Нерідко мій розум відчуває на собі невиразний тиск часу. Ні, йдеться не про спізнення, куди б то не було. Про інше. Наприклад, несподівано, під час «скролінгу» (гортання новин на стінах соцмереж) у Фейсбуці спадає на думку: о, минуло вже 10 хвилин. Пізніше: овва, уже за 30 хвилин північ. І так важко зізнатися собі, що половину твого вечора з’їла ця величезна махина — Інтернет.
Але чи так було насправді? Скоріше, я «поїдав» Інтернет.
Чи було це потрібно? Навряд. Хоча можу сказати: цікаво, пізнавально, захопливо…
На жаль, багато таких коротких і невтримних, як пара, годин життя даремно випаровуються під час такого собі скролінгу непотрібних думок, почуттів, слів, жартів, справ…
Важко уявити, що раніше дні були лукавіші від тих, які є сьогодні (Еф. 5:17).
Можливо, ви рідко, дуже цілеспрямовано й украй доцільно відвідуєте глобальну мережу. Та все ж, у чому кожен із нас убачає даремну трату часу? За якими критеріями ми позитивно чи негативно оцінюємо проведений нами час? Нещодавно 74-літній чоловік скаржився, що 40 з гаком літ трудового стажу сьогодні відгукнулися лише пенсією в 1200 грн. «Чи було воно того варте?» — зітхав він.
Подібні запитання змушують задуматися: куди летить мій час? І що врешті з того буде? І коли те «врешті» для мене настане? Вони змушують приймати рішення!
Батько каже, що те, чого навчишся до 30 років, в основному, збережеться до кінця (гм, а коли кінець?), після 30 вчитися набагато важче й менш ефективно.
Уявіть, що ви збираєтесь у довгостроковий похід гірськими вершинами, днів на 40-50. На підготовку вам дається 30 днів. Вам доведеться не просто встановити намети й чекати, коли сплине час. Доведеться це робити неодноразово, потрібна серйозна фізична, емоційно-вольова підготовка. На шляху можуть виникнути непередбачені ситуації. Навіть фатальні! Ніхто не знає, чи протримається в екстремальних умовах і 20 днів. Ми не впевнені навіть, що переступимо хоча би поріг підготовки. Як кажуть: старі мусять вмерти, а молоді можуть… Отож, чим кожен із нас оснаститься до 30 років? Які здібності набуде? Які навички розвине? У якій сфері стане майстром? А чого навчиться посередньо? А найголовніше: щасливим володарем якого характеру буде?
З іншого боку, не менш важливе питання: наскільки потрібно бути сконцентрованим на експлуатації часу? Наскільки добре й правильно займатися якимись справами на противагу стосункам із людьми?
Один знайомий, жартуючи, сказав: «Уявляєш, провчитися п’ять, а то й більше років у хорошій семінарії, поїхати в якесь недосягнуте Євангелією плем’я й бути там убитим на другий день?»
Чи не були даремними всі докладені зусилля? Чи не краще було б просто отримувати задоволення від перегляду фільмів чи улюбленої комп’ютерної гри? Навіщо витрачати не те що години, а роки на навчання музиці, заняття спортом? Можливо, комусь це приносить дохід, але що буде в кінці цього «харчового ланцюжка»? Заробив, з’їв, заробив, відпочив, заробив, купив собі телефон, заробив, прогодував сім’ю, заробив, побудувався, заробив, придбав авто, заробив… Усе одно колись на місці цих трьох крапок стане слово «помер». І навіть якщо на землі залишаться наші діти, що це змінить?
Роздумуючи таким чином, можна впасти в одну з крайнощів: депресію (повільно вбивчу печаль), бо в жодній справі немає кінцевого сенсу, якогось вічного щастя, або ейфорію (повільно або швидко вбивчу «радість»), бо будь-який допінг позитивного настрою все одно не зробить нас вічними на землі.
Але можна продовжувати шукати правильну відповідь. І вона є!
Для мене цією відповіддю став один вірш із Писання. Навіть не цілий вірш, а всього кілька слів: «Хіба ж Він не тесля?» Вражає! Він народився в хліву й був покладений в ясла. Його батьки змушені були втікати до Єгипту, щоб спасти Його від смерті. З батьками Він повернувся з «Америки свого часу» (Єгипет), щоб жити в селі Назарет у забутій, неосвіченій, відсталій Галілеї. У Свої 12 років Він володів такою мудрістю, якій могли позаздрити тогочасні «науковці», знавці Божого Закону й життя. При цьому Він 18 років прожив у невідомості Назарета, вдихаючи запах дерева, осипаючись тирсою, роблячи те, що рано чи пізно стане непридатним. 30 років, до Свого повноліття, Він проживав поряд із батьками, виражаючи їм повний послух і повагу. Врешті Він знайшов Собі послідовників і навчав їх та народ, який ходив за Ним, близько 42 місяців (усього 3 роки й 6 місяців), а потім… Потому були жахливі страждання й смерть у розквіті сил. Тесля помер на дереві, прибитий до нього цвяхами. Іронія долі? Усе?
Було б усе, якби не декілька важливих «але».
Перед народженням «Тесля» був на Небесах. За декілька тисяч років до Свого народження Він створив усе, і дерева також. Поява «Теслі» у світ була настільки унікальною (непорочне зачаття), що жодного разу така подія не повторювалася й не повториться. «Тесля» не просто був майстром по дереву. Він знав, що в людській душі, Він читав людські думки, Він воскрешав людей із мертвих. Кров «Теслі» настільки чиста й потужна, що змила з моєї совісті вину за гріх. Така чиста й могутня, що дає мені силу не грішити. Така чиста й потужна, що відкрила мені прямий доступ до Отця. Така, що веде мене у вічність з Богом. Занадто багато таємниць навколо простого «Теслі», чи не так? Чи стала Його кров чистою й потужною спасати через професію теслі? Ні! Чи діє Його спасіння, тому що Він був теслею? Ні!
Найосвіченіший, найпрацьовитіший, із найважливішою й найвідповідальнішою професією чоловік може мати менше значення в глобальному Божому задумі й марнувати свої дні більше, ніж найпростіший ремісник. Чому? Тому що вічність і вічний смисл життю надає Божа любов, яку Він має до нас через Христа. А зміст земним справам надає наша любов до Бога та людей. І навіть якщо тому, хто любить Бога, доведеться постраждати чи/і «невчасно» (рано) померти, усе буде недаремно, але дорогоцінною оливою на ноги Спасителя.
«Учителю, котра заповідь найбільша в Законі? Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою. Це найбільша й найперша заповідь. А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе. На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять» (Мт. 22:36-40).
Артем Приступа