SOLO SCRIPTURE – ТІЛЬКИ ПИСАННЯ
Важко не погодитися з твердженням, що людина живе в постійному очікуванні. Хтось із нетерпінням чекає ранку, а хтось мріє про вечірнє побачення, чекаємо на маршрутку й на відпустку, на зарплату й коли виростуть діти… Чекаємо з війни, чекаємо миру…
Тішимо себе думкою, що хтось чекає й чергового випуску нашого часопису. Цього разу він також про очікування: ті, які збулися, і ті, які ще тривають. Занепале людство ще від Едемського саду чекало Божої милості й спасіння — і коли настала повнота часу, вони були подаровані в Ісусі Христі. Лише Він, «образ невидимого Бога, роджений перш усякого творива», той, Ким «створено все на небі й на землі, видиме й невидиме», узяв на Себе покарання за наш гріх і став Посередником між Богом і людьми (Кол. 1:15-18, 1 Тим. 2:5-6). Лише Він провадить тих, хто повірив Йому, життєвою дорогою, навчаючи, наставляючи, докоряючи й виховуючи, «щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова» (2 Тим. 3:17). Лише Він готує для нас небесні оселі, де всі спасенні житимуть вічно, де «не буде вже смерти, ані смутку, ані крику, ані болю» (Об. 21:4).
Чи мали ми право вимагати цього від Бога? Чи могли сподіватися заслужити? Чи стало б у нас статків, щоб придбати? Безперечно, що ні. Це все Божа благодать! Бог спасає тільки через те, що Він добрий, милосердний і милостивий.
Саме ці два твердження — Solus Christus «Тільки Христос» і Sola Gratia «Тільки благодать» знаходимо серед п’яти основних постулатів європейської Реформації, 500-річчя якої відзначаємо цього року в Україні. Саме вони лежать в основі більшості статей і уроків цього випуску.
На жаль, не всі люди поділяються християнські погляди, вони мають зовсім інші духовні очікування. Про таких у Святому Письмі сказано, що вони «позосталися без Божої благодаті» (Євр. 12:15). Яка сумна доля!..
І ще про одні очікування йдеться в часописі — очікування Небесного Батька, серце якого так чудово змальоване в Христовій притчі під загальновживаною назвою «Про блудного сина». Однак на вкладці вона представлена як притча «Про милосердного Батька». Бог-Батько «хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди» (1 Тим. 2:4). Його запрошення на весільний бенкет Сина все ще залишається в силі. Відповідь за нами: як за кожним особисто, так і за нашою владою, освітою та всім українським народом.
З повагою — редакційна колегія