Особистість Христа завжди привертала до себе увагу. Ним цікавилися, захоплювалися, дивувалися, прагнули побачити й почути, доторкнутись і поспілкуватися. Багаті і бідні, знатні і прості, прихильники й опоненти визнавали глибину Його науки, силу слова, велич учинків. І не лише в період Його життя на землі, але ось уже понад дві тисячі років. Чому до особистості Христа прикута така увага? У чому Його унікальність?
Унікальний — це надзвичайний у якомусь відношенні; рідкісний, винятковий, неповторний, неперевершений, небачений, нечуваний. Ось слова-синоніми, які допоможуть нам краще зрозуміти це слово. Саме такі прикметники якнайкраще відображають якості Ісуса Христа.
Унікальність Христа полягала в тому, що Він водночас був Богом і Людиною.
Біблія частково відкриває нам таємницю Боговтілення, але до кінця зрозуміти Христа як Боголюдину наш обмежений розум, звичайно, неспроможний. Очевидно, це прерогатива вічності. Безперечно одне: жоден із мешканців землі не може навіть наблизитися до унікальності Христа. У чому ж вона проявляється?
Унікальність Христа в Його народженні
Думаю, що немає такої людини в Україні, яка б не чула історію Різдва. Ми вже звикли до цього свята, та саме воно вказує нам на особливість Христа. Його народження відбувалося не так, як у всіх інших. Христос не мав земного батька. Його народження було проголошено особливим чином через ангела Гавриїла. Він народився від Діви. Це — велика таємниця. Таке народження незрозуміле людям, лише віра може осягнути його.
Але найбільша унікальність Його народження полягала в іншому. Коли народжується людина на світ, зазвичай рідні бажають і мріють, що вона у своєму житті чогось досягне, приміром, матиме кращу долю за своїх батьків. Потім сама людина починає про це мріяти. З Христом було все навпаки. Він мав усе, без жодної вади, жодної потреби чи обмежень, бо є Богом. Але, прийнявши людське тіло, обмежив Себе, прийшов у гірші умови, зрікся особливого статусу. Те, чого людина намагається уникнути, Христос прийняв. Чи знаєте ви багатьох людей, які готові добровільно залишити кращі умови заради гірших? Таких людей небагато. І переважно це ті, у кого прикладом для наслідування був Ісус Христос. Це апостол Павло, Григорій Сковорода, мати Тереза та інші християнські місіонери й подвижники.
Унікальність Христа в Його ставленні до людей
Нас оточують різні люди. І ми ставимося до них по-різному. У нас є кохані, друзі, приятелі, неприятелі, вороги. Далеко не всім людям ми спроможні робити добро, бо від того, як ми до них ставимося, і формується наша діяльність.
Стосовно Христа в людей, що Його оточували, також були різні настрої та дії. Але Христос не поділяв людей за соціальним становищем, освіченістю, фізичними можливостями. Він бачив душі, які потребують спасіння. Він сприймав усіх людей та відгукувався на їхні потреби. Христос бував у домівках фарисеїв та митників, а це дві групи людей, які не сприймали одна одну. Він дав доторкнутися до Себе жінці, яка була грішницею і яку всі засуджували. Він без упередження докоряв людям та вказував на їхні помилки. Особливо дивує ставлення Христа до Юди, учня, який згодом зрадив Учителя. Знаючи наперед, що Юда Його продасть, Христос обмиває йому ноги й називає другом. Він просить у Свого Небесного Отця не помсти, а прощення для тих людей, які завдавали Йому нестерпного болю та страждань. Після відречення Петра Христос не відвертається від нього, а першим заводить розмову й допомагає Петрові піднятися й обновити своє посвячення.
Читаючи Євангеліє, не можна не захоплюватися тим, як Христос ставився до людей, але ще більше вражає Його жертовне служіння.
Усе, заради чого Христос залишив славу неба й зійшов на землю, — це люди. Він прийшов, щоб служити нам. «Бо Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох» (Мк. 10:45).
Не було людини, яка б прийшла до Христа з потребою і Він би не відповів їй. Він звершив багато чудес, давши людям нові можливості. Але найбільшим ділом, яке Христос зробив для людства, були Його страждання та смерть. На Голгофській горі Він проявив повноту Своєї любові до людства, узявши на Себе наші гріхи й прибивши їх на дереві хреста. Хто готовий віддати своє життя заради інших людей? Апостол Павло відповідає: «Бо навряд чи помре хто за праведника, ще-бо за доброго може хто й відважиться вмерти. А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками» (Рим. 5:7-8).
Тільки смерть Святого й Безгрішного могла задовольнити Божу справедливість і відвернути заслужене покарання від занепалих і грішних людей. Жодна інша людина не могла зробити для людства те, що зробив Христос, — примирити з Небесним Отцем.
Важливо пам’ятати, що те, що зробив Христос завдяки Своїй смерті, стосується не лише всього людства, але й кожної людини зокрема. Його смерть дала можливість мені й тобі, дорогий читачу, уникнути Божого покарання й осягнути вічне життя.
Унікальність Христа в плеканні родинних цінностей
Ми живемо в суспільстві, де поступово руйнуються сімейні цінності. Шанування батьків стає непопулярним. Громадянський шлюб стає нормою. Проблема поколінь загострюється. Чи ж не через те, що занехаяні Божі принципи формування сім’ї та приклад Христа в дотриманні сімейних цінностей і ставленні до родини?
У Євангелії про дитячі роки Христа написано небагато. Але подія, яка трапилася з дванадцятирічним Ісусом, вражає. Він ходив разом із батьками на богопоклоніння в Єрусалим. Це окрема історія. Та коли вони повернулися до свого дому, Христові дана особлива характеристика: «І пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухняний… Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей» (Лк. 2:51-52). Був слухняним не лише Богові, але й людям!
Він ніколи не ігнорував свою родину та близьких Йому людей. У Кані Галілейській саме на прохання Своєї матері Христос зробив Своє перше чудо. Найбільший прояв родинної турботи ми бачимо, коли Христос уже висів на Голгофському хресті. «Під хрестом же Ісуса стояли Його мати, і сестра Його матері, Марія Клеопова, і Марія Магдалина. Як побачив Ісус матір та учня, що стояв тут, якого любив, то каже до матері: «Оце, жоно, твій син!» Потім каже до учня: «Оце мати твоя!» І з тієї години той учень узяв її до себе» (Iв. 19:25-27). У найважчу хвилину турбуватися про Свою матір — це Христос, унікальний у Своїх діях!
Унікальність Христа в навчанні відвічних істин
Навчаючи людей, а це було одним із головних завдань Ісуса, Він суттєво відрізнявся від інших учителів, яких називали книжниками і яких чимало було серед ізраїльського народу. Його слово містило не лише букви й фонеми, воно містило Дух життя. Люди, які слухали Христа, були вражені Його навчанням. Євангеліст Матвій зазначає, що, коли Христос закінчив проповідь на горі, народ був у захопленні: «Бо навчав Він їх, як можновладний, а не як ті книжники їхні» (Мт. 7:29). Навчання тогочасних учителів було пов’язано з дотриманням обрядів, виконанням традицій, стосувалося зовнішності та поведінки, але мало зачіпало внутрішній стан людини. Потужне вчення Христа змінювало серця людей, їхнє ставлення до Бога й одне до одного. До сьогодні не було й ніколи не буде кращого Вчителя на землі, слово якого мало б силу впливати на різних людей у різний час у різних суспільно-політичних умовах. Секрет у тому, що вчення Христа завжди було пов’язане з Царством Божим, а це єдине, чого насправді потребує людина — бути в Божій присутності та Його Царстві.
Говорячи про унікальність Христа, неможливо охопити всі її аспекти, як написав апостол Іван: «Багато є й іншого, що Ісус учинив. Але думаю, що коли б написати про все те зокрема про кожне, то й сам світ не вмістив би написаних книг! Амінь» (Iв. 21:25).
Дізнавайтеся про Христа більше, читаючи Євангеліє. Захоплюйтеся Христом кожного дня. Наслідуйте Христа у своєму житті, щоб через прояв Христа в нашому житті люди захоплювалися Ним і ставали Його послідовниками й учнями.
Володимир Кондор