У Біблії ми знайдемо різні приклади зради, які повинні були б послужити уроком для думаючих і зрілих християн, але, на жаль, частково збуваються слова Христа: «І багато-хто в той час спокусяться, і видавати один одного будуть, і один одного будуть ненавидіти» (Mт. 24:10).
Каїн підступно покликав Авеля піти з ним у поле, де й убив його через заздрощі, тому що Бог його жертву не вподобав, а жертву Авеля прийняв (Бут. 4). Каїн назавжди став символом зрадницького братовбивства.
Зраду, що назавжди змінила його життя, пережив Йосип від своїх братів, які продали його за двадцять срібняків ізмаїльтянам у рабство в Єгипет через заздрість (Бут. 37).
Зраду пережив один із суддів ізраїльського народу, герой віри Самсон, коли відкрив своє серце коханій Далілі, а вона покликала филистимських вождів, щоб вони схопили його. В обмін на зраду Даліла отримала срібло. Доля Самсона загальновідома (Суд. 16), а Даліла назавжди стала символом зрадницької оманливої любові.
По-зрадницьки Йоав убив Авнера, ошукавши царя Давида й ошукавши свою жертву: «Йоав відвів його в середину брами, щоб поговорити з ним таємно, та й ударив його там у живіт, і той помер» (2 Сам. 3:27).
Так само по-зрадницьки Йоав убив Амаса: назвавши його братом, поцікавившись його здоров’ям, узявши за бороду для братерського поцілунку, ударив коротким мечем, якого тримав у лівій руці, у живіт, так що всі нутрощі випали на землю (2 Сам. 20:10).
Амнон підступно обманув сестру свого брата Авесалома, залишився з нею наодинці й «не хотів слухати її голосу. І був він сильніший від неї, і збезчестив її…». А після зґвалтування «дуже зненавидів її Амнон великою ненавистю, бо ця ненависть, якою він зненавидів її, була більша від любові, якою любив її» (2 Сам. 13). Амнон назавжди став символом підступного зґвалтування зведеної сестри.
По-зрадницьки Авесалом, запросивши Амнона на стриження овець і на святкову вечерю, убив свого брата руками слуг (2 Сам. 13).
Пророк Єремія був зраджений своїм батьком і братами, а згодом йому довелося безсило споглядати як гинуть тисячі його співгромадян і руйнується улюблене місто, яке відкинуло пророче попередження про відповідальність за зраду Бога: «Бо також твої браття та дім твого батька і вони тебе зраджують, і криком кричать за тобою, не вір їм, коли й добре тобі говоритимуть!» (Єр. 12:6).
Пізнав біль зради і наш Господь Ісус Христос, коли один із Його учнів, Юда, продав Його первосвященикам за тридцять срібняків (подібно до братів Йосипа) і за допомогою зрадницького поцілунку (подібно як Йоав). Юда назавжди став символом найганебнішої зради.
Ще більшого болю Ісус зазнав, коли — о, яке безумство! — первосвященики через заздрість видали Його Іродові та Пілату з вимогою розп’ясти, а народ підбурювали просити, щоб замість Нього на свято звільнили вбивцю Варавву.
Кожна зрада має свою ціну. Визначаючи ціну зради, зрадник практично визначає ціну своєї вірності, яка насправді повинна бути безцінною. Вірність — це не те, що згідно з Божим задумом призначене для купівлі та продажу.
Стосовно згаданих зрадників, то їх усіх об’єднує те, що ніхто з них не покаявся перед Богом за свою зраду. Але Господь Ісус Христос на сторінках Євангелій, як частині Благої Звістки, залишив нам приклад справжнього щирого розкаяння зрадника, одного з Його учнів — Петра. Покаяння перед Богом (а не самобичування) привело до цілковитого прощення й очищення Христом. І саме Петро відкрив двері Євангелії в Єрусалимі, Юдеї, Самарії та язичникам, тобто, до краю землі.
Кожен із нас у своєму житті може зустрітися зі зрадою. І кожен із нас не застрахований від зради. Чим людина вищої думки про себе, чим більше самовпевненості, тим вища ймовірність зради. Зло ніколи не можна перемогти злом, тому що таким чином зло лише примножується. Зло можна перемогти виключно добром, яким би дивним це нам зараз не здавалося. Підступність ніколи не вдасться перемогти підступністю та ненавистю. Зраду перемагає лише прощення, як би ми внутрішньо не протестували проти цього.
Йосип не помстився своїм братам за зраду, але знайшов у Богові силу простити їх, а згодом урятувати свою родину від голодної смерті. Даниїл не відплатив князям і урядникам за зраду, але знайшов у Богові силу пройти через рів з левами, через що прославилось Боже Ім’я. Християн, несправедливо звинувачених Нероном, їхні ж друзі, сусіди, родичі віддавали на жорстоку смерть: їх розпинали на хрестах, спалювали, кидали на поталу диких звірів під час флешмобу «хліба та видовищ». Та вони знаходили в Богові силу простити своїх зрадників і молитися про них. Христос, зраджений Юдою, первосвящениками, Петром і залишений Своїми учнями, не помстився жодному з них, але благав на хресті: «Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!» (Лк. 23:34).
Упору сьогодні й нам, українським християнам, просити Ісуса разом із Його учнями: «Господи! Навчи нас молитися». І молитися словами Христа на хресті: «Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!»
Тарас Дятлик