Бо Дитя народилося нам, даний нам Син,
і влада на раменах Його, і кликнуть ім’я Йому:
Дивний Порадник, Бог сильний,
Отець вічності, Князь миру
Іс. 9:5
Пропоную розглянути два питання: який мир необхідний людині і як його отримати?
- Мир із Богом
Переконаний, що читачі часопису знають біблійну притчу про блудного сина (Лк. 15:11–32). Маючи повний мир і достаток у домі свого батька, молодший син вирішив пожити, як йому заманеться. Він розтратив увесь спадок і залишився біля корита зі свинями, втративши всякий мир. Ця притча говорить про те, що всі діти, які народилися, мають мир із Богом. До часу, коли вони починають розуміти, що таке добро і зло. У момент вибору першого свідомого гріха дитина втрачає мир із Богом, якого згодом наполегливо шукає. Біблія стверджує, що в цю категорію входять всі люди, які дожили до свідомого віку (приблизно 9–11 років), крім Ісуса Христа. Він не зробив жодного гріха, тому Небесний Батько дав Йому одне з Імен — Князь миру.
Гріх, бажання жити, як я хочу, а не згідно з волею Божою, є головною причиною втрати миру з Богом. Адам та Єва жили в ідеальних умовах, маючи щодня спілкування з Творцем Усесвіту, але в одну мить втратили все, а найголовніше — мир із Небесним Батьком: «І вигнав Господь Бог Адама. А на схід від еденського раю поставив Херувима і меча полум’яного, який обертався навколо, щоб стерегти дорогу до дерева життя» (Бут. 3:24). Проти Бога пішли не тільки Адам і Єва, але й усе людство: «Бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави» (Рим. 3:23). Утративши Божу славу, людина втрачає й мир, а з ним бажання і можливість спілкуватися з Творцем через Біблію та молитву. Як наслідок, людина шукає посередників, через яких можна звернутися до Господа. Але Бог хоче мати з кожною людиною особисті стосунки любові.
Ісус Христос прийшов на землю, щоб примирити людство з Творцем. Він став Князем миру, якого Бог пообіцяв людству задовго до Його народження, через смерть на Голгофському хресті як покарання за наші гріхи. Його подвиг любові проклав єдину дорогу до Небесного Батька: «Промовляє до нього Ісус: «Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене» (Ів. 14:6). Уже понад дві тисячі років людина має можливість примиритися з Богом, вибравши Дорогу життя, якою є Ісус.
Якщо ти вибрав цю дорогу і маєш мир із Богом, то не забувай постійно за це дякувати Господу Ісусові Христу. Якщо ти ніколи не відчував миру з Богом і Він для тебе завжди був чужий і неосяжний, то ти можеш зараз пережити примирення з Творцем: «Отож, виправдавшись вірою, майте мир із Богом через Господа нашого Ісуса Христа, через Якого ми вірою одержали доступ до тієї благодаті, що в ній стоїмо, і хвалимось надією слави Божої» (Рим. 5:1–2). Апостол Павло пише до римлян, що для примирення з Богом потрібно мати віру, яка виправдовує і дає доступ до Божої благодаті (сили, необхідної людині, щоб виконати волю Божу). Віру в те, що Бог любить нас, у те, що я грішний, і в те, що Ісус Христос відкупив мене від вічних мук у пеклі.
Мир не тільки потрібно отримати, його ще необхідно зберігати. Диявол буде спокушати відроджених людей гріхом. І ми час від часу будемо ловитися на ці приманки й грішити. Як наслідок, будемо засмучувати Духа Святого: «Нехай жадне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудування, щоб воно подало благодать тим, хто чує. І не засмучуйте Духа Святого Божого, Яким ви запечатані на день викупу. Усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас разом із усякою злобою» (Еф. 4:29–31). Тут перераховують дії, через які ми засмучуємо Духа Святого. А через засмучення Духа Святого ми втрачаємо мир у душі. Єдиний шлях його повернення — це сповідання своїх гріхів перед Богом і людьми, проти яких ми провинилися: «Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої» (1 Ів. 1:9).
Від усього серця бажаю всім читачам часопису миру з Творцем Усесвіту й рекомендую прочитати книгу Біллі Грема «Мир із Богом», щоб отримати повне розуміння цієї істини. - Мир із людьми
Ісус Христос прийшов на землю не тільки для того, щоб примирити людство з Богом, але й для того, щоб примирити людей між собою: «І, прийшовши, Він благовістив мир вам, далеким, і мир близьким, бо обоє Ним маємо приступ у Дусі однім до Отця» (Еф. 2:11–18). Ми бачимо в Біблії, що навіть до Ісуса люди ставилися вороже й далеко не всі мали з Ним мир. Понад те, Ісус сказав: «Не думайте, що Я прийшов, щоб мир на землю принести, Я не мир принести прийшов, а меч» (Мт. 10:34–39). Чи заперечував Ісус Сам Собі? Зовсім ні! Христос, зі Свого боку, мав мир з усіма людьми. Біблія закликає нас бути в мирі з усіма людьми: «Коли можливо, якщо це залежить від вас, живіть у мирі зо всіма людьми!» (Рим. 12:18). Бог не поклав на нас відповідальності, щоб усі люди мали з нами мир. Кожна людина несе відповідальність за себе. Якщо з нами хтось не в мирі через те, що ми увірували в Живого Бога, то це проблема тієї людини, а не того, хто увірував. Ми зробили все так, як нас навчає Слово Боже. Коли люди не мають з нами миру, бо ми неправильно себе поводимо (переступаємо біблійні принципи), то тоді необхідно змінити свою поведінку та вибачитися перед цими людьми.
Мир із людьми виявляється через єдність з ними: гармонію, розуміння та доброзичливість. Ісус молився про наш мир між собою і навіть охарактеризував його: «Щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я у Тобі, щоб одно були в Нас і вони, щоб увірував світ, що Мене Ти послав. А ту славу, що дав Ти Мені, Я їм передав, щоб єдине були, як єдине і Ми» (Ів. 17:20‑21). Ми бачимо прекрасну єдність протягом усього Нового Завіту між Ісусом та Небесним Батьком. Гармонія в усьому, коли Ісус народжується, хреститься, служить, умирає і воскресає. Ісус нічого не робить від Себе, хоча все знає і розуміє, але перепитує в Небесного Батька. У Нього є людське бажання, щоб Його проминуло страждання на Голгофі, але Він вирішує поставити волю Отця вище за Свої душевні переживання. Як наслідок, Ісус мав повну єдність із Небесним Батьком і тепер по правиці Нього на небесах. Єдність завжди має благословенні наслідки, зокрема забезпечує мир.
Один із прекрасних рецептів єдності, який Ісус залишив людям, коли проповідував їм Євангелію, це виконання двох найбільших заповідей: «Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою. Це найбільша й найперша заповідь. А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе» (Мт. 22:37–39). Дуже важко мати мир із людьми, якщо немає любові до Бога. Що більше людина любить Бога, то більше вона любить людей, відтак має з ними мир.
До того як зустрітися з Ісусом, я недолюблював свого тата й зачаїв на нього образу. Ми ніколи сердечно не спілкувалися. Тато жодного разу не запитував мене, як мої справи. Коли я покаявся та хрестився, то зрозумів, що між татом і сином не можуть бути такі стосунки — повна відсутність миру. Навчаючись на курсі «Батьківство», мені необхідно було заповнити анкету моєї схожості з татом і мамою. Я навіть не намагався знайти в собі щось схоже на тата. Я стверджував: «Я повністю схожий на маму». До кінця курсу Бог смирив моє серце, і я покаявся перед Богом за своє неправильне ставлення до тата. Приїхавши додому, я відразу попросив у тата пробачення. Ми обнялися вперше і двоє плакали. Бог зцілив наші стосунки, і між нами запанував мир: «Ось Я пошлю вам пророка Іллю, перше ніж день Господній настане, великий й страшний! І приверне він серце батьків до синів, і серце синівське до їхніх батьків, щоб Я не прийшов, і не вразив цей Край прокляттям!» (Мал. 4:5–6).
Бог хоче, щоб усі люди жили на землі в мирі між собою. Він забезпечив це через Свого Сина Ісуса Христа, Який примирив Собою все людство, стер усі грані між людьми: «Нема юдея, ні грека, нема раба, ані вільного, нема чоловічої статі, ані жіночої, бо всі ви один у Христі Ісусі!» (Гал. 3:28). Тому всі люди можуть жити на землі в мирі. Бог зі Свого боку зробив усе для цього. Людині залишається ухвалити рішення жити в мирі з людьми. Для того щоб це рішення ніколи не порушити, необхідно любити Бога і людей.
Живіть у мирі з усіма людьми. - Мир із собою
Мир із собою можна охарактеризувати такими словами: задоволеність, спокій, безпека, порядок. Автор 118-го Псалма говорить, що людина, яка має мир у собі, не має спотикання: «Мир великий для тих, хто кохає Закона Твого, і не мають вони спотикання» (Пс. 118:165). Людина шукає цього миру все своє життя й чимало випробовує, щоби його отримати: релігію, науку, спорт, кохання, розваги тощо. Усі ці спроби приводять її до розчарування і відчаю, адже досягнути миру з собою своїми зусиллями неможливо.
Слово Боже вказує шлях, як можна досягнути миру з собою: «Улюблені, коли не винуватить нас серце, то маємо відвагу до Бога, і чого тільки попросимо, одержимо від Нього, бо виконуємо Його заповіді та чинимо любе для Нього. І оце Його заповідь, щоб ми вірували в Ім’я Сина Його Ісуса Христа, і щоб любили один одного, як Він нам заповідь дав! А хто Його заповіді береже, той у Нім пробуває, а Він у ньому. А що в нас пробуває, пізнаємо це з того Духа, що Він нам Його дав» (1 Ів. 3:21‑24).
Перший крок для отримання миру з собою — це покаяння, примирення з Богом. Тільки тоді, коли людина отримає мир із Богом, вона може отримати мир із собою. Ми не маємо миру з собою через те, що не можемо простити самі собі. Отримавши прощення від Бога, ми маємо силу простити собі: «Терпіть один одного, і прощайте собі, коли б мав хто на кого оскарження. Як і Христос вам простив, робіть так і ви!» (Кол. 3:13). Творець знає, що життя повернути назад неможливо, тому Він розв’язав цю проблему через жертву Ісуса Христа. Нам не потрібно минулим отруювати своє майбутнє. З минулого треба взяти уроки й відпустити його у вічність. Простити собі й людям, які накоїли нам багато зла. І жити з Богом сьогодні так, щоб було завжди чим порадіти завтра — і нам, і нашим дітям, а може навіть і внукам.
Другий необхідний крок для примирення з собою, це любити заповіді й жити згідно зі Словом Божим. З кожною людиною траплявся випадок, коли вона дуже грубо відповідала співрозмовникові. Цим проступком людина переступила декілька біблійних принципів:
• не поставила себе нижче (2 Кор. 12:7);
• не виявила любові, як до самої себе (Мт. 22:39);
• не понесла тягаря ближнього (Гал. 6:2).
Звісно, я перерахував не всі принципи Писання, які ми порушили однією дією. І це понесе за собою втрату миру в душі. Щоб так не чинити, необхідно пам’ятати біблійні принципи, вивчати їх напам’ять, коли захочеться зробити неправильно, то в цей момент потрібно цитувати їх собі в думках, відтак нам перехочеться робити погані вчинки, і так буде збережений мир із людьми.
Я не міг собі простити за багато проступків, які зробив у житті. Вони мучили мою душу, і навіть були моменти, що я втрачав сон. Так хотілося повернути життя назад і прожити його заново. Але це нереально зробити. Тому я почав молитися до Бога і шукати вихід. Я почав читати Слово Боже. Відчуття спокою сповнювало мене з кожним наступним рядком Біблії. Читання привело мене до покаяння, а воно дало мені мир із Богом і самим собою. Я усвідомив, що Бог простив мені все на хресті Голгофи і замість мене поніс покарання за всі мої провини. Тільки після того я простив собі й відпустив своє минуле у вічність, перестав ним жити і згадувати його. Біблія є цілителем нашої душі й джерелом миру. Тому вона має бути нашою настільною книгою щодня. І двадцять останніх років я розпочинаю свій день зі Слова Божого, встаючи на годину раніше.
Любити ближнього, як самого себе — це третя необхідна умова для отримання миру з самим собою. Відсутність миру з людьми безпосередньо впливає на відсутність миру з собою. Щойно ми помітимо, що порушились стосунки з людиною, не чекаймо, коли це призведе до краху, а відразу шукаймо можливості повернути взаємини, щоб не втрачати з людьми мир, а також і мир зі самим собою. Біблія залишила для нас прекрасний принцип: примирятися з людиною до вечора або поки ти з нею на одній дорозі: «Гнівайтеся, та не грішіть, сонце нехай не заходить у вашому гніві, і місця дияволові не давайте!» (Еф. 4:26-27); «Зо своїм супротивником швидко мирися, доки з ним на дорозі ще ти, щоб тебе супротивник судді не віддав, а суддя щоб прислужникові тебе не передав, і щоб тебе до в’язниці не вкинули» (Мт. 5:25).
Чинімо так, щоб, живучи на землі, мати відчуття, які будуть у раю. І пам’ятаймо: Князь миру прийшов на землю, щоб примирити людину з Собою, людей між собою і людей із самими собою. Йому слава за це навіки-віків. Амінь!
Любомир Турчак,
сімейний психолог-консультант, пастор євангельської церкви «Дім Божий», м. Рівне