Гірка осанна (урок для 5-7 класів)

Автор Олена Медведєва, м. Рівне

Мета: з’ясувати з дітьми, чому Ісус плакав за Єрусалимом; виховувати в учнів правильний погляд на своєчасне прийняття Христа як особистого Спасителя; розвивати в дітей бажання служити Богові та віддавати Йому славу з молодих років.

Біблійна основа: Лк. 19:29-48.

Ключовий вірш: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом», і свого ближнього як самого себе»… Роби це, — і будеш жити» (Лк. 10:27-28).

Обладнання: Біблія, малюнок осла і коня, віття дерев, одяг, каміння, малюнок Єрусалимського храму.

Література

ХІД УРОКУ

І. Вступна частина

Вітання. Налагодження контакту з класом

Вітання з дітьми має відбуватися в дружній та теплій атмосфері. Нехай учні зрозуміють, що вони важливі для вас, що ви цінуєте їхні думки, поважаєте їхні мрії й дуже раді бачити кожного з них.

Учитель. Сьогодні радісно-сумний урок. І це — не парадокс. Тому що радість наповнювала людське серце, коли Ісус їхав до Єрусалима на молодому ослі, а сум наповнював Боже серце, коли Господь дивився на людей, які не приймали Його вчення.

Тому урок складатиметься з двох частин: перша — радісна, друга — сумна.

ІІ. Основна частина

Біблійний персонаж — фарисей, який розмовляв з Ісусом при в’їзді Господа до Єрусалима.

До класу входить чоловік, одягнений у пишне фарисейське вбрання.

У руках у нього сувій, у кишені — каміння.

— Вітаю вас, молоді люди! (Відповіді дітей.)

— Давно вже я планував прийти до вас, та все не мав змоги, бо навчав людей Закону Божого, а це забирає багато часу та сил. І от нарешті я з вами. Скажіть-но мені, чи читаєте ви Закон?(Відповіді дітей.)

— А чи вірите ви в нього?(Відповіді дітей.)

— А як часто ви постуєте та чините милостиню? (Відповіді дітей.)

— А чи є серед вас діти, у яких батьки — священики чи книжники, чи фарисеї?(Відповіді дітей.)

— А чи є серед вас такий, хто тричі на день молиться й регулярно читає Тору? (Відповіді дітей.)

— А чи є серед вас той, хто виконав усі 10 Заповідей і ніколи не грішить? (Відповіді дітей.)

— Тоді вам треба увірувати в єдиного Бога Саваота, приєднатися до єврейського народу й чекати приходу Месії. (Відповіді дітей.)

— Знаю, про якого Ісуса ви розповідаєте. Бачив я Його. І не тільки бачив, а ще й розмовляв. Це відбулося тоді, коли Він, сидячи на молодому ослі, їхав до Єрусалима. Ми з колегами попросили в Нього, аби Він заборонив Своїм учням вигукувати «Осанна! Благословенний Цар, що йде в ім’я Господнє». А Він нам відповів (виймає каміння з кишені): «Кажу вам, що коли ці замовкнуть, то каміння кричатиме». І чому Він це сказав? Не розумію… То що, підете зі мною вчити Тору?(Відповіді дітей.)

— Тоді мені нічого тут робити. Бувайте! Я повернуся до свого народу й до свого дому, щоб чекати славний прихід Месії, Спасителя Ізраїлю.

2. Молитва

3. Перевірка домашнього завдання

4. Гра-зачіпка «Струмок»

Умови гри

У класі на підлозі стелиться старий одяг. Діти, взявши один одного за руки та піднявши їх догори, грають у відомий всім «Струмок», вибираючи за власним бажанням собі «компаньйона». Але перша умова — вони мають стояти та ходити лише на постеленому одязі. Як тільки хтось схибив, гра припиняється. Друга умова — під час гри діти мають співати пісню. Тривалість гри 7-10 хв.

Обговорення гри

— Чи було вам добре і весело?

— А чому?

5. Ілюстрація «Осел та кінь»

На папері формату А1 намальовані дві тварини, які дивляться одна на одну: ліворуч — осел, праворуч — кінь. Посередині великий знак запитання.

Суть ілюстрації полягає в тому, щоб пояснити дітям різницю між цими двома тваринами.

Коротко про осла

Якщо порівняти осла, який у Західній Європі везе мішки на млин або візок із молоком, із його південними побратимами, то можна подумати, що це різні види — настільки несхожі вони між собою. Північний осел, як відомо, ледача, уперта, часто норовиста тварина, яку зазвичай, хоч і несправедливо, уважають уособленням дурості та простоти; південний же осел, особливо єгипетський, — жвава, надзвичайно працьовита й терпелива істота, яка у виконанні своєї роботи не тільки не поступається коню, але навіть багато в чому перевершує його. Тому про нього піклуються набагато краще, ніж про європейського осла.

Грецькі та іспанські осли завбільшки з маленького мула; їхня шерсть гладка й м’яка, грива досить довга, китиця хвоста дуже довга; вуха також довгі, але мають красиву форму; очі блискучі. Велика витривалість, легкий, швидкий крок і м’який галоп роблять цього осла чудовим для верхової їзди. Деякі мають від природи інохідь. Окрім великих ослів у Греції та Іспанії трапляються менші, але вони все-таки стрункіші й укриті кращою шерстю, ніж наші свійські осли. Але арабські осли, особливо ті, яких розводять у Ємені, ще кращі від цих прекрасних тварин. Тут існує два види ослів: одні великі на зріст, сміливі, моторні, придатні для верхової їзди, інші менші на зріст, слабші, використовуються для перевезення вантажів. Перші пішли, імовірно, від схрещування з онагром і його нащадками. Подібні ж породи є в Персії та Єгипті. Придатний для верхової їзди осел там цінується більше, ніж посередній кінь.

Усі органи чуття свійського осла добре розвинені. Найкраще розвинений слух, далі — зір, а потім нюх. Осел має чудову пам’ять і назавжди запам’ятовує шлях, яким одного разу пройшов. Хоч він здається нерозумним, але іноді буває дуже хитрим і лукавим, і зовсім не таким добродушним, як зазвичай вважають.

Осел задовольняється найгіршою їжею і наймізернішим кормом — травою і сіном; він навіть віддає перевагу чортополоху, колючим чагарникам і травам. Але він дуже розбірливий у питві: нізащо не питиме каламутної води; вона може бути солона, але неодмінно чиста.

Незважаючи на те, що осли повинні багато працювати, вони живуть досить довго — 40-50 років.

Коротко про коня

Кінь — тварина, яка відіграє важливу роль у життєдіяльності людини. Залишався основним транспортом і робочою силою до кінця XVIII – початку XIX ст. Постійно використовувався на війні. Зараз коней використовуються для роботи в рільництві та в кінному спорті, а також як продуктивну тварина, що дає м’ясо, молоко, кінський волос.

Ріст коней залежить від породи, від харчування і особливостей догляду. Чим краще харчування і догляд, тим більшими стають коні. Загалом домашні коні мають зріст від 150 до 175 см, поні від 120 до 150 см. Температура тіла здорового коня від 37,5 до 38,5 °С. В скелеті близько 212 кісток.

Кінь досягає в середньому віку 25-30 років, серед деяких порід поні зустрічаються тварини, котрі доживають до 40 років.

Дикі коні живуть табунами, зазвичай невеликими. Табуни складаються з кількох самиць і самця, переважно в степових місцевостях, відрізняються великою швидкістю і обережністю.

У світі є приблизно двісті порід коней.

Схожість коня з ослом полягає в наступному: кожен має чотири ноги, одного хвоста, два вуха, дві ніздрі, два ока, обоє довго живуть.

Відмінність: кожен має своє призначення, характер, стереотип. На ослі на війну не їхали, для цього у воїнів був кінь.

6. Знайомство дітей із темою уроку

Учитель говорить дітям, що сьогодні вони дізнаються про духовну істину, за яку любитимуть Христа ще більше: Ісус турбується про долю кожної людини.

7. Виклад нового матеріалу

Звучить із диска або читається з Біблії оповідь — Євангеліє від Луки 19:29-48

Богослови та історики стверджують, що славний в’їзд Ісуса в Єрусалим відбувся за тиждень до Його смерті. Ісус прийшов як довгоочікуваний Месія. Протягом трьох років Він говорив про Себе правду народу, подорожуючи по країні й творячи чудеса. Він знав, що керівники країни та священики готові Його вбити. Він був готовий до цього. Його тріумфальний в’їзд у Святе місто під вигуки «Осанна» став останнім свідченням для Єрусалима. Народ святкував. Люди думали, що нарешті настав час їхнього звільнення. І він справді настав, тільки не так, як того очікували євреї.

Ісус в’їхав у місто на молодому ослі, на якому ще ніхто з людей не сидів, тому що так говорило пророцтво (Зах. 9:9). Він не вибрав для Себе коня, бо на коні в завойоване місто в’їжджали головнокомандувачі армій, які вбивали людей. Ісус не пролив жодної краплі людської крові, навпаки, Він ніколи не жадав смерті грішника. Його війна була спрямована проти гріха, а не проти людини. Він змагався з бідами, стихійними лихами, хворобами, смертю та переміг їх усіх. А зараз Він смиренно їде на ослі.

Люди, які настеляють Йому пальмове віття, свій одяг, вигукують: «Благословенний Цар, що йде у Господнє ім’я! Мир на небесах, і слава на висоті!» Сьогодні вони віддають Йому славу, а через декілька днів кричатимуть: «Розіпни Його!»

І ось тріумф завершено. Місто прийняло Ісуса як Месію. Що далі? Святковий обід на честь Завойовника? Ні. Господь і надалі поводить Себе як Цар Небесний, а не земний. «І коли Він наблизився, і місто побачив, то заплакав за ним, і сказав: «О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібно для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це».

Бог привселюдно плаче! Він не боїться, що це побачать книжники та фарисеї, що з Нього глузуватимуть люди. Слабкодухий, чутливий?.. Що Христові до людської думки? Він робить те, що не може не робити, — плаче. Але й при цьому не примушує силою вірити в Нього. Наш Бог — Бог великої милості та любові, а не насильства. Він дав людям один небезпечний дар, яким ми не вміємо правильно користуватися, — волю.

Серце Христа розривалося від болю за трагічну долю Святого міста та його мешканців. Він знав його фатальний кінець. І все через те, що люди не прийняли Христа як Сина Божого, а розіп’яли Його як самозванця й розбійника.

Згодом Христос заходить у храм і виганяє продавців. Ісус не змінює Свого призначення — говорить людям правду, якою б приємною чи неприємною вона не була. «Написано: «Дім Мій — дім молитви», а ви з нього зробили «печеру розбійників». Ісус чесний із народом до останнього слова.

8. Обговорення

Використання обладнання та проголошення основних думок за темою

Історична довідка про Єрусалимський храм

Цар Ірод, бажаючи хоч якось схилити до себе єврейський народ, котрий досить негативно ставився до нього як до чужинця та вбивці, почав перебудову Єрусалимського храму. Ось що пише про це історик Йосип Флафій у книзі «Юдейські скарби»: «На 18-му році свого царювання Ірод розпочав невідану до цього часу справу — відбудову храму Господнього. Він бажав розширити його об’єми й збільшити його висоту, вважаючи, що тим самим він закінчить найпрекраснішу з усіх своїх споруд. Так воно й було насправді, і цим Ірод набув собі великої слави…»

Переробивши фундамент, він побудував храм довжиною у сто ліктів, шириною в сто ліктів, висотою ж у сто двадцять ліктів. Храм був зведений із міцного білого каменю.

Будівництво й оздоблення храму продовжувалось і після смерті царя Ірода. У старовинних книгах зазначено, що до моменту його зруйнування це була одна із найвеличніших будівель того часу. Сучасники вважають, Храм був покритий такою кількістю золота, що при яскравому сонці він сяяв сліпучим блиском.

Усередині храму також скрізь сяяло золото. Брами, які вели в різні відділення, були позолочені. Над ними розташувалися золоті виноградні лози, від яких звисали виноградні грона висотою в людський зріст.

Зовнішній вигляд храму мав усе, що тільки могло захоплювати очі та душу. Покритий з усіх боків важкими золотими листами, він блищав під променями ранкового сонця. Чужинцям, які прибували в Єрусалим на поклоніння, він здаля здавався ніби покритий снігом, бо там, де храм не був позолочений, він був просто білим. Вершина його була покрита золотими загостреними спицями, щоб жодна пташка не могла сісти на нього й забруднити.

Пророцтво Ісуса щодо Єрусалима виконалося з точністю до деталей через 40 років. Ця велична будівля із мармуру та золота була стерта з лиця землі римською армією в 70 р. після Різдва Христового. Йосип Флавій писав, що дивлячись на місце, де раніше стояв храм, важко було уявити, що це місце було велелюдним. Коли горів храм, то плавилося золото. І ось ця лава золотого потоку лилася між каміння. Коли припинилася пожежа, грабіжники почали розбирати стіни, адже у прошарку між каміннями лежало застигле золото. Вони добували його, не лишивши таким чином каменя на камені.

9. Вивчення ключового вірша

На аркуші формату А3 намальована стіна, вимощена із цеглин. На кожній цеглині дуже маленькими літерами написано по слову із ключового вірша та посилання з Біблії. Поряд лежить лупа. Діти, скориставшись лупою і прочитавши текст, переписують його в зошити й вивчають напам’ять.

10. Рукоділля

Зробити з гілочок якогось дерева прикрасу, щоб поставити у вазу. Взяти гілочку та покрити її золотою фарбою (якщо є така можливість, бажано це робити на вулиці). Прикрасити різними перлинками чи маленькими штучними квітами.

ІІІ. Підсумок уроку

Учитель читає оповідання для закріплення вивченого матеріалу.

Юність для Христа

Одного разу молодий християнин зайшов до їдальні пообідати. Навпроти нього сіли дві дівчини. Обидві не знали нічого про Ісуса Христа. Юнак вирішив розповісти їм про Бога, але дівчати відповіли, що в них ще все життя попереду. От коли молодість зів’яне й прийде старість, тоді вони, можливо, і служитимуть Господу.

Християнин тим часом пив сік і, коли його залишилося ледь на дні, простягнув склянку дівчатам зі словами:

— Візьміть, дівчата, допийте.

Дівчата обурилися:

— Ти що, глузуєш із нас?

— От так і Богу потрібна ваша старість, — не затримався з відповіддю християнин…

Дорогі друзі! Присвятіть Христові ваші молоді роки, і ви будете благословенними!

11. Скарбниця мудрості

У скарбниці лежать яскраві картки з афоризмами. Учитель зачитує їх дітям наприкінці уроку.

Сьогодні ми пропонуємо вам зачитати один великий «афоризм» Наполеона, котрий ніколи не в’їжджав у завойоване місто на ослі. У нього був для цього кінь. Проте Наполеон — усього лише смертна людина, яка потребувала вічного Бога.

«Я знаю людей, і я кажу вам, що Ісус — не людина. Він наказує нам вірити, не даючи іншого підґрунтя, окрім Його жахливого слова: «Я Бог».

Філософи намагаються вирішити таємниці Всесвіту своїми порожніми дисертаціями. Вони нерозумі, подібні до заплаканої дитини, яка хоче отримати в подарунок Місяць як іграшку, котрою вона б бавилася протягом дня. І ніяк не можуть її мати.

Христос ніколи не вагався. Він говорив владно. Він шукає і вимагає абсолютної любові від людей — найважче, що може бути в цьому світі. Александр, Кесар, Ганнібал перемогли світ, та у них не було друзів. Можливо, я — єдина людина нашого часу, яка поважає Александра, Кесаря, Ганнібала. Проте що з того? Я їх лише поважаю.

Александр, Цезар, Карл Великий і я заснували імперії, але на чому? На силі. Христос заснував Свою імперію на любові, і мільйони, наразі, готові віддати своє життя за Нього. Я сам надихав маси людей так полум’яно, що вони помирали за мене, але для цього потрібна була моя присутність. Зараз я на острові святої Олени, і де ж мої друзі? Я забутий, і незабаром перетворюся на порох, ставши поживою для хробаків. Яка ж прірва між моїм нещасним становищем і вічним Царством Христа, Котрого проголошують, люблять та шанують, і вплив Котрого розповсюдився по всій землі. Чи смерть це? Кажу вам: смерть Христа є смертю Бога. Повірте мені: Ісус Христос — це Правда, це Бог!»

12. Домашнє завдання

Вивчити напам’ять ключовий вірш уроку.

Ще раз прочитати біблійний текст Лк. 19:29-48.

Занотувати найцінніші думки в духовний щоденник.

13. Молитва

«Господи! Ми хочемо служити Тобі з молодих років! Тому просимо: дай нам огиду до гріха і даруй бажання линути до святості. Амінь».

Діти, за бажанням, можуть на папірцях написати свої молитовні прохання, на які вони хочуть, аби Бог відповів, і обмінятися ними, щоб протягом наступного тижня молитися один за одного.