У математичній країні на початку числової прямої народився Нулик. Він був кругленький і задерикуватий. Він дуже пишався, що стояв на початку числової прямої, а всі інші цифри вишикувалися за ним.
Першою до Нулика прибігла Одиничка, але він не захотів подружитися з нею. Посміявшись із її носика, Нулик гордовито мовив: «Спочатку я!» і, виставивши ніжку, додав: «Я, Я, Я, а потім ти!» І Одиничка перетворилася в дуже маленьке число: 0,0001.
Подібне траплялося з усіма цифрами, які приходили до Нулика. Він глузував над ними, а потім перетворював на дуже маленькі числа… Світ навколо став мізерно-мікроскопічним. Двійку він обізвав довгошиєю гускою. Трійка була для нього зубатою потворою. Четвірку Нулик назвав одноногим стрибунцем…
Після такого спілкування цифри більше не бажали приходити до Нулика в гості. І він на тривалий час залишився сам. Нулик намагався втішатися сам собою. Він казав «Я», зухвало виставляв ніжку і знову казав: «Я, Я, Я, Я…» (0,0000…) Але нічого не відбувалося. Нулик залишався нуликом… Урешті-решт він почав розуміти, що сам собою він є «абсолютним круглим нулем», схожим на дірку від бублика, або на чорну діру, що було ще гірше… Нулик дуже засмутився і навіть розплакався, але його слізки теж були пустими й лопалися, як мильні бульки!
Тоді Нулик заховав свою зухвалу ніжку, притулився до початку числової прямої і став просити про допомогу. Він навіть не знав, чи є хтось, хто зможе допомогти йому… Але враз над собою Нулик почув чийсь добрий, проникливий голос.
— Синку, я можу тобі допомогти!
Здивований Нулик здійняв заплакані оченята й побачив Великого Математика.
— Чому Ти, такий Великий та Всемогутній, хочеш допомогти мені, нікчемному Нулику?
— Саме тому, що ти зрозумів, ким ти є насправді. Саме тому Я бажаю тобі допомогти!
— Я образив усі цифри, насміхався з них… Я вигадував їм образливі прізвиська, але насправді я робив це із заздрості. Бо я не такий, як вони! Я трохи подібний на шестірку, але в неї є красива вигнута шия… Я трохи схожий на дев’ятку, але вона має чудову закручену ніжку… А вісімка! У неї аж два нулики… Але вони злиті й не розділяються! Ой, і що ж мені тепер робити?
Великий Математик усміхнувся:
— Усе просто. Тобі треба навчитися бути слухняним! Спочатку, Нулику, ти підеш до кожної цифри й попросиш у неї пробачення! Потому Я розкажу тобі, що треба робити далі. Згода?
— Так, я згоден! — вигукнув Нулик. — А якщо я стану дуже-дуже слухняним, то зможу вирости й стати вісімкою, або шестіркою, чи дев’яткою???
— Ні, ти завжди будеш нулем!
— Нулем? …О-о-о, як же мені сумно! Адже я нікчемна дірка від бублика… Або чорна діра… — похнюпився Нулик.
Великий Математик узяв малого Нулика на руки й підняв його високо-високо вгору.
— Подивись, яка велика наша Математична країна! А ти, Нулику, дуже потрібний Мені, як Нулик! Якщо ти будеш мені слухняний, якщо подружишся з усіма цифрами, усі разом ми зробимо дуже великі та важливі справи!
Нулик тихенько принишк у долонях Великого Математика. Він думав… За хвильку він прошепотів:
— Дякую! Я вірю, що потрібний Тобі! Я дуже хочу навчитися бути слухняним і разом з усіма зробити щось важливе…
І вони рушили по числовій прямій. Ось і будиночок Одинички. Нулик тихенько постукав. Одиничка насторожено висунула свого носика, але побачивши, що біля Нулика стоїть Великий Математик, радісно вистрибнула на доріжку.
— Пробач мені… — чемно вклонився Нулик. — Я погано говорив про тебе… Насправді ти струнка й дуже спортивна! Дозволь подружитися з тобою.
— О, дякую! — зраділа Одиничка, із вдячністю поглядаючи на Великого Математика. — Я згодна з тобою дружити, Нулику!
Нулик узяв Одиничку за руку й сказав: «Спочатку ти!» Він виставив ніжку й додав: «…а потім — я». (1,0) Але нічого не відбулося…
Нулик запитально поглянув на Великого Математика.
— Синку, ти знову поспішаєш! Візьміться за руки й покружляйте в математичному вальсі.
Нулик та Одиничка почали весело танцювати. І, о диво! Біля них з’явилося дуже гарненьке число десять (10).
— Ну що, чи до вподоби вам математичні танці?
— Дуже! — вигукнули друзі.
— Тоді наші заняття ми обов’язково продовжимо, — сказав Великий Математик. — А зараз ми з Нуликом рушимо далі, бо йому треба помиритися та подружитися зі всіма цифрами.
— До зустрічі! — радісно помахали Одиничка та Десятка.
Отак у Нулика почалося нове життя. Він навчився слухатися Великого Математика й справді став Його улюбленим синочком! А Великий Математик навчив Нулика та його друзів танцювати математичні танці й водити хороводи, робити гімнастичні та акробатичні вправи в залах додавання, віднімання, ділення та множення. Усі разом у Математичній країні вони і зараз роблять великі та важливі справи!
Ви можете завітати до них у гості й побачити все самі!
Галина Левицька