У Бога достатньо благодаті для кожного подружжя

Інтерв’ю з Адріаном Йосиповичем Буковинським — президентом Всеукраїнського благодійного фонду «Сім’я», кандидатом філософських наук, експертом із питань сімейної політики та сімейних стосунків, м. Київ.

— Адріане Йосиповичу, у сьогоднішній розмові хотілося б зосередити увагу на двох аспектах: перший — це поняття, роль і функції сім’ї в сучасному суспільстві, і другий — завдання, місце і роль «Сім’ї» як громадської організації, яку Ви очолюєте. Почнемо з останнього: як виникла ідея чи що спричинило до створення Всеукраїнського благодійного фонду «Сім’я»? Яка його місія?

— Питаннями сім’ї та стосунків займаюся понад 15 років. Будь-який фахівець, займаючись своєю справою, має право ставити перед собою цілі та завдання, яких він хоче досягнути. Усвідомлюючи кризу інституції сім’ї в Україні, ми, у процесі аналізу й пошуку шляхів виходу з цієї кризи, знайшли необхідні рішення. Усі ці рішення повинна включати в себе сімейна політика країни. Всеукраїнський благодійний фонд «Сім’я», заснований 2005 р., — це ефективний інструмент для втілення цих рішень і програм в Україні. Його основною метою є сприяння відродженню, формуванню та підтримка морально здорової, щасливої сім’ї та родини.

Сім’я, на моє переконання, — це союз між чоловіком і жінкою, який повинен бути заснований на любові та орієнтований на народження та виховання дітей. Очевидно, що сім’я повинна залишатися основною складовою суспільства. Усе хороше виходить із сім’ї, і ніхто, ніяка інша структура, не зможе її замінити. Це єдина повноцінна інституція, де можна формувати всебічно розвинені особистості, які відповідно до свого життєвого покликання повинні реалізовувати цілі держави як фахівці, патріоти, соціально свідомі громадяни з відповідно сформованою ієрархією цінностей і переконань.

— У якому стані в нашій державі інститут сім’ї?

— Найперше і в основному — українська сім’я є неповною. Поняття сім’ї викривлене. На сім’ю відбувається великий наступ, уже понад 20 років ми не проголошуємо моральних цінностей. Багато дітей ростуть без батька. Навіть фізична присутність батька часто не робить із нього ефективного тата. Це окрема тема для великої розмови, але сьогодні важливо кожному зрозуміти, що дитина має однакову потребу й у мамі, і в татові. Загалом ситуація проста, але, на жаль, не очевидна тим, хто управляє державою: якщо не має стабільної сім’ї, то не буде стабільної держави.

— У чому полягає особливість християнського погляду на сім’ю та родину порівняно зі світським, а також у інших релігіях?

— Сім’я — це інституція, яка заснована Богом, і вона не передбачає інших союзів окрім союзу чоловіка і жінки. Життя дитини трактуємо від моменту зачаття, а тому згідно з християнським поглядом аборт є недопустимим. А загалом це питання дуже широке, і для всіх зацікавлених рекомендую почитати документ, який виданий 22.10.1983 р. Римським Апостольським Престолом під назвою «Хартія прав сім’ї». Це католицьке видання, але незалежно від конфесії чи деномінації читач зможе багато почерпнути для себе стосовно ролі сім’ї в суспільстві. Ще один цікавий документ, який дає відповідь на Ваше запитання, — це Світова декларація про сім’ю, оприлюднена Світовим конгресом сімей.

— Яке Ваше ставлення до громадянських шлюбів?

— Я розумію суть вашого запитання. Найперше я проти підміни понять. Громадянським шлюбом називається союз між чоловіком і жінкою, який зареєстрований у відділах реєстрації актів цивільного стану. Існує ще церковний шлюб, а все інше до шлюбу не має жодного стосунку. І як би не обманювали себе двоє людей, живучи статевим життям, часто на одній спільній території, сім’єю вони не є. Таке співжиття має дві дуже важливі якості: по-перше, двоє людей, або один із двох, не бажають узяти повну відповідальність за життя один одного, хоча часто можуть лукавити й не погоджуватися з цією правдою, а по-друге, що, до речі, випливає з першого, такі стосунки рано чи пізно, практично в 100 %, завершуються розривом. А, як відомо, безболісних і безнаслідкових розривів стосунків не буває. Це дуже сильний удар по особистості з багатьма негативними наслідками. Отже, я не можу ставитися до таких союзів позитивно.

— Чи не застарів біблійний принцип покори дружини чоловікові?

— Правда полягає в тому, що на сьогоднішній день багато давно встановлених і випробуваних часом сімейних традицій та цінностей забуті. Значна частина людей уважає, що правила поведінки застаріли, а норми моралі себе дискредитували. Те, що віками вважали хорошим, опоганюють, а те, що вважали недостойним, сьогодні вивищують, навіть думки експертів щодо питань сім’ї різняться.

Але є істина, яка залишається істиною, і є помилка, яка залишається помилкою. Бог є непомильним і з плином часу Свої настанови щодо сімейної пари не змінює. Це стосується й покори.

«Дружини, — коріться своїм чоловікам, як Господеві, — бо чоловік — голова дружини, як і Христос — голова Церкви, сам Спаситель тіла! І як кориться Церква Христові, так і дружини своїм чоловікам у всьому. Чоловіки, — любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву, і віддав за неї Себе» (Еф. 5:22-25).

Що це означає: коритися своєму чоловікові, як Господеві? Людина віруюча, маючи щоденний досвід спілкування з Богом, розуміє й усвідомлює, що має справу з Тим, Хто є найбільшим добром, і відповідно шукає розуміння, підтримки та вираження беззастережної любові та милосердя. Християнин безумовно довіряє своє життя Творцеві, знаючи, що тільки з Ним може осягнути мир, благодать і гармонію у своєму житті. Тому, говорячи про необхідну покору, ми в той самий час повинні говорити про необхідну любов. Св. Іван Золотоустий говорить: «Якщо ти хочеш, щоб твоя жінка тобі корилася, як Церква Христові, тоді нехай твоя турбота про неї буде такою ж, як Христа про Церкву. І якщо це означає віддати своє життя за неї, то прошу. Якщо перетерпіти будь-яке приниження чи страждання заради неї, не відмовляйся!» Христос віддав Своє життя задля добра кожного з нас. Це є взірець для наслідування, і така любов повинна панувати в житті подружжя сьогодні! «Так і ви, чоловіки, поводьтесь стосовно своїх жінок». Ніщо не має більшого впливу на життя подругів, каже Св. Іван Золотоустий, як зв’язок у такій жертовній любові. «Жертвуй усім заради неї і ніколи її не зневажай, бо Христос ніколи не зневажив Церкви. Не вимагай від своєї жінки речей, що є поза її силою, бо й Христос не вимагає від нас того, що ми не спроможні здійснити. Даючи їй поради, почни з того, як сильно ти її любиш. Скажи їй, що любиш її понад своє життя, бо воно є минущим. Скажи, що ти надієшся, що коли ви переставитесь із цього життя, у вічності ви будете поєднані в досконалій любові. Покажи їй, що ти цінуєш її компанію. Давай їй високу оцінку в присутності друзів та дітей. Похвали та покажи своє захоплення її добрими вчинками, і якщо вона коли-небудь помиляється, звертайся до неї з великим терпінням. Моліться разом! Ходіть разом до Церкви!»

Що змінилося відтоді, коли це було сказано й написано? Нічого! Тому живи так і життя твоє буде повноцінним.

— Що Ви порадите молодим людям, які розпочинають подружнє життя?

— Відповідальності! Для віруючих — найперше відповідальності перед Богом за душі одне одного, які належать Творцеві. Відповідальності перед батьками, оскільки вони бажали найбільше добра своїм дітям, тому при створенні власної сім’ї від нас залежить, чи справдяться їхні очікування. Перед суспільством, оскільки оточуючі нас люди стежитимуть за нашим подружжям, тому ми можемо бути прикладом для інших, або навпаки. Нарешті, відповідальності одне перед одним, оскільки, створюючи сім’ю, ви довіряєте своє життя одне одному. І, наприклад, якщо хтось із вас з вини когось із подружжя буде плакати, то за це доведеться відповідати. Натомість, якщо ви дякуватимете Богові одне за одного, то Його благодать для такого подружжя перевершить будь-які життєві очікування. І це не філософія думки, а правда життя. Тому будьте відповідальними, мудрими й зрілими людьми.

— Як відомо, сім’я покликана виконувати різні функції: прокреаційну, профілактичну, виховну, усуспільнення, розвиваючу, феліцітологічну, економічну, культуротворчу (цей перелік із програми «Основи християнської етики» для 10 кл. ). Якщо взяти середньостатистичну українську сім’ю, які функції, на Вашу думку, вона успішно виконує, а які ні?

— Середньостатистична сім’я є неповною, і тому якісно, з вищеперерахованих функцій, не виконує жодної. Тому мусимо звернути увагу на сім’ї, які не розлучаються, і виділити з-поміж них ті, які можуть бути прикладом у цих питаннях. Таких сімей буде меншість, але саме на них ми повинні сконцентрувати свою увагу. У навчально-виховному процесі ми повинні не тільки навчати молодь відповідно до тієї чи іншої програми, а завжди теоретичний матеріал демонструвати на справжніх життєвих історіях, як реалізується і до чого приводить виконання тієї чи іншої функції сім’ї. Відповідно, якщо не виконуються якісь функції сім’ї, то необхідно показувати наслідки цих провалів у житті.

— Який вихід?

— Вирішуючи ці виклики сучасності необхідно починати з морального виховання, зокрема на прикладі побудови стосунків. Упродовж років незалежності молоді не показують, у чому полягає краса подружніх стосунків, логіка й пріоритети їх побудови. Формування ціннісних орієнтирів співгромадян повинно базуватися на основах духовності, українських традиціях та на багатій науковій спадщині нашого суспільства.

Тому всім у сьогоднішньому часі необхідно брати відповідальність за майбутнє наших дітей, нашої української сім’ї та держави. Загальновідомо, що найкраще середовище для формування цінностей, формування особистості, яка буде готовою гідно вступити в це непросте життя, є сім’я. На жаль, як уже було сказано, українська сім’я здебільшого не виконує цього завдання стосовно своїх дітей. Адже, згідно зі статистикою, більшість сімей розлучається, завдаючи біль і страждання одне одному, а якщо мають дітей, то приносять біль і страждання й у життя своїх дітей. Лише невеликій кількості сімей вдається з належною відповідальністю й обов’язком виховати своїх дітей. Існує друга інституція, яка має право й обов’язок брати на себе відповідальність у формуванні громадян, патріотів, хороших майбутніх батьків. Це держава, яка має освітні ресурси. Окрім того, «двигуном» прогресу в цих питаннях часто виступає громадськість і Церква.

У країні, яка себе поважає, одним із фундаментальних, найважливіших пріоритетів розвитку повинна бути сімейна політика. На превеликий жаль, за час незалежності України, не було й немає сімейної політики. Фінансова допомога при народженні дитини, одиноким матерям та деяка інша матеріальна підтримка не є сімейною політикою, а елементом соціальної політики, яка ніяк не впливає на якість сім’ї. Сімейна політика повинна формуватися з двох складових: морально-духовно-етичної та економічної.

Мета сімейної політики полягає у відродженні, формуванні та підтримці морально здорової, щасливої української сім’ї та родини. Ця мета забезпечується комплексним і скоординованим підходом. Ця комплексна робота для сім’ї включає в себе відповідні програми, зокрема й підготовку до життя в подружжі та відповідального батьківства. На сьогоднішній день сформовано достатньо програм, які дозволяють ефективно виконувати ці завдання. Дуже гостро стоїть питання фахівців, які б мали достатню кваліфікацію у викладанні цих програм.

Мусимо визнати, що такого рівня фахівців в Україні досі не готують. Такий фахівець повинен володіти знаннями в наступних галузях: філософія, психологія, педагогіка, богослов’я, соціологія, біоетика, право, риторика, економіка, філологія, а головне — сам повинен бути прикладом у своїй сім’ї. У нас готові програми підготовки таких фахівців і сподіваюся, що в скорому часі ми знайдемо відповідні форми підготовки необхідних спеціалістів. А людей, які б прагнули стати такими фахівцями, є чимало.

Цей підхід є безальтернативним. Нам необхідно вкладати знання молоді в цих питаннях, максимально використовуючи освітні ресурси. Я свідомий того, що й серед читачів цього видання знайдуться особи, яким ця тема близька й зрозуміла, і які мають бажання долучитися до реалізації програм підготовки до життя в подружжі та відповідального батьківства. Тому, усім зацікавленим пропоную зголоситися, надіславши наступну інформацію на e-mail: [email protected]

— Чи важливо для вчителя, викладача предметів морально-виховного спрямування бути високоморальною людиною, дотримуватися біблійного погляду на шлюб, виховання дітей тощо?

— Настільки важливо, що в іншому випадку вчитель не має права проводити таке навчання. Я не хочу здатися надто категоричним, але погодьтеся, що неморальний і недуховний педагог не може викладати предмети духовно-морального спрямування. З іншого боку, видавати себе за такого також немає сенсу, оскільки шкільна аудиторія це швидко зрозуміє й у такого педагога не буде ніякого позитивного результату його праці.

— У програмі «Школа стосунків», яку Ви репрезентували в попередньому числі часопису «Слово вчителю», указуєте на чотири основні складові життя: вміння будувати стосунки, батьківство, віру в Бога й доброчинність. Чому Бог лише на третьому місці? Хіба стосунки з Богом не є визначальними для всіх інших сфер людського життя? Чи це своєрідний захист від можливих звинувачень у клерикалізмі?

— Це умовна нумерація черговості. Для мене Бог є безальтернативною основою життя. Я вже майже два десятки років говорю про стосунки й проводжу час з різними аудиторіями. Якщо говорити відразу про стосунки з Богом, як визначальні для всіх інших сфер людського життя, то не всі відразу сприймуть цю істину. А якщо говорити про побудову стосунків у парі, з іншими людьми, про народження й виховання дітей, то в процесі цих розмов і навчань буквально всі приходять до усвідомлення Бога як Початку й Основи всього.

А що стосується можливості звинувачень у клерикалізмі, то мене не цікавлять такого роду можливі звинувачення. Я науковець, практик, експерт із питань сімейних стосунків, сім’янин, батько тощо, але найперше я — християнин.

— Розкажіть трішки про Вашу сім’ю. Чи є у вас сімейні, родинні традиції?

— Уже п’ять років ми проживаємо в Києві, до цього жили у Львові. Донька в цьому році закінчує навчання в Національному університеті ім. Т. Г. Шевченка, син третьокласник. Дружина багато мені допомагає. Разом ми проводимо чимало різноманітних семінарів та зустрічей і максимально часу намагаємося проводити разом. Багато родинних традицій пов’язані з нашою християнською вірою. Також моя Марійка пише вірші, тому хочу завершити розмову одним із творів моєї дружини.

Розмовляла Надія Доля