Автор Юлія Шафранова, заступниця директора з виховної роботи, учителька курсів духовно-морального спрямування НВК №1 Покровської міської ради Донецької обл.
Мета: розкрити зміст п’ятої Божої Заповіді (Вих. 20:12), а також відмінність її формулювання від решти дев’яти Заповідей Божих; розтлумачити основні обов’язки дітей перед їхніми батьками (любов, повага, слухняність); обґрунтувати необхідність поваги до старших і уваги до їхніх порад, що випливають із життєвого досвіду; розглянути обов’язки батьків стосовно дитини; визначити духовні основи виховання; з’ясувати, чому сім’ю вважають «малою церквою».
Тип уроку: засвоєння нових знань.
Форма проведення: інтегрований урок з елементами інсценізації, практичної роботи.
Обладнання: роздавальні матеріали для інсценування історії та цитати Миколи Сербського, комп’ютер, класна дошка, телевізор, фломастери, роздавальні конверти з висловами, із завданнями та листами, пам’ятка щодо складання сінквейну, папір А4 для творчої роботи, відеопрезентація.
Література
1. Біблія / перекл. проф. Івана Огієнка. — Донецьк : ОБФ «Східноєвропейська місія», 2008.
2. Закон Божий. — Краматорск : Тираж51, 2003. — 672 с.
3. Алексєєнко Т. Учитель — батьки — діти: пошук шляхів порозуміння. Методичні поради з формування культури взаємин. — Шкільний світ. — №1. — 2005.
4. Шленська І. Співпраця сім’ї та школи у вихованні дітей. — Завуч. — №32. — 2005.
5. Єрахтіна О. Яка вона, хороша сім’я? — Позакласний час. — №5–6. — 2005.
6. Андрианов М. А. Философия для детей (в сказках и рассказах) пособие по воспитанию в семье и школе. — Минск: Современное слово, 2003. — 280 с.
7. Благоразумный совет: христианские притчи. — Краматорск: Тираж51, 2012. — 383 с.
ПЕРЕБІГ УРОКУ
1. Організаційний момент
2. Мотивація навчальної діяльності. Актуалізація опорних знань
Учитель. Сьогоднішній урок хочу розпочати з притчі Миколи Сербського.
2.1. Притча про юнака
«Один багатий молодий індієць проходив зі своєю свитою через перевали Гіндукушу. У горах йому зустрівся старець, який пас кіз. Жебрак зійшов на узбіччя дороги й вклонився багатому юнакові. А хлопець зіскочив зі свого слона й розпростерся долілиць перед старцем. Старець здивувався цьому, здивувалися й люди, що супроводжували юнака. А він сказав старцеві…
2.2. Евристична бесіда
— Як ви думаєте, чому юнак так учинив і що сказав старій людині? (варіанти учнів)
…Схиляюся перед очима твоїми, бо вони перші ніж мої побачили цей світ, творіння Всевишнього. Схиляюся перед твоїми вустами, бо вони раніше моїх вимовили Його святе Ім’я. Схиляюся перед твоїм серцем, бо воно перше за моє затріпотіло від радісного усвідомлення, що Батько всіх людей на землі — Цар Небесний».
— Скажіть, про що ця притча? (про шанування старших людей, про повагу до них)
— Пригадаймо перші чотири Божі Заповіді.
2.3. Практична робота (дітям пропонуються тексти заповідей у довільному порядку, а їхнє завдання розставити заповіді з першої по четверту).
— Яка особливість цих заповідей? (Вони регламентують ставлення людини до Бога, Його прославлення та шанування.)
— А хто помітив, який спосіб дієслова у них вживається? (Наказовий.)
Бог велить нам діяти певним чином стосовно Себе, нічого нам не обіцяючи й не пропонуючи. Так повинно бути. Так говорить нам Отець наш Небесний.
— А про що нам говорять наступні заповіді? (Інші шість заповідей стосуються життя людей, їхніх взаємин одне з одним.)
І найперша з них говорить про ставлення до своїх батьків і в їхній особі до старших людей.
— Як ви думаєте, про що це свідчить? (Про велике значення правильного ставлення до тих, хто тебе народив, виховав і навчив жити на землі.)
3. Повідомлення теми і мети уроку
3.1. Практична робота
Пропоную вам дати відповіді на запитання за допомогою запропонованих висловів. Але спочатку потрібно скласти прислів’я, котрі в розібраному вигляді містяться в конвертах.
Учні складають прислів’я, працюючи в групах або парах. Представляють свої роботи.
1. Міцна сім’я — міцна держава.
2. Шануй батька й неньку, то буде тобі скрізь гладенько.
3. Без сім’ї і свого роду — немає нації, народу.
4. Де мир та лад, там і Божа благодать.
5. Дерево тримається корінням, а людина сім’єю.
6. Шануй батька та Бога — буде тобі всюди дорога.
7. Годуй діда на печі, бо й сам там будеш.
8. Для онука дідусь — розум, а бабуся — душа.
9. Молодь багата мудрістю батьків.
Запитання
1. Коли міцна держава? (коли міцна сім’я)
2. Коли людині буде гладенько? (коли людина буде шанувати батька й неньку)
3. Без чого не має нації і народу? (без сім’ї і свого роду)
4. У якій сім’ї панує Божа благодать? (де мир та лад)
5. Що є корінням людини? (сім’я)
6. Коли людині буде всюди дорога? (коли людина шанує батька та Бога)
7. Чому потрібно шанувати діда? (бо й сам там будеш)
8. Хто навчає онука розуму? (дідусь) Ким для внуків є бабуся? (душею)
9. Чиєю мудрістю багата молодь? (мудрістю батьків)
— Яку з десяти заповідей Бога розкривають ці прислів’я?
3.2. Слово вчителя
Отже, тема сьогоднішнього заняття — це п’ята заповідь, що звучить так: «Шануй батька свого та матір свою, щоб тобі добре було й щоб ти довго прожив на землі».
— Хто з вас помітив відмінність у формулюванні цього правила нашого життя від попередніх, або наступних заповідей?
Виконання цієї заповідь обіцяє людині нагороду.
— Із яких слів це видно? («щоб тобі добре було й щоб ти довго прожив на землі»)
Кожна людина прагне до кращого у своєму житті, і Господь нам указує прямий шлях до нашого ж благополуччя. Тому часто в прислів’ях та приказках, у легендах та казках різні народи землі передають цю мудрість, розкривають цей шлях для нащадків.
4. Засвоєння нового матеріалу
4.1. Казка
«Був у одного народу такий закон: позбавлятися від старих людей, які вже не можуть виконувати роботу. Старший син виводив батька або матір у глухий ліс і там залишав. А один чоловік пішов проти закону: пожалів свого батька та заховав його в землянці.
Рік живе старий, другий. Ніхто про це не здогадується. Та ось на землі цього народу прийшов неврожай, а за ним холодна, затяжна зима. Усе з’їли люди, навіть те, що залишали на насіння. Прийшов тоді син до батька і каже: «Будемо гинути разом», — і заплакав. «Не плач, — каже батько, — є порятунок: розбери дах на будинку, розтруси солому на поле, і зійде те зерно, яке в колосках залишилося».
Зробив так син, а за ним і все село. Жито зійшло, і був урожай. І прийшли до тієї людини односельці, а чоловік зізнався, що порушив закон, не позбувся батька, коли прийшов час. Захотіли люди побачити цього старого. Вийшов до них дідусь згорблений, немічний і каже: «Я смерті не боюся, давно до неї готовий. А сина пожалійте, як і він мене пожалів».
Заспокоїли старого люди і прийняли новий закон свого роду: берегти і шанувати старих людей…»
4.2. Евристична бесіда
— Чи ілюструє ця історія сенс п’ятої заповіді Бога, і чому, обґрунтуйте відповідь? (Вона показує, що саме може забезпечити дитину добрим життям — це досвід батьків та старших поколінь)
— А чи можемо ми сказати, що коли Бог сотворив людину, Він створив сім’ю?
Бог створив мужчину й жінку — пару Адама і Єву (чоловіка і дружину). Святе Письмо часто свідчить про те, що Бог благословив і дітонародження.
— Християни сім’ю називають «малою церквою», як ви думаєте, чому?
— Назвіть склад сім’ї, тобто з кого вона складається?
Сім’я — це, насамперед, тато, мама і діти. Християнська Церква бачить в ній «образ Святої Трійці на землі». Свята Трійця нероздільна, одне ціле. Вираз: «сім’я — мала церква» дійшов до нас із ранніх століть християнства. Ще апостол Павло у своїх посланнях згадує особливо близьких йому християн, подружжя Акилу та Прискиллу, і вітає їхню «домашню церкву» (Рим. 16:4). Крім того, в житті, говорячи про Церкву, ми вживаємо слова й поняття, пов’язані з сімейним життям: священника називаємо — «отцем», «батюшкою», себе називаємо — «духовними дітьми» свого духівника.
— А як ви вважаєте, хто в сім’ї головний: тато, мама чи дитина?
На жаль, дуже часто з народженням дитини в сім’ї відбувається так, що маленька людина стає головною, їй потурають, виконують усі її бажання (лише б не вередувала), усе дозволяють (вона ще маленька і беззахисна, тендітна і слабка тощо).
— Як ви думаєте, хто виросте внаслідок такого виховання?
Егоїст, людина, яка любить і бачить тільки себе. Таку людину можна назвати нерозумною (тобто немудрою), бо вона нікого, крім себе, не чує і не здатна сприймати, а значить, не здатна чогось навчитися.
4.3. Практична робота
За допомогою адрес знайдіть відповіді на поставлені запитання.
1) Що сказав Бог про дітонародження Адаму і Єві? (адреса: Бут. 1:27–28); («І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі!»)
2) Що пообіцяв Бог Авраамові як благословення? (адреса: Бут. 22:17); («…то благословляючи, Я поблагословлю тебе, і розмножуючи, розмножу потомство твоє, немов зорі на небі, і немов той пісок, що на березі моря»)
3) На що вказує цар Давид, як на благословення людини від Господа? (адреса: Пс. 127: 2–4); («…блажен ти, і добре тобі! Твоя жінка в кутах твого дому — як та виноградина плідна, твої діти навколо твого стола — немов саджанці ті олівкові! Оце так буде поблагословлений муж, що боїться він Господа»)
4) Що цар Давид називає винагородою і спадщиною від Господа? (адреса: Пс. 126:3); («Діти — спадщина Господня, плід утроби — нагорода!»)
Як бачимо, благословенням від Господа названі саме діти. П’ята заповідь, дана як закон, формулює правила ставлення дітей до своїх батьків. Усі діти, коли будуть батьками, повинні пам’ятати, що навчити своїх дітей поваги до себе й до старших людей можуть тільки вони.
5. Узагальнення матеріалу уроку.
Дитині потрібні любов, захист, розумна опіка. Тому й для батьків головне завдання — виховати хорошого сина або дочку для себе, а також і порядну людину для суспільства. Але це дуже нелегке завдання, що вимагає постійної батьківської праці. Ось послухайте притчу, яку залишив нам великий художник епохи Відродження Леонардо да Вінчі. Мені здається, що вона дуже красномовно ілюструє батьківську працю.
— Чи погодитеся ви зі мною?
5.1. Притча «Лоза і селянин»
«Лоза не могла натішитися, бачачи, як навесні селянин обережно обкопав навколо неї землю, намагаючись не зачепити ніжне коріння, як він любовно доглядав за нею, підв’язував, ставив міцні підпори, щоб їй вільно було рости. У подяку за таку турботу лоза вирішила обдарувати людину соковитими запашними гронами. Коли прийшла пора збору винограду, лоза була суцільно обвішана великими гронами.
Господар усі їх зрізав і дбайливо поклав у кошик. Потім, подумавши, викопав кілки і підпірки і пустив їх на дрова. І бідній лозі нічого не залишилося, як плакати від незаслуженої образи й мерзнути всю зиму на голій землі. Але наступного року вона вже не була такою щедрою, і недалекоглядний селянин жорстоко поплатився за свою жадібність».
— Скажіть, хто виступає тут в образі господаря, а хто є лоза в сім’ї? (Дбайливий господар — це батьки; лоза, яку опікують і вирощують, — це діти.)
— Чи допустима скупість і жадібність у почуттях, у стосунках батьків і дітей? (Звісно ж, ні.)
А ось на ваш розсуд ще одна історія, яка красномовно описує те, що необхідно кожній дитині.
5.2. Інсценування історії «Справжня цінність, або Навіщо іноді діти просять гроші…»
Дійові особи: автор, батько, син.
Реквізит: стилізоване ліжко (крісло), постіль (подушка), банкноти.
Автор. Якось раз один чоловік повернувся пізно додому з роботи, як завжди втомлений, і побачив, що у дверях його чекає п’ятирічний син.
Син. Тату, можна в тебе дещо запитати?
Батько. Звичайно, що трапилося?
Син. Тату, а скільки ти одержуєш?
Батько (обурено). Це не твоя справа! І навіщо це тобі?
Син. Просто хочу знати. Будь ласка, скажи, скільки ти отримуєш за годину?
Батько. Ну, взагалі-то, 50. А що?
Син (дивлячись дуже серйозними очима). Тату, ти можеш позичити мені 30?
Батько (розсердившись остаточно). Ти питав тільки для того, щоб я тобі дав грошей на яку-небудь дурну іграшку? Негайно лягай спати! Не можна ж бути таким егоїстом! Я ж працюю цілий день.
Малюк сумно відходить і сідає на своє ліжко. А батько поодаль нервово ходить, розмірковуючи вголос.
Батько. Та як він сміє питати мене про зарплату, щоб потім попросити грошей? (Але через якийсь час чоловік заспокоївся і почав міркувати розсудливо.) Може, йому справді щось дуже важливе потрібно купити? Що я збіднію без цих трьох десяток? Адже син ще ніколи не просив у мене грошей.
Батько (підходить до дитини, яка сидить на ліжку). Ти не спиш, синку?
Син. Ні, тату.
Батько. Я, здається, погарячкував. У мене був важкий день, і я просто зірвався. Пробач мені. Ось, тримай гроші, які ти просив.
Син (усміхнувся). Ой, татусю, спасибі! (Дістає з-під подушки ще декілька зім’ятих банкнот.)
Побачивши, що в дитини вже є гроші, батько знову розсердився. А малюк складає гроші разом і ретельно перераховує купюри.
Батько (сердито бурчить). Навіщо ти просив грошей, вони ж у тебе вже є?
Син. Тому що в мене було недостатньо, але тепер мені якраз вистачить. Тату, тут рівно п’ятдесят. (Простягає гроші батькові.) Можна, я куплю одну годину твого часу? Будь ласка, прийди завтра з роботи раніше, я хочу, щоб ти повечеряв разом із нами…
Автор. Ось таку справжню цінність відкрив для свого дорослого батька маленький син.
5.3. Аналіз ситуації
— Чи знайома вам така, або схожа ситуація?
— Що ж виявилося цінним для дитини? (Час, який батько витрачає не на неї.)
— Чому тато не зразу зрозумів свого сина? (Можливо, таке ж ставлення було і до нього в дитинстві.)
— Чи можемо ми назвати батька нечемним, злим, грубим? (Ні, він любить свою дитину, але не зовсім правильно розставляє життєві пріоритети.)
Отже, ми розуміємо, що і живе, і працює він не задля роботи, а заради своїх близьких людей і себе. Але швидкий ритм життя не дає нам часу зрозуміти це вчасно.
— А якби цей тато одразу усвідомлював, що найдорожче для нього — це дім, сім’я, син, довелося б малюку купувати його час, як ви гадаєте? (Учні розмірковують.)
— Що має керувати батьками у вихованні дитини, як ви вважаєте? (Любов)
6. Підсумок заняття.
6.1. Слово вчителя.
Отже п’ята заповідь дана нам як закон, формулює правила ставлення дітей до своїх батьків.
Усі діти, коли будуть батьками, повинні пам’ятати, що навчити своїх дітей пошани до себе і до старших людей можуть тільки вони, і це можна зробити тільки через любов, повагу та розуміння.
— А чи можемо ми сформулювати правила ставлення батьків до дітей?
Любов, повага і розуміння — це основа стосунків батьків (і всіх дорослих) до своєї дитини та інших дітей. Батьки дають дітям життя, вони перші заступники своїх дітей перед Богом.
— А хто мені скаже, як дитина може захищати своїх батьків?
Крім того, що кожен із вас повинен і може берегти спокій своєї мами і тата, кожному з нас слід молитися про своїх батьків і просити Божої допомоги для них. Господь чує наше серце. Візьміть собі за правило вранці й перед сном молити Бога про здоров’я своїх близьких.
І пам’ятайте, що поваги гідні всі дорослі люди, вони теж чиїсь батьки, вони можуть дати корисну пораду і нам із вами. Можна сказати, що все людство тримається на досвіді попередніх поколінь. Бо саме вустами тих, хто жив задовго до нас, передані нам слова Самого Бога — Святе Письмо (Біблія).
— А чи можна п’яту заповідь віднести і до пошани Бога? (Однозначно, бо Він — Отець наш Небесний.)
Справді, хіба може бути погано людині, що знаходить підтримку в Бога, живе з Ним у душі, поважає Його, слухає і любить?
6.2. Вправа «Голосуй ногами»
1. Учитель розкладує картки «Міф» і «Факт» у різних місцях класу так, щоб між ними не було столів та стільців.
2. Учитель зачитує твердження і пропонує учням зайняти позицію відповідно до їхнього ставлення.
3. Учитель пропонує кільком охочим пояснити свою позицію. Після цього зачитує правильну відповідь.
Твердження
1. Буденне сімейне життя складається тільки з любові. (Міф. Людина не може жити лише одним цим почуттям. І природний, і духовний світ людини настільки різноманітний (людині необхідні інтелект, придбання нових знань, вражень, розвиток свого професіоналізму, спілкування тощо.)
2. Сім’я базується на шлюбі, її члени пов’язані спільністю побуту, взаємною допомогою і моральною відповідальністю. (Факт. Сім’я — це соціальна група, в основі якої лежить спільність морально-психологічного, побутового та економічного укладу життя, виховання дітей. Між її членами існує духовна, емоційно-психологічна єдність, відповідальність і взаємодопомога.)
3. Потрібно думати лише про себе. (Міф. Не можна жити тільки для себе. Думаючи лише про себе, людина завжди знайде тисячу причин, щоб почуватися нещасною. Щоб сімейне життя було гармонійним, необхідно перш за все бути в гармонії з Богом.)
4. Любов, яка боїться побуту, — бідна, обмежена, ненадійна. (Факт. Сім’я виникає, коли двоє людей кохають одне одного. Проте буденне життя складається не тільки з любові: навколо є безліч побутових справ, які час від часу випробовують силу кохання двох людей.)
5. Людина дістає радість від турботи про рідних. (Факт. Щаслива мати, чия дитина, хай невміло, прагне приготувати вечерю до її приходу з роботи або нечутно ходить по квартирі, коли вона спить. Щасливі діти в сім’ї, коли їх люблять.)
6. Сім’я та сімейні цінності — це два поняття, які можуть існувати одне без одного. (Міф. Сімейні цінності втрачають своє значення, якщо не буде сім’ї. А родина не може існувати без головних Божих принципів, які зможуть зберегти її цілісність і духовне здоров’я.)
7. Іноді надмірна турбота може призвести до негативних наслідків. (Факт. Діти виростають егоїстами.)
8. Обов’язки в сім’ї повинні ділитися так: жінка — готує, прибирає, прасує, виховує дітей, чоловік — виносить сміття, заробляє гроші. (Міф. Щоб зберегти мир і злагоду в сім’ї, усі життєво важливі проблеми треба вирішувати спільно, допомагаючи й підтримуючи одне одному в усьому. Якщо розглядати рівноправність як поділ труднощів і радощів сімейного життя, то по господарству чоловік робить важчу роботу, а жінка — легшу. У цьому і є рівноправність, яка закладена в людях самою природою.)
9. Треба вірити у власні сили. (Факт. Безумовно, ніхто з нас не всемогутній, людська воля має межі. Але з Божою допомогою кожен спроможний відстоювати свої погляди, цілеспрямовано боротися за досягнення поставленої мети.)
10. Сім’я — це романтика і почуття (Міф. Однією романтикою і почуттями не проживеш, від повсякденності нікуди не дінешся. Тому сім’ї, з’єднавши воєдино свої почуття і серйозну повсякденну працю, можуть розраховувати на тривале спільне життя.)
11. Треба берегти вірність слову, обов’язкам, іншим людям, самому собі. (Факт. Необхідно бути такою людиною, яка ніколи не підведе, не зрадить.)
— Як ви думаєте, чому Заповіді, отримані пророком Мойсеєм, що стосуються життя людей, починаються зі слів: «Шануй батька свого і матір свою…»? (Тому що це головна заповідь, яка регулює стосунки людей одне з одним, шануючи своїх батьків, поважаючи їхній досвід і поради, людина зможе поважати й інших людей, не буде робити нічого поганого собі і їм.)
— Чому ми повинні поважати і вшановувати старших за себе людей? (Їхня мудрість — це наша мудрість, повага до них — це наша повага до себе.)
— Чи права я, якщо скажу, що обов’язки дітей перед батьками — це любов, пошана, послух?
— Яка нагорода, за словами Бога, чекає людину за дотримання п’ятої заповіді? («людині буде добре, і довго триватимуть дні її на землі…»)
6.3. Робота з цитатою
А тепер послухайте, які настанови дає нам святитель Микола Сербський.
Учні вибирають невеличкі цитати, надруковані на аркушах формату А4, читають їх не поспішаючи, виразно, за порядковими номерами, потім кріплять на дошці.
1. «Сину, не пишайся своїми знаннями перед своїм неосвіченим батьком, бо його любов коштує більше, ніж твоє знання. Подумай, що якщо б не було його, не було б ні тебе, ні твоїх знань.
2. Дочко, не пишайся своєю красою перед згорбленою матір’ю своєю, бо її серце прекрасніше від твого обличчя. Згадай, що і ти, і твоя краса вийшли з її виснаженого тіла.
3. Навчися, дочко, шанувати свого батька, бо тільки так ти навчишся шанувати і всіх інших батьків на землі.
4. День і ніч розвивай у собі, сину, шанування матері своєї, бо тільки так ти навчишся шануванню всіх інших матерів на землі.
5. Направду, діти, ви робите небагато, якщо шануєте своїх батька і матір, а інших отців і матерів зневажаєте.
6. Повага своїх батьків має стати для вас школою поваги всіх чоловіків і жінок, що в муках народжують, у поті чола свого ростять і в стражданнях люблять своїх дітей.
7. Запам’ятайте це і живіть з цієї заповіді, щоб Господь Бог вас благословив на землі».
— Що ви можете заперечити, із чим не згодні, а що підтримуєте в цьому повчанні? (Обговорення)
— А чи можемо ми, поважаючи своїх батьків і старших людей, не поважати їхній час, їхню епоху, їхні правила й традиції, тобто зневажливо ставитися до них? (Обговорення)
А ось підсумок його думки: «Будь-який час повниться матерями і батьками, болем, жертвами, любов’ю, надією і вірою в Бога. Тому будь-який час гідний поваги. Мудрець схиляється в пошані перед усіма минулими епохами, як і перед прийдешніми. Бо мудрий знає те, чого не знає дурний, а саме: що його час — хвилина на годиннику. Погляньте, діти, на годинник; прислухайтеся, як тече хвилина за хвилиною, і скажіть мені, яка з хвилин краща, довша й важливіша від інших?»
— Чи є у вас відповідь на запитання Миколи Сербського? Яка з хвилин вашого життя дорожча й важливіше за інші?
Усі хвилини рівні, бо принесені ними печалі й радості — це наш досвід, наш час, наше життя. І якщо прибрати з нього хвилини смутку, значить вкоротити його й позбавити себе не лише життя, але й певних переживань, із яких народжується життєвий досвід.
— Скажіть, чи правий був той багатий молодий індієць, який схилився в пошані перед бідною старою людиною? (Обговорення)
— Як подібне ставлення може виявлятися у вашому житті? (Повага і шанування вчителів, наставників, людей старшого віку (не тільки людей похилого віку), ким би вони не були)
6.4. Складання сінквейну на тему «Сім’я». Декламування сінквейнів
Бережіть любов і взаєморозуміння. Цінуйте довіру з боку близьких людей, адже це найголовніша нагорода, яку вони можуть вам дати за ваше до них ставлення. Не робіть боляче почуттям рідних, адже саме від вас вони цього ніколи не чекають, а значить, опиняться перед ударом абсолютно беззахисними. Цінності сімейного життя — це те, що Господь повелів нам особливо берегти.
7. Повідомлення домашнього завдання.
Створити рекламу п’ятої Божої заповіді (виконання завдання передбачає роботу в групах).