Автор Оксана Віролайнен, учитель початкових класів КЗО ДСЗШ №147 ім. В. Чорновола Дніпровської міської ради
Мета уроку: довести неподільність чеснот віри, надії та любові в житті кожної віруючої людини, використовуючи інтерактивні методи навчання; поглибити світогляд учнів за допомогою створення нових образів, новими руханками підкреслити необхідність вивчати на уроці тексти зі Святого Письма напам’ять.
Очікувані результати
Після цього уроку учні повинні:
– розмірковувати про необхідність сприйняття буденного з погляду життя вічного;
– висловлювати власне розуміння первинності моральних та духовних потреб;
– усвідомити зміст понять «віра», «надія», «любов».
Тип уроку: комбінований.
Біблійна основа: Дії 1:1–8; Мт. 18:3; Ів. 19:30.
Обладнання: Біблія, ілюстрації за темою, папір, клей, ножиці, маркери, відеоматеріал, проектор.
Міжпредметні зв’язки: читання, трудове навчання, образотворче мистецтво.
ПЕРЕБІГ УРОКУ
І. Організаційний момент
Учитель. У такий гарний, сонячний осінній день особливо хочеться, щоб серця наші були освітлені та зігріті особливим сяйвом: теплом безмежної любові нашого Господа Ісуса Христа. Кожен із нас має певні прагнення й сподівання щодо Нього, тому цікавістю сяють ваші очі, серця наповнені радістю й відкриті до знань і позитивних емоцій.
ІІ. Актуалізація опорних знань
На одному з попередніх уроків ми розмірковували над змістом понять віра, надія та любов, коли ходили в гості до моєї приятельки Віри. Вивчали біблійний вірш про безмежну Божу любов. Цей вірш нам допомагала вивчити руханка. Хто зможе показати цю руханку й допомогти пригадати її іншим?
Згадуємо разом:
Так-бо Бог — руки піднімаємо вгору
полюбив — малюємо в повітрі серце
світ — ніби беремо до рук величезний м’яч
що дав — віддаємо
Сина Свого Однородженого — колихаємо ляльку
щоб кожен — показуємо на всіх
хто вірує в Нього — руки з’єднуємо в молитві
не — заперечуємо
загинув — ніби ріжемо
але мав — обнімаємо себе
вічне життя — руки піднімаємо вгору
ІІІ. Мотивація навчання
Кожного дня й години ми зустрічаємося з різними людьми. Іноді зустрічі приємні та очікувані, а іноді немає бажання зустрічатися з якоюсь людиною. Не кожна людина рада вас бачити, а іноді навіть відкрито каже, що ви їй не подобаєтеся. Як же бути в такій ситуації? (Відповіді дітей.)
Проблемне запитання
Що нам порадив би Ісус Христос зробити в такій ситуації? (Відповіді дітей.)
Учитель. Ми проголошуємо, що важливими чеснотами в житті людини є віра, надія та любов. Але як це можна практично використати в житті? Як можна потоваришувати з тією людиною, яка тобі зовсім не подобається і до того ж не сприймає тебе?
IV. Повідомлення теми уроку й очікуваних результатів
Що таке віра, надія та любов і як знання про ці чесноти застосувати у своєму житті?
Хто є прикладом втілення віри, надії та любові?
Кому, де і як Господь Ісус Христос показав ці якості душі людини?
V. Процес засвоєння та усвідомлення нових знань
Вправа «Приміряй на себе»
Учитель намагається пояснити абстрактні поняття на прикладі частин одягу та довести їх необхідну спільність, залучаючи заздалегідь підготовлених учнів.
Учитель. Сьогодні ми спробуємо такі поняття, як віра, надія та любов, не тільки побачити, торкнутися, а ще й приміряти на себе.
Учитель представляє учнів по черзі.
Учень 1 — Любов. Учень із приклеєним великим серцем виходить у клас та роздає всім, кого бачить, серця й каже, як він їх любить.
Учитель. Така любов на вигляд несправжня для оточуючих, та ще й важка для тих, хто її роздає.
Учень 2 — Надія. Виходить учень роздає всім гроші та каже: «Коли-небудь повернеш, я сподіваюсь на це».
Учитель. Така надія врешті-решт стане непосильною та обернеться образою на тих, хто не повертає боргів.
Учень 3 — Віра. Виходить учень, загорнений вірою (плащ-накидка) та цим плащем вкриває інших, таким чином, що йому вже й самому незручно.
Учитель. Погляньте, він хотів вірою всіх огорнути, але сталося так, що вже і йому самому незручно. Що ж робити? Продовжувати терпіти, навіть якщо й тобі самому це не подобається? Звісно ж, ні.
Проблемне запитання
Чому кожен із учнів терпів незручності, адже вони не хотіли зробити нічого поганого, а навпаки, кожен намагався робити так, як радили? (Відповіді дітей.)
Вправа «Секретний агент» (робота з текстовим матеріалом)
На партах — аркуші, на яких рядки з біблійного вірша розрізані за зразком пазла. Завдання: прослухавши уважно, скласти повний текст вірша та прочитати його. Демонстрація на дошці (на магнітах розміщується повний текст).
«Любов Божа до нас з’явилася тим, що Бог Сина Свого Однородженого послав у світ, щоб ми
через Нього жили» (1 Ів. 4:9).
Учитель. Здогадалися, що не так ми зробили? Річ у тім, що ми не помітили найголовнішого. Не любов у людині головне й не надія, і навіть не віра, а те, що нам дав Сам Бог — Ісус Христос — Син Божий. Якщо людина не знає, Хто такий Ісус, немає сенсу ні в любові, ні в надії, ні у вірі. Що ж говорив та на чому наголошував наш Господь Ісус Христос?
Робота в групах
Учитель. Розглянемо, що говорив Ісус Своїм учням у трьох важливих місцях: на горі Голгофі, на горі Оливній та в горниці Марка. Для цього ми об’єднаємося в три команди, які матимуть назви цих важливих місць.
Гора Голгофа. У цьому місці розкривається головний зміст Божої обітниці. «А коли Ісус оцту прийняв, то промовив: «Звершилось!»… І, голову схиливши, віддав Свого духа…» (Ів. 19:30).
Бог настільки любить Своє творіння, що віддає Свого Сина за кожного з нас. Це і є доказ безмежної та неперевершеної любові Божої. Це є приклад любові для нас.
Гора Оливна. На цю гору Ісус покликав Своїх учнів уже після воскресіння та дав приклад нескінченної надії — надії на Царство Боже, шлях до якої Христос розкрив для нас через Свою смерть на хресті. Його воскресіння — доказ того, що Він насправді Цар царів та Син Божий. «А по муці Своїй Він ставав перед ними живий із засвідченнями багатьма, і сорок день їм з’являвся та про Божеє Царство казав» (Дії 1:3).
Горниця Марка. Після цих подій явився Ісус Своїм учням у тому місці, де вони були зібрані разом та в молитві очікували обіцяного Учителем. Це є місцем сповнення нескінченної віри — сили Духу Святого. Така сила, дарована Богом одного разу, і досі живе в тих, хто вірний Сину Божому. Дух Святий є доказом віри в Ісуса Христа Спасителя. «Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі» (Дії 1:1–8).
Командам потрібно порадитись та дати відповідь: чим особливе саме це місце та чим воно визначне?
Обговорення в групах важливої події, що сталася на цьому місці. Висновок команди (Відповіді дітей.)
VI. Закріплення вивченого матеріалу. Рефлексія
Учитель. Отже, завдання для команд: використовуючи матеріали, приготовлені для вас на столах (кольоровій папір, ножиці, маркер, клей, ватман), спираючись на розуміння місця, в якому ви перебуваєте, показати ці три чесноти: віру, надію та любов.
VIIІ. Підбиття підсумків уроку
Учитель. Тепер усе людство має віру, надію та любов, даровані Самим Богом. Що ж нам тепер із цим усім робити? Для чого нам усе це потрібно? (Відповіді дітей.)
Виявляється, після всіх подій, про які ми говорили, Ісус вознісся на небо, але перед цим усе пояснив Своїм учням і залишив їм особливе доручення.
Ви ж усі знаєте, що останні слова, перед тим, як людина відходить, завжди дуже важливі. Наприклад, мама, ідучи на роботу, каже: «Замкни двері та нікому не відчиняй!» Або: «Слухайся старшого брата!» Так само й Ісус сказав важливі слова Своїм учням перед тим, як піти до Свого Отця: «Дана Мені всяка влада на небі й на землі. Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку! Амінь» (Мт. 28:18–20).
Тож, заручившись вірою, надією та любов’ю, нам слід іти по світові та розповідати про те, що нам дає Господь, через учинки, підтримку та повагу до інших.