Хто подібний Тобі серед богів, о Господи?
Хто подібний Тобі, Препрославлений святістю?
Ти в славі грізний, Чудотворче!
Вих. 15:11
Професор Сейсмо зручно вмостився у своєму кріслі-гойдалці біля каміна й дивився на м’який відблиск мерехтливого полум’я. Поряд, біля його ніг, розмістилися внуки: дев’ятирічний Рік, шестирічний Джошуа й трирічна крихітка Келсі. Діти не зводили очей з дідуся, доки він неквапливо вів свою розповідь. Задовольнити їхню допитливість було непросто.
Професор Сейсмо. Меркурій — найближча до Сонця планета. Проте на Венері, яка розташована далі від Меркурія, набагато спекотніше. Венера — найгарячіша планета Сонячної системи!
Рік. А яка там температура?
Професор. 460 градусів!
Рік. Ого-го! А чому на Венері спекотніше, ніж на Меркурії?
Професор. Ісус створив навколо Венери щільний атмосферний покрив. А на Меркурії повітря немає.
Джош. Через це планета Венера така підсмажена?
Професор. Саме підсмажена! Саме через спеку я не зміг довго перебувати на цих планетах; утім, мені вистачило часу, щоб помітити дещо цікаве.
Рік. Що?
Професор. За розміром Венера майже така сама, як Земля, а Меркурій значно менший. Венера вся вкрита активними вулканами. Тому значна частина її поверхні — застигла лава. На Венері сонце встає не на сході, а на заході, а небо затягнене хмарами із сірчаної кислоти. Її атмосфера важить так багато, що на поверхні Венери я відчував такий тиск, як на кілометровій глибині в земному океані. Направду, жити на Венері було б нелегко!
Джош. А як ти дістався до Венери й Меркурія, дідусю?
Професор. Я збудував космічний корабель, а бабуся допомогла мені пошити спеціальний скафандр для дослідження поверхні планет.
Джош. А де ти ще гостював, дідусю?
Професор. Майже на всіх планетах, які створив Ісус. А їх — вісім. Наступну зупинку я зробив на Марсі.
Рік. А марсіан ти бачив?
Професор. Ні, онучку, адже марсіан не існує, Ісус не поселив на Марсі ні людей, ні рослин, ні тварин. Марс, звичайно, мальовнича місцина. Але там, як у пустелі, абсолютно нікого немає. Як на Венері й на Меркурії, там лише гори й долини, вулкани й кратери. За розміром Марс як пів Землі, а рік там удвічі довший від нашого.
Рік. А чому Марс рудий?
Професор. Через те, що він іржавіє.
Діти дружно засміялися.
Професор. Я не жартую! Майже чверть цієї планети складається із заліза, і воно іржавіє. Червоний іржавий пил здіймається в повітря, і тому небо на Марсі яскраво-рожеве.
Келсі. Ой, я хочу туди, хочу туди!
Професор. Колись давно на Марсі, можливо, була вода, тому що вся поверхня планети вкрита висохлими річищами.
Джош. Дідусю, а ти там купався?
Професор. Та ні, Джоше, зараз там немає ніяких озер. Та й навряд чи я насмілився б зняти свій скафандр.
Рік. Чому?
Професор. Повітря на Марсі отруйне, як і на Венері. Без спеціального одягу й захисного шолома я просто загинув би.
Джош. Ой, дідусю!
Професор. Однак Марс мені дуже сподобався. Знаєте, саме на Марсі розташований найбільший у Сонячній системі вулкан. Він утричі більший, ніж гора Еверест!
Рік. А там так само спекотно, як на Венері й Меркурії?
Професор. У середині літа на Марсі може бути 80 градусів, але це дуже рідко. Зазвичай там дуже, дуже холодно.
Келсі. А куди ти полетів далі, дідусю?
Професор. На Юпітер, найбільшу планету в Сонячній системі.
Джош. Юп-пітер? А чому в нього таке кумедне ім’я?
Професор. Давним-давно люди називали планети іменами «богів», яких самі понавигадували, щоб поклонятися їм. Мені дуже сумно про це згадувати.
Рік. Дідусю, але чому?
Професор. Тому що Господь створив усі планети, а деякі люди зовсім не вірять у Його велич.
Рік. Дідусю, а Юпітер дуже далеко?
Професор. Так, мільйони кілометрів від Землі!
Джош. Дідусю Сейсмо, а що таке «мільйон»?
Професор Сейсмо злегка зніяковів. Як же йому пояснити дітям, що таке мільйон?
Професор. Мільйон секунд — це одинадцять з половиною днів.
Діти. Ух ти! Нічого собі!
У цей момент дідусь міг спокійно сказати, що відкритий космос зроблений із шоколаду, і вони йому повірили б! Діти дуже довірливі!
Професор. Як я вже говорив, Юпітер — найбільша з планет. Він такий величезний, що якби Ісус зробив його порожнім, усередині в ньому могла б поміститися тисяча таких планет, як наша Земля.
Джош. А де Ісус візьме так багато таких планет?
Професор. Ну, насправді Земля лише одна, але якби Ісус захотів, Він би створив ще багато таких планет. А знаєте, куди я відправився після Юпітера?
Келсі. Попив молочка і пішов спати.
Професор усміхнувся.
Професор. Ні, сонечко, я полетів на Сатурн. Знаєте, який він на вигляд?
Джош. Це такий із колесиком навколо живота?
Професор. Правильно, тільки це «колесико» називається «кільце». До речі, у Юпітера, Урана й Нептуна теж є кільця, але їх важко помітити — вони майже непомітні. Кільця Сатурна шириною в тисячі кілометрів, а товщина їх всього трішки більше від кілометра, тому здалеку вони видаються зовсім плоскими. Важко повірити, що кільце складається з уламків льоду. Уявіть собі мільярди кубиків льоду, що обертаються навколо Сатурна!
Келсі. Господь дістає їх із холодильника, так?
Професор Сейсмо навіть не відразу додумався, що відповісти.
Рік. А чому Господь зробив їх, дідусю?
Професор. Гадаю, щоб ще раз показати Свою красу й велич. Якщо уважно придивитися до Сатурна та Юпітера, можна побачити багато смуг, які називають поясами й зонами. За цими смугами їх можна розрізнити — як зебру, її ж теж розпізнають за смугами.
Відтак я полетів на Уран. Ісус зробив його подібним на дзиґу, що лежить на боці.
Джош. Як це, дідусю?
Професор. Усі планети Сонячної системи крутяться як дзиґи, одні швидше, інші — повільніше. Час одного оберту Землі навколо своєї осі ми ділимо на 24 години. Отже, доба на Землі триває 24 години. Юпітер і Сатурн обертаються набагато швидше: їхня доба триває всього близько 10 годин. А доба на Венері — це наші три місяці!
Рік. Угу, можна вранці довше повалятися в ліжку, правда, дідусю?
Діти захіхікали, а професор Сейсмо ніяково всміхнувся.
Професор. Ну, іноді можна собі дозволити… Уран, як і інші планети, теж обертається навколо своєї осі, але робить це, лежачи на боці.
Келсі. Він, мабуть, притомився, бідненький!
Професор. Можливо. Після візиту на Уран я зазирнув на Нептун. Він розташований за чотири з половиною мільярди кілометрів від Землі. Моя радіограма йшла до бабусі аж чотири години!
Джош. А що ти бачив, коли висадився на Нептун?
Професор. Я не зміг цього зробити. Власне, на Уран, Сатурн і Юпітер я теж не висаджувався.
Діти були розчаровані.
Діти. Чому?..
Професор. Ці чотири планети — особливий випадок. Ісус зробив їх із газу.
Джош. З газованої води?!.
Професор. Ні, це газ, як те повітря, яким ви дихаєте. Різниця лише в тому, що на цих планетах найбільше водню й гелію.
Рік. Я знаю, знаю, що таке гелій — ним наповнюють повітряні кульки!
Професор. Розумнику! А знаєте, що Сатурн складається з такої кількості газу, що якби Ісус поклав його в гігантську ванну, то Сатурн плавав би на поверхні й не тонув!
Рік. Ого!
Професор. Скажу більше, на Нептуні дмуть страшенні повітряні вихори! Я зустрів ураган, який мчав зі швидкістю майже дві тисячі кілометрів за секунду!
Джош. А ти там змія запускав?
Професор. Ні, сонечко, у мене його з собою не було. Але, доки був у космосі, я дослідив кілька дуже цікавих місяців.
Джош. Яких?
Професор. Вивчаючи Юпітер, я зробив коротку зупинку на одному з його найбільших супутників-місяців, Іо. Це, скажу вам, дивне, але дуже гарне місце. На Іо багато вулканів, і Ісус розфарбував усю поверхню цієї планети яскраво-оранжевою і чорною лавою. Поєднання дивне, але таке, що вражає. Там я взяв зразки повітря. І що ж — повітря там пахне тухлими яйцями.
Келсі. Фу!!! Це ти нерозумно зробив, дідусю!
Джош. А що, яйця зіпсувалися, бо в Ісуса зламався холодильник?
Професор. Просто на Іо через велику кількість вулканів дуже багато сірки. Це сірка пахне тухлим.
Рік. А скільки в Юпітера супутників?
Професор. Шістнадцять! У Сатурна їх вісімнадцять, в Урана — п’ятнадцять, а в Нептуна — дев’ять.
Діти. Ого-го!!!
Професор. Я пролітав біля найбільшого супутника Сатурна, який називається Титан. Він оточений оранжевим повітрям, і тому схожий на велетенський мандарин. Ще я був на супутнику Нептуна — Тритоні.
Джош. Ти ж щойно сказав, що Тритонна — місяць Сатурна?
Професор. Ні, онучку, ти просто переплутав назви. У Сатурна супутник — Титан, а в Нептуна — Тритон.
Діти зовсім заплутались.
Професор. Спробуйте запам’ятати так: стародавні греки називали морського бога Нептун, а тварина тритон живе у воді.
Джош. А Тритонна тобі сподобалася?
Професор. Супутник Нептуна? Він називається не Тритонна, а Т‑р‑и‑т‑о‑н. Він дуже гарний, але там жахливий холод — найхолодніше місце в Сонячній системі. Температура повітря на Тритоні –235⁰ С.
Джош. У-у, ти там, мабуть, у сніжки награвся, так?
Професор. Ні, там немає снігу, принаймні, того снігу, до якого ми звикли на Землі. Точніше, сніг там все‑таки є, але це не замерзла вода, як на Землі, а замерзлі гази — азот і метан.
Діти мовчали. Було зрозуміло, що їм нічого не зрозуміло. Професор відкашлявся.
Професор. Ну… взагалі‑то це дуже гарне місце. З космосу Тритон здається рожевим!
Келсі. Ой, хочу туди, хочу туди!
Професор. І там дуже багато гейзерів.
Джош. А я бачив гейзери в… Єллоустонському парку!
Професор. Так, у Єллоустоні, у національному парку теж є гейзери, але вони вивергають гарячу воду. А на Тритоні гейзери рідкого азоту — бр-р, страшна холоднеча!
Келсі. Ой, не хочу туди, не хочу!
<…>
Джош. Дідусю, а правда, вдома — найкраще?
Професор. Краще від дому немає нічого! Ця подорож показала мені, яка чудова наша планета, і як чудово тут жити. Ніде немає таких прекрасних річок, такого голубого неба, зеленої трави, тварин!
Рік. А можуть люди жити на інших планетах?
Професор. Якщо у вас немає скафандра — ви зможете прожити там лише кілька секунд. Адже пригадайте: на Меркурії і Венері надто спекотно, і там просто підсмажимося. На Марсі й Венері — отруйна атмосфера. Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун так далеко від Сонця, що там страшенно холодно. До того ж там немає твердої поверхні, щоб на неї приземлитися. Та навіть якби ми й знайшли шматок твердого ґрунту, нас би просто розчавило — там надто великий атмосферний тиск.
Рік. А навіщо Ісус створив такі планети, на яких люди не можуть жити?
Професор. Очевидно, для того щоб ми зрозуміли: нам найкраще залишатися на своїй планеті, на Землі, і вчитися любити одне одного. А ще, мені здається, це дуже цікаво — створювати такі гарні світи! Та головне — усі ці світи відображають славу Ісуса. Він Сам створив їх у Своїй святості.
Джош. А що таке «святість»?
Рік. Я знаю, знаю! Це коли мама говорить, що я хороший хлопчик.
Професор. Ти недалекий від істини, онучку! «Святий» — говорять про Бога. Якщо говорити просто про якусь людину, то це якраз і буде «хороший», а не «поганий».
Рік. А хто святий навпаки?
Професор. Це якраз і будемо ми, адже так часто ми не слухаємося Господа й грішимо. Ви ж часто робите те, що вам забороняють тато і мама, чи не так?
Діти ніяково кивають.
Професор. Ось що означає не бути святим, бути святим «навпаки», як ти сказав. Бог святий, тому що Він — Бог, тому що Він — досконалий. Його ангели святі, тому що вони слухняні Йому, тому що вони звеличують Його славу. Господь дуже відрізняється від нас, дуже! Але Бог хоче, щоб ми були як Він, і саме тому Він в Ісусі умер на хресті. Якби не Ісус, ми ніколи не змогли б бути разом із Богом, стати Його друзями. Якби ми насмілилися своїми силами наблизитися до Нього, Він би спопелив нас Своєю святістю. Краще нам було б опинитися на Меркурії без скафандра! Ми самі, своїми силами, ніколи не змогли б стати ближчими до Господа.
Джош. Але це так сумно!
Професор. Не треба сумувати, хлопчику! Якщо ти віриш в Ісуса, Він може стати тим самим «скафандром», який урятує тебе, і ти зможеш побачити Його Отця.
Рік. Скафандром? Як же Ісус може бути нашим скафандром?
Професор Сейсмо бере Біблію зі столика поряд із кріслом і розгортає її.
Професор. Ось послухайте, що говорить пророк Ісая:
«Я радісно буду втішатися Господом, нехай звеселиться душа моя Богом моїм, бо Він зодягнув мене в шату спасіння, і в одежу праведности мене вбрав…» (Іс. 61:10)
Що таке ризи ви знаєте?
Рік. Це такий одяг.
Професор. Правильно. Так Хто ж наш одяг спасіння?
Рік. Ісус?
Професор. Абсолютно правильно! Як астронавтові необхідний спеціальний одяг, щоб захиститися від космосу, так і ми не можемо без захисту з’явитися перед обличчям нашого Господа, Творця нашого Всесвіту. Ніхто з нас не досконалий настільки, щоб жити з Господом вічно. Як неможливо відправитися на Венеру чи Меркурій без захисного костюма, так неможливо й без особливого захисту стати перед пречистим Господом. Ісус зодягнув нас у Свою праведність, захистивши нас від гріха. Лише так ми можемо стати святими, як і Його Отець.
Джош. А коли в мене курточка стає брудною, то мама мене переодягає!
Професор. Так, мій хороший. Але коли ви будете на небесах, і Ісус буде вашим одягом спасіння, ви вже ніколи не станете «брудними»!
О, я бачу, що бабуся несе нам молоко з печивом! Хто зі мною?
І професор швиденько підвівся зі свого зручного крісла.
Яке прекрасне й величне те, що пропонує нам Ісус. Будь-які речі, навіть печиво, у порівнянні з цим — ніщо. Ісус умер на хресті, щоб викупити наші гріхи. Лише Він може дати нам можливість вічно жити з Господом Богом у Його святості. Для цього треба віддати себе в Його руки. Будь ласка, не баріться, зробіть це! Ви можете помолитися так:
Милостивий Боже, я зрозумів, що грішив, живучи своїм життям і відкидаючи Тебе. Пробач мені через Сина Твого, Ісуса Христа, через Його смерть на хресті. Ісусе, увійди в моє серце і стань моїм Царем і Богом. Господи, дай мені вічне життя, прошу Тебе. Покажи, як мені жити. Молюся в Ім’я Господа Ісуса Христа. Амінь.
«Бо так промовляє Високий і Піднесений, повіки Жувущий, і Святий Його Ймення: Пробуваю Я на Височині та в святині, і з зламаним та з упокореним, щоб оживляти духа скромних, і щоб оживляти серця згноблених!» (Іс. 57:15).
Рік Дестрі, доктор медицини
Дестри, Р. Тела небесные [Електронний ресурс]// Творец. № 23. Електрон. журн. Режим доступу: https://scienceandapologetics.com/books/pdf/tv23.pdf. Дата перегляду: 21.01.2021.
