Сергій Головін — доктор філософії, доктор прикладного богослов’я, магістр гуманітарних наук, магістр природничих наук, президент Християнського науково-апологетичного центру, президент міжнародного просвітницького товариства «Людина і християнський світогляд», декан міжвузівського факультету апологетики християнства при Міжконфесійній духовній академії «Центр християнського лідерства», член редакційної колегії журналів «Богословські роздуми» та «Слово вчителю», автор і співавтор багатьох книг і статей про формування біблійного наукового світогляду.
Одружений, батько двох дітей.
— Тема нашого часопису цього разу «Християнство та ідоли нашого часу». Як учений, керівник християнської організації, викладач, пастор, чи вбачаєте Ви актуальність цієї теми для сучасного читача, зокрема вчителя? Що б Ви віднесли до категорії ідолів?
— Питання, звичайно, дуже важливе. Річ у тім, що Писання визначає ідола як будь-що, що витісняє з нашого життя Бога. Усе, чому ми приділяємо більше уваги, ніж Богові, те, що стає для нас першочерговою цінністю, автоматично стає ідолом. Як сказав Клайв Льюїс, «усе, що ви робите богом, стає бісом». Слід розуміти, що є ідоли постійні, які є частиною гріховної природи людини (потяг до насолоди, любов до себе, зрештою, гріх — це залежність від ідола, якого звуть «Я сам», «нехай буде воля моя»), а також ідолом може стати будь-що, навіть відвідування церкви й вивчення Біблії, якщо, замість пізнання Бога, це призводить до самовихваляння, гордині. Це теж не нова проблема, вона однакова для всіх часів, ця ж проблема була у фарисеїв за часів Ісуса, ця ж проблема залишається й сьогодні. Тобто, ідол — це те, що заміщає Бога в нашому житті. Зрозуміло, що нові часи приносять нових ідолів, зокрема, з появою нових технологій. Сто років тому ні для кого не був ідолом телевізор, інтернет, а тепер багато нових речей відволікають нашу увагу від Бога. Кажуть, що хтось із середньовічних схимників сказав: «І куди котиться сучасне покоління: у книжку втупився – і сидить цілий день, нічого духовного»:). Інші були медіаресурси. Технології змінюються, а сутність людини залишається.
І тут якраз учителі посідають найбільш стратегічні позиції, тому що хто б не займався будь-якими проблемами в суспільстві, чи то політики, чи військові, чи юристи, будь-хто, вони вирішують проблеми, які вже є, вони займаються питаннями сьогодення. Учителі ж — це ті, хто вирішує майбутнє, тому що вчителі формують свідомість наступних поколінь. Це найвідповідальніша і найблагородніша професія, яка формує свідомість конкретних людей. Якщо ви хочете впливати на свідомість політиків, інженерів, військових, учених, медиків, то робити це потрібно, поки вони ще діти.
— «Дітоньки, бережіться від ідолів», — закликає нас апостол Іван. Як можна від них уберегтися? Які практичні кроки Ви б порадили?
— Для будь-якої людини дуже важливо постійно перебувати в Слові Божому, постійно перебувати у спілкуванні з іншими членами Тіла Христового. Ми читаємо в Книзі Дії святих апостолів, що перші християни постійно перебували в молитві, науці апостольській, спільноті й ламанні хліба. І всі ці чотири елементи повинні мати баланс. Якщо чогось не вистачає, то церква може перетворитися або на клуб за інтересами, або в академічний лекторій, або в шоу боротьби з демонією і таке інше, але перестане бути Тілом Христовим — тим, заради чого ми створені. І цей баланс для дорослої людини є найважливішим для того, щоб берегти себе від ідолів. Учителю ж важливо пам’ятати про те, що він повинен зробити дитині щеплення від ідолів, щоб застрахувати її в майбутньому від цього.
Зроблю невеликий відступ. Деякі люди цікавляться, чому в Десять заповідей уходить заповідь про відповідальність дітей стосовно батьків — «шануй свого батька та матір» (як пише апостол Павло, це перша заповідь із обітницею), а відповідальність батьків стосовно дітей у Декалог не входить. Тому хтось може вважати це не таким важливим. Насправді ж ця відповідальність стоїть навіть вище від Десяти заповідей. Поясню свою думку. Коли Ісуса запитали, яка заповідь найбільша, Він указав на заповідь любити Бога й ближнього, але ми повинні розуміти, що це не сама заповідь, а посилання на неї. Тоді не було номерів розділів і віршів, тому треба було процитувати уривок, для того щоб указати на цей текст. Якщо ви пригадуєте всю ту історію, то знаєте, що книжник відразу погодився, тому що всі євреї знали, що ця заповідь найголовніша, її щосуботи читали в синагозі, ця заповідь стоїть вище від усього. Євреї вважали, що Десять заповідей — це доповнення, тлумачення, розшифрування цієї найголовнішої. А найголовніша заповідь звучить так: «Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш — Господь один! І люби Господа, Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю! І будуть ці слова, що Я сьогодні наказую, на серці твоїм. І пильно навчиш цього синів своїх…» Тобто виховання дітей у Слові Божім, у любові до Бога — це частина найголовнішої заповіді, яка стоїть навіть вище від Десяти заповідей. Стратегічне завдання сім’ї — виховання богоугодного потомства.
— Часто, особливо в релігійних колах, наш час називають «останнім». Чи є, на Вашу думку, об’єктивні підстави для такої позиції?
— Стосовно розмов про останній час, скажу так: наше завдання, знову ж таки, перебуваючи в Слові Божому, будь-які терміни й поняття використовувати в тому сенсі, яке вкладає в них Писання. А згідно з Писанням останні дні — це період між першим і другим приходом Ісуса Христа. Апостол Іван у своєму листі пише: «Діти, — остання година!» Це час, коли перемогу вже отримано, Вавилон уже впав, але Бог не знищує його, і ми, громадяни Небесного Єрусалима, продовжуємо жити на руїнах упалого Вавилона, щоб привести до спасіння громадян Вавилона. Ми — посланці від Імені Христа, ми — Його парламентарі, які закликають до примирення. І весь цей час називають останніми днями.
Нинішню ситуацію ми відчуваємо гостріше, ніж ситуацію минулу.
Цікаво, що Книгу Об’явлення Івана Богослова, яка власне присвячена подіям останніх днів, у кожному поколінні, у кожному столітті люди тлумачать, мовляв, погляньте, ну ось воно. Гоніння Діоклетіана — будь ласка, ось антихрист прийшов. У часи реформ Петра I його вважали антихристом. Після Чорнобильської катастрофи говорили, що ось упала зірка Полинь. Чому так? Тому що ця книга позачасова, знамення, які там описані, — позачасові. У кожному поколінні цього останнього часу ми бачимо виконання цих пророцтв, знамень. Коротко ідею Апокаліпсису можна передати так: усе погано, усе буде ще гірше, але ми вже перемогли. Це концепція останніх днів, коли Царство Боже вже є, але ще не в усій повноті. Тут варто зауважити, що Господь не бариться, а виявляє цим милість до світу, що гине, до неспасенних.
— Яку б тему Ви вибрали, якби Вас запросили прочитати одну лекцію для вчителів, для студентів і для школярів? Тобто яке повідомлення вважаєте найважливішим?
— Мабуть, найважливіша тема — це «Роль біблійного вчення про створення світу в формуванні християнського світогляду». Річ у тім, що головною світоглядною проблемою є не те, що діти не знають, або погано знають події з життя Ісуса Христа. Маємо приклади, коли діти, які напам’ять знали біблійні історії в недільній школі, виростають і ніколи не повертаються в церкву. Проблема в тому, що біблійні заняття, навіть проповіді, не завжди формують світогляд. Світогляд — це ті окуляри, через які ми бачимо світ. По суті, його можна звести до п’яти запитань: де я? (тобто яка природа реальності), хто я? (тобто сутність людини), звідки я взявся? навіщо я тут? що зі мною буде потім? Залежно від того, як ми відповідаємо на ці п’ять запитань, ми будемо відповідати на будь-які інші запитання в житті. Однак ці питання не рівнозначні, найважливіше — звідки я взявся? Тому що наше походження визначає і наше призначення, і нашу сутність. Якщо я походжу від мавпи, то чому я повинен слухати вчителя, який на цілий крок ближче до мавпи, ніж я. Якщо ми всі — випадкові процеси в Усесвіті, чому я повинен комусь підпорядковуватися? Але якщо я тут згідно з чиїмось задумом, мені потрібно цей задум знати. Саме тому найбільші зусилля в атеїстичній пропаганді були спрямовані на руйнування біблійного вчення про створення світу. Це найважливіший світоглядний елемент! Якщо ж християни йдуть на компроміс, погоджуючись, що історія про створення світу Богом є казкою, а головне — лише вірити в Ісуса Христа, то виникають запитання: «У якого Ісуса вони тоді вірять?» Якщо припустити, що смерть існувала до гріхопадіння, тоді від чого Ісус нас спас? Руйнуючи фундамент, ми неминуче підриваємо всю будівлю.
— У багатьох числах нашого часопису друкували Ваші апологетичні статті, рекомендували для прочитання книги, підручники. Над чим Ви зараз працюєте як учений, яку тему обмірковуєте, досліджуєте?
— Саме відходжу від одного великого проекту й починаю займатися іншим. Щойно ми надрукували книгу «Основи кроскультурного благовістя». Вважаю цю роботу важливою, тому що ми часто перетворюємо благовістя на переказ завчених формул. А, як писав апостол Павло, благовісник має бути співучасником Євангелії, а не просто переповідачем. І коли людина йде в іншу культуру, вона часто не чує вухами своїх слухачів, тобто до кінця не усвідомлює, що вони чують від неї. Яскравий приклад: на вулиці добрий пастор запрошує безпритульних: «Приходьте до нас у церкву. Ми благословимо вас черевиками». Для церковних людей цілком зрозуміла фраза, яка передбачала акт благодійності, а на вуличному жаргоні вона означала, що їх там поб’ють ногами. Звичайно, хлопчаки розбіглися, не прийнявши такого запрошення.
Зараз готую книгу «Біблійна основа науки», головна мета якої — руйнування міфів про те, що наука й віра завжди були ворогами, що церква завжди спалювала прогресивних учених. Це все від безграмотності. Насправді жодного вченого церква не спалила за наукові ідеї, до того ж прогресивні вчені й були церквою — інших учених просто не існувало. Усі батьки-засновники науки були віруючими й служили Богові.
Ми повинні розуміти, що наука —
це блудне дитя богослов’я, вона з’явилася на світ як результат богослов’я. Існувало багато розвинених цивілізацій, але науку в розумінні вивчення законів природи і їхнього опису за допомогою математичних формул жодна цивілізація не породила, хоча там були і математика, і астрономія. Тому що поза християнським богослов’ям немає поняття законів. Язичники вивчали властивості речовин, а поняття законів природи могло зародитися лише з уяви про Законодавця.
Також готуємо до друку 800-сторінковий коментар на перші 11 розділів Книги Буття з погляду біблеїстики, історії та науки.
— Які Ваші очікування від нової системи освіти? Якщо Бог продовжить життя, куди ми дійдемо через п’ять років?
— Я не знаю. Вважаю, що найкраще, що можна зробити з нинішньою системою освіти, — це її знищити, тому що вона була створена сталінським режимом. Її завдання —
промивання мізків. Освіта є обов’язковою, навіть для тих дітей, які абсолютно не хочуть учитися. Учителі за мізерну платню працюють лишень на ентузіазмі й любові до дітей, фактично вони — жертви системи. Але якщо зараз заявити про це, то опоненти відразу звинуватять, мовляв, то ви хочете, щоб мільйони людей залишилися без роботи? Система освіти — найконсервативніша частина нашого суспільства, і вона продовжує бути тоталітарною: єдина програма, єдині підручники, єдині екзамени, тоді як у всіх розвинених країнах не міністр освіти, а батьки своїми грошима голосують і за школи, і за навчальні програми. Кожна школа вирішує, що викладати, а буде чи ні така система, вирішують батьки, бо вони оплачують навчання своїх дітей. У нас же намагаються всіх загнати в єдину систему, і це позбавляє дитину індивідуальності, пригнічує особистість, не розвиває творчих здібностей, а переконує, що головна цінність — бути таким, як усі.
— Якими є місце і роль учителя-християнина в сучасній системі освіти?
— На мою думку, вчителі-християни в сучасній системі освіти перебувають у такому ж становищі, як перші християни в язичницькому світі, змушені вести напівпідпільну діяльність, підриваючи основи цієї системи, заохочуючи дітей думати, порівнювати, аналізувати.
Візьмемо, наприклад, учителя фізики. Він викладає факти з підручника, вони правильні, але ж їх потрібно розтлумачити, а от уже інтерпретація фактів залежить від світогляду. Зараз усі факти тлумачать із позиції атеїстичного еволюційного дарвіністського світогляду. Ці ж самі факти можна тлумачити інакше, з погляду біблійного світогляду. Щоб забезпечити свободу світогляду, до речі, гарантовану Конституцією України, у школах слід або викладати лише факти, але це не реально, або факти й різні підходи до їхнього тлумачення.
Загалом учителям потрібно бути «мудрими, як змії, і невинними, як голубки». Як працівники державної системи, вони завантажені настільки, що не вистачає ні сил, ні часу на будь-яку самодіяльність. І тут велика спокуса робити лише те, що від тебе вимагають, і не більше, адже в кожного ще сім’я є. До речі, в учителів-ентузіастів насамперед страждають їхні сім’ї. При всьому цьому слід пам’ятати, що ми, християни, є Тілом Христовим, і вчителі, як ми вже говорили, є передовим загоном цього тіла, оскільки вони впливають на майбутнє. Що це означає? У якій би ситуації ми не опинилися, що з нами не трапилося б, це не випадково, це Бог хоче бути присутнім там через нас. Такою є присутність і робота вчителів-християн у нинішній школі.
— Ваші побажання читачам «Слова вчителю».
— Бажаю читачам «Слова вчителю» продовжувати його читати, розмірковувати, писати і так впливати на теперішню систему. Ми можемо нарікати, а можемо щось робити, втілюючи хоча б на своєму місці Божий задум. Змінюючи хоча б одну дитину, ми змінюємо суспільство, тому ніколи не засмучуватися, не падати духом, не опускати рук, а продовжувати робити свою справу.
Розмовляла Олена Ніньовська