Автор Руслана Ковальчук, учитель християнської етики Клеванської спеціальної ЗОШ-інтернату №1 та Рівненської української гімназії
Мета: допомогти дітям зрозуміти, що лише Богові належить уся слава; спонукати їх завжди славити Бога й ніколи не привласнювати Його слави собі.
Біблійна основа: Дії 14:8-18.
Література
- Біблія /Пер. І. Огієнка. — К.: УБТ, 2007.
- Таємниця твоєї душі: Вибрані християнські оповідання й притчі для сім’ї та школи / Упорядкування свящ. Володимира Семчука. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2010. — 416 с.
- Дорошенко О. Зібрання у клубі «Майбутнє». — Рівне, 2014. — Ч. 8. — С. 36-40.
Хід уроку
І. Вступ
Вітання. Налагодження контакту з класом
II. Актуалізація опорних знань
Віднайди зашифровані слова, які стосуються молитви, та поясни їх. Учитель роздає учням конверти із зашифрованими словами, що характеризують молитву. (Смиренно, постійно, правдива, скромно, старанно, терпіння, розмова, віра, сила, вдячність, прохання, потреба, радість.)
III. Мотивація навчальної діяльності
Запропонувати дітям ситуацію до роздумів.
Уявіть собі, що ви з другом розробили грандіозний проект для виставки (наприклад, удвох змайстрували автомобіль або намалювали картину). Друг не дуже-то й допомагав, скоріше, заважав вам, а весь проект ви зробили самі. Усім дуже сподобалося, і коли почали питати, хто зробив таку роботу, ваш друг сказав, що це він сам повністю зробив весь проект. Він привласнив собі цю роботу і похвалу за неї теж. Як би ви себе почували? Чи приємна така ситуація? Чи бували ви в подібних обставинах? Що робити в такому випадку?
Привласнити речі, винаходи, роботу, похвалу — наш світ наповнений такими прикладами. На жаль, таке ми бачимо скрізь — у науці, мистецтві, війнах, навіть зустрічаємо подібні історії на сторінках Біблії! Тож сьогодні поговоримо про славу.
ІV. Основна частина
Повідомлення теми та мети уроку
Отже, тема нашого уроку «Уся слава — Богові».
Ви вже знайомі з одним із найвидатніших людей періоду Нового Завіту — апостолом Павлом.
Учитель коротко нагадує учням, хто такий Павло — ким він був і ким став.
Чоловік із міста Тарс
Савл, який згодом став відомим як апостол Павло, походив із міста Тарс, що на сході сучасної Туреччини. Однак він був юдеєм, тому коли підріс, навчався в Єрусалимі. Він був фарисеєм і навчався у відомих на той час учителів Закону. Він настільки був відданий своїм переконанням, що вважав за необхідне знищувати все, що стосується Ісуса та Його послідовників.
Савл стає послідовником Ісуса
Під час останньої подорожі до Дамаска з метою арешту послідовників Ісуса Савл зустрівся з воскреслим Господом Ісусом, що явився йому в сліпучому світлі з небес. Він упав засліплений на землю і перестав бачити. Голос промовив: «Я — Ісус, Якого ти переслідуєш» (Дії 9:5). Савла привели до Дамаска, де за ним доглядав християнин на імя Ананій, котрий і пояснив йому, що Бог обрав його апостолом і він багато страждатиме, несучи вістку про Ісуса язичникам. Таким чином Савл став одним із найвідданіших християн, які будь-коли жили.
Павло стає місіонером
Через деякий час церква в Антіохії вирішила послати місіонерів, які б поширювали вістку про Ісуса. Вони направили Варнаву, Савла та інших до Кіпру і Галатії. (Можна прочитати про це у Діях, 13-14 розділи.)
Відтоді Савл, який був римським громадянином, став відомим як Павло, за його римським ім’ям. Після того як Ісус Христос повністю змінив життя Павла, той почав активно проповідувати істинного Бога й Ісуса Христа як Месію. У Біблії розповідається про декілька місіонерських подорожей Павла, під час яких він відвідував різні міста й благовістив. Бог наділив Павла силою Духа Святого, і апостол не раз здійснював чудеса та знамення. Люди по-різному реагували на проповідь Павла. Часто його били, ув’язнювали, судили, виганяли. Але також часто люди наверталися до Бога, і утворювалися нові церкви, члени яких також благовістили. Так росло і поширювалося Слово про Христа Ісуса.
Павло часто подорожував із вірними супутниками, які допомагали йому і проповідували разом із ним.
Одного разу він подорожував із Варнавою (тим самим, що продав свою землю і приніс гроші до ніг апостолів). Прийшли вони в Лістру та звіщали Благу Звістку.
Біблійну історію про Павла та Варнаву в Лістрі можна розповідати в парі з підготовленим учнем.
«А в Лістрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніколи ходити не міг. Він слухав, як Павло говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути, то голосом гучним промовив: «Устань просто на ноги свої!» А той скочив, і ходити почав… А люди, побачивши, що Павло вчинив, піднесли свій голос, говорячи по-лікаонському: «Боги людям вподібнились, та до нас ось зійшли!..»
І Варнаву вони звали Зевсом, а Гермесом Павла, бо він провід мав у слові. А жрець Зевса, що святиня його перед містом була, припровадив бики та вінки до воріт, та й з народом приносити жертву хотів.
Та коли про це почули апостоли Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між народ, кричачи та говорячи: «Що це робите, люди? Таж і ми такі самі смертельні, подібні вам люди, і благовістимо вам, — від оцих ось марнот навернутись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є. За минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежками своїми, але не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи, та наповнював їжею й радощами серця наші.
І, говорячи це, заледве спинили народ не приносити їм жертов» (Дiї 14:8-18).
Пояснення до історії
Словникова робота
Лістра — місто, римська колонія.
Зевс і Гермес — грецькі боги, які відповідно до переказів того народу, відвідали містечко, просячи їжі та ночівлі. Усі жителі відмовили їм, крім однієї селянської пари. За це боги потопили містечко, крім будинку цього селянина, де потім спорудили храм богам, і подружжя було в ньому священнослужителями. Згідно з римською міфологією, Зевс відповідав Юпітеру, а Гермес — Меркурію.
Роздерли одежі — вияв обурення юдеїв із приводу богозневаги (зазвичай розривали одяг зверху на 10-12 см).
Бесіда з учнями
Учитель. У Лістрі був чоловік, кривий від свого народження, він ніколи не ходив. Він сидів і слухав слова Павла, а Павло дивився на нього й дещо помітив. Що ж? — прочитайте Дії 14:9.
І Павло зцілив кривого в ім’я Ісуса Христа!
— Пам’ятаєте, хто ще зцілив кривого? — Петро.
— Яка реакція на це чудо була в жителів Лістри? — прочитайте Дії 14:11-13.
Павло і Варнава не одразу зрозуміли, що хочуть зробити жителі, а коли усвідомили, то вжахнулися й роздерли свої одежі.
— Чому вони так учинили? Адже народ був у захваті від того, що вони зробили, від чудесного зцілення, яке здійснив Павло. Хіба вони не заслужили шани та слави? Чому Павло та Варнава так різко відреагували на думку людей?
Павло і Варнава знали, що вони зробили чудо не своїми силами, але силою Божою, яку їм дав Дух Святий. Це не було по-справжньому їхнім досягненням, їхньою роботою. Самі вони не могли зробити таке чудо, це не у владі людини. Окрім того, вони любили Бога й боялися Його гніву, а також хотіли свідчити не про себе та свою силу, але показати людям Господа!
— Що вони сказали? — прочитайте Дії 14:15-17.
Павло не сказав: «Ой, спасибі! Так приємно, що ви нас вихваляєте! Так, ми вміємо такі чудеса робити, і не тільки такі! Ми маємо такі здібності! Ми не прості люди, ми особливі!»
Павло не привласнив слави собі, він віддав славу Богові й показав Його могутність, а не себе й свої таланти. Та й не його це були здібності, але Божі. Це Бог через них творив чудеса, а не вони своєю силою.
Метод «Ручки всередині»
Робота зі Святим Письмом
Учитель об’єднує учнів у три групи, роздає картки з написаними місцями з Біблії про славу Божу. Після закінчення кожна група представляє свою роботу.
Бог не дає Своєї слави нікому, бо лише Він гідний її.
«Я Господь, — оце Ймення Моє, і іншому слави Своєї не дам, ні хвали Своєї божкам» (Іс.42:8);
«Ради Себе, ради Себе роблю, бо як буде збезчещене Ймення Моє? А іншому слави Своєї не дам» (Іс. 48:11).
Ангели Божі — великі та сильні — не беруть слави, яка належить лише Богові.
«І я бачив, і чув голос багатьох анголів навколо престолу … І казали вони гучним голосом: «Достойний Агнець, що заколений, прийняти силу, і багатство, і мудрість, і міць, і честь, і славу, і благословення!» (Об. 5:11-12);
«Серафими стояли зверху Його, по шість крил у кожного: двома закривав обличчя своє, і двома закривав ноги свої, а двома літав. І кликав один до одного й говорив: «Свят, свят, свят Господь Саваот, уся земля повна слави Його!» (Іс. 6:2-3).
Ми не повинні привласнювати собі славу, яка належить тільки одному Богу, і нікому її не віддавати.
«І я впав до його ніг, щоб вклонитись йому. А він каже мені: «Таж ні! Я співслуга твій та братів твоїх, хто має засвідчення Ісусове, — Богові вклонися!» Бо засвідчення Ісусове, — то дух пророцтва» (Об.19:10);
«І сказав він до мене: «Таж ні! Бо я співслуга твій і братів твоїх пророків, і тих, хто зберігає слова цієї книги. Богові вклонися!» (Об.22:9)
Згадайте царя Ірода Агріппу. Після того, як Бог звільнив із в’язниці Петра, з Іродом сталася сумна історія. (Прочитайте Дії 12:21-23).
Ірод не зупинив народ, який приписував йому якості Бога. Він не віддав славу Богові. За це Бог покарав Ірода, а Павла надалі благословляв, зберігав у Своїй руці і діяв через нього.
— Який наш Бог? (Нехай діти назвуть якості й характеристики Бога, які вони знають, а учитель записує на дошці навколо слова БОГ).
За бажанням учителя можна показати відеоролик про велич Бога і Його творіння, про Його мудрість.
Зробіть акцент на тому, якою мудрістю створено все те, що ми побачили. Хто зможе повторити хоча б частину того, що робить Бог? Хто може додати собі років життя або змінити зовнішність? Хто може зробити хоча б малу частину таких чудес, які Бог робить кожен день, наприклад, змусити своєю силою рухатися нашу Землю? Хто може створити таку ж планету? Хто може дати життя? Дощ? Сніг і хуртовини? Хто може контролювати магнітне поле землі або змінювати пори року? — Але ж це найменше, що робить Бог. Хто може сам змінити своє життя або позбутися своїх гріхів? Ми знаємо чимало сумних історій, коли людина залежна від наркотиків, алкоголю чи куріння, багато років не може кинути ці звички. Та що там — ми самі не можемо позбутися деяких речей у своєму житті без сторонньої допомоги! І вже точно ми не можемо врятувати себе від вічної загибелі й потребуємо допомоги Бога і Спасителя Ісуса Христа, який помер за нас, щоб ми мали вічне життя.
— Тож чи можемо ми привласнювати Божі досягнення? Ну хоча б одне найменше? — Ні.
Уся слава належить Богові й нікому іншому!
— Коли і як ми можемо привласнювати Божу славу, хвалитися й пишатися своїми досягненнями, думаючи, що це лише наша заслуга? (Відповіді дітей.)
Підготуйте картки з описом ситуацій, складіть їх у коробку або будь-яку іншу ємкість.
Нехай учні по черзі дістають і зачитують ситуації й оцінюють їх: кому віддана слава — нам чи все-таки Богові.
Ситуації
- Я отримала з контрольної роботи найвищу оцінку.
- Я за всю зиму жодного разу не захворів.
- Я на фізкультурі краще за всіх бігаю й виконую всі нормативи.
- Я отримала перше місце за виконання музичного твору, який сама склала.
- Я ніколи ні з ким не сварюся і вмію мирно вирішувати будь-який конфлікт.
- У мене прекрасне волосся — найкрасивіше в школі.
- Я написала найкращий твір із літератури на міський конкурс.
- Я — найкращий футболіст у класі. Навіть старшокласники не можуть мене обіграти!
- Я — природжений хакер і геймер! Будь-яка гра або комп’ютерна програма — для мене завиграшки!
- Я печу торти й пироги краще за всіх, навіть у мами так добре не виходить, як у мене.
- Я не п’ю, не курю, не лаюся, не гуляю по ночах і веду правильний спосіб життя.
V. Підсумок уроку
Повелитель морів
Колись у Данії царював король Канут, якого називали «великим владикою морів».
Одного разу Канут стояв на морському березі, оточений придворними. Вони звеличували могутність короля, говорили, що він справедливо зветься володарем морів і що для нього немає нічого неможливого на землі, тому що він всемогутній.
Слухаючи таку мову, король сказав:
— Принесіть мені моє крісло і поставте тут, на краю скелі.
Крісло принесли, цар сів і знову став дивитися на море.
Тим часом здійнявся вітер, і хвилі з шумом набігали на берег.
— Не смій підходити до мене, море! — грізно крикнув Канут. — Адже воно повинно виконати мою волю, чи не так? — запитав цар придворних.
Ті мовчки поклонилися царю на знак згоди.
— Підійдіть до мене, друзі, ближче.
Придворні підійшли.
А буря на морі ставала все сильнішою і сильнішою. Хвилі, як скажені, кидалися на берег. Боязливих придворних охоплював страх, та відійти вони не насмілювалися, а король сидів і начебто нічого не зауважував. Але от одна хвиля так сильно вдарилася об берег, що облила всіх водою. Придворні закричали від страху й відскочили назад.
— Як ви можете, стоячи поруч зі мною, боятися моря? — запитав цар. — Хіба не самі ж ви сказали, що я — володар морів і вітрів?
Придворні мовчали.
Тоді Канут підвівся і, вказуючи на себе, сказав:
— Дивіться — це ваш король.
Потім, піднявши руки до неба, додав:
— А там ваш Бог… Якби Канут був насправді всемогутнім володарем моря, тоді воно корилося б йому. Є тільки єдиний Істинний і Всемогутній Бог, Якому підкоряються і вітри, і моря, і люди, і все, Ним створене. Тому потрібно завжди віддавати славу єдиному Богові, адже Він один достойний слави.
Учитель спонукає учнів бути вдячними Господу за все, що Бог робить для нас, а також не привласнювати Його славу собі.
Учитель. Зверніть увагу, наскільки повеління Боже про те, щоб ми віддавали лише Йому славу, всебічне та практичне для нас, християн. «І все, що тільки чините, робіть від душі, немов Господеві, а не людям! Знайте, що від Господа приймете в нагороду спадщину, бо служите ви Господеві Христові» (Кол. 3:23-24). «Тож, коли ви їсте, чи коли ви п’єте, або коли інше що робите, усе на Божу славу робіть!» (1 Кор. 10:31)
Якщо нам потрібно прославляти Бога в щоденних наших справах, навіть тоді, коли їмо, чи коли інше що робимо, то без сумніву ми повинні славити Його в усьому. Всі наші дії повинні приносити Богові хвалу. Наша робота, навчання, відпочинок — усе це повинно стати дзеркалом, яке відображає Божу славу.
Лише Богові слава!
VI. Домашнє завдання
Написати міні-твір на тему «Як я віддаю Богові славу?»