінити. Батьки можуть прочитати в Біблії й дізнатися від мудрих людей, які є можливості, повеління, як у тій чи іншій ситуації чинити мудро, як виховувати дітей у дусі терпіння, твердості, любові й на міцній євангельській підставі.
7. Великодушне виховання приведе дітей до того, що їхня покора із зовнішнього підпорядкування перетвориться в радісне бажання
Діти повинні навчитися слухняності, перш ніж зможуть показати слухняність у вірі. Коли до них прийде віра, вони вже навчаться покори на підставі Божого страху й заохочення, і тоді шанобливість буде природним виявом віри. Але буде нерозумно не вимагати слухняності ще до зародження віри. Це вказуватиме на відсутність любові. Таке потурання протопче глибоку колію звичок непокори, і згодом вірі доведеться їх долати.
8. Діти, чиї батьки вимагають слухняності, щасливі
Слабкість і пасивність батьків не виховає великодушних і смиренних дітей. Так ми виростимо примхливих егоїстів. З ними буде важко мати справу, і самі вони будуть нещасними. Вони зарозумілі й нахабні. Їхня «воля» не приносить благословення ні їм, ні навколишнім. У своїй волі вони схожі на корабель без кіля. Вони — жертви власних плотських бажань. І рано чи пізно ці бажання заведуть їх дуже далеко. Можливо, вони зустрінуться з неприємностями. А можливо, познайомляться із правоохоронними органами.
9. Вимога покори — не те саме, що вимога досконалості
Батьки є представниками Бога для дітей, особливо в період, поки вони ще не пізнали Бога через віру в Євангелію, тому ми повинні показувати їм і справедливість, і милість. Не всякий непослух повинен спричинити покарання. За деякі провини слід дати зауваження, докорити, а на деякі провини можна взагалі подивитися крізь пальці. Немає точних інструкцій, коли застосовувати ті чи інші дисциплінарні заходи. Діти повинні на прикладі батьків дізнатися, що наш Господь Бог — «нищівний вогонь» (Євр. 13:29), але одночасно довготерпеливий і повільний на гнів (1 Тим. 1:16). Що б ви не практикували — дисципліну чи терпіння, ваша мета — домогтися негайної, щасливої й послідовної слухняності. Саме цей плід приносять ті, хто пізнав Бога в Христі.
Батьки, вам це під силу, хоча цей період буде нелегкий і тривалий. Я сам витратив на це понад шістдесят відсотків свого життя. Але за правильне виховання дітей Господь у Своїй благодаті обіцяє щедру нагороду.
Джон Пайпер
propovedi.ru/resource/parents-require-obedience/