Одного разу, гортаючи стрічку новин в інтернеті, натрапила на цікавий заголовок: «Про що мріють і чого бажають українці». Коли я відкрила статтю, то побачила, що найбільше українці не хочуть війни. Про те, що війна — це дуже наболіла людям тема, говорить і безліч політичних обіцянок. «Ми відновимо мир», — на різні голоси співають політики з різних політичних сил. Але вже 7 рік ми втрачаємо найкращих синів свого народу на цій несправедливій, загарбницькій війні. Чи є шлях до миру? Чи реально почути переможну новину — війну закінчено! У миротворчому процесі задіяно так багато впливових людей цього світу, але миру й досі нема…
Але є війни, про які не говорять у новинах. Вони не менш виснажливі й на них теж гинуть. І я зараз не про ту велику, що на сході нашої країни, або десь в іншій країні. Я про цю маленьку, яка відбувається, можливо, у вашому домі, або в коментарях у соцмережах, з друзями, рідними… Ці війни не менш жахливі й руйнівні. І дуже часто ми ходимо поруч із людьми, які щойно повернулися з «гарячої точки». Про це іноді говорить порожній відсторонений погляд, а можливо, дратівливість, іноді вологі очі. Часто такі війни не дуже помітні ззовні. Гарний будинок, або квартира, престижна робота, чемні й добре одягнені діти, але це тільки на перший погляд. Насправді там давно вже все розбите і розтрощене бойовими діями. Поламані стосунки, розбита довіра, емоційно скалічені діти. Там голосно свистять кулі образ і звинувачень, іноді вони важко ранять і знекровлюють душу…
Можливо, ви самі живете в такій «гарячій точці», а можливо, місце вашої війни на роботі, у школі, або в батьківській хаті. У вас уже було безліч мирових угод. Перемир’я на Різдво, на Пасху… а потім усе поверталося знову до гарячої фази. Знову хтось спровокував, і війна відновилася зі ще більшою силою.
Коли «війна» тільки починалась, то ви сподівалися, що швидко відвоюєте свою територію, але минають місяці, а іноді і роки, а ви й досі на війні. Невже так має бути? Невже всі ваші близькі мають страждати, невже неможливо знайти вихід? Невже ці руїни легше покинути, ніж відновити? І ми іноді так і робимо. Покидаємо близьких, видаляємо номер телефону і намагаємося побудувати новий світ. Але поранене серце болить і в нових стінах, шрами образ ниють, як ніби й не гоїлися, і ви приносите війну в нові стосунки.
Можливо, ви вже втомилися від війни? Можливо, ви в пошуках миру й вирішення своєї біди? Тож є добрі новини. Ваша війна може закінчитися перемогою! Якщо ви справді прагнете миру — є шлях не до капітуляції, а до звільнення життя від війни. Є Той, Хто вилікує вашу понівечену душу. І Його обіцянки не порожні, Його шлях до миру не хибний. Уже багато людей повірили Його плану з відновлення миру у своєму житті й святкують перемогу.
Я впевнена, що ваші близькі, ті хто щиро переживають про вас, не раз пропонували шляхи для вирішення конфліктів. Малювали «дорожню карту», говорили роби так і так, і тоді ти переможеш. Але дуже часто стається, що людські поради ще більше поглиблюють нас у конфлікті. У Святому Письмі Христос запропонував досить важкий, але дієвий шлях до миру. Він не просто запропонував капітулювати, Він запропонував перемогти ворога й отримати винагороду.
«А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує» (Мт. 5:44).
Це шлях миротворця. Шлях, ідучи яким, людина відчуває себе щасливою й отримує найвищу винагороду — право бути сином Божим. «Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть» (Мт. 5:9). Це важкий шлях, але перемагають тільки ті, хто бореться. Це не пасивна позиція «просто перестати стріляти». Ні, навпаки — зібратися з силами й виборювати мир. Христос говорить:
Любіть. Любити? Як любити? Майже кричимо ми в душі. Це неможливо. Я не відчуваю любові… Але це не про почуття. Святе Письмо говорить про любов, як про дію: «Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! Ніколи любов не перестає!» (1 Кор. 13:4-8).
Почніть діяти так, як діє любов. Це надміру важко, бо найперше треба зробити зусилля над собою і перестати чекати на зміни, а почати змінювати. Але ви побачите, що ви почнете по кроку пересувати межу, яка розділяє вас із людиною. Для прикладу розповім історію мого друга. Він повертався з відрядження додому автобусом. Перевізник обіцяв якісне обслуговування і комфортну дорогу, але все вийшло навпаки. Помічника у водія не було, тож він був сердитим і роздратованим. Усю дорогу Олександр боровся з обуренням невідповідності ціни та якості, утім наприкінці його очікував бонус. Виходячи з автобуса, він не помітив пакета зі сміттям, який стояв на сходах. Сміття розсипалось, а водій замість вибачень і побажань доброї дороги — вилаявся. Здається, це було вже занадто. Почуття закипіли й хотілося сказати щось дуже образливе, але Олександр зупинився і побажав водію «всього найкращого». І — водій розчулився, обняв його і сказав: «Вибач, сину, важкий видався день». Це була перемога! Перемога світла над темрявою, перемога добра над злом. Війна закінчилася тріумфом Неба. Друзі, любов — це таємна зброя. Вона знешкоджує швидше, ніж ми думаємо, і замість виснаження дає відчуття сили для наступної перемоги. Почуття накочуються як переможний феєрверк, хоча перші кроки були нестерпно важкими й болючими.
Благословляйте. Що мається на увазі? Тут ідеться про слова, про те, що виходить із наших вуст. Це значить не говорити поганого про людину. Це значить перестати воювати образливими словами, нівечити душу огидними плітками. Але це не значить просто мовчати, ні, Христос закликає бути активним. Він говорить — говоріть добре про тих, хто вас ненавидить. Хіба це можливо? Хіба це реально? Господь знає, на що здатне слово! Саме Словом були створені небо і земля. Слово може будувати, а може руйнувати. Це потужна зброя. І у ваших силах правильно користуватися нею. Мудрий Соломон сказав: «М’якенький язик ломить кістку» (Пр. 25:15). І навпаки, коли ми говоримо зле одне одному, або ж розпускаємо чутки, війна тільки посилюється, злість зростає, ненависть поглиблюється. Недаремно у великих війнах між країнами таку важливу роль відіграє пропаганда. І у війнах на це витрачається багато коштів, бо слово формує ваш світогляд. Воно йде перед танками і гарматами. «Нема просто слова. Воно або прокляття, або привітання, або краса, або біль, або бруд, або квітка, або брехня, або правда, або світло, або темрява» (Р. Гамзатов).
Творіть добро. Це важко, але почніть робити добрі вчинки для людини, із якою вам зараз важко. Приготуйте сніданок, подаруйте квіти, підкажіть правильну відповідь, зробіть щось, що буде добром для цієї людини… Робіть те, що ви хотіли б, щоб зробили вам. І хоча спершу ви не почуєте навіть «дякую», або, може, навіть вам дорікнуть. Але не зупиняйтесь. Робіть добро вчасно, робіть переконливо. «Найніжніші рослини прокладають собі шлях через найжорсткішу землю, через тріщини в скелях. Так і доброта. Який клин, який молот, який таран може зрівнятись із силою доброї, відвертої людини?! Ніщо не може протистояти їй» (Г. Торо). І, як не дивно, добро змінює не тільки людину, для якої ми його робимо, воно змінює нас. Воно робить нас чуттєвими й більш обережними. Робіть добро з мудрістю і щиро. За кожним добрим ділом завжди стоїть Господь, бо тільки Він може вкласти щось добре в наші серця, спотворені гріхом.
Моліться. Любити, говорити добрі слова, творити добро вороже налаштованій людині — хіба це можливо? Неможливо. Але все, що неможливо людині, можливо Богові. Тому Ісус говорить — моліться. Визнайте, що ви безсилі в цій війні, що ви слабкодухі. Просіть у Бога сили для кожного кроку. Моліться за людину, яка завдає вам болю й ображає вас. Ви навіть не уявляєте, як Бог може змінювати серця. Просто довіртеся Богові, і ви побачите, як Він вступається за вас. Це так надзвичайно відчувати підтримку сильного союзника. Давид знав про це й співав: «Господь визволив мене від ворогів моїх, підніс мене над тими, що воювали проти мене, і від чоловіка неправедного визволив мене (Пс. 18:49). Ваші молитви можуть починатися сльозами, але Господь їх перетворить у переможні пісні. Бо Він завжди стоїть на сторожі дітей Своїх. Він завжди з тими, хто йде шляхом правди. Тож ви не одні на шляху до миру, і якщо ви робите перші кроки і вам важко, знайте, Бог тримає вас міцно за руку і Він доведе вас до перемоги.
«Коли настане день, закінчиться війна», — співає Святослав Вакарчук. Так, усі війни колись закінчуються. Вони закінчуються або поразкою, або перемогою. І тільки вам вирішувати, як закінчиться ваша війна. «Не будь переможений злом, але перемагай зло добром!» (Рим. 12:21).
Не будь переможений, але перемагай!
Наталія Педченко
“Не люблю сірих стін. Згадую дитинство, і перед очима — сіра школа, чорні фартухи, коричнева форма… Цього літа разом з Анною Скотніцькою почали боротьбу із сірістю. Спочатку руки тремтіли й було трохи лячно, але далі працювали з великим задоволенням. Дуже хочу, щоб мій син, згадуючи дитинство, не згадував сірих стін” (Наталія Педченко)
