Із проповідей Блаженнішого Святослава Шевчука, глави УГКЦ
Вознісся Ти у славі, Христе Боже наш,
і радість вчинив учням Своїм обітуванням Святого Духа.
Во Ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь.
«І Він [Ісус] вивів за місто їх аж до Віфанії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх. І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступати від них, і на небо возноситись. А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю» (Лк. 24:50‑52).
«Господь же Ісус, по розмові із ними, вознісся на небо, — і сів по Божій правиці» (Мр. 16:19).
Свято Вознесіння Господнього — одне з найбільших свят у літургійному році. Як нам оповідає Свята Євангелія, після Свого Воскресіння ще сорок днів Ісус Христос перебував разом зі Своїми учнями. Сорок днів Він був із ними, показував їм Свої рани на воскреслому прославленому тілі, пояснював їм таїнства Царства Небесного, таїнства потойбічного життя.
Апостоли починали розуміти, що людське життя є чимось набагато більшим, ніж це земне смертне життя, що кожен із нас був сотворений для вічності, для життя в Бозі, для життя в Царстві Небесному.
І ось сьогодні, сорокового дня після Свого Воскресіння, Христос возноситься на небеса. У «Символі віри» ми так кажемо й ісповідуємо цей день: «Вірую в єдинородного Сина Божого, що вознісся на небо і сидить праворуч Отця». А Святий апостол Павло, говорячи про Вознесіння Господнє, говорить про Його прославлення. Він каже так: «Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім’я, що вище над кожне ім’я, щоб перед Ісусовим Ім’ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних, і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос — то Господь, на славу Бога Отця!» (Флп. 2:9–11). Святий апостол Іван говорить про Вознесіння як повернення Сина Божого до тієї слави, яку Він посідав ще перед сотворенням світу. Тому що Ісус Христос як Бог посідав ту славу, яка завжди належала Йому, і яку Він сьогодні тільки виявляв Своїм учням. Але, з іншого боку, Він прославляє так само і Людину, тому що сьогодні возноситься не лише Божественна природа нашого Спасителя, але і Його людська природа. Ми віруємо, що Христос є воплоченим Богом, Богом, який став Людиною. І тому сьогодні у славі Отця по Його правиці засідає теж і Людина. Святі отці кажуть, що сьогодні на Небеса разом із Господом возносимося і ми, ті, що віримо у Воскресіння.
Ми сьогодні бачимо, що Господь Бог, наш Отець, запрошує до участі у небесній славі кожного з нас. Ми були сотворені для того, щоб засісти у Христі Ісусі по правиці Бога й Отця, разом із Ним посідати в Його Царстві вічне щастя у Христі Ісусі.
Тому‑то сьогодні так радіє людина. Бо ми бачимо, що незважаючи на всі наші впокорення, незважаючи на всі наші страждання, наша остаточна мета є висока, наша слава є поруч Бога й Отця.
Ще перед Своїми Страстями на Тайній Вечері Христос говорив Своїм учням: «Незабаром, — і Мене вже не будете бачити, і знов незабаром — і Мене ви побачите, бо Я йду до Отця» (Ів. 16:16). Це означає, що Його входження в страсті, смерть і воскресіння є дорогою повернення до Отця, до тієї слави, яку Він мав у Свого Отця ще перед сотворенням світу. Ця дорога Вознесіння є начебто поверненням Сина до лона Отця, поверненням нашого Спасителя туди, звідки Він прийшов до Своїх учнів. І це Вознесіння має дуже важливе значення і для кожної людини сьогодні. Христос, один раз воплотившись, назавжди увібрав у Свою Божественну Особу людську природу. І Він із душею і тілом, із тим прославленим тілом, із тим тілом, що мало на собі знаки розп’яття, мук і страждання, повернувся назад до лона Свого Отця, звідки Він до нас прийшов.
Це Небо, про яке ми чуємо сьогодні («вознісся на небо»), це не є якась стратосферна географічна точка, під Небом ми розуміємо сопричасність, єдність людини з Богом. Возносячись на Небо, Христос наче показує мету, а відтак кінець людського життя, звершення і завершення Своєї земної місії.
Чим же є ця «правиця», про яку ми чуємо («сів по Божій правиці»)? Святий Іван Дамаскін пояснює, що «це не є якесь місце, праворуч чи ліворуч від Отця, бо так говорити небезпечно. Ця правиця Отця — це віковічна, предвічна Божа слава, до якої у Своєму вознесінні повертається наш Господь і Спаситель».
Дуже важливо збагнути, що у Своєму Вознесінні Божий Син не покинув нас, не покинув Своїх учнів, не покинув Церкви, не покинув людства. Сьогодні Він і далі є присутній між нами. Возсідаючи у славі праворуч Бога Отця, Він присутній між нами у Своїй Церкві, у її святих таїнствах, зокрема у святому таїнстві Євхаристії, таїнстві Тіла і Крові нашого Спасителя.
З іншого боку, Він кличе нас дбати про те, що є вгорі. Він сьогодні бажає показати нам, що призначення людини — розділити з Ним в лоні Пресвятої Троїці вічне життя. Святий апостол Павло в Посланні до колосян пише: «Отож, коли ви воскресли з Христом, то шукайте того, що вгорі, де сидить Христос по Божій правиці. Думайте про те, що вгорі, а не про те, що на землі. Бо ж ви вмерли, а життя ваше сховане в Бозі з Христом. Коли з’явиться Христос, наше життя, тоді з’явитеся з Ним у славі і ви» (3:1–4).
Отож у Своєму Вознесінні Господь пішов приготувати нам місце, як Він сказав до Своїх апостолів. У Своєму Вознесінні на Небеса й у Своєму сидінні праворуч Отця Він відкрив Небеса для кожної людини, яка вірить у Його Воскресіння і вірить у Його Вознесіння.
Нехай Всемилостивий Господь допоможе нам відкрити наше життя, яке заховане у Христі і сьогодні воссідає по правиці Бога Отця, відкрити нам у постаті Сина Божого покликання до тієї небесної вічної слави, яке в Сині приготоване нам перше сотворення світу.
Святом Вознесіння закінчується пасхальний час у житті Церкви. Лише вчора ми завершили співати: «Христос Воскрес із мертвих!» А сьогодні розпочинається новий період. З одного боку, це період очікування — очікування зіслання Святого Духа, а з іншого — це період очікування місії апостолів, бо Ісус Христос звершив Свою земну місію, звершив Свій промисел щодо нас. А тепер апостоли очікують сили Духа Святого, щоб розпочати свою місію. Бувши свідками Воскресіння Христового, вони про це Воскресіння мають розповісти цілому світові, вони мають зробити учнями Воскреслого Христа кожну людину, христячи усіх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа.
І ми з вами між святом Вознесіння і святом Зіслання Святого Духа щороку переживаємо так звану Декаду місійності. Коли, з одного боку, очікуючи приходу Духа Святого, ми відчуваємо, що ми з учнів Христових покликані стати Його апостолами, тобто носіями, благовісниками Його Євангелії. Кожен християнин має обов’язок ділитися своєю вірою. Бувши учнями Ісуса Христа, ми маємо обов’язок робити Його учнями інших людей, вести їх до Тайни хрещення, ділитися з ними тим великим скарбом вічного життя через благодать хрещення Святого Духа в Ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Отож під час Декади місійності ми особливо кожного дня молимося, щоб місійний дух, місійне завдання нашої Церкви сьогодні не просто не занепало, але якнайкраще було здійснене. «Та Церква, яка не є місійною, перестає бути Церквою», — каже святий папа Іван Павло II. Отож кожного дня цієї декади ми будемо молитися про поширення Христової Євангелії через проповідь і свідчення нашої Церкви.
Цього року Декада місійності проходитиме в особливих обставинах карантину. Можливо, кожного дня у наших храмах ми не зможемо збиратися на спільну молитву так, як ми це робили в попередні роки, але ми запрошуємо вас до щоденної молитви за місію Церкви в сучасному світі.
У Декаду місійності ми також виявляємо свою солідарність із тими священниками, монахами і мирянами, які сьогодні діють і проповідують Христову Євангелію на місійних теренах, стукають до тих сердець, які сьогодні ще не пізнали Господа Бога. Будемо не лише про них пам’ятати, про них молитися, молитися про покликання до місійної праці, але повинні їх підтримати, зокрема провівши збірку до місійного фонду нашої Церкви. Не забудьте про цю місійну християнську солідарність і цього року. Бо як ви самі не маєте можливості проповідувати Євангелію й займатися весь час вашого життя місійним ділом Церкви, нехай у вашому імені й за вашої підтримки це зробить хтось, кому ви делегуєте цей обов’язок. І тоді справді ми зможемо до кінця сповнити це завдання місійної проповіді Євангелії нашого Спасителя для усіх тих, які сьогодні є розгублені, перестрашені, які потребують світла Божого в сучасних обставинах.
Джерела
https://www.youtube.com/watch?v=fSyUI9uZloE
https://zhyve.tv/video/2484‑symvol-viry-kudy-same-voznissya-isus-i-shcho-take-pravytsya-ottsya-blazhennishyy-svyatoslav39/
https://zhyve.tv/video/2084‑zvernennya-blazhennishogo-svyatoslava-na-pochatok-dekady-misiynosti-2020‑roku/