Рекомендовано для учнів 5-6 класів (діти 10-11 років)
Автор Алла Кириченко, учитель інформатики НВК ім. В. Чорновола, м. Южне, Одеська обл.
Заняття 5[1]
КІЛЬКІСТЬ ЗІР
Вітання. Молитва «Отче наш»
Учитель роздає учням Біблії, зошити, ручки.
Учитель. Сьогодні ми молились словами Христа. Ці слова, думаю, кожен із вас знає напам’ять. А хто скаже, які з них найспівзвучніші з тим, що ми досліджували на попередньому занятті?
Учні. «Отче наш, сущий на небесах!»; початок молитви.
Учитель. Так, молодці. Бачите, як цікаво відкривається Біблія. Тільки після того, як ми порахували небеса, я вперше в житті задумалась: а де насправді живе Бог, чи не за небесами, адже це Його творіння? І ось відповідь: «сущий на небесах».
Ну, а тепер займемось зорями. Це яке небо? Так, перше, найближче до нас. Коли запитати пересічну людину, яка кількість зір, то більшість відповість — нескінченна, бо нескінченний Усесвіт, та ще й постійно з’являються нові зорі. А якщо Всесвіт не нескінченний, а обмежений третім небом, то скільки тоді?.. Але спочатку скажіть: як розміщені на небі зорі — хаотично чи впорядковано? (Звучать різні відповіді учнів.)
Як це можна перевірити? Так, за допомогою Біблії. Відкрийте зміст Старого Завіту, знайдіть розділ ІІІ «Книги навчальні поетичні», у ньому Книгу Псалмів, розділ 8, вірш 4, прочитаймо (за бажанням хтось із учнів виразно читає): «Коли бачу Твої небеса — діло пальців Твоїх, місяця й зорі, що Ти встановив…».
Учитель. Із цього уривку бачимо, що зорі встановлені Богом не як доведеться, а в певних місцях. Це як оця парта: вона встановлена саме тут, щоб учням було де сидіти й зручно писати. Погляньте на весь наш клас: де встановлені вікна, шафи, дошка, люстри, парти. Усе розумно й продумано розміщено, бо інакше неможливо організувати ефективну роботу під час заняття. Так і з зорями. Кожна має своє місце в Усесвіті.
Запишіть: 5. а) Бог розмістив зорі в запланованих місцях (Пс. 8:4).
А тепер скажіть, яка ж кількість зір: скінченна чи нескінченна?
Відповіді учнів. Хоч Усесвіт і скінченний, та Авраам не міг полічити зір — значить, нескінченна; скінченна; ми не можемо їх усі побачити; тощо.
Учитель. Тоді ще одне запитання: зорі мають назви? Мають. Назвіть, які ви знаєте.
Відповіді учнів. Бетельгейзе, Сиріус, Альдебаран, Полярна зоря.
Учитель. Добре. А хто дав зорям назви?
Учні. Учені, ті, які першими відкрили якусь зорю.
Учитель (показує мал. 1, на якому зображено математичний знак нескінченності, і прикріплює його до магнітної дошки). Що це за знак?
Відповіді учнів. Не знаю; безкінечність; метелик.
Учитель. Це математичний знак безкінечності, по ньому можна водити пальцем безкінечно довго (показує як). Зараз ми перевіримо, чи має цей знак якийсь стосунок до кількості зір. Знайдемо й прочитаємо Пс. 146:4 (знову хтось із охочих учнів зачитує вказаний уривок): «…вираховує Він число зорям, і кожній із них дає ймення». Отож, оскільки Бог вираховує число зорям, значить кількість зірок скінченна. Бог точно знає їхню кількість, і її можна виразити якимось конкретним числом, і знак безкінечності тоді тут недоречний (учитель демонстративно перевертає малюнок на інший бік, де написаний текст «Конкретне число»). Авраам не міг полічити всі зорі принаймні з двох причин: він бачив лише частину зоряного неба й у нього не було відповідного телескопа.
А тепер перенесемось із давньої Месопотамії в сучасні Нідерланди. Бо саме голландському астроному Якобусу Каптейну наприкінці минулого століття прийшла в голову цікава думка: порахувати зорі в парах протилежних напрямків. «Його підрахунки показали, що ми перебуваємо в центрі: він виявив однакову кількість зір у кожній парі протилежних напрямків» [1; 143]. Схоже, що число зір парне. Це не означає, що Каптейну вдалося полічити всі зорі, але він спромігся знайти ще один аргумент на користь того, що зорі встановлені впорядковано, а не розкидані по небу, як заманеться. Але тоді треба повірити Біблії. Бо інакше знову доведеться придумувати чергове «ad hoc» — припущення, щоб, як ми кажемо, викрутитись: «…мабуть, газово-пилові хмари закривають зорі, які, можливо, порушують рівновагу підрахунку зір!» [1; 143].
Кожна зоря має свою назву, яку їй дав Бог. Адам дав назви всім тваринам, а Бог дав назви всім зорям. Інша річ, що з часом люди деякі зорі переназвали, але в давніх зоряних картах чи давніх хроніках можна відшукати справжні назви зір.
Запишіть: б) Кількість зір скінченна, і кожна має свою назву, яку їй дав Бог (Пс. 146:4).
Окрім зір Бог дав назви ще й сузір’ям. Про це не сказано в Біблії, але аналіз їхніх давніх назв підштовхує саме до такого висновку. Погляньте на сузір’я Лева на мал. 2 (за можливості вчитель показує учням кольорову ілюстрація на с. 199 книги Деніса Петерсена «Ключі до таємниць творіння»). Це сузір’я складається з 10 зірок. Намалюйте його в зошитах. Найяскравіша з цих зір — Регул — знаходиться в лапах і з давньоєврейської перекладається як «ступня, що попирає». Друга за яскравістю в сузір’ї Лева зірка Денебола знаходиться у хвості й означає «Суддя, що гряде». Про якого Лева, що когось попирає і когось судитиме, йдеться?
Зачитаю вам уривок із книги Д. Петерсена. У ньому є відповідь на запитання невіруючих людей: «Ви знаєте Біблію, знаєте історію про Христа. А як могли її знати ті люди, за часів яких Біблія ще не була написана?».
«За древньою традицією, записаною єврейським істориком Йосипом Флавієм, син Адама Сиф і його правнук Енош були першими, хто почав розказувати про пророцтво, написане зорями». Пам’ятаєте, нашим першим завданням із біблійної математики в І семестрі якраз і було визначити рік, коли люди почали призивати Ім’я Господнє. «У міру ходи зір, у різних «знаках» чітко відстежуються два основні персонажі. Перший — противник, «древній змій, диявол». Другий — прославлене «насіння жінки» і Визволитель людства. Три яскраві сузір’я представляють змія такими іменами: Дракон, Змій і Гідра. Ворога часто зображають у спробі вразити Визволителя, аби не дати Йому виконати Свою місію. На противагу цьому ми бачимо біблійного Христа, що прославляється в зорях як невинний жертовний Агнець, який перемагає Змія й дає вічно животворні води. Це дивне дійство направду викликає внутрішній трепет» [2; 198].
Якщо це зоряне пророцтво прочитувати за екліптикою, починаючи із сузір’я Діви й закінчуючи сузір’ям Лева, то вимальовується вся біблійна історія про Христа.
Запишіть: в) У сузір’ї Лева найяскравіша зоря Регул означає «ступня, що попирає», а друга за яскравістю Денебола означає «Суддя, що гряде».
Це пророче сузір’я — знак, знамення — указує нам на майбутній умовний час, коли Лев із коліна Юдиного — Ісус Христос — переможе сатану й судитиме людство й віроломних ангелів.
На наступному занятті познайомимось із найяскравішим сузір’ям Оріона й дізнаємось, що означають древні назви його п’яти найяскравіших зір. А домашнім завданням вам буде знайти це сузір’я на небі — узимку дуже добре його видно. Три зорі підряд, розміщені через однакові проміжки як під лінійку — це пояс Оріона.
Наукова довідка
У 38-му розділі Книги Йова Бог звертає увагу на «Маззарот» (давньоєврейське слово, що означає зодіак). Чому це важливо? Назви й послідовність 12 знаків і їхніх 36 «деканів», або допоміжних символів, настільки точні, що їх явно міг створити тільки Бог. Бог у Своїй мудрості справді дав зорям такі імена, які збереглись у всіх культурах світу. Ось чому диявол з усіх сил намагається відволікти увагу людей від справжньої причини створення Богом зір, тобто для знамень. Проте при ретельному вивченні фактів за язичницькою брехнею починає проглядатися істина. Для того, хто вивчає Біблію, графічні символи в небі очевидні [2; 198].
Заняття 6
СУЗІР’Я ОРІОНА
Вітання. Молитва
Учитель роздає учням Біблії, зошити, ручки.
Учитель. Хто впорався з домашнім завданням? На жаль, більшість наших сучасників уміє знаходити тільки Сонце і Місяць, а в стародавні часи батьки навчали своїх дітей орієнтуватись у зоряному небі ще змалечку, без Інтернету, мобільних телефонів і навігаторів.
Цікаво, що й за часів Ісуса Христа люди ще не втратили таке вміння. Послухайте, про які ознаки Він їм говорив (учитель зачитує, а учні стежать за текстом): «Як побачите хмару, що з заходу суне, то кажете зараз: «Зближається дощ», — і так і буває. А коли дує вітер південний, то кажете: «Буде спекота», — і буває. Лицеміри, лице неба й землі розпізнавати ви вмієте, чому ж не розпізнаєте часу цього?» (Лк. 12:54-56). «Ви звечора кажете: «Буде погода, — червоніє-бо небо». А ранком: «Сьогодні негода, — червоніє-бо небо похмуре». Розпізнати небесне обличчя ви вмієте…» (Мт.15:2-3). Яка вишукана і людяна мова — «лице землі»!
Запишіть: 6. а) Древні люди вміли розпізнавати лице землі: за небесними ознаками без Інтернету передбачали погоду на наступний день (Лк. 12:54-56; Мт. 15:2-3).
Зоряні карти з нанесеними на них зорями та сузір’ями теж склали древні люди. Найдавнішим зі знайдених карт понад чотири тисячі років. Назви двох сузір’їв — Оріона й Великої Ведмедиці — знаходимо ще в Старому Завіті. Відкрийте його зміст, знайдіть розділ ІV б) «Книги малих пророків», у ньому Книгу пророка Амоса, розділ 5, вірш 8, прочитаймо (за бажанням хтось із учнів читає): «Той, Хто Волосожара й Оріона створив…». Із зоряним скупченням Волосожара познайомимося дещо пізніше. А зараз відшукаємо сузір’я Оріона на зоряній карті (учитель показує зоряну карту, додаток до підручника з астрономії, або мал. 3). На що схоже це сузір’я? (Відповіді учнів.)
Учитель. Так, на зображення чоловіка. Часто на зоряних картах зорі в сузір’ях не тільки з’єднували відрізками, а й вимальовували відповідне зображення. Подивіться на зображення Оріона в уже знайомій вам книзі Д. Петтерсена «Ключі до таємниць творіння» [2, 197] (учитель показує ілюстрацію або мал. 4). В одній руці він тримає палицю, а в іншій — голову й шкуру лева. Що це означає? Хто цей чоловік? Щоб дати відповіді на ці запитання, потрібно дослідити древні назви сузір’я та зір, що його складають.
Слово «Оріон» має значення «той, хто приходить як світло». Найяскравіша зірка (на правому плечі Оріона) називається Бетельгейзе й означає «пришестя Пагінця»; Рігель, сьома за яскравістю на небі (на стопі піднесеної ноги) — «нога, що крушить»; Беллатрікс (на лівому плечі) — «та, що швидко приходить» або «та, що нестримно знищує»; Альнітак (на поясі Оріона) — «поранений»; Сайф (на правій нозі) — «уражений» або «стертий». Це п’ять найпомітніших зір у сузір’ї. Ще треба звернути увагу, що слово «стертий» те ж саме, яке використано в Книзі Буття при поданні першого пророцтва в історії людства. Прочитаймо: «І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту» (Бут. 3:15). Що ж виходить? Оріон — сильний чоловік — приходить як світло, щоб отримати перемогу над давнім змієм — дияволом (Біблія ще називає його левом рикаючим). Оріон — Князь світла — високо тримає голову й шкуру цього лева — символ перемоги над сатаною, спочатку пораненим, а потім і знищеним, стертим із лиця землі. Чи варто тепер дивуватися, що Оріон — найяскравіше сузір’я на небі?
Запишіть: б) Значення древніх назв:
Оріон — «той, хто приходить як світло»;
Бетельгейзе — «пришестя Пагінця»;
Рігель — «нога, що крушить»;
Беллатрікс — «та, що швидко приходить» або «та, що нестримно знищує»;
Альнітак — «поранений»;
Сайф — «уражений» або «стертий».
Отож, коли бачимо на зоряному небі сузір’я Оріона, про що маємо згадувати?
Відповіді учнів. Що це зоряне знамення; як Христос знищує диявола; біблійну історію про Христа.
Учитель. Так, молодці. А тепер знову звернемося до Книги Йова. Серед низки складних запитань, що поставив перед Йовом Бог, було й таке: «Чи зв’яжеш ти зав’язки Волосожару, чи розв’яжеш віжки в Оріона?» (Йов. 38:31). Невже люди, які жили за 4 000 років до нас, могли не лише знаходити на зоряному небі ці небесні тіла, а ще й розуміти, чому одне з них зв’язане, а інше розв’язане? Для чого Бог питав Йова про те, що лише нещодавно встановили вчені за допомогою потужних телескопів? Виявляється, що взаємне розташування зірок в сузір’ї Оріона не є сталим, із часом зірки розлітаються, учені навіть обчислили швидкість розлітання. Вона виявилась такою, що в частині сузір’я Оріона, так званій Трапеції, 10 000 років тому всі зірки торкалися б одна одної [1, 109]. Це, до речі, визначає максимальний вік Усесвіту. Схоже, що за життя Йова це сузір’я мало значно компактніший вигляд.
Запишіть: в) Бог запитав у Йова: «Чи зв’яжеш ти зав’язки Волосожару, чи розв’яжеш віжки в Оріона?» (Йов. 38:31).
У черговий раз Біблія відкрилась нам як глибоке й безпомилкове джерело істини. Це тому, що одна із властивостей Біблії — чіткість і ясність. Вона звільняє читача від різноманітних, як ми кажемо, вуалей, туманностей, химерних уявлень. Це все, як лушпиння, відпадає, і вимальовується істинна картина світу. І навпаки, без Біблії людина потрапляє в чергову «fata morgana», марево, яке не має нічого спільного з реальним життям. Ось приклад такої химерної вуалі-марева. «Відомий філолог А. Тахо-Годі висунула цікаву гіпотезу. На її думку, давні греки уявляли життя у вигляді театральної сцени, на якій люди, ніби актори, виконують певні ролі. Вони приходять невідомо звідки й ідуть у невідоме — у космос, де розчиняються, як краплі в морі. Сам космос складає драми й комедії, які розігрує людство…» [3, 93].
Як добре, що нам не треба «ламати» голову, чи є космос драматургом, чи ні. Для чого створений космос ми вже прекрасно знаємо!
На наступному занятті познайомимось із зоряним скупченням Волосожар або Плеяди.
Наукова довідка
Тут можна відмітити той дивовижний факт, що в Біблії, коли Бог говорив із Йовом із бурі (Йов. 38:31), Він спитав: «Чи зв’яжеш ти зав’язки Волосожару, чи розв’яжеш віжки в Оріона?». До недавнього часу було складно зрозуміти, як це питання могло мати глибокий зміст для будь-якої людини. Лише кілька років тому астрономи з’ясували, що скупчення Плеяди, як вони висловились, «зв’язане». Ще один цікавий момент у цьому ж уривку — це те, що віжки Оріона були, безумовно, розв’язані, і різні групи зірок у цьому скупченні розбігаються з великою швидкістю. Одне із скупчень в Оріоні — відома група, так звана Трапеція. Ця група розлітається так швидко, що 10 тисяч років тому всі зірки в ній мали б торкатись одна одної. Якщо дивитись фактам в очі, а не привносити знову гіпотези ad hoc, то це скупчення, очевидно, має вік не мільйони, а всього лише декілька тисяч років [1, 108-109].
Джерела
- Стотт Филип. Жизненно важне вопросы. — СПб.: Библия для всех, 1996. — 174 с.
- Деннис Петерсен. Ключи к тайнам творения. Дивные дела Божьи: руководство исследователя. — Симферополь : ДИАЙПИ, 2011. — 240 с.
- Волощук Є. В. Зарубіжна література: підручник для 8-го класу загальоосв. навч. закл. / Євгенія Волощук, Олена Слободянюк. — К. : Генеза, 2016. — 288 с.
Червоний тюльпан
А чому тюльпан червоний,
А стебло зелене?
Звідкіля взялись долоні
Й кісточки у мене?
А мені «даває» тато
Пластівців аж вісім.
А чому сьогодні свято,
Й кульки будем вішать?
А чому черв’як у землю
Заховатись хоче?
Це, напевно, лізе мама,
А в землі – синочок.
Он яка на небі зірка!
Де вона взялася?
А чому в паркані дірка?
Це там змії лазять.
А від чого Місяць круглий,
А їжак колючий?
І чому летить без друга
Мишеня летюче?..
Запитання без упину –
Годі вгамувати.
Ось підеш до школи, сину,
Лишиш все питати.
Там химерну парадигму
Будеш зустрічати.
А від тої парадигми
Діти хочуть спати.
Де знайти нам добру школу,
Щоби не заснути?
Щоб живий не втратить розум –
Бога осягнути!
Наука «ad hoс»
Якщо ви знайдете кістки динозавра,
Заяву гучну не спішіть викладать.
Існує ймовірність того, що вже завтра
Ви змушені будете інше вказать:
Є поле, воно ті кістки генерує,
Хімічні сполуки, на щастя, вже є.
Тож нові складає, старі реставрує
Й до столу науки все те подає.
А ваш скептицизм тут не вельми доречний.
Он скільки теорій, а доказів – зась.
І докази, й поле – усе те знайдеться…
Без доказів «крутиться» ж наша Земля!
Та ні ж бо, терпіння, панове, терпіння,
Процес кісткостворень не дуже швидкий.
Це ницо – всі кості «віддати» створінням,
Для поля не важко зробити кістки!
Та й нащо, скажіть, вам властивості поля,
Закони, що в ньому, і весь механізм?
Вже друге століття нас змушує доля
Наосліп сприймати увесь дарвінізм!
Ідея моя[2], як і в Чарльза, абсурдна,
Але для науки чим більше «ad hok»,
Тим більша ймовірність почути бравурне:
«Пульсуючі Всесвіти! Зайвим є Бог!»
[1] Продовження, попередні заняття див. «Слово вчителю» № 3-4/2016.
[2] Вірш написаний від імені Патріка Глінна, його ідея описана в книзі Лі Стробела «Творець під слідством».