17 вересня 2017 р. в Києві, на Хрещатику — у самому серці нашої країни — відбулося Перше Всеукраїнське Свято Подяки Богові.
Біблійна історія свята бере початок ще зі Старого Завіту, коли Бог дав повеління Своєму народу:
«Стережися, коли ти будеш їсти й наситишся, і добрі доми будуватимеш, а худоба твоя велика та худоба твоя мала розмножиться, і срібла та золота розмножаться тобі,..щоб не забув ти Господа, Бога свого,.. щоб ти не сказав у серці своїм: «Сила моя та міць моєї руки здобули мені цей добробут» (Повт. Зак. 8:11-17).
Це застереження Бог дав ізраїльському народові, коли вивів його з єгипетського рабства. Саме тоді, аби пам’ятали Господа та Його благословення, Він повелів святкувати День подяки.
«Будеш дотримувати свята жнив первоплоду праці твоєї, що сієш на полі. І свята збирання при закінченні року, коли ти збираєш з поля працю свою… Початки первоплоду твоєї землі принесеш до дому Господа, Бога твого» (Вих. 23:16-19).
Це був приклад для інших народів. Минуло понад 3500 років, але Бог — той самий: робить для нас добро й очікує натомість щирої віри та вдячності.
Вдячна людина притягує до себе. Так само Богові приємний той, хто вдячний і покладається на Нього. Розуміння цього відчиняє двері для Божого благословення.
Українці, як і інші народи, мають давні традиції святкування збору врожаю. Але чи багато людей дякують за нього саме Богові?
Хорошим прикладом для нас можуть бути інші народи, які добрі традиції утвердили як всенародне державне свято. Наприклад, 31 січня 1957 р. парламент Канади проголосив: «Загальний День подяки Всемогутньому Богові за щедрий врожай, яким благословенна Канада, святкувати в другий понеділок жовтня». Цей народ прийняв свідоме рішення дякувати Всемогутньому Богові!
В Україні концепція проведення Дня подяки Богові на загальнонаціональному рівні була представлена на зустрічі Всеукраїнської Ради Церков із Президентом України 3 березня 2006 року. Але ця ініціатива ще не має офіційного визнання.
Цьогорічне Свято подяки відбулося за таким порядком: ранкове богослужіння; протягом дня фестиваль соціальних проектів, розіграш подарунків, розваги та конкурси для всієї родини, вуличний кінотеатр; увечері виступ мотиваційного спікера Ніка Вуйчича та масштабний концерт за участі відомих виконавців.
Щоб краще передати дух свята — поділюся деякими особистими спостереженнями.
Перш за все — організація доїзду всіх охочих узяти участь у Дні подяки з усіх куточків України, зокрема із окупованих «ДНР» і «ЛНР». Наприклад, невелика молода церква «Примирення» з м. Рівне замовила автобус на 26 місць. Кожен дорослий пожертвував на проїзд і харчування по 300 грн., а підлітки — по 150 грн. Рано-вранці, о 4.00, делегація виїхала з Рівного в напрямку Києва, і дорогою ми бачили, як у тому ж напрямку їхало багато автобусів із делегаціями інших церков з усіх областей Західної України. Зупиняючись на стоянках біля АЗС, ми мали можливість спілкуватись і радіти гарній погоді, якою Бог нас поблагословив у цей ранок, і такому потужному руху християн на Свято подяки до Києва.
Прибувши в столицю близько 9.00, ми побачили центр міста, переповнений людьми. На сцені урочисто грав оркестр. Рівно о 10.00 святкове богослужіння розпочалось.
У святі взяли участь священнослужителі — представники різних євангельських церков України. Звучала проповідь Божого Слова, молитви. Служіння супроводжувалося виступом зведеного хору, оркестру, співочих гуртів. На завершення на сцену вийшли представники всіх церков, які були задіяні у Святі подяки, і урочисто, перед усім народом, здійнявши руки догори, молилися Богові, дякуючи Йому і за хліб насущний — рясний врожай, яким Бог поблагословив Україну, і за хліб духовний — Боже Слово, за владу і уряд у нашій країні, за мир і припинення війни, за любов Божу, явлену в Ісусі Христі, і спасіння, подароване нам Господом.
Уже пізніше, побачивши фото в соцмережах, я зрозумів, наскільки багато людей — до 150 тисяч за деякими підрахунками — узяли участь у цьому ранковому служінні. Після нього — представлення соціальних проектів: на Хрещатику — від міської адміністрації до Майдану Незалежності. Добре запам’ятались експозиції Українського Біблійного Товариства, служіння «Подорож по Біблії», намет і святкові столики для сімейних пар — тут можна було взяти участь у конкурсі й отримати приз, кілька різних спортивних майданчиків для дітей — флорбол, крокет; розваги для дорослих — благодійне підтягування (збір коштів для хворих), перетягування джипу на швидкість — для чоловіків, фітнес — для жінок.
У різних місцях цього загального дійства стояли намети, де кожен охочий мав можливість отримати Євангеліє, про яке апостол Павло сказав: «Це сила Божа на спасіння кожному, хто вірує…» Багато дорослих, молоді та підлітків скористались цією нагодою. В одному з наметів можна було сфотографуватись із великою гарною Біблією, кожний розділ якої надрукований іншою мовою світу. Для своїх синів і донечок можна було придбати дуже гарні ілюстровані Дитячі Біблії.
Також було представлено роботу християнських медичних центрів, служінь для дітей-сиріт, військових капеланів. І тут і там пригощали цукерками, спраглим пропонували склянку води (мінеральної або солодкої), учасники конкурсів і змагань отримували призи й подарунки. Весь Хрещатик був переповнений позитивними емоціями, — і це було чудово для всіх разом і для кожного зокрема. Друга частина програми, як і перша, вдалась на славу Богові!
Вечірня програма розпочалася концертом (перші місця перед сценою було відведено людям з особливими потребами) і виступом промовців з України і США. Серед них двоє всесвітньо відомі: Йосип Бондаренко — в’язень радянських тюрем, переслідуваний тоталітарним режимом за віру в Бога й активну громадянську позицію, і Нік Вуйчич — християнський проповідник, людина-легенда, який народився без рук і без ніг, але незважаючи на це, через свою віру в Бога й бажання служити іншим, став одним із найвідоміших людей нашої планети.
Одними з перших слів Ніка Вуйчича були: «Слава Богові!» Потім він на власному прикладі розповів, як важливо кожному з нас мати живу віру в Бога. «Будуть конфлікти, образи, приниження і бажання втекти від усього цього. І все ж Бог навчає нас прощати і жити надією на те, що любов до ближнього переможе всі перепони». Нік повірив Богові й довірився Йому. Це змінило все його життя. Тепер він має багато зустрічей по цілому світу (67 країн, 2000 авіаперельотів). У Ніка та його дружини двоє синів, а невдовзі має народитися двійня — дівчатка.
Свято подяки завершилось ще однією спільною молитвою. Це була одночасно і молитва подяки Богові, і молитва благословення України й українців.
До Рівного ми повернулися близько другої години ночі. Майже доба нашого життя була присвячена цьому надзвичайному Першому Всеукраїнському Святу подяки, за що ми щиро вдячні Богові!
Аркадій Сльоза