Дуже часто люди оперують термінами, не замислюючись над їхнім точним значенням. Напевно, ви неодноразово чули: «віруючий», «релігійна людина», «релігійний фанатик», «християнин».
Однак кожний із нас вкладає в ці слова свій зміст, і кожний розуміє їх по-своєму. Запрошуємо вас приєднатися до нашого біблійного дослідження, мета якого — з’ясувати точне значення кожного з цих чотирьох слів, адже за ними стоять живі люди. Тож з’ясуємо, чим відрізняються ці групи людей.
Віруюча людина
1. Хто такий віруючий?
Віруючою називають людину, яка у щось або в когось вірить.
2. Усі люди — віруючі
На підставі попереднього визначення, усі люди — віруючі.
Християни — віруючі; буддисти — віруючі; кришнаїти — віруючі; комуністи — віруючі; фашисти — віруючі; сатанисти — віруючі. На світі немає жодної невіруючої людини. Кожний із нас у щось або в когось вірить. Тільки одні вірять у Бога, а інші вірять в ідолів, у лжебогів, у самих себе, у гроші, у сили природи, у прикмети тощо.
3. Людина — істота віруюча
Людина — істота віруюча, і підсвідомо відчуває, що існує щось, що керує всім. Саме цим і обумовлене бажання людини комусь поклонятися й служити. Звідси й походження численних релігій.
Релігійна людина
1. Що таке релігія?
У Біблії термін «релігія» використовується для підкреслення зовнішнього боку поклоніння Богові.
Дії 17:15-16, 22: «А ті, що Павла відпроваджували, провели його аж до Атен, а прийнявши наказа про Силу та Тимофія, щоб до нього вернулися якнайшвидше, відбули. Як Павло ж їх чекав ув Атенах, у ньому кипів його дух, як бачив це місто, повне ідолів… Тоді Павло став посередині ареопагу й промовив: «Мужі атенські! Із усього я бачу, що ви дуже побожні».
Дії 26:4-5: «А життя моє змалку, що спочатку точилося в Єрусалимі серед народу мого, знають усі юдеї, які відають здавна мене, аби тільки схотіли засвідчити, що я жив фарисеєм за найдокладнішою сектою [релігією] нашої віри».
Кол. 2:18: «Нехай вас не зводить ніхто удаваною покорою та службою [релігією] анголам, вдаючися до того, чого не бачив, нерозважно надимаючись своїм тілесним розумом». Приклад релігійності: удавана покора й поклоніння ангелам.
2. Приклад релігійних людей у Біблії
Фарисеї є яскравими представниками релігійних людей. Звернімося до Святого Письма й подивімося, як про них відгукувався Ісус:
Мт. 23:13-33: « Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що перед людьми зачиняєте Царство Небесне, — бо й самі ви не входите, ані тих, хто хоче ввійти, увійти не пускаєте!
Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що вдовині хати поїдаєте, і напоказ молитесь довго, — через те осуд тяжчий ви приймете!
Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що обходите море та землю, щоб придбати нововірця одного; а коли те стається, то робите його сином геєнни, вдвоє гіршим від вас!
Горе вам, проводирі ви сліпі, що говорите: «Коли хто поклянеться храмом, то нічого; а хто поклянеться золотом храму, то той винуватий». Нерозумні й сліпі, — що бо більше: чи золото, чи той храм, що освячує золото? І: «Коли хто поклянеться жертівником, то нічого, а хто поклянеться жертвою, що на нім, то він винуватий». Нерозумні й сліпі, — що бо більше: чи жертва, чи той жертівник, що освячує жертву? Отож, хто клянеться жертівником, — клянеться ним та всім, що на ньому. І хто храмом клянеться, — клянеться ним та Тим, Хто живе в нім. І хто небом клянеться, — клянеться Божим престолом і Тим, Хто на ньому сидить.
Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що даєте десятину із м’яти, і ганусу й кмину, але найважливіше в Законі покинули: суд, милосердя та віру; це треба робити, і того не кидати. Проводирі ви сліпі, що відціджуєте комаря, а верблюда ковтаєте!
Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що чистите зовнішність кухля та миски, а всередині повні вони здирства й кривди! Фарисею сліпий, — очисти перше середину кухля, щоб чистий він був і назовні!
Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що подібні до гробів побілених, які гарними зверху здаються, а всередині повні трупних кісток та всякої нечистости! Так і ви, — назовні здаєтеся людям за праведних, а всередині повні лицемірства та беззаконня!
Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що пророкам надгробники ставите, і праведникам прикрашаєте пам’ятники, та говорите: «Якби ми жили за днів наших батьків, то ми не були б спільниками їхніми в крові пророків». Тим самим на себе свідкуєте, що сини ви убивців пророків. Доповніть і ви міру провини ваших батьків!
О змії, о роде гадючий, — як ви втечете від засуду до геєнни?»
Зверніть увагу на імена, якими Ісус називав релігійних людей:
- лицеміри (Мт. 23:13-15, 23, 25, 27, 29);
- проводирі сліпі (Мт. 23:16, 24);
- нерозумні й сліпі (Мт. 23:17, 19);
- фарисей сліпий (Мт. 23:26);
- гроби побілені (Мт. 23:27-28);
- змії, рід гадючий! (Мт. 23:33).
3. Опис релігійної церкви в Книзі Об’явлення
Читаємо Об. 3:14-20.
Запитання для роздумів: чому можна стверджувати, що в цьому уривку йдеться про релігійну людину (церкву)?
Відповідь стає очевидною при ретельному дослідженні цього уривка:
«Ти не холодний, ані гарячий» — означає, що людині все байдуже; вона зайняла комфортну для неї позицію.
«А що ти літеплий, і ні гарячий, ані холодний»: Холодний — це людина, яка відкидає, заперечує Господа; гарячий — це людина, яка всією душею любить Господа й наслідує Його; теплий — це релігійна людина, яка начебто не заперечує Господа, але не слухає Його, не йде за Ним.
«Ти кажеш: «Я багатий, і збагатів, і не потребую нічого» — йдеться про духовне багатство. Людина думає, що вона вже духовна, народжена згори й упевнено прямує в рай.
Бог говорить про таку людину: «ти нужденний, і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий». Ідеться про духовну вбогість, сліпоту й наготу.
Яку пораду дає Бог такій людині:
а) «Раджу тобі купити в Мене золота, в огні перечищеного, щоб збагатитись». Що є істинним багатством, що дорожче від золота? — Відповідь знаходимо в 1 Петр. 1:7: «щоб досвідчення вашої віри було дорогоцінніше за золото, яке гине, хоч і огнем випробовується» — ВІРА.
б) «… і білу одежу, щоб зодягтися, і щоб ганьба наготи твоєї не видна була». Що є духовною ганьбою? — Це гріховна природа людини. Та маємо Божі обітниці: «коли ваші гріхи будуть як кармазин, стануть білі, мов сніг; якщо будуть червоні, немов багряниця, то стануть мов вовна вони!» (Іс. 1:18); «…випрали одіж свою, та вибілили її в крові Агнця…» (Об. 7:14б).
в) «…а мастю на очі намасти свої очі, щоб бачити» — духовне прозріння можливе тільки при дотику Святого Духа. Саме тому Ісус учить (Ів. 3:1-8) про необхідність народження згори. Народження згори також називають помазанням Святого Духа або запечатанням Святим Духом. «А помазання, яке прийняли ви від Нього, воно в вас залишається, і ви не потребуєте, щоб вас хто навчав. А що те помазання само вас навчає про все, — воно бо правдиве й нехибне, — то як вас навчило воно, у тім пробувайте» (1 Ів. 2:27).
г) «Будь же ревний і покайся!» — це заклик Господа до релігійної людини. Поки вона не покається, Ісус не зможе ввійти в її серце.
«Ось Я стою під дверима та стукаю» — це слова Христа. Як ми бачимо, Ісус перебуває за межами серця людини. Він не є повновладним Господом життя релігійної людини. Проте Христос терпляче чекає, коли Йому відчинять двері серця й приймуть Його своїм Господом і Спасителем.
Лаодикійська церква — це церква, у якої є знання доктрин про Христа, але немає живої віри.
4. Хто така релігійна людина? (узагальнення)
- Релігійна людина — це…
- людина, яка своїми добрими справами й порядністю сподівається заслужити спасіння і вічне життя;
- людина, яка створила собі бога за своїм образом і подобою й поклоняється йому так і тоді, як і коли їй зручно;
- людина, яка ставиться до Бога, як до «золотої рибки»;
- людина, яка має тільки вигляд благочестя;
- людина, яка намагається виконувати зовнішній бік Закону Божого або здаватися такою;
- людина, яка прагне досягти святості власними зусиллями;
- людина, яка уважно стежить за виконанням обрядів своєї релігії;
- людина, яка дивиться на людей, а не на Бога;
- людина, яка стежить за помилками, промахами й гріхами ближнього, замість того щоб аналізувати свої власні гріхи.
Новий Завіт описує релігійних людей у такий спосіб:
2 Тим. 3:1-9: «Знай же ти це, що останніми днями настануть тяжкі часи. Будуть бо люди тоді самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, горді, богозневажники, батькам неслухняні, невдячні, непобожні, нелюбовні, запеклі, осудливі, нестримливі, жорстокі, ненависники добра, зрадники, нахабні, бундючні, що більше люблять розкоші, аніж люблять Бога, — вони мають вигляд благочестя, але сили його відреклися».
Релігійний фанатик
1. Що таке фанатизм?
Фанатизм — це сліпа віра. Релігійний фанатик — це людина, пристрасно віддана якій-небудь справі, захоплена якоюсь ідеєю чи людиною. Часто нетерпимо ставиться до інших вірувань та іновірців.
2. Чи закликає Біблія до фанатизму?
А. Здорова наука
Біблійне вчення є здоровою наукою. Слово Боже попереджає нас, що перед кінцем світу люди не прийматимуть здорового вчення: «Настане бо час, коли здорової науки не будуть триматись, але за своїми пожадливостями виберуть собі вчителів, щоб вони їхні вуха влещували» (Тим. 4:3); «А ти говори, що відповідає здоровій науці» (Тит. 2:1).
Б. Біблія навчає нас не бути фанатиками, Бог проти сліпої віри
Про це свідчать такі тексти Святого Письма:
Тит. 2:7-8: «У всім сам себе подавай за зразка добрих діл, у навчанні непорушеність, повагу, слово здорове, неосудливе, щоб противник був засоромлений, не мавши нічого лихого казати про нас».
Кол. 4:5-6: «Поводьтеся мудро з чужими, використовуючи час. Слово ваше нехай буде завжди ласкаве, приправлене сіллю, щоб ви знали, як ви маєте кожному відповідати».
1 Петр. 3:15: «А Господа Христа освятіть у ваших серцях, і завжди готовими будьте на відповідь кожному, хто в вас запитає рахунку про надію, що в вас, із лагідністю та зо страхом».
В. Приклади лагідної відповіді стосовно своїх переконань дає апостол Павло:
- виступ перед Фестом і Агрипою (Дії 26:25);
- промова в Єрусалимі (Дії 22:1-21) (історія навернення Павла);
- звертання до мешканців Атен (Дії 17:15-31).
Християнин
1. Хто такий християнин?
Християнин — це учень або послідовник Ісуса Христа.
Християнин — це той, хто вірою прийняв Ісуса Христа своїм Господом і Спасителем.
Християнин — це той, у кому живе Дух Христа — Святий Дух Божий (це народжена згори людина).
Християнин — це той, хто вивчає Слово Боже й застосовує його до себе й свого життя (1 Тим. 4:16).
Християнин — це той, хто має стосунки зі своїм Творцем.
Християнин — це той, хто присвятив своє життя служінню Богові (незалежно від виду діяльності, якою він займається).
Християнин — це той, хто служить своїми дарами Тілу Христа — братам і сестрам по вірі.
2. Чим християнин відрізняється від релігійної людини?
Релігійна людина — це, згідно з Писанням, «забудько слухач», водночас християнин є виконавцем почутого: «Бо хто слухач слова, а не виконавець, той подібний людині, що риси обличчя свого розглядає у дзеркалі, бо розгляне себе та й відійде, і зараз забуде, яка вона є. А хто заглядає в закон досконалий, закон волі, і в нім пробуває, той не буде забудько слухач, але виконавець діла, і він буде блаженний у діянні своїм!» (Як. 1:23-25).
Ісус сказав, що «не кожен, хто каже до Мене: «Господи, Господи!» увійде в Царство Небесне».
Запитання 1. Хто такий, «кожен, хто каже “Господи! Господи!”»?
Відповідь. Це людина, яка вірить у Господа.
Запитання 2. Чому ця віруюча людина не ввійде в Царство Небесне?
Відповідь. Тому що ця людина є релігійною, вона знає шлях до спасіння, та не йде ним. Це «забудько слухач» (Мт. 7:21-28; Лк. 6:46-49)
Ісус недаремно розповів притчу про руйнування будинку, збудованого на піску. Релігійна людина — це людина, яка побудувала свою віру й свою релігію не на кам’яній основі — Ісусові Христі, а на піску — тобто на своїх особистих переконаннях і уявленнях про Бога… Саме тому в день суду така людина не встоїть.
Якою людиною є ви, шановний читачу: християнином, релігійним чи фанатиком?
Роман й Євгенія Сверлови
www.cogmtl.net