2017 року весь світ відзначає 500-річчя Реформації, яка докорінно змінила історію середньовічної Європи. Процес Реформації не оминув і української землі, свідченням чого є віковий внесок протестантських церков у розвиток культурної, наукової та духовної спадщини України.
У плані заходів Полтавської обласної державної адміністрації щодо відзначення в області ювілею Реформації зазначено: «Сприяти проведенню релігійними організаціями тематичних, просвітницьких, культурно-мистецьких та інших заходів з нагоди 500-річчя Реформації». Згідно з цим Полтавський обласний організаційний комітет зі святкування 500-річчя Реформації оголосив літературний конкурс «Біблія у моєму житті». Адже Реформація — це повернення до біблійних істин, це пошук правди, яка вповні відкривається у Святому Письмі.
Мета проведення конкурсу — активізація духовного виховання молодого покоління через реалізацію творчого потенціалу, формування вмінь і навичок літературної та дослідницької діяльності учнів, підтримка талановитої молоді.
Конкурс тривав із 1 лютого до 31 травня 2017 року. У ньому взяли участь учні старших класів загальноосвітніх шкіл Полтави та Полтавської обл. На розгляд журі було направлено понад 70 творів-есе. До журі увійшли: Антонець М. О., канд. психол. н., доцент кафедри філософії, історії та педагогіки Полтавської державної аграрної академії, голова Асоціації християн-педагогів м. Полтави (голова журі), Кривошапка Т. І., заступник директора з виховної роботи Полтавської гімназії «Здоров’я» № 14, Ухань О. А., начальник відділу закладів інтернатного типу позашкільної та виховної роботи Департаменту освіти і науки Полтавської облдержадміністрації, Курбала Г. С., головний спеціаліст служби у справах дітей Полтавської облдержадміністрації, Вітрюк А. Г., провідний майстер сцени Полтавського академічного обласного театру ляльок, Твердохліб Н. П., магістр філології, керівник християнського хору церкви АСД «Гармонія».
Результати перевершили всі очікування. Більшість учнів ствердила пріоритет Біблії, продемонструвала її значення не лише у власному житті, а й для суспільства в цілому.
Перше місце отримав Ілля Ткаченко, учень 9 класу Покровськобагачанської школи Хорольського району. Друге місця виборола Ольга Дендеберя, учениця 11 класу Лубенської ЗОШ I–III ст. № 2, а зараз студентка Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Третє місце журі присудило Ірині Кочур, учениці 11 класу Лохвицької гімназії № 1, а зараз студентці Сумського державного педагогічного університету ім. А. Макаренка. Переможці отримали свої нагороди 31 жовтня 2017 року на святі «День Реформації», що відбулося в Полтавському академічному обласному українському музично-драматичному театрі імені М. В. Гоголя.
Марина Антонець
Пропонуємо вашій увазі уривки з найкращих конкурсних творів.
Ірина Кочур, учениця 11 кл. Лохвицької гімназії № 1
Унікальність Слова Божого полягає в тому, що воно змінює життя людей. Усі книги дають знання, а Біблія змінює життя. Я вдячна своїм батькам, а найбільше Богові, що дав мені життя і я дізналася про Нього, про Його сильну любов до мене і до всіх людей на землі. Біблія справді змінила моє життя: я знаю, що жити, не порушивши закону, допомагати ближньому, любити всіх, навіть ворогів, дуже важко, але це можливо; я знаю, що в складну хвилину, коли немає нікого поряд, є Той, хто завжди вислухає та підтримає. Незважаючи на всі повсякденні труднощі, Слово Боже вчить іти вперед і знову чинити добро, допомагати людям.
Біблія навчає прощати, жити в мирі та злагоді з усіма, любити усіх, як і Христос полюбив нас; бути милосердним, стриманим. Завдяки Біблії я навчилася шанувати старших, не судити інших, а найголовніше — вірити в Бога — Творця неба, землі і людей. Коли я дізналася про Бога, який Він святий, то зрозуміла, наскільки я грішна. Читаючи Біблію, я бачу свої недоліки, а вона показує, як їх виправити. Адже Біблія — це не тільки книга про християнське віровчення, вона є й справжньою скарбницею мудрості, духовною цінністю всіх поколінь і всіх народів. Тому я хочу, щоб більше людей дізналися про Бога і почали читати Біблію. На мою думку, якби люди почали її читати і виправляти себе, то життя було б простішим, а люди добрішими. Що Біблія значить у моєму житті? На це запитання в мене дуже проста відповідь: Бог та Біблія — це і є моє життя…
Ілля Ткаченко, учень 9 кл. Покровськобагачанської школи Хорольського району
Беру з полиці стареньку, декілька разів «поліковану» скотчем Книгу. Пригортаю до серця й несу на улюблене місце — під молоду вишню-черешню, посаджену з мамою й татом, чи на зручне мʼяке крісло (у холодну погоду).
У передчутті нового вкину в рот жменю ягід чи хрусткого печива, посмакую ароматного чаю й розпочну священнодійство: як режисер оскароносного фільму чи художник-аніматор, стану «оживляти» для себе нову сторінку Буття, Дій чи Євангелій.
Упевнений, що Книга поведе мене особливим шляхом, як видатного тезку Іллю тішб’янина — пророка Іллю.
З перших секунд життя в маминому лоні я отримав таке відповідальне ім’я, щоб «повернути серця батьків до дітей і дітей до батьків», як написано в пророка Малахії, щоб донести до ближніх — однокласників і друзів — одвічні цінності, про які промовляв Бог зі сторінок Святого Письма.
Біблія містить «золоте правило»: як хочу, щоб зі мною поводилися люди, так і я повинен чинити. Намагаюся якнайкраще потрудитися для стареньких, радую інших талантом співака, підтримую в скрутну хвилину, дарую свої речі, турбуюсь про загублених тварин.
Дякую моїй дорогій Книзі за вчасні поради, мудрі рішення моїх питань, попередження, підбадьорення, наставництво.
Ольга Дендеберя, учениця 11 кл. Лубенської ЗОШ I–III ст. № 2
Часто задумуюсь, що було б, якби Біблія не прийшла в моє життя? Велике розчарування в собі, у людях та сенсі буття на землі… Це сталося з мільйонами жителів нашої планети, які не відкрили для себе силу Слова Божого.
А ось що Святе Письмо зробило зі мною: привело до спасіння, зміцнило віру, стало тим мостом, який наблизив мене до Бога, — і продовжує вести по життю й захищати від гріха.
Також хочу зазначити, що я співаю на клиросі Мгарського Спасо-Преображенського монастиря, на ранкових богослужіннях звучать саме біблійні тексти піснеспівів. Неможливо описати ті світлі думки та емоції, які виникають під час цього священнодійства. Наприкінці я відчуваю, як звільнилася душа від бруду та всього негативного, що назбиралось за тиждень, як вона відпочила та насолодилася.
Як у сиву давнину, так і сьогодні всі люди, які прагнуть до морального вдосконалення, вірять у справедливість і добро, звертаються до Біблії. Той, хто не читав цієї книги, не може вважати себе освіченим. Сподіваюся, що таких людей із кожним днем стає все менше й менше.
Любов Наріжна, учениця 10 кл. Полтавської обласної спеціалізованої школи-інтернату ІІ-ІІІ ст. із поглибленим вивченням окремих предметів і курсів при Кременчуцькому педагогічному коледжі ім. А. С. Макаренка (ліцей «Політ»)
Біблія — найважливіша книга в моєму житті. Немає жодного дня, щоб я не встала раніше, аби прочитати хоча б кілька розділів. Люди часто дивуються, бо вважають це безглуздим, і не розуміють, наскільки це важливо.
Слово Боже можна порівняти з хлібом. Хліб — життєво необхідний продукт. Ним неможливо наїстися на все життя — його необхідно споживати щодня. Можна перенаситися всім, але не хлібом. Те саме стосується і Біблії.
Абігаль Гармидер, учениця 10-А кл. СЗОШ І-ІІІ ст. № 4 з поглибленим вивчення англійської мови м. Горішні Плавні
Читаючи Біблію, я дізналася, що історія людства починається з давніх-давен, коли Єва та Адам вчинили гріх перед Богом і втратили можливість спілкуватися з Ним. Але Бог милосердний, тому подарував нам Своє Слово. Кожного разу, коли мені складно чи несила знайти відповідь на якесь життєве питання, я звертаюся до Слова Божого, і Бог завжди відкриває мені саме те, що потрібно.
У нашу епоху, коли всі цінності лицемірно розмиті, у людей не існує справжньої істини, крім власного «я». Лише Слово Боже здатне поставити все на свої місця. Біблія — це наш поводир від темряви до світла, від гріха до праведності.
Мар’яна Сидорочкіна, учениця 10-Б кл. Лохвицької гімназії № 1
Для мене Біблія — як батьки. Вони дають поради, показують на своєму прикладі або прикладі знайомих, як краще вчинити, але ніколи не змушують робити проти моєї волі. Батьки показують правильний напрям, але рішення залишається за мною. Так і Біблія. Читаючи Священну Книгу, я можу взяти для себе урок, знайти правильну відповідь, але в що мені вірити і якою стежкою іти — вибирати тільки мені.
Коли я почала її читати, то вже ніщо не змогло переконати мене в неправдивості слів, написаних там. Я вірила тому, що бачила і відчувала сама.
Біблія — це джерело живої води, до якого приходять спраглі, це сонце, до якого тягнеться все живе.
Злата Овчаренко, учениця 7-А кл. Кременчуцького ліцею № 4
Мені лише дванадцять років, я завантажена в школі, мушу читати багато різних книг, але Біблія в моєму житті відіграє особливу роль. Це моя настільна книга. Я читаю її вже не один рік. Спочатку, як казку на ніч, потім, як якусь цікаву історію, ще пізніше побачила в ній приклади для власного життя, стала знаходити поради…
Ось приклад із мого життя. Я весела, позитивна людина, люблю життя в усіх його проявах, стараюся бачити тільки добре в людях. Але одного дня земля ніби втекла з-під моїх ніг… Старшокласник зненацька вдарив мене по обличчю тільки за те, що я стояла в нього на дорозі. Я згадала слова з Біблії: «І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою, підстав йому й другу». Я не відповіла цьому хлопцеві, але підставляти іншу щоку теж не хотіла, і не розуміла, навіщо така заповідь, адже це так боляче… Я прийшла додому, мені нічого не хотілося, я тільки плакала й благала Бога про те, щоб хлопця покарали. Та мої батьки сказали, що так не можна, що підставити іншу щоку означає не відповідати злом на зло. Батьки були впевнені, що голос совісті заговорить у хлопцеві.
І що ви думаєте? Люди підтримали мене добрими словами, а хлопець зрештою вибачився.
Маю надію, що все буде добре, що інші люди побачили на прикладі з мого життя, як не треба робити, і як потрібно поводитися, коли щось стається недобре. Ось так слова з Біблії допомогли мені пережити найжахливіші дні мого життя.
Таміла Мотузка, учениця 10-Б кл. опорного закладу «Зіньківська спеціалізована школа І–ІІІ ст. № 1
Читаючи Біблію, я визначила для себе, що я вважаю найбільшим гріхом. Це заздрість. Вона завдає найбільшої шкоди духовному життю людини: і тій, яка заздрить, і тій, якій заздрять. Людина немовби згорає зсередини. Так не повинно бути!
Коли трапляються складні ситуації в житті, ми думаємо: чому саме ми? За що все це нам? Але, можливо, усі складнощі — це послання Божі, якими Він хоче нам допомогти, підказати правильний шлях, змусити переоцінити своє життя або просто зробити сильнішим наш дух.
Карина Чухліб, учениця ІІ курсу Полтавського професійного ліцею сфери послуг
Як знайти себе? Це питання постає перед кожною людиною при виборі життєвого шляху. Ми обираємо роботу, освіту, кохану людину. Хтось обрав правильний шлях, а хтось помилився. Але є дорога, яка допоможе знайти себе. Хочеш дізнатися, що то за шлях, що зробить тебе щасливим? Той шлях — Біблія.
Саме вона детально розповідає нам історію від створення світу до його завершення. Люди, що в ній описані, реальні, як і історії, що трапляються з ними.
В одну ногу з Біблією крокує молитва. Із цим поняттям знайомий кожен. Це єдиний зв’язок з Богом, за допомогою якого ми можемо спілкуватися з Ним. Не молишся — не живеш, не читаєш Біблії — гальмуєш в особистому інтелектуальному розвитку, бо Біблія, насамперед, розвиває.
Твій день повинен починатися лише з духовної їжі. Коли ти прокидаєшся, то повинен усвідомлювати, що це не «так треба», а життя тобі дарує Бог. Тому віддячити Йому можна лише одним — бути вірним Його Слову.
Олександра Сирота, Заїчинська ЗОШ І–ІІІ ст. Семенівського р-ну
Пам’ятаю той день, коли вперше взяла до рук Біблію. Провівши кінчиками пальців по шорсткому корінцю, я намагалася зрозуміти, у чому ж її особливість, адже чорна палітурка не викликала ніяких почуттів, пожовклі сторінки тонкого паперу були занадто звичайними. Та унікальність Біблії була не в зовнішньому вигляді — унікальним був саме зміст. За читанням книги душу огортав спокій, але водночас ніби невидима струна бриніла десь поруч. В уяві поставала картина створення світу невтомним і великодушним Господом, Адам та Єва, спокушені підступним та хитрим змієм. Я наче блукала невідомими шляхами з Мойсеєм, моє серце наповнювалося жалем до Авеля, що загинув від руки рідного брата. Каїн, на жаль, обрав гріховний шлях. До пізньої ночі я зачитувалася притчами, адже кожна з них була своєрідним орієнтиром у бурхливому життєвому вирі. Найбільше мені подобається притча про Сіяча. І я впевнена, що коли б люди плекали в душах лише зерна добра, наш світ був би таким, яким його задумав Усевишній.
Діана Полтавець, Червонозаводська ЗОШ І–ІІІ ст. № 2 Лохвицької районної ради
Народилася я в християнській сім’ї, де Слово Боже є мірилом того, що є добро, а що зло, і дороговказом у житті.
Мій тато навчає мене, що після того, як я помолилася, потрібно взяти Біблію й, уважно читаючи, знаходити поради, уроки для себе. Бажано читати цю Книгу вранці, аби наповнитися записаними там перлинами й роздумувати про них цілий день.
Я зрозуміла важливу річ: мені набагато приємніше, корисніше, цікавіше спілкуватися з тими людьми, які читають Біблію, ніж з тими, які не роблять цього. Інтереси моїх ровесників, які не знають про Біблію і не вивчають її, дуже часто не є високими, їхні розмови бувають пустими, їхні слова ріжуть слух, їхні дії є неправильними. У такому середовищі важко й неприємно бути. Чому ж Біблію не вивчають у школах? Це могло б формувати характери дітей, і багато помилок вони могли б не зробити у своєму житті.
На мою думку, зараз наша країна, як ніколи, потребує духовної реформації — і кращим засобом для цього є Біблія. Якщо кожен громадянин України буде читати її і втілювати прочитане в життя, то ми побачимо реальні зміни!
Світлана Бабічева, учениця 8 кл. СЗОШ І–ІІІ ст. № 5 ім. Л. І. Бугаєвської м. Горішні Плавні
Дехто вважає, що Біблія настільки давня книга, що не може бути корисною для сучасної людини. Але це не так, і в цьому її унікальність. Особисто я в повсякденні намагаюся керуватися порадами й настановами, які записані в цій мудрій Книзі. Деякими з них хочу поділитися у своїй розповіді.
Молоді люди піддаються тиску оточення, відколи існує світ. Звичайно, цьому можна протидіяти. Допомогти може порада, яка записана в одній із частин Біблії. У Вих. 23:2 сказано: «Не будеш з більшістю, щоб чинити зло». Тобто не варто робити щось тільки тому, що так роблять усі. Треба бути самим собою. Також у Пр. 14:15 говориться: «…мудрий зважає на кроки свої». Тобто перед тим, як щось зробити, треба трохи подумати, які будуть наслідки, як мої вчинки вплинуть на тих, хто мене любить.
А що можна сказати про соцмережі? Той, хто потрапляє туди, має пам’ятати, що там багато небезпек. Дехто має в мережі сотні друзів. Але хто ці люди? У Пс. 25:4 записано застереження уникати тих, хто приховує, ким він є насправді. Ця давня порада дуже актуальна щодо спілкування онлайн. Вона допомагає мені пам’ятати: найкращі друзі в Інтернеті — ті, кого я знаю особисто. До того ж варто не забувати, що друзі впливають один на одного. У Пр. 27:17 сказано: «Як гострить залізо залізо, так гострить людина лице свого друга». Це нагадує мені, що хороші друзі вчаться один в одного.
Є ще багато життєвих ситуацій, у яких біблійні поради допомагають мені зробити правильний вибір. Познайомтеся ближче з цією Книгою, і ви зрозумієте, що вона — справжній скарб і безцінний подарунок людству від нашого Творця.
Анна Северин, учениця 8-Б класу Хорольської гімназії
Хоча мій власний досвід ще невеликий, мені лише тринадцять років, але я вже переконалася, що без віри жити надзвичайно важко. Коли в мене в житті виникли труднощі, я почала читати Біблію і, з Божою допомогою, подолала в собі страх. Переконана, що людина щоденно повинна молитися Богу, визнати свої гріхи перед Богом та чинити добрі справи заради любові до Бога та людей, адже якщо вона діє всупереч законам моралі, то діє проти самої себе. Будь-яка добра справа, нехай-то милостиня, допомога ближньому, слухняність батькам, співчуття до нужденних, терпіння та старанність у роботі і навчанні або інші справи, що приємні Богові, прикрашають людину і роблять її життя чистішим і світлішим.