Автор Ольга Прокопович, м. Рівне
Мета: поглибити знання учнів про цінність християнської моралі для сучасного суспільства, звернувши увагу на моральні небезпеки для людини з боку суспільства; закріпити знання учнів про цілісне бачення людини як єдності духовного та матеріального начал.
Продовжувати розвивати в учнів уміння порівнювати, аналізувати та узагальнювати факти; розвивати уяву та емоції учнів; розвивати пізнавальний інтерес до вивчення та дослідження Біблії.
Сприяти розумінню учнями християнських моральних цінностей та формуванню в них християнського світогляду і громадянської, соціальної та життєвої компетентностей.
Обладнання: Біблія.
Тип уроку: урок сприймання нових знань.
Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ,
але душу свою занапастить?
Або що дасть людина взамін за душу свою?
Мт. 16:26
ПЕРЕБІГ УРОКУ
I. Організаційний момент
Вітання. Налагодження контакту з класом
Вправа «Абетка». Учитель пропонує учням одягнути уявні віртуальні шоломи з лазерним променем і «виписати» своє ім’я на тлі прекрасного зоряного неба. (Вправа сприяє покращенню розумової діяльності учнів.)
II. Актуалізація опорних знань учнів
Учитель. Пропоную вам трішки відволіктись від буденності та пофантазувати. Знаю, що ви це любите. За законом жанру ми моделюємо ситуацію, уникаючи зайвих деталей. Отож, ситуація така. Далеке майбутнє. Начебто все добре: вирішені майже всі соціальні та економічні проблеми; науково-технічні досягнення дозволили роботизувати всі виробничі процеси та досить добре освоїти ближній космічний простір; майже в кожній школі вже облаштовано спеціальні космоцентри, а деякі родини навіть мають власні шатли. Але людство якось непомітно опинилось на межі свого існування через глобальну техногенну катастрофу. Служба безпеки планети повідомила, що до повної катастрофи Землі залишилось 2–3 дні, і оголосила, що навіть буде надана якась допомога в переселенні людей на іншу планету, так звану Нову Землю, хоча ніхто до пуття не міг пояснити, яка саме допомога надаватиметься. У цей же час люди почали помічати дивні об’єкти, які спускалися з неба. Вони мали незвичну форму — на вигляд як крапля води (або «язик» полум’я). Таких «краплин» було неймовірно багато й вони викликали цікавість у людей. Виявилось, що ці «краплі» не мали ніяких отворів чи ілюмінаторів. А якщо хтось підходив до «краплі» й торкався її долонями, то відразу опинявся всередині. Після цього «крапля» негайно здіймалась угору й швидко зникала в небі.
З огляду на екстреність ситуації, якими були б ваші дії?
[Методичні рекомендації. Учні працюють у парах (або групах) і вносять свої пропозиції, щоб виробити приблизний план (алгоритм) дій людини за таких обставин. Щоб спрямувати міркування учнів у потрібному напрямку, можна дати їм ключові слова (наприклад, віра, орієнтація, багаж тощо.)
Можливий варіант алгоритму
1. Прийняття рішення.
2. Віра в порятунок.
3. Вибір засобу порятунку.
4. Необхідний багаж.
5. Орієнтація в часі й просторі для досягнення мети.
Упродовж уроку цей план буде обговорюватися.]
III. Мотивація навчальної діяльності учнів
Учитель. Отже, ситуація змодельована, прикинули навіть план дій людини. А для чого? Хіба можливе щось подібне в реальному житті? Звісно, до такої глобальної катастрофи людство ще не дожило, але в житті окремої людини вже може статись своя катастрофа. Звичайно, не таких масштабів і не колись у майбутньому. У певному сенсі ми щодня переживаємо міні-катастрофи через непорозуміння з батьками чи невивчений урок, через образливе слово чи невдачу на тренуванні, через свої чи чужі помилки тощо. Наскільки ми готові до «катастрофи»?
IV. Повідомлення теми та мети уроку
V. Сприймання нових знань
Учитель. Пропоную вам детальніше обговорити наш план дій, аби переконатись у його доцільності чи, навпаки, безнадійності.
1. Прийняття рішення
У змодельованій ситуації можливі два варіанти рішень:
а) життя людини — це найбільша цінність і його, однозначно, потрібно рятувати, доклавши всіх зусиль, навіть у такий мінімальний термін (2–3 дні);
б) оскільки катастрофа глобальна, то Земля й усе на ній загине. І який тоді сенс у порятунку? Що буде всім людям, те й мені. Хоч ці 2–3 дні проживу, ні в чому собі не відмовляючи.
У реальному житті ми також цінуємо власне життя та життя інших людей. Кожна людина є неповторною особистістю, бо має неповторну оригінальну душу, яка робить людину власне людиною. Кожна людина завжди і за будь-яких обставин має можливість чинити так, як підказує їй серце і власний розум та дозволяє її власна воля. Через те на людину лягає відповідальність за весь світ, за життя на Землі та за всі нещастя на ній, трагедії, сльози, пролиту кров. Люди повинні плекати свій розум як Божий дар для них, а також задумуватись над тим, чим наповнене їхнє життя, що покладено в його основу. Інколи люди вважають, що вже занадто пізно щось змінювати в їхньому житті. Або людина чітко усвідомлює хибність своєї поведінки, але продовжує жити так само, бо вже так звикла. А щоб змінити спосіб життя, — потрібно докласти зусиль. Буває й так, що на шляху до кардинальної зміни життя нас зупиняє нерозуміння близьких людей, які вже звикли бачити нас такими, як ми є, їхні глузування чи навіть цькування. Загалом зміна свого життя для людини буває досить болючою. І тому християнство дуже високо цінує саму спробу людини змінити спосіб свого життя, своє мислення й поведінку — стати іншою, новою людиною. Саме в цьому й полягає весь сенс християнського вчення —
повернути людину до втраченого щастя. Крім того, Бог заклав у кожній людині потяг до прекрасного, чистого, доброго.
І лише гріх та несприятливе оточення можуть пригасити в людині цей Божий дар. Тому й буває, що треба ризикувати всім своїм земним добром, щоб отримати в нагороду вічні цінності. А оскільки тривалість життя людини на Землі закрита від неї, то рішення потрібно не просто приймати, а приймати дуже швидко.
2. Віра в порятунок
Нагадаємо, що «віра — це сприймання людиною чого-небудь як істини. Іноді без попередньої перевірки, на основі тільки внутрішнього, суб’єктивного переконання, яке не потребує ніяких доказів» (Вікіпедія).
Людина, яка опинилась у катастрофічній ситуації, із різних джерел отримує стільки різної інформації, що вже власним розумом не може її осягнути. Тому митрополит Андрей Шептицький писав, що «віра — це акт нашої волі, а не реакція на почуття». А тому й не дивно, що, опинившись на межі життя та смерті, людина чинить певні дії («хапається за соломинку»), вірячи в порятунок власними силами або приймаючи допомогу від інших. Ті ж люди, які зневірились із певних причин, також мають два варіанти:
а) впадають у паніку й можуть загинути ще до катастрофи;
б) останні 2–3 дні живуть у своє задоволення, а потім —
«хоч потоп» чи «хай горить усе синім полум’ям».
У реальному житті абсолютно всі люди — віруючі, але об’єкти віри в різних людей різні. Християнська віра — це безумовне прийняття за правду всього того, що Бог відкрив людям про Себе, про світ і про нас, людей. Ось що Біблія говорить про віру:
«Догодити ж без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду» (Євр. 11:6);
«І все, чого ви в молитві попросите з вірою, — то одержите» (Мт. 21:22);
«… тому, хто вірує, все можливе!» (Мр. 9:23б).
Отже, у будь-якій глобальній чи міні-катастрофі Бог врятує Свою дитину, бо Він завжди дотримує Свого слова. Невідомо, як саме у якійсь ситуації Бог буде діяти, але допомога обов’язково надійде. Однак це не означає, що віра має бути пасивною. Навпаки, Бог спонукає людину до активної співпраці з Ним саме через віру. Німецько-
американський фізик і конструктор космічних ракет Вернер фон Браун (1912–1977) так висловився: «Поширеною є думка, ніби в епоху космічних польотів ми вже так багато знаємо про природу, що нам більше не потрібно вірити в Бога. Ця думка цілком помилкова. Лише нове звернення до Бога може врятувати всіх від катастрофи, яка насувається».
3. Вибір засобу порятунку
У ситуації, яку ми змоделювали, таких засобів є два:
а) звичайні шатли, збудовані на Землі, якими люди вміють користуватись;
б) незвичайні (за формою, за технологією виробництва, за принципом дії) шатли-«краплі», які люди вперше побачили після оголошення про катастрофу.
Який із шатлів вибрати?
Звичайний шатл знайомий до дрібниць, не раз використовувався й досить добре себе зарекомендував, але на невеликих, «близькоземних» відстанях. Тому до Нової Землі на ньому не дістатись. Можна було б спробувати дістатись на ньому до якогось зорельота, але навряд чи вдасться це зробити. Адже «неозброєним оком» видно технічну прірву, яка лежить між шатлами — звичайним та «краплиною».
Шатли, які спускаються з неба, крім своєї незвичайності, поставили досить серйозні запитання: хто їх прислав і кому? як потрапити всередину «краплі»? що там відбувається з людиною? де гарантія, що «крапля» доставить людину на Нову Землю? та інші. Якби не ці запитання, то зрозуміло, що вибирати потрібно незвичайний шатл для порятунку. А так…
Але були й такі люди, які повірили в те, що можна врятуватись, і вирішили використати для цього всі можливості. То чому б не скористатись і таким незвичайним шатлом? І вони робили цей крок, крок віри.
У реальному житті така глобальна катастрофа вже сталася ще на початку історії людства — це гріхопадіння людей. Відтоді кожна людина сповна відчуває наслідки цієї катастрофи й потребує порятунку. Порятунку від чого? А, можливо, і не всі люди його потребують? Адже ми зустрічаємо в своєму житті гарних, розумних, здорових, успішних і багатих людей, які, здається, не потребують ніякого порятунку… Ключове слово в цьому реченні —
«здається». І ось чому. Людина як Боже творіння є гармонійним поєднанням матеріального і духовного начал. І турбота людини про своє тіло та душу є доброю і потрібною справою, аби людина досягала досконалості, перебуваючи в постійному зв’язку з Богом. Суть реальної глобальної катастрофи полягає в розділенні людей з Богом і розділенні в кожній людині матеріального та духовного начал. Відтоді тіло людини (матерія) почало підпорядковуватись своїм законам (заздрощам, лінощам, пристрастям тощо), а душа (дух) людини, яка теж ослабла через віддалення від Бога, і далі прагнула Бога.
Ситуація ускладнилась тим, що матеріальне прагне домінувати над духовним. Ще у 80–90-х роках XX ст., досліджуючи геном людини, учені дійшли висновку, що все людство походить від однієї жінки й від одного чоловіка, тобто від Адама і Єви, як Бог і відкрив це у Своєму Слові. Гріх перших людей передався усім: гарним і не дуже, розумним і не дуже, здоровим і хворим, успішним і невдахам, багатим і бідним — усім без винятку. Цей внутрішній конфлікт (між тілом і душею) мучив би людину вічно, якби Бог милостиво не покарав людей: «…бо заплата за гріх — смерть…» (Рим. 6:23а). Оскільки людина має два начала, то й смертей вона переживе дві: матеріальну (або біологічну) і духовну (остаточну). Але Бог любить людей і хоче врятувати їх від остаточної смерті. Тому Він послав на Землю Свого Сина —
Спасителя Ісуса Христа. Божий план геніально простий: хто повірить, що Ісус помер на хресті за нього, за його гріхи (матеріальна смерть), той звільняється від остаточної (духовної) смерті й отримує подарунок від Бога — вічне життя (Рим. 6:23б). Тобто для спасіння людини вже все зроблено. Самій людині залишається лише зробити крок віри, щоб потрапити на Нову, обіцяну Самим Богом Землю.
4. Необхідний багаж
Як виявилось у змодельованій ситуації, із багажем, який люди хотіли б узяти з собою на Нову Землю, теж не все було однозначно. Звичайні земні шатли не були вантажними й узяти якийсь багаж можна було за рахунок частини пального, що було явно нерозумно. Ті ж шатли, які попри здоровий глузд все-таки завантажили, не могли відірватись від Землі або через деякий час падали на Землю. Шатли-«краплини» забирали людей у чому ті були, без будь-якого багажу.
У реальному житті прогрес людства в удосконаленні технологій та урізноманітненні матеріальних благ також є незаперечним. Усі ми прагнемо мати високі зарплати, достойний рівень життя та певний комфорт. І багатство як таке не є гріхом. Воно лише може бути надбане гріховним шляхом або стати для людини ідолом, якщо людина буде вважати добробут єдиним добром і жертвуватиме всім заради нього. Тому що в такому разі не буде гармонії матеріального та духовного, переважатиме матеріальне й людина не матиме внутрішньої свободи вибору. А так не повинно бути. Духовний розвиток людини полягає не в зреченні матеріального, а в незалежності від нього. Коли людина на перше місце у своєму житті ставить Бога й дотримання Його законів, тоді вона ніколи не стане рабом чогось нижчого за себе, не втратить своєї свободи. Із цього приводу хотілось би нагадати деякі факти з життя американського мільярдера Рокфеллера. Коли його запитали, у чому секрет його фінансового успіху, він відповів: «Мене мама з дитинства привчила віддавати Богові десятину». Він, будучи християнином, уважав, що силу й можливість заробляти гроші дає Бог, а заробляти потрібно якомога більше, щоб можна було якомога більше роздати нужденним. На його пожертви було збудовано 2 університети, 24 випускники яких стали лауреатами Нобелівських премій.
Біблія застерігає: «І промовив до них: «Глядіть, остерігайтеся всякої зажерливости, – бо життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його» (Лк. 12:15).
Біблія радить: «Складайте ж собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть. Бо де скарб твій, — там буде й серце твоє!» (Мт. 6:20–21).
5. Орієнтація в часі та просторі для досягнення мети
У змодельованій ситуації вміння орієнтуватись у часі та просторі дуже важливе і на Землі, і під час польоту попри бортову навігацію.
Але в реальному житті це вміння просто необхідне. У реальному житті уже зараз високо цінується інтелект і знання людини. Але без духовної і моральної орієнтації «на добро» чисті знання можуть стати навіть небезпечними. Наприклад, так звана «загроза перенаселення» виправдовує аборти. Наукові дослідження в медицині роблять те саме, пропагуючи лікування чи не всіх хвороб стовбуровими клітинами, які отримують із «абортивного матеріалу». Цей же «матеріал» використовують при виробництві всілякої косметичної продукції (креми, маски, помади тощо). Ось і виходить, що всі ми, нібито, будемо і гарними, і здоровими. Але якою ціною? Крім того, у час інтернету будь-яка інформація поширюється блискавично, а особливо еротичного характеру. Така інформація надзвичайно небезпечна тому, що послаблює почуття сорому. Ті, хто живе в гріху, відчувають підтримку, а ті, хто намагається дотримуватись моральної чистоти й цнотливості, піддаються сумнівам із приводу своєї нормальності. Дошлюбні статеві стосунки приводять до втрати моральних принципів у житті. Найгірший наслідок аморального життя — це втрата людської гідності та знецінення образу й подоби Божої. Згідно з біблійним розумінням людини —
як образу й подоби Божої — немає людей кращих чи гірших, перед Богом усі рівні, бо всі грішні. Бог вимагає дотримання Його заповідей не тому, що Йому «так хочеться», а тому що це добре для людей: вони оберігають життя й здоров’я людини, захищають сім’ю і власність, ведуть до миру й спокою між людьми. Гонитва за успіхом і насолодою призводить до кризи в суспільстві. Якщо власне добро, яке часто ототожнюється з приємністю, збагаченням та безтурботністю, ставиться вище будь-чого, то така людина стає глухою до потреб ближнього. Навіть у тому разі, коли людей об’єднують спільні інтереси, їхнє об’єднання (товариство, партія тощо) повинне служити добром для всіх членів суспільства. Для цього потрібні всього два принципи: законність і моральність.
На жаль, частина сучасної молоді сприймає Бога як перешкоду на своєму життєвому шляху, а християнство вважає застарілою релігією із суцільними заборонами. Втрата любові до Бога призводить до втрати любові до ближнього; до ненависті, агресії та байдужості до страждань інших людей; до прагнення слави й багатства, до розквіту егоїзму. А відкидаючи почуття провини, людина приходить до повної втрати відповідальності і, отже, суцільного хаосу. Сьогоднішні небезпеки в житті молоді — це безмежна свобода й невміння нею користуватись, поширення злочинності, насилля, розпусти, руйнування інституту сім’ї, захоплення екзотичними культами та лже-віруваннями (астрологія, спіритизм, магія, язичництво, різні забобони тощо).
«Промовляє до нього Ісус: «Я – дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене» (Iв. 14:6).
«Учинки тіла явні, то є: перелюб, нечистість, розпуста, ідолослуження, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, завидки, п’янство, гулянки й подібне до цього. Я про це попереджую вас, як і попереджав був, що хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого!» (Гал. 5:19–22).
Коли людина звертається до ідолянства, то це свідчить про те, що вона має дуже слабкий внутрішній духовний стрижень. Адже гріх порушує гармонію життя на всіх рівнях: духовному і матеріальному, особистому і суспільному, часовому і вічному.
Біблія застерігає: «Стережіться, щоб ніхто вас не звів філософією та марною оманою за переданням людським, за стихіями світу, а не за Христом» (Кол. 2:8).
«Коли ж наша Євангелія й закрита, то закрита для тих, хто гине, — для невіруючих, яким бог цього віку засліпив розум…» (2 Кор. 4:3–4а).
Диявол, бог цього віку, «…був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, — бо він неправдомовець і батько неправді» (Iв. 8:44б).
Зло завжди винахідливе і вдало маскується під добро, обіцяючи людині щастя (багато й одразу). Але справжня сутність його —
сутність злодія, який «… тільки на те закрадається, щоб красти й убивати та нищити» (Iв. 10:10а). І не думайте, що так було колись, але не зараз. Згадайте-но розрекламовані «швидкі гроші» чи різні види кредитів. Нібито «і щастя, і одразу». Але щоб потім розрахуватись із цим кредитом, людям доводилось потрапляти в такі борги, що вони вже й не раді були тому «щастю».
Наш Бог, Бог миру й любові, діє зовсім інакше. Він хоче відновити в людині Свій образ і подобу, наповнюючи моральні почуття людини конкретним змістом, торкаючись її внутрішнього світу — мотивів та намірів. Велич людини й цінність її життя в суспільстві визначається кількістю добра й любові, які вона вкладає в кожну, навіть невеличку справу.
Християнство збагачує людство вірою, надією і любов’ю, моральними чеснотами (мудрістю, справедливістю, стриманістю, мужністю тощо), регулює стосунки в суспільстві та стосунки людини з Богом.
Стабільність сучасного суспільства будується на інтелекті, знаннях та високому фаховому рівні людей. Щоб зрозуміти, яка ця стабільність, достатньо подивитись випуск новин. Сучасний світ (і не тільки в Україні) прагне усунути Бога і Його Церкву з освіти, медицини, культури, політики, родини, з суспільства загалом. Це явище називають секуляризмом (від лат. saecularis — світський). Уперше термін був застосований 1646 року під час укладання Вестфальського миру, і він означав процес переходу земель, які були власністю Церкви, у державну власність. І лише згодом, у XIX ст. його почали застосовувати замість слова «атеїзм», який на той час не користувався популярністю, а потім уже секуляризм перетворився на світський гуманізм. Причиною виникнення секуляризму як ідеології стала гіпотеза еволюції та егоїзм людини: не Бог створив світ, а він сам виник; власне, і Бога немає, бо Його придумали примітивні люди. А якщо немає Бога, то й відповідати людині немає перед ким. «Якщо ж Бога немає, — тоді все дозволено», —
писав Ф. Достоєвський. Навколишній світ і дійсність, суспільство і людину секуляризм пояснює виключно з практики земного життя, він спрямований на покращення матеріальної основи існування людства, відкидаючи духовну складову. Однак, коли проблеми сягають таких розмірів, що загрожують стабільності та життєздатності суспільства, — навіть світська секулярна держава звертається до релігійних інституцій, бо тільки вони своїм духовним авторитетом можуть вплинути на суспільство: «Як тривога, — то до Бога». Шкода тільки, що «як по тривозі, — то й по Бозі».
Хотілося б зупинитись ще на одній замаскованій небезпеці. Зрозуміло, що людство ніколи не буде розвиватись, якщо відсоток творчо мислячих людей не збільшуватиметься. У наш час поінформованість людей різко зростає. Це факт. А ось щодо творчого мислення — є проблема. У Південній Кореї психологи офіційно визнали, що вже ціле покоління виросло з діагнозом «цифрова деменція» (слабоумство). Як показують дослідження, з кожним роком усе більше дітей, які багато часу проводять за смартфонами, планшетами та іншою цифровою технікою, страждають розладом уваги, утратою пам’яті, низьким рівнем самоконтролю, когнітивними порушеннями, пригніченістю та депресією. Німецький дослідник Манфред Шпітцер у праці «Цифрова деменція» стверджує, що діти, які проводять перед екраном більше семи годин на добу, отримують пошкодження мозку приблизно такого рівня, які можна побачити в людей після поранень у голову. Через це людина стає нездатною планувати, визначати пріоритети, організовувати своє життя, боротись із миттєвими бажаннями, емоційними нападами гніву, втрачає здатність співпереживати. А тому немає нічого дивного в тому, що під впливом «Синього кита», «Момо» чи ще якоїсь гри підлітки, перебуваючи в такому стані, чинять самогубства чи розстрілюють людей у школах, клубах чи просто на вулиці. Цікаво, що Стів Джобс заборонив своїм дітям користуватись iPad-ом узагалі, а іншими гаджетами — ночами та у вихідні. Кріс Андерсон, один із засновників 3D Robotics, так висловився: «Я, як ніхто інший, бачу небезпеку надмірного захоплення інтернетом. Я сам зіткнувся з цією проблемою і не хочу, щоб вона була в моїх дітей». Правило Андерсона — ніяких екранів і гаджетів у спальні! Сини винахідника сервісів Blogger і Twitter можуть користуватись своїми планшетами й смартфонами не більше години на день. А директор Out Cast Agency Олександр Константинопль обмежує використання гаджетів у будинку до 30 хв. на день.
Звичайно, передбачити всі небезпеки в реальному житті просто неможливо. Але вихід є. Факт, що експерти найвищої кваліфікації не вивчають відомі підробки, а вдосконалюються у вивченні оригіналу. І якщо ми вивчатимемо Оригінал —
Біблію, то зуміємо уникнути більшості замаскованих небезпек. Біблія радить: «Будьте тверезі, пильнуйте! Ваш супротивник — диявол — ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого» (1 Петр. 5:8).
І якщо будемо жити згідно з інструкціями Біблії, то обов’язково досягнемо мети християнського життя: «Тож усе я вважаю за втрату ради переважного познання Христа Ісуса, мого Господа, що я ради Нього відмовився всього, і вважаю все за сміття, щоб придбати Христа,.. забуваючи те, що позаду, і спішачи до того, що попереду, я женусь до мети за нагородою високого поклику Божого в Христі Ісусі» (Флп. 3:8, 13–14).
VI. Осмислення об’єктивних зв’язків у вивченому матеріалі
1. Заслухати відповіді учнів на запитання:
а) Чи підходить план дій людини, складений нами, для реального життя?
б) Що ви додали б до плану або вилучили б із нього?
в) Яка різниця між просто небезпекою і моральною небезпекою?
г) Як ви поясните текст, записаний в епіграфі до уроку?
д) Знаючи, яку загрозу можуть нести цифрові технології, чому одні їх розробляють, а інші ними користуються?
е) Чому, знаючи якої шкоди людині завдають тютюн, алкоголь, наркотики, їх виготовляють і вживають?
2. Інтерактивна вправа «Снігова грудка» (вправа виконується за алгоритмом: слово — речення — запитання —
відповідь)
Починаючи вправу, вчитель указує на когось із учнів і каже: «Слово!» Вказаний учень називає слово, яке стосується теми уроку, і вказує на другого учня, промовляючи: «Речення!» Цей другий учень складає речення із названим словом і промовляє до третього учня: «Запитання!» Третій учень придумує запитання до складеного речення, а четвертий учень відповідає на нього. Наприклад:
VII. Підсумки уроку. Домашнє завдання
Учитель пропонує учням зосередитись, пригадати тему уроку й сформувати один висновок (для себе). Заслухавши висновки кількох учнів, скласти висновок до уроку і вдома записати його.
[Можливі варіанти висновку до уроку:
1. Людина — вінець Божого творіння; має складну дуалістичну природу (матеріальну та духовну складову).
2. Людина створена:
– на образ і подобу Божу;
– щоб панувати над усім творінням Божим;
– щоб бути щасливою з Богом і славити Його.
3. Гріх (моральне зло) перших людей зруйнував їхні стосунки з Богом і стосунки між ними.
4. Зіпсована людська природа:
– спотворила образ і подобу Божу в людині;
– стала спадковою;
– не може чинити нічого доброго без Бога.
5. Моральні небезпеки сучасного суспільства поглиблюють прірву між Богом і людиною.
6. Ісус Христос — єдиний, Хто зміг виправити ситуацію і повернути людині втрачене щастя.
7. Людина повинна повірити в те, що Ісус Христос, Син Божий, — її Спаситель].