Духовне виховання і сучасна освіта…Чи потрібне воно Україні, чи є запит суспільства на те, щоб освітні заклади впроваджували духовне виховання в навчальний процес? Чи в дошкільних закладах не є зайвим духовне виховання, чи достатньо тільки морального?..
На жаль, сьогодні український народ із болем усвідомлює, що в нашій стражденній країні відбуваються не найкращі процеси:
— війна, яка забирає життя цвіту української нації, особливо життя тих, хто ще на Майдані показав вищий рівень самосвідомості і самопожертви;
— корупція, яка, ніби жорна старої радянської системи, перемелює молоді чисті душі;
— безробіття, яке змушує людей важко працювати за кордоном, незважаючи на рівень інтелектуальних здібностей;
— насильство у сім’ї і булінг в освітніх закладах, який рясно плекає наше телебачення через агресію в ЗМІ та асоціальні мультфільми чи фільми;
— призупинення посеред навчального року дії програми «Основи сім’ї» з 1 січня 2020 року;
— нав’язування українському суспільству з тисячолітньою християнською історією так званої «гендерної рівності», виховання не хлопчика, не дівчинки, а «воно», яке в 14 років, коли настає підліткова криза й діти перетворюються в бунтівників, матиме право вибирати, хто воно: хлопчик чи дівчинка;
— одностатеві шлюби, дозволені на державному рівні деяких країн й інші вияви гендерної «толерантності», утім Біблія стверджує, що одностатеві відносини — це один із проявів содомського гріха, який кличе помсту з неба і є смертним гріхом, прирівняним до скотолозтва…
Чи всі закони, новітні цінності та узаконену аморальність, що є в Європейському Союзі, потрібно копіювати? «І чужого навчайтеся, й свого не цурайтеся» — вчив нас великий Тарас. Матеріалізований і глобалізований світ, де головне — гроші, успіх і розваги, не є притаманний українській широкій душі. Хоча, дороги гріха ширші й ними йти легше, як тернистими вузькими християн-практиків. Та чи добре це для нас і для майбутнього нашої держави? Адже в європейських країнах також є дуже великі проблеми з наркоманією, депресивними станами та самогубствами. Чи не брак духовності призвів до такого становища?
Як ми бачимо, суспільні моральні норми є різні і мають властивість змінюватися. Незмінними за ці тисячоліття залишилися тільки Заповіді Божі, які і є тією правдивою моральною основою людського буття. Якщо дитині прищепити духовні цінності ще в дошкільному дитинстві, а це передбачено Базовим Компонентом дошкільної освіти і, відтак, відображено чинними програмами, які рекомендуються для використання МОН України в закладах дошкільної освіти, принаймні, до сьогодні, — майбутнє нашої держави буде в надійних руках.
Щиро тішуся, що в Україні та за її межами є багато фахівців-дошкільників, науковців, небайдужих педагогів, які переймаються цією проблемою. 2020 рік оголошено роком Біблії. Мудрість, закладена на її сторінках, допоможе здолати той непростий шлях самоідентифікації, самоствердження, на якому стоїть наше суспільство. Допоможе зрозуміти, що те, що будувалося тисячоліттями, не маємо права перекреслювати через власні амбіції та примхи. І нехай нам, українському народу, сотні років прищеплювали «синдром меншовартості», що ми ніхто і звуть нас ніяк, ми чітко знаємо, що саме український народ є спадкоємцем Святої Русі, бо ще навіть до 1923 року нас називали «руськими», а мову українську «руською». Тому маємо гідно поводитися і виховувати наших дітей так, щоб не соромно було перед предками та нащадками.
Гуцульщина, перлина України, багата не тільки мистецьки, але й духовно. На теренах нашого краю народжуються і працюють непересічні особистості, які творять вчення й літературу світового рівня. Відомий усім Патріарх Володимир (Романюк) народився в с. Хімчин. В с. Рожнів народився і в м. Кути працював Остап Селянський, Герой Дрездена, особистий лікар митрополита Андрея Шептицького. Андрей Шептицький неодноразово приїздив на Гуцульщину до Селянських. Відомий лист-звернення до гуцулів «Мої любі гуцули!». Дочка О. Селянського Віра Вовк — похресниця митрополита, письменниця, поетка, перекладачка, нині живе в Бразилії. Її твір «Тотем скельних соколів» про Гуцульщину здобув Національну премію ім. Т. Г. Шевченка.
Вірменський священник Манугевич (колись м. Кути було одним із найбільших відпустових місць для вірмен, церква Святого Антонія), який має звання «Праведник народів світу». Також в Кутах похований один з єпископів Вірменської католицької церкви, до крипти якого 1998 року приїздив Каталікос із Бейрута.
Вчення хасидизму також бере початок із Гуцульщини, адже цадик Тов Шев, як його називали в народі, був зятем кутського рабина. Він проводив у медитаціях на Сокільському (с. Тюдів) більшість свого часу, де й зародився хасидизм. Уже потім цей рух розповсюдив його учень. Тепер багато хасидів їдуть до місць поховань своїх цадиків (святих) у Меджибож’ї та Умані.
Гуцульщина — це місце духовної сили, яку черпають різні люди, різні народи. Недарма в роки нинішньої війни на Сході України зі с. Старі Кути бере початок найдовша в Європі міжконфесійна Хресна Дорога «Старі Кути — Бахмут», протяжністю понад 600 км. Усі хрести з карпатського дуба, усі зібрані кошти — це кошти волонтерів і небайдужих до долі України людей.
Не випадково на Гуцульщину привела доля і графиню італійсько-іспанського вельможого роду, наближену до королівської родини, Марію-Терезу Мастай де Феретті. Її син, греко-католицький священник, Іван Стрільбицький, провадив священничу діяльність на парафії с. Текуча. Десь на Гуцульщині, можливо, ще живуть предки цієї родини. І все було б просто, але одна деталь: графиня була рідною сестрою Папи Римського Пія IX… У 2010 році на Косівщину завітав принц Бурбонський із членами королівської родини, які намагалися віднайти могилу Марії-Терези.
За радянської влади все настільки знищувалося та приховувалося, що мало хто тепер знає про такі цікаві факти. Тому завдання освітян — нести світло, світло знань про рідний край, про правдиву історію нашої держави, про її відомих людей, а найперше, про духовні надбання свого народу.
Над духовно-патріотичним розвитком учасників освітнього процесу працює і наш ЗДО «Покутянка», який розташований у мальовничих Кутах у передгір’ї Карпат. Щира вдячність нашим гостям із м. Южне Одеської області, педагогам ДНЗ «Казка», які відгукнулися на запрошення і завітали до нашого закладу поділитися 20‑річним досвідом роботи з духовно-морального виховання. Це Віра Євгенівна Сучок, завідувачка ДНЗ «Казка», відмінник освіти України, магістр викладання християнської етики, член Громадської ради з питань співпраці з церквами та релігійними організаціями при МОН України, укладач навчально-методичного посібника «Духовно-моральне виховання дітей дошкільного віку», схваленого МОН України, та Олена Миколаївна Біда, вихователь зі званням «методист» із цього закладу.
За сприяння відділу освіти Косівської РДА на базі ЗДО «Покутянка» проведено методичне об’єднання керівників дошкільних закладів району. Відбулася презентація позаконфесійної Програми з духовно-морального виховання дітей дошкільного віку на християнських цінностях, рекомендованої МОН України № 1/11‑19157 від 29.12.2015 року. До учасників із привітальним словом звернулася методист відділу освіти Сенчук Лариса Ярославівна, голова комісії з освіти при виконавчому комітеті Кутської селищної ради Андрейчук Любов Михайлівна, представник від Кутського ліцею Шевчук Лілія Орестівна. Гості з м. Южне поділилися і досвідом використання фланелеграфа для візуалізації біблійних історій: створення світу, Заповіді Божі та ін. Педагоги мали змогу не тільки почерпнути багато корисної інформації, а й одержали в подарунок якісну і за змістом, і за форматом Програму в подарунок від ВБФ «Східноєвропейська гуманітарна місія» та розмалюйки з християнської етики для дошкільнят з елементами антистрес (автор — Тетяна Оборіна). Вихованці та працівники закладу ознайомили присутніх із традиціями святкування Різдва в нашому краї та місцевим гуцульським колоритом.
Також Віра Євгенівна Сучок і Олена Миколаївна Біда разом із педагогами закладу були учасниками семінару-практикуму з духовного виховання «Розколяди». Провели цікавий майстер-клас із виготовлення ангеликів, навчили малюків декількох духовних музичних вправ. Зустрілися і з вихованцями станиці Кути «Пласту» — Національної скаутської організації України, з якими ЗДО «Покутянка» тісно співпрацює.
Загалом дні, проведені з нашими гостями, були цікавими й насиченими, вони дадуть новий поштовх для духовного розвитку і дорослих, і малих. Згідно з рішенням педради на тему «Духовно-патріотичне виховання особистості дитини з дошкільного віку», крім традиційного в нашому закладі «Дня маленького українця», тепер щотижнево буде проводитися і «День духовності».
Завершу словами великого педагога Костянтина Ушинського:
«Природа своїми таємничими буквами записує в тілі людини всю історію її безсмертної душі, і цей дивний літопис природи передається з покоління в покоління, від батьків до дітей, внукам і правнукам». Тому наше завдання, як повноправних громадян рідної держави України, як нащадків Святої Русі, не загубити той вогонь Божої любові серед буденності й життєвої суєти, передати його кожній дитячій душі, бо створені ми не тільки за образом Божим, але й за Його подобою!
Любов Бринська,
директор Кутського ЗДО «Покутянка»
