Розмірковуючи про роль християнина в суспільстві, пригадав слова Ісуса Христа, які Він промовив до Своїх учнів, перебуваючи на цій землі: «Ви світло для світу. Не може сховатися місто, що стоїть на верховині гори. І не запалюють світильника, щоб поставити його під посудину, але на свічник, і світить воно всім у домі. Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі» (Мт. 5:14-16). А ще пригадую свідчення одного священнослужителя, якого за комуністичних часів викликали в органи безпеки й допитували щодо того, яку загрозу християнство становить для радянської держави. Не довідавшись нічого крамольного, представник влади вдався до запитання іншого плану: «Що корисного роблять християни для Радянського Союзу?» Священнослужитель недовго думаючи відповів: «Ми даруємо людям любов». Вочевидь, він покладався на тестові слова Спасителя: «По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою» (Iв.13:35).
В Україні дуже багато людей називають себе християнами. Але чи всі проходять через це подвійне сито?
Отож, чим особливі істинні послідовники Господа Ісуса Христа?
- Світять усім у домі
«Найважче бути християнином у своєму домі» — це вислів багатьох щирих християн. Удома неможливо грати роль, тут ти поводишся так, як думаєш і яким ти є всередині. Тому Ісус, коли характеризував християнина, найперше сказав про світло «у домі». Складність цієї фрази в тому, що потрібно бути світлом «всім» і «завжди». А хочеться лише тим, хто цього заслужив і поводиться так, як нам подобається.
Як побачити, що християни є світлом у домі?
Християни сумлінно виконують свої обов’язки. Світити всім у домі — це з радістю виконувати свої обов’язки, які Бог поклав на кожного члена сім’ї (Еф. 5:22, 25, 6:1-4): «Дружини, коріться своїм чоловікам, як Господеві… Чоловіки, любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву, і віддав за неї Себе… Діти, слухайтеся своїх батьків у Господі, бо це справедливе! Шануй свого батька та матір — це перша заповідь з обітницею, щоб добре велося тобі, і щоб ти був на землі довголітній! А батьки, не дратуйте дітей своїх, а виховуйте їх в напоминанні й остереженні Божому!» Я, як чоловік, буду світлом для дружини тоді, коли любитиму її, як Христос полюбив мене. Ісус постраждав замість мене, Він заступається за мене перед Небесним Батьком, Його любов до мене не змінюється від моїх учинків. Моя дружина виявляє мені світло через покору мені. Вона мене не зневажає, не приймає ніяких самовільних рішень, пов’язаних із сім’єю, завжди готова підтримати мене й допомогти, коли в цьому є потреба. Діти, які вірять в Ісуса Христа як особистого Спасителя, виявляють своє світло батькам через слухняність їм та пошану до них. Батьки є світлом для дітей тоді, коли не дратують їх, а виховують у любові.
Християни задовольняють потреби інших. Ще однією характеристикою християнина, який є світлом у домі, є задоволення потреб членів сім’ї. Чоловік має забезпечувати сім’ю матеріальними благами: «У поті свойого лиця ти їстимеш хліб…» (Бут. 3:19). Жінці Господь дає інші настанови: «Щоб навчали жінок молодих любити своїх чоловіків, любити дітей, щоб були помірковані, чисті, господарні, добрі, слухняні своїм чоловікам, щоб не зневажалося Боже Слово» (Тит.2:4-5).
Християни є ініціаторами примирення. Якою правильною не була б сім’я, там неминуче трапляються непорозуміння (конфлікти). Світити в домі — це бути людиною, яка перша проявляє ініціативу для примирення. Так завжди робить Бог. Адам зробив гріх і сховався від Бога. Творець не лише першим проявляє ініціативу (звертається до Адама, робить для нього і Єви шкіряний одяг), але й доводить її до логічного завершення, пославши у світ Ісуса Христа: «Бо коли ми, бувши ворогами, примирилися з Богом через смерть Сина Його, то тим більше, примирившися, спасемося життям Його» (Рим. 5:10); «…і щоб Ним поєднати з Собою все, примиривши кров’ю хреста Його…» (Кол. 1:20).
Колись я прийняв таке рішення: якщо в нашій сім’ї виникне непорозуміння, незалежно з чиєї вини, я чекаю 10 хвилин, а далі йду й шукаю примирення: прошу в дружини або дітей пробачення. Пізніше, коли до них приходить розуміння, що винуватим був не я, вони починають ще більше цінувати наші стосунки. Це те, що зробив Ісус Христос для кожного із нас: «Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!» (Ів. 1:29).
- Світять перед людьми
Істинні християни відрізняються тим, що вони є світлом для світу: «Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі».
Не порушують законів. Коли я їду за кермом автомобіля, то в мене складається враження, що живу в безбожній країні, а не в тій, де 80 % вважають себе християнами. А що відчуваєте ви, коли потрапляєте на базар або в лікарню? Ісус заявляє, що істинні християни будуть виконувати закони держави, бо Він їх повністю виконував. «Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні? А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: ”Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте? Покажіть Мені гріш податковий”. І принесли динарія Йому. А Він каже до них: “Чий це образ і напис?” Ті відказують: “Кесарів”. Тоді каже Він їм: “Тож віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже”» (Мт. 22:17-21).
Коли принц Данії порушив правила дорожнього руху, йому виписали штраф, найбільший за історію Данії. У них поліція виявилася дуже християнською. Чим більше людині дано, тим більше з неї спитають. Християнин, який щиро любить Ісуса, намагатиметься виконувати всі закони держави й таким чином буде світлом для навколишніх людей.
Роблять добро безкорисно. Бог створив людину доброю, а гріх зробив її користолюбною. Ісус прийшов на землю для того, щоб знову змінити наш статус з користолюбного на доброго. Спілкуючись із Богом через Біблію й молитву, ми отримуємо силу й бажання безкорисно робити добрі діла. «Світ не без добрих людей» — здавалося б, банальна фраза, та інколи в житті трапляється так, що ти раптом починаєш розуміти весь її глибинний зміст.
Нещодавно у Вінниці, щоб урятувати життя важкохворій 11-місячній Софійці, спонсор, який не захотів називати свого імені, пожертвував 100 000 євро. Безкорисне добре діло врятувало життя дівчинці.
У торговельних мережах практикують благодійництво за формулою 1+1. Приміром, купуєш одну пару взуття, а платиш за дві. Другу пару отримує нужденна людина. Це прекрасне світло для світу.
У нашій країні зараз, як ніколи раніше, є дуже багато нужденних людей, які мають потребу в християнах, які стануть для них світлом, роблячи для них добрі діла. Ісус навчає нас цій істині через притчу про милосердного самарянина: «А Ісус відповів і промовив: “Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихону, і попався розбійникам, що обдерли його, і завдали йому рани, та й утекли, покинувши ледве живого його. Проходив випадком тією дорогою священик один, побачив його, — і проминув. Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув, — і теж проминув. Проходив же там якийсь самарянин, та й натрапив на нього, і, побачивши, змилосердився. І він підійшов, і обв’язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худобину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопотався про нього. А другого дня, від’їжджавши, вийняв він два динарії, та й дав їх господареві й проказав: “Заопікуйся ним, а як більше що витратиш, — заплачу тобі, як вернуся”. Котрий же з цих трьох — на думку твою — був ближній тому, хто попався розбійникам?” А він відказав: “Той, хто вчинив йому милість”. Ісус же сказав йому: “Іди, і роби так і ти!”» (Лк. 10:30-37). А скільки милості виявили ми 2018 року?
Рейчел Беквіс (Rachel Beckwith) (2002–2011) — американська дівчинка, яка займалася благодійністю. Двічі в дитинстві вона відрощувала волосся, щоб пожертвувати його на парики для онкохворих дітей. Згодом вона хотіла зібрати 300 доларів, щоб спасти життя 15 африканцям, давши їм чисту воду. Бог забрав її з життя, вона змогла зібрати тільки 220 доларів. Але після її смерті на її рахунок надійшло 1 265 823 долари, цих грошей було достатньо, щоб напоїти чистою водою 60 тисяч людей. Це особливий приклад справжньої християнки.
Дарують людям любов. Робити щось добре тим, хто до нас добре ставиться, не так уже й складно. А виявляється, що потрібно любити й тоді, коли нам роблять усе наперекір. Це складніший варіант, але саме цього вимагає Ісус від справжніх християн: «Ви чули, що сказано: “Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога”. А Я вам кажу: “Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує, щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних. Коли бо ви любите тих, хто вас любить, то яку нагороду ви маєте? Хіба не те саме й митники роблять? І коли ви вітаєте тільки братів своїх, то що ж особливого робите? Чи й погани не чинять отак? Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!”» (Мт. 5:43-48). Потрібно любити всіх людей і робити їм добро від щирого серця, бо так чинив Ісус Христос, а ми називаємо себе Його Ім’ям — християни.
Дарувати любов — це робити прості речі кожної миті: зустрічаючись із людьми, дарувати їм усмішку, сказати їм щось добре й побажати Божого благословення. Виходячи з транспорту або магазину, від щирого серця подякувати за наданий вам сервіс і побажати гарного вдалого дня. Благословити своїх рідних, коли вони йдуть із дому. Помолитися за людей, коли бачиш, що вони мають у цьому потребу. Бог зробив кожного християнина священиком (1 Петр. 2:9), який може заступатися перед Богом за людей. Даруймо людям любов — і цим ми будемо будувати Боже Царство на землі.
- Люди прославляють Бога за них
Апостол Павло пише про себе: «І славили Бога вони через мене!» (Гал. 1:24). Це фраза, про яку має мріяти кожен християнин, який вірить в Ісуса як свого особистого Спасителя. Якщо наше життя буде підходити до завершення і люди славитимуть Бога за нас і наше життя на землі — це буде свідчити про те, що ми правильно прожили земне життя.
Я мав можливість побувати на різних похоронах, де бачив дві різні картини. Одна з них приваблива, коли багато присутніх і кожен може сказати про покійного щось добре. Інша — сумна, присутніх дуже мало і немає охочих сказати добре слово.
Нещодавно ми дізналися про смерть усесвітньо відомого євангеліста Біллі Грема. Що дуже радісно — це свідчення багатьох людей, які увірували в Ісуса саме під час його проповідей. Вони писали про це в соцмережах і славили Бога за цю прекрасну людину. Що говоритимуть люди, коли мене не стане, і чи взагалі будуть охочі щось сказати?
Життя швидкоплинне, і позаду вже більше, ніж попереду… Думаючи про це, я переконаний, що ніхто не згадає, у яких костюмах я ходив, яку їжу їв і на яких машинах їздив. Але люди згадають добро, яке ми їм зробили безкорисно. Отже, справжній християнин завжди є світлом у своєму домі, серед навколишнього світу, і люди славлять Бога за таку близьку людину, колегу, друга, учителя тощо.
Любомир Турчак,
сімейний психолог-консультант, пастор євангельської церкви «Дім Божий» м. Рівне