Автор Ольга Прокопович, м. Рівне
Мета: поглибити і систематизувати знання учнів про небеса; розвивати в учнів вміння аналізувати, порівнювати та узагальнювати поняття й факти, розвивати емоції учнів, пам’ять, увагу, творче мислення; сприяти формуванню в учнів християнського світогляду.
Обладнання: Біблії; довідникова література; часопис «Слово вчителю» (№ 1/2009, с. 21; № 4/2009, с. 14; № 4/2016, с. 42); карти-завдання для роботи в групах; маркери (кольорова крейда).
Тип заняття: формування знань, умінь і навиків учнів.
Покликуй до Мене — і тобі відповім,
і тобі розповім про велике та
незрозуміле, чого ти не знаєш!
Єр. 33:3
ПЕРЕБІГ ЗАНЯТТЯ
I. Організаційний момент
Вітання. Налаштування контакту з учнями.
Учитель. Пропоную вам протягом 1 хв. розглянути зелений об’єкт (картину із зеленим пейзажем, дерево за вікном, стіну в класі тощо). Як ви знаєте з уроків фізики, салатово-зелені відтінки заспокоюють і активізують розумову діяльність. А це важливо, правда?
II. Актуалізація опорних знань учнів
Учитель. Як би ви відповіли на запитання, що таке світ?
[Методичні рекомендації. Відповіді учнів оформити у вигляді «хмаринок» слів (понять). Для цього на дошці намалювати контури «хмаринки» і вписувати всередину ключові слова (поняття), які характеризують світ. Можна використати кольорову крейду (маркери) чи різну величину літер.
Наприклад:
1) світ очима дитини
Мама, тато, сонце, машина, цукерка, зорі, вода, небо, квіточка, будинок, котик, повітря
Контури «хмаринки» символізують межу уявлень про світ, яка зазвичай розширюється, але може залишатись незмінною чи, на жаль, звужуватись.
2) світ очима науковця
Матерія, космос, енергія, час, простір, Земля, ноосфера, екзопланети
3) світ очима релігійної людини
Бог (боги), людина, творіння, нірвана, аура, астрал, реінкарнація
4) світ очима християнина
Бог, небеса на початку, небо, людина, земля, субота
Учні в робочих зошитах замальовують «хмаринки».]
III. Мотивація навчальної діяльності
Учитель. Формування світогляду людини — це важливий і довготривалий процес, який починається в дитинстві й триває все життя.
«Дивлячись у вікно, що виходило на ринкову площу, учитель помітив одного свого учня. Це був Гайкель — він поспішав і мав дуже заклопотаний вигляд. Учитель гукнув його і запросив до себе.
— Гайкелю, ти бачив, яке сьогодні вранці було небо?
— Ні, учителю.
— А дорогу, Гайкелю? Чи бачив ти сьогодні вранці дорогу?
— Так, учителю.
— А тепер бачиш її?
— Так, учителю, бачу.
— А скажи мені, що ти бачиш?
— Вози з крамом, коней, повно людей… Усі щось вигукують, махають руками… Оце і все, що я бачу.
— Гайкелю, Гайкелю, — м’яко дорікнув учитель, — і через 50, і через 100 років буде ця дорога і буде подібний до цього ринок, і будуть інші купці, подібні до цих. Але ні мене, ні тебе вже не буде. Тож скажи, Гайкелю, навіщо ти так поспішаєш, що навіть не маєш часу глянути на небо?» (Бруно Ферреро).
А що ж там такого на тому небі? Для нас, людей XXI століття, уже все давно відомо, обчислено, досліджено, обміряно й облітано, по поверхні Місяця прогулялись, у надра зір зазирнули, галактики порахували… Але Біблія стверджує, що це ще не все. Поряд із терміном «небо» Біблія вживає термін «небеса». Це рівнозначні поняття? Що таке небеса? Де вони розташовані? Коли з’явилися? Як на них потрапити? На ці та інші питання спробуємо відповісти впродовж цього заняття та на деяких наступних заняттях.
IV. Повідомлення теми і мети заняття
V. Узагальнення знань, умінь і навиків учнів
[Методичні рекомендації. Відповідно до поставлених завдань, які потрібно розв’язати на занятті, об’єднаємо учнів класу в три групи: «Що?», «Де?», «Коли?» Кожна група отримує перелік завдань, на які шукатиме відповідь упродовж певного часу (тривалість залежить від рівня підготовки учнів), біблійні тексти для досліджень, Біблії, довідкову літературу, часопис «Слово вчителю». Усі групи працюють одночасно (під звуки тихої музики). Після завершення роботи спікери доповідають результати досліджень. Учитель корегує та доповнює виступи учнів.
Отже, група «Що?» шукає відповіді на запитання:
— що означає слово «небеса»?
— що спільного мають небо і небеса?
— що відомо науці про небеса?
— що відбувається на небесах?
Біблійні тексти для досліджень: Бут. 1:1, 6–8; Повт. Зак. 26:15; 1 Цар. 8:39; Пс. 91:10–11; 148:1–2; Єз. 1:4, 26–28; Мт. 6:9–13; Лк. 15:7.
Група «Де?» шукає відповіді на запитання:
— де розташовані небеса?
— де вони описані чи змальовані? (Наведіть приклади з літератури, образотворчого мистецтва, фільмів чи мультфільмів тощо.)
Біблійні тексти для досліджень: Бут. 1:1; Дан. 7:13–14; Лк. 16:16; Мт. 4:17; 11:11–12; 21:43; Мк. 1:!4; Рим. 14:17.
Група «Коли?» працює над запитаннями:
— коли з’явились небеса?
— коли туди можна потрапити?
— коли відбувався фізичний (тілесний) контакт людей із небесами?
Біблійні тексти для досліджень: Бут. 1:1; 2:7–8, 22; 3:8, 21; 5:24; 2 Цар. 2:11; Ів. 6:38; Євр. 11:5–6; Вих. 19:16–21.]
Учитель. «Одного разу під час нелегального перевезення Біблій християнина Петерса вбили. Усі казали, що він пішов на небеса, а його дружина часто плакала. Його чотирирічний син запитав у засмученої мами:
— Хіба небеса — погане місце?
— Синочку, чому ти так кажеш?
— Я не розумію, чому ти плачеш, якщо тато пішов у таке прекрасне місце, про яке ви казали, що це рай?!» (Річард Вурмбранд. Із уст дитини).
Що ж це за місце таке «небеса»?
Заслухати звіт групи «Що?» про виконану роботу. Очікуваний результат.
Небо — це видимий повітряний простір над планетою; науковий термін «атмосфера».
Небеса — це термін, який об’єднує в єдине ціле небо і нескінченний простір над ним (усесвіт).
У релігійному розумінні (зокрема й у деяких язичницьких віруваннях) небеса — це місце для життя душ людей після їхньої смерті; також на них розташований рай — прабатьківщина людства.
У біблійному розумінні небеса — це місце, де зараз перебуває Бог і Його ангели. Небеса — це реальність, яку створив Бог і з якою ми маємо зв’язок через Ісуса Христа. Відомо також, що на небесах панує мир, справедливість, радість (особливо, коли на землі грішник кається); лунає невпинна слава і хвала Богові. Там же в особливому стані перебувають праведники Божі.
Учитель. Молодці, ви гарно попрацювали! У Біблії ще зустрічаємо вислів «небеса небес», який ви не конкретизували, хоча й розповіли про нього. Деякі теологи вважають, що, справді, «небо» — це видима частина атмосфери; «небеса» — це весь той простір, що розташований над атмосферою (усесвіт, космос); а «небеса небес» — це місце перебування Бога (інколи його називають «Царство Небесне» або «Царство Боже»). Апостол Павло називав небеса небес «третім небом». Однак варто пам’ятати, що Біблія — це не науковий трактат, вона написана мовою візуальних образів. Ця мова (так само, як і наукові факти) пов’язана зі світоглядом людини, оскільки творіння відображає характер Творця, вказує нам на Нього, тим самим навчаючи та розвиваючи нас. Світ і те, що його наповнює, — це не купа випадкових експериментів, подій чи фактів. Це творіння за задумом і з певною метою. Хлопчик Гайкель і ми з вами, глянувши на небо, можемо побачити:
— хмари, які нагадують нам про хмару Божої слави;
— веселку, яка нагадує про веселку навколо Божого трону;
— зорі, які нагадують нам про кількість і могутність Божих ангелів;
— сонце, яке нагадує про Ісуса Христа, Сонце правди (Мал. 4:2);
— блакить неба нагадує нам про небесне море перед Божим престолом.
Проблема полягає лише в тому, що гріх зробив нас «глухими і сліпими», скособочивши наш світогляд. (Тому на хмаринці № 4 стрілочка, що пронизує світ людей, зображена пунктиром: гріх псує цілісну картину світу.)
Учитель. «У стародавній книзі з бібліотеки монастиря два монахи прочитали, що на краю світу є таке місце, де сходиться небо із землею. І ось вони вирішили відшукати це місце, давши обіцянку, що не повернуться доти, доки не знайдуть його.
Мандруючи по світу, вони наражались на безліч небезпек, терпіли і голод, і холод, і спеку… Та вони знали, що в тому місці, яке вони шукають, мають бути двері. І достатньо лише постукати, щоб побачити Бога лице в лице. І вони таки знайшли двері! Не роздумуючи й миті, зі щемом у серці, монахи постукали. Двері повільно відчинились. Схвильовані, монахи увійшли… й опинились у власній келії монастиря» (Бруно Ферреро).
Як ви думаєте, монахи були розчаровані? Звісно. А чому так сталось? Можливо, у них не було компаса, GPS-навігатора чи вони не там шукали? А де ж треба шукати отой «вхід» у небеса?
Заслухати звіт групи «Де?» про виконану роботу. Очікуваний результат.
Вибачте, але точних координат небес Біблія не дає. Якщо ж під небесами розуміти Царство Боже чи Царство Небесне, то в Євангелії від Матвія Ісус Христос говорить про те, що воно наблизилося, досягло юдеїв, буде поширене на інші народи, що воно зусиллям береться.
Ісус Христос мав право так казати, бо Він — законний Цар Свого Царства і де Він — там і Царство Його.
Щодо образу небес, описаних у художній літературі та мистецтві, то можемо навести деякі приклади:
— твори українського філософа Григорія Сковороди; «Втрачені небеса» Кейсі Барнет; «Божественна комедія» Аліг’єрі Данте; «Енеїда» І. Котляревського; «Фауст» Й. Гете; «Майстер і Маргарита» М. Булгакова; твори Омара Хайяма;
— художні фільми на біблійну тематику: «Ісус» (реж. Пітер Сайкс та Джон Кріш, 1979); «Страсті Христові» (реж. М. Гібсон, 2004);
— художні фільми: «Небеса обітовані» (реж. Е. Рязанов, 1991), «Брюс Усемогутній» (реж. Том Шедьяк, 2003), «Еван Усемогутній» (реж. Том Шедьяк, 2007);
— мультфільм «Свідки. Всім народам» (3 частина) місії «Голос мучеників» (VOM-ru.org);
— роботи художників: С. Я. Лагутін «В. Соловйов», 1980; С. Я. Лагутін «М. В. Гоголь», 1975; Вінсент ван Гог, «Зоряна ніч», 1889; Ліве Версхюр, «Комета над Роттердамом», 1680.
Учитель. Молодці! Ви теж ретельно виконали свою роботу. І хоча ви отримали частково негативний результат, — не засмучуйтесь: «негативний результат — це теж результат!» І, як справжні дослідники, ви повинні вміти пояснити отримані результати. Спробуймо зробити це разом. Отже, що ми маємо?
1) Бог створив небо і небеса.
2) Небо видиме для людей і людям відомо, де воно знаходиться.
3) Небеса невидимі для людей і вони не знають, де знаходяться небеса.
4) Небеса досить тісно пов’язані з Ісусом Христом, Сином Божим.
5) Можливо, Бог навмисно приховав від нас координати небес, уважаючи, що для нас, людей, значно важливіше зосередитися на Господі небес, ніж на їх координатах.
З огляду на зазначене вище, який би висновок ви зробили стосовно того, де розташовані небеса?
Доки ви обдумуватимете відповідь на це складне запитання, розкажу вам таку притчу.
«Рабини охоче розповідають історію про одного вчителя, який ще за життя здобув слави мудрого. Кажуть, що Сам Бог якось звернувся до нього за порадою.
— Хочу побавитись у хованки з людством. Ангели радять сховатись у глибинах океанів, на вершинах високих гір чи на зворотному боці Місяця… А що ти на це скажеш?
Учитель відповів:
— Сховайся, Господи, у серці людськім. Це буде останнє місце, про яке вони подумають» (Бруно Ферреро).
Відповідь на запитання, де розташовані небеса, видається очевидною — «у серці людини». При цьому пам’ятаймо, що Біблія використовує часто різні методи чи прийоми (порівняння, символи, мову візуальних образів тощо), щоб якомога точніше донести людям Божу істину. Тому вислів «у серці людини» не треба розуміти буквально, а як її суть, «центр» єства людини, її свідомість.
Через те так часто кажуть, що небеса швидше «поселяються» в людині, ніж вона дістається до них.
Учитель. Сьогодні на занятті ми вже зауважили, що небеса також були створені Богом. Але коли це сталося? Якщо небеса — творіння Боже і людина — творіння Боже, то, можливо, вони якось «пересікались»? Тобто, чи відомі факти фізичного (тілесного) контакту людей і небес? Якщо так, то коли це сталось і за яких умов? Саме в цьому напрямі здійснювала свої дослідження група «Коли?». Надамо їм слово.
Заслухати звіт групи. Очікуваний результат.
Ми вважаємо, що небеса й пов’язане з ними небо були створені на самому початку, коли Бог вирішив реалізувати Свій творчий потенціал. Про це говорить перше речення Біблії. Абсолютно все Боже творіння гармонійно пов’язане між собою від самого початку. Тому Адам і Єва могли безпосередньо спілкуватися з Богом. Ситуація змінилася після гріхопадіння — контакт став опосередкованим: і вже Адам і Єва, Авраам, Яків, Мойсей, пророки, Іван Хреститель та інші люди могли чути голос із неба, бачили видіння. Апостол Павло дивним чином потрапив на «третє небо» — в дусі.
Учитель. Друзі, ви теж добре працювали і зробили правильні висновки. Оскільки Бог є Дух, а людина створена Богом на образ і подобу Його (тобто, теж створена духовною істотою), то жодного фізичного контакту людини з небесами не може бути, доки вона в тілі. Пригадуєте, коли Мойсей спілкувався з Богом на горі Синай, то попросив Його: «Покажи мені славу Свою!» А Бог відповів: «Ти не зможеш побачити лиця Мого, — бо людина не може побачити Мене — і жити» (Вих. 33:20). Тому апостол Павло й звернув увагу на таку особливість контакту з небесами. Якщо ж зараз контакти з Богом і відбуваються, то це тільки на духовному рівні, наприклад, під час молитви або під час читання Слова Божого чи роздумування над ним. Саме тому, що Бог є Дух, то слово «небеса» не може означати дуже віддалене від нас місце, у якому Він перебуває. Навпаки, Він завжди поряд: «Наблизьтесь до Бога, то й Бог наблизиться до вас» (Як. 4:8а). Біблія неодноразово підкреслює, що Бог, який на небесах, завжди поряд зі Своїми духовними дітьми на землі.
VI. Підсумки заняття
Небеса — це реальність, яка створена Богом і в якій Він перебуває.
Уся історія людства — це діалог Бога і людей, ініціатором якого завжди є Бог.
Бог говорить до людини по‑різному:
— через усе Своє творіння;
— через інших людей (пророків, апостолів, учителів, батьків, християн);
— через Ісуса Христа — Своє Слово втілене;
— через Біблію — Своє Слово записане.
Бог обіцяє Небеса кожній людині, яка повірить Йому.
VII. Домашнє завдання
Дослідити біблійні тексти (Бут. 28:10–12, 16–17; Єз. 1:1; Мк. 1:9–11; Ів. 3:13; Дії 7:55–56; 1 Кор. 15:19–22; 2 Кор. 12:2–4; Флп. 3:20–21) і відповісти на запитання:
— як можна потрапити на небеса?
— як розуміти вислів «відкриті небеса»?
