Повага до людей (урок для 6 класу)

Ольга Приведа, учитель основ християнської етики Тернопільської Української гімназії ім. І. Франка

Мета: допомогти учням усвідомити значущість кожної людини як особистості, її важливість для Господа і для нас; розвивати навички роботи з Христовою притчею; виховувати вміння турбуватися про менших та слабших.
Ключовий вірш: «Випереджайте один одного пошаною» (Рим. 12:10).
Біблійна основа: Мт. 18:11–14; Лк. 15:1–7.
Навчальне забезпечення: Святе Письмо, презентація, наочні посібники, роздавальний матеріал у конвертах для роботи в групах.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Вступна частина
Привітання і молитва

ІІ. Мотивація навчальної діяльності
1. Визначення теми і мети уроку
На попередніх уроках ми дізнавалися про роль терпіння у нашому житті, важливість смирення й працелюбності, небезпеку гордовитості. Тема сьогоднішнього уроку — «Повага до людей» (записати в зошити). Апостол Павло в Посланні до римлян наголошує: «Випереджайте один одного пошаною» (Рим. 12:10).
2. Мотивація навчальної діяльності
На сьогоднішньому уроці спробуємо з’ясувати, чому повага настільки важлива в нашому житті, яке значення ми вкладаємо у вислів «поважати інших», кому і як ми можемо виявити повагу.

ІІІ. Засвоєння нових знань, формування основних умінь і навичок
1. З’ясування значення поняття «повага»
Ми часто чуємо й самі промовляємо: «май повагу», «має бути повага», «поважати думку інших». Яке ж значення ми вкладаємо в слово «повага»? Доберімо синоніми.
Повага — пошана, визнання, пошанівок, шаноба, благоговіння, респект.
Антоніми: зневага, презирство.
— На чому ґрунтується повага, чому вона виникає? Що є основою нашої поваги, наприклад, до видатних людей, героїв?
Ми визнаємо їхні досягнення, їхні чесноти, їхні таланти, інколи визнаємо їхню вищість.
Повага — почуття щирої прихильності, шанобливого ставлення, що ґрунтується на визнанні чеснот, досягнень, гідності людини.
2. Завдання в групах «Кому і як ми повинні виявляти повагу»
Користуючись зображеннями-підказками презентації, спробуйте визначити, кому і якими вчинками ми повинні виявляти повагу.
Після оголошення висновків І групи:
— Апостол Павло говорить: «Випереджайте один одного пошаною». І група підтверджує настанову поважати всіх людей, із якими ми зустрічаємося в житті, іншими цитатами. Але Ісус і апостоли часто виділяють певні категорії людей і явищ, які заслуговують беззаперечної пошани через свій особливий статус чи вразливість. З’ясуємо, до кого ми беззастережно маємо виявляти повагу і як саме.
— Отже, особливу повагу ми виявляємо до Бога, батьків, старших людей, сиріт і вдів, до своєї країни, природи.
3. Виконання вправи «Відкриваємо серця повагою»
Учитель демонструє зображення серця із замком посередині.
Запитання для «мозкового штурму»:
— Який ключ зможе відімкнути цей замок?
Діти зачитують цитату з дошки.
Повага — це ключ, здатний відчинити серце іншої людини.
— Запишіть на ключах із ваших конвертів із завданнями ті вчинки, які засвідчують повагу — ви щойно їх називали.
Ключі до замка — толерантне ставлення, ввічливе спілкування, допомога й розуміння, слухняність, вдячність, співчуття, уважність. Сподіваюся, коли ми будемо так ставитися до ближніх, то пануватиме взаєморозуміння і мир.
Але цей замок «із секретом».
Учитель повертає зображення внутрішнім боком: на тлі серця репродукція «Ісус стукає в двері». Звучить аудіозапис: «Ось Я стою під дверима і стукаю…» (Об. 3:20).
— У які двері стукає Ісус? (Відповіді учнів.)
— Отже, відчиняючи серця людей повагою, ми тим самим (нехай завершать діти)… відчиняємо наше серце для Бога.
4. Робота над притчею
— Не лише ми виявляємо повагу до Господа. Притча про загублену вівцю (Мт. 18:11–14) розповідає, що кожен із нас важливий і дорогий для Господа.
Зачитати або прослухати аудіозапис тексту притчі, узятий із аудіо-Біблії.
5. Бесіда за текстом притчі (з елементами мозкового штурму)
— Про кого розповідається в притчі?
— Що сталося з однією вівцею?
— Як саме пастух рятує вівцю?
— Які почуття були в пастуха, коли він знайшов овечку?
— Чому пастух залишив 99 овець?
6. Пояснення символіки притчі
Спробуємо розшифрувати символи притчі. Записуємо їх у ліву колонку, а праворуч — пояснення:
Пастир Добрий —
Отара овець —
Загублена вівця —
99 овець —
У притчі про загублену вівцю розповідається… (Ми всі важливі для Господа; і коли ми відходимо від Нього, грішимо, Господь докладає зусиль, щоб повернути нас у Свою присутність. Ми перебуваємо під Його охороною.)
Зачитати Ів. 10:11: «Я — Пастир Добрий. Пастир добрий кладе життя власне за вівці».
— Ісус не випадково вибирає для ілюстрації нашої важливості для Господа образи вівці й пастуха. Як загублена овечка безпорадна й налякана, а пастух її рятує і повертає, так і людина, що відійшла від Бога, почала грішити, не здатна сама навернутися, неморальне життя міцно тримає її, вона пригнічена й відчуває себе безсилою щось змінити. Господь Сам іде шукати таку людину, повертає її, тішиться нею. Ісус помер на хресті за нас, Добрий Пастир ризикує життям, рятуючи вівці.
7. Прослуховування пісні «Я візьму тебе на руки» https://www.youtube.com/watch?v=GO1LGThwS_k

ІV. Закріплення навчальних досягнень
1. Вправа «Незакінчені речення»
— Повага — це вияв…
— Ми маємо виявляти повагу до…
— Повагу ми можемо виявляти такими вчинками…
— Ісуса ми називаємо…
— Господь шукає…
— Ми повинні випереджати один одного.., а це означає…
2. Вправа «Скласти рецепт поваги. Зачитати свої рецепти»

V. Узагальнення і систематизація вивченого
1. Зачитати цитати із дошки
«Ми так хочемо заслужити повагу, що часом і справді стаємо гідні її» (Вовенарг).
«Ми буваємо щасливі тільки відчуваючи, що нас поважають» (Паскаль).
«Поважати людей — це бути порядним в усіх своїх учинках і діях».
2 Зачитати притчу «Сліди на піску» Бруно Ферреро
Одного разу наснився чоловікові сон. Йому снилося, неначе він іде піщаним берегом, а поряд із ним — Господь. На небі висвічувалися картини з його життя, і після кожної він бачив на піску дві низки слідів: одну від своїх ніг, а іншу — від ніг Господніх.
Коли перед ним промайнула остання картина з життя, він озирнувся назад. І зауважив, що часто вздовж його життєвого шляху тяглася тільки одна доріжка слідів. Він також помітив, що часто так бувало в найважчі й найгіркіші часи його життя.
Він сильно засмутився й запитав Господа:
— Чи не Ти казав мені: якщо я піду шляхом Твоїм, Ти не покинеш мене. Але я помітив, що в найважчі часи мого життя тільки одна доріжка слідів залишалася на піску. Чому Ти покидав мене, коли був мені найбільше потрібен?
Господь відповів:
— Миле моє дитя! Я люблю тебе й ніколи тебе не покину. Коли в твоєму житті були горе й випробування, лише одна доріжка слідів тяглася по дорозі. Бо в ту пору Я ніс тебе на руках.
«Він гріхи наші Сам возніс тілом Своїм на дерево, щоб ми, звільнившись від гріхів, жили для правди: ранами Його ви зцілилися» (1 Петр. 2:24).
3. Підсумкове слово вчителя
Ми з’ясували, якою важливою є повага в нашому житті і як ми можемо її виявляти. Дізналися, що ми, кожен із нас, важливі для Господа.
4. Малюнок. Намалювати олівцями, що або хто для вас символізує повагу. Із малюнків зробити колаж.

VІ. Інструктаж домашнього завдання
1. Прочитати із Біблії притчу про загублену вівцю.
2. На вибір:
а) у підручнику опрацювати с. 98–110;
б) написати міні-повідомлення «Повагу заслужити важко, а втратити легко»;
в) прочитати оповідання «Чудесний лікар» Купріна;
г) підібрати мотиватори з Біблії до теми «Повага».

VІІ. Підсумкова частина
1. Оцінювання з мотивацією оцінок.
2. Молитва.

Презентацію до уроку можна отримати, звернувшись до редакції.