Пристрастей багато є в нас, але головних три… славолюбство, сластолюбство і грошолюбство…
Преподобний Макарій
Гроші… Здається, що це лише нарізані смужки паперу, але вони перетворюють друзів на ворогів і викликають настільки серйозні проблеми у багатьох сім’ях, що консультанти з сімейних питань одностайно вважають, що гроші є однією з головних причин розлучень.
Я переглянув усе Писання, шукаючи ключовий уривок, який би розкривав те, чому в сім’ях виникають проблеми з грошима, і спинився на цьому: «Будьте життям не грошолюбні, задовольняйтеся тим, що маєте» (Євр. 13:5). На мій погляд, це найважливіше зауваження в Біблії щодо грошей. Фактично все зводиться до того, щоб ми були не грошолюбними, тобто не жадібними, і водночас невибагливими.
Проблеми, пов’язані з грошима, тісно переплітаються з цими двома словами.
Поговорімо про грошолюбство. У Біблії є два різні слова, які розкривають сутність любові до грошей. Українською вони перекладені як грошолюбство та зажерливість. «Грошолюбство» виражає любов до грошей у цілому. Такі люди люблять накопичувати гроші. Вони тримають їх у банках чи деінде і не хочуть витрачати ні на що. Коли запитуєш їх про таке ставлення, то вони самі не знають, кажуть, що просто гроші треба зберігати на «чорний день». Слово ж «зажерливість» свідчить про любов до грошей, викликану конкретною причиною. Таким людям отримані гроші буквально «пропалюють» кишені, і вони поспішають їх витрачати. Удома в таких людей усе забите речами, і їхня кількість постійно зростає.
Хто ви? Марнотратник? Тоді ви працюєте для того, щоб витрачати. Чи ви скнара? І в першому, і в другому випадку, якщо ви втратили відчуття міри, Бог називає вас грошолюбцями, бо вас терзає пристрасть мати більше речей і більше грошей.
Апостол Павло застерігає Тимофія: «Корінь усього лихого — то грошолюбство, якому віддавшись, дехто відбились від віри й поклали на себе великі страждання» (1 Тим. 6:10). У цьому уривку сутність любові до грошей полягає в тому, щоб їх накопичувати. Взагалі, хочу зауважити, любов до грошей — це дуже природне відчуття для людини. Мені б дуже хотілося побачити таку людину, яка б відмовилася від 500 доларів, запропонованих їй просто так. Але коли людина починає надавати їм надто великого значення, тоді вона постає перед загрозою відходу від віри. Тобто спосіб життя такої людини перед Богом змінюється, якщо її любов до грошей виходить з-під контролю. Я знаю безліч людей, які раніше жили в Господі, але через свою любов до грошей відсунули Бога на задній план, знехтували християнською працею, церквою, сім’єю.
Водночас, цей текст нам повідомляє про ще одну важливу деталь. Ці люди самі на себе поклали великі страждання. Ми думаємо, що гроші принесуть нам задоволення. Але Біблія вчить нас, що любов до грошей — це джерело багатьох страждань.
«Наказуй багатим за віку теперішнього, щоб не неслися високо, і щоб надії не клали на багатство непевне, а на Бога Живого, що щедро дає нам усе на спожиток» (1 Тим. 6:17), — застерігає апостол Павло. Сутність цього уривку полягає в тому, на чому ми маємо основувати свій добробут: на рахунку в банку чи на впевненості в Бозі. Якщо я покладаюся на свої гроші, то надіюся на самого себе. Якщо ж ми покладаємося на Бога, що щедро дає нам усе на спожиток, «то щоб робили добро, багатилися в добрих ділах, були щедрі та пильні» (1 Тим. 6:18). Якщо в корені всіх моїх проблем любов до грошей, то мені необхідно усвідомити, що я не хочу надіятися на Бога. Мною володіє страх, і я переконаний, що сам маю вирішувати свої проблеми. «Чому це я маю бути щедрим?» — можуть думати такі люди. Відповідь на це питання знаходимо у 19 вірші: «Щоб збирали собі скарб, як добру основу в майбутньому, щоб прийняти правдиве життя». Грецьке слово, перекладене тут як «збирати», буквально означає «розміщувати в банку». Бог велить нам роздавати своє багатство, щоб при цьому ми мали змогу збирати собі інший скарб, бо збирати на землі — украй ненадійно. Тому, якщо ти мудрий, то будеш накопичувати свої скарби там, де вони тобі справді знадобляться, тобто у вічності, на небесах.
То ж яка проблема людей, які сповнені грошолюбства? У них немає віри, а отже, ними володіє страх. Вони бояться майбутнього і покладаються на свої гроші, які мають допомогти їм у майбутньому. Такі люди не впевнені у Бозі. І їх чекає невимовна печаль, коли вони звернуться до свого небесного рахунку, в існування якого насправді не вірять, і спробують щось із нього зняти, там буде порожньо. Усе залишиться тут, на землі.
Але в грошолюбства, як уже було сказано, є й інший бік — марнотратство. Ось як про це говориться в Писанні: «І озвався до Нього один із народу: «Учителю, скажи братові моєму, щоб він спадщиною поділився зо мною». А Він відказав йому: «Чоловіче, хто поставив над вами Мене за суддю або за подільника?» І промовив до них: «Глядіть, остерігайтеся всякої зажерливости, — бо життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його» (Лк. 12:13–15). Зажерливість — це схильність набувати якомога більше різних речей. Але чому цього треба остерігатися? Та тому, що наше життя не залежить він достатку маєтку. Тут ідеться не про самі речі, а про наше ставлення до них. Ісус застерігає: «Бережіться пристрасті до речей, глядіть, як би це не поглинуло вас». Ми день і ніч працюємо, щоб придбати більше речей. Іноді ми вважаємо: «Якщо в мене буде та чи інша річ, моє життя стане кращим». Але Писання свідчить, що життя не залежить від того маєтку, яким ми володіємо. Саме про це говорить Ісус у притчі про багача, в якого «гойно нива вродила була. І міркував він про себе: «Порозвалюю клуні свої, і просторніші поставлю, і позбираю туди пашню свою всю та свій достаток. І скажу я душі своїй: «Душе, маєш багато добра, на багато років складеного. Спочивай, їж та пий, і веселися!» Бог же до нього прорік: «Нерозумний, — ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготовив?» Так буває і з тим, хто збирає для себе, та не багатіє в Бога» (Лк. 12:16–21).
Бог каже такій людині: «Ти нерозумний!» Людина може запитати: «Чому ж я нерозумний, я ж успішний бізнесмен!» Але кому дістануться всі твої багатства після твоєї смерті? Не тобі! Хоча багатство могло б бути й твоїм: «Збирайте собі скарби на небі!»
«Отож, умертвіть ваші земні члени: розпусту, нечисть, пристрасть, лиху пожадливість та зажерливість, що вона ідолослуження» (Кол. 3:5). Тут слово «зажерливість» поставлене поряд зі словами, що означають моральну нечистоту. Тут йдеться про нестримну тягу до чуттєвої насолоди і пристрасть до володіння матеріальними цінностями. Бог називає це ідолослужінням. Те, що ми ставимо вище від Бога, — це ідолопоклонство.
І знаєте в чому ключ до звільнення від зажерливості? Він захований у тому уривку, із якого ми починали: «Будьте життям не грошолюбні, задовольняйтеся тим, що маєте» (Євр. 13:5), а також: «Великий же зиск — то благочестя із задоволенням» (1 Тим. 6:6).
Чи можна бути благочестивим без задоволення? Так. Але бути благочестивим і задоволеним — велике надбання, «бо ми не принесли в світ нічого, то нічого не можемо й винести» (1 Тим. 6:7).
Хочете почути ще дещо не зовсім приємне для нас? У Євангеліях від Матвія та Луки Ісус обіцяє нам усього два блага: їжу та одяг. Але цього так мало, нам треба ще так багато всього! Та якщо я невдоволений цими двома благами, то в мене ненаситне серце. Я бажаю більше від того, що мені потрібно, щоб бути задоволеним. «А ті, хто хоче багатіти, упадають у спокуси та в сітку, та в численні нерозумні й шкідливі пожадливості, що втручають людей на загладу й загибель» (1 Тим. 6:9). Бажання збагачуватися затягує і зрештою знищує нас. Якщо людина вільна від цієї пристрасті, якщо вона повністю задоволена тим, що має, вірить, що Господь турбується про неї, і збирає свої скарби на небі, віддаючи їх тим, хто потребує, то чи будуть у такої людини проблеми з грошима? Ні. Тому що проблеми з грошима пов’язані не з нашим банківським рахунком, а з нашим сердечним рахунком. Річ не в заробітку, не в бюджеті. Усе це необхідно, але зрештою Біблія вчить нас, що проблема не в нашій кишені, а в нашому серці.
Як же нам набути невибагливості та задоволення? Хто може дати задоволення серцю, котре ніколи не буває задоволеним? Те ж саме грецьке слово «задоволення» ми несподівано помічаємо в іншому уривку: «Досить тобі Моєї благодаті, — бо сила Моя здійснюється в немочі» (2 Кор. 12:9). Грецьке слово «досить», яке вживається тут, відповідає тому ж грецькому слову, яке використовується в уривках, процитованих вище. Його буквальний переклад — «мати достатньо сили». Тобто Господь говорить у цьому уривку до апостола Павла: «Сили Моєї благодаті для тебе достатньо, а ця сила проявляється у твоїй слабкості». Коли ми надіємося на Бога, у нашому серці Божа сила і ми надіємося на Його благодать, яка здатна зробити нас задоволеними, негрошолюбними й незажерливими. Ця сила походить від Нього. Звичайно, це не означає, що ми маємо оселитися в печері й нічого не купувати. Це не означає також, що я не повинен бережливо ставитися до того, що маю. Це означає, що я усвідомлюю, що Бога мені достатньо, що я маю повне задоволення в Ньому й переконаний, що Він забезпечує мене всім необхідним. Бог каже: «Моя благодать — це твоє задоволення і внутрішня сила». І тому проблеми, які виникають у вас із грошима, не можна вирішити, примноживши рахунок у банку. Їх можна подолати, лише змінивши своє серце. Перестаньте боятися майбутнього, але довіртеся Богові. Не турбуйтеся занадто, але покладайтеся на Бога. Не накопичуйте багатства для себе, але діліться з тими, хто потребує. Тоді ваше серце стане вільним та задоволеним.
Брюс Вілкінсон
http://www.god.in.ua/?p=1329